Українська культура XIX ст

література
Хронологічна таблиця важливих подій

передусім в умовах національно-культурного відродження українського народу, під впливом антикріпосницького

визвольного руху, а також революційних ідей, ідей утопічного соціалізму, романтизму та інших, які йшли з Західної Європи.
Характерною рисою цього періоду була дедалі глибша демократизація культури. Серед діячів культури ставало все більше різночинців які в своїй творчості відображали життя, настрoї й думи народних мас. Крім того, поступово до культури прилучалися дедалі ширші верстви населення.

Загальна характеристика культури

затвердили "Попередні правила народної освіти", а в 1804 р.-статут навчальних

закладів. За "Попередніми правилами" передбачалися чотири типи шкіл: парафіяльні, повітові, губернські (гімназії), університети.
Порівняно з дореформеним часом кількість початкових народних шкіл у Східній Україні на кінець XIX ст. виросла і становила близько 17 тис. Але ці школи могли охопити лише приблизно третину дітей, внаслідок чого близько 70% їх залишалося поза школою.
У першій половині XIX ст. в Україні діяло 2 університети Харківський (1805 р.) і Київський (1834 р.). Головний завданням університетів, як це визначав університетський статут 1804 р., була підготовка юнацтва для вступу у різні звання державної служби", тобто підготовка державних чиновників.

р., у перший час було чотири відділи (факультети): словесний, етикополітичний

(юридичний), фізнко-математичннй, медичний. Першим ректором університету (1805-1811 рр.) був професор російської словесності Іван Степанович Рижськнй. У рік відкриття університету в 1805 р. у ньому навчалося 65 студентів, у 1825 р.-346, у 1855 р;-492. Серед них переважали діти дворян і чиновників. До 30-х років серед професорів було засилля іноземців, а з цього часу викладачами ставали в основному випускники університетів Росії, в тому числі й Харківського.

Київський університет, відкритий у 1834 р., спочатку мав один філософський факультет, то складався з відділів історико-філологічного та фізико-математичного, у 1835 р. почав працювати юридичний, а в 1841 р. і медичний факультет. Першим ректором став відомий учений-природознавець, біолог, фольклорист та історик професор Михайло Олександрович Максимович. У 1834 р. в університеті навчалися 62 студенти, а в 1855 р.-808.

особливо природничих наук, боячися поширення матеріалістичних поглядів і підриву панівної

самодержавно-релігійної ідеології. В Україні Харківський і Київський університети, незважаючи на несприятливі умови і, передусім, репресії. царського уряду, силами передової, прогресивної професури внесли значний вклад у підготовку наукових кадрів і розвиток вітчизняної науки. Так, за дореформений час 66 вихованців Харківського університету стали професорами і працювали як у Харківському, так і в Московському, Київському, Казанському та інших університетах. Серед них найбільш відомими були математик М. Остроградсь-кий, славіст І. Срезнєвський, лікар Ф. Іноземцев, філолог О. Потебня, історик М. Костомаров та ін.

XIX ст. у своїх піснях, переказах, легендах, казках народ оспівував

своє героїчне минуле, передусім боротьбу проти іноземних загарбників.
Становлення нової української літератури у першій половині XIX ст. продовжувалося становлення нової української літератури, яке почалося в другій половині XVIII ст. Від давньої шкільно-церковної літератури через бурлескно-травестійні жанри, елементи сентименталізму, романтизм українська література йшла до реалістичного зображення життя. Розвиваючись на власному грунті, во на мала тісні зв'язки й з іншими слов'янськими літературами.

Петрович Котляревський (1769- 1838). Народившись 29 серпня 1769 р. у

місті Полтаві в родині дрібного канцеляриста (з дворян) міської управи, Котляревський навчався у дяка й місцевій семінарії, потім працював у поміщицьких маєтках домашнім учителем, служив у армії, 1806 року брав участь у поході проти Туреччини, а після виходу у відставку з 1810 р. оселився назавжди в Полтаві.


Письменником широкого діапазону-поетом, прозаїком, видавцем - у період становлення нової української літератури виявив себе Євген Павлович Гребінка (1812- 1848). Брав активну участь у літературному житті, допомагав викупу Т. Г. Шевченка, сприяв його творчості, публікації його творів, зокрема "Кобзаря" (1840). У 1841 р. Гребінка видав альманах "Ластівку", в якому поряд з своїми опублікував твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиков-ського, В. Забіли та ін.

мистецтво. Із початку XIX ст., поряд з домашніми аматорськими театрами

в поміщицьких маєтках де акторами виступали переважно кріпаки та аматори з поміщицьких родин, і мандрівними вертепними театрами, у великих містах стали виникати постійні професіональні театральні трупи й почали будуватися театральні приміщення. Професіональні театри були створені в Києві (1805), Полтаві (1810), Харкові (1812), Одесі (1804), Катеринославі (1847), Чернігові (1853). Одним із перших на Україні постійне приміщення театру на 740 місць було збудовано в 1806 р. в Києві, потім - у Харкові, Полтаві, Львові, Одесі та інших містах.
На основі і під безпосереднім впливом народних мелодій і народної творчості взагалі розвивалося в Україні музичне мистецтво. Саме на основі народних мелодій були складені на початку XIX ст. перші симфонічні твори ("Українська симфонія" й Симфонія сольмінор (з "Козачком") невідомих авторів) і пісні-романси, які набули великої популярності ("Віють вітри", "Сонце низенько" та ін.).
У тісному зв'язку з літературою і театром розвивалася в другій половині XIX ст. в Україні музика. Найбільш видатними українськими композиторами того часу були С. Гулак-Артемовський, П. Сокальський, П. Ніщинський та М. Лисенко.

в Україні розвива.лися в тісній взаємодії й взаємозв'язках з передовим

мистецтвом російського народу. Багато російських художників (В. Тропінін, М. Іванов, О. Кунавін, М. Сажин, В, Штернберг та ін ) працювали в Україні або в своїй творчості широко використовували українську тематику, вносячи в українське образотворче мистецтво нові, передові; прийоми зображення дійсності. У той же час чимало вихідців з України (художники-живописці Д. Левицький, В. Боровикові'ькнй, А. Мокрицький, скульптор І. Мартос та ін.) працювали в Росії і пліч-о-пліч з художниками-росіянами розвивали там образотворче мистецтво.

художня література, яка розвивалася під безпосереднім впливом визвольного руху і

в тісній взаємодії з передовою російською літературою та літературами інших народів. Твори М. Чернишевського, М. До-бролюбова, М. Гоголя, М. Некрасова, М. Салтикова-Щед-ріна, О. Островського, І. Тургенєва, А. Чехова, Л. Толсто-го та інших російських письменників з захопленням читалися передовою громадськістю України і справляли великий вплив на світогляд І творчість прогресивних українських письменників.

У розглядуваний період в українській літературі з'явилася ціла плеяда послідовників Т. Шевченка, видатних письменників-реалістів-Марко Вовчок, Панас Мирний, І. Франко, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка та ін.

У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

Тарас ШЕВЧЕНКО
1814–1861

- в Одесі відкрито перший в Україні оперний театр.

1814-1861

- Т.Г.Шевченко.

1817 - заснування Ришельєвського ліцею в Одесі.

1819 - засновано Петербургський університет.

1834 - заснування Київського університету.

1837 - у Будапешті видано "Русалку Дністрову".

1840 - надруковано "Кобзар" Т.Шевченка.

1850-1860 - створення співтовариства російських композиторів "Могутня кучка".

1861-1862 - видання в Петербурзі першого українського громадсько-політичного та літературного журналу "Основа" українською мовою.

1863 - М.Вербицький написав музику на слова П.Чубинського "Ще не вмерла Україна".

1865 - заснування Новоросійського університету в Одесі.

1865 -заснування малювальної школи в Одесі.

1870 - створення Товариства пересувних художніх виставок в Росії.

1875 - заснування малювальної школи М.Мурашка у Києві.

1876 - Емський указ.

1886 - заснування Одеської бактеріологічної станції.

1887 - споруджено оперний театр в Одесі.

1890 - засновано Товариство південно-російських художників в Одесі.

1892 - створено Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові.