Ушел и не простился, Навек с собой унес Все то, чем сам гордился; – Не хватит

сам гордился; – Не хватит моих слез Оплакивать: твой голос,– Он до сих

пор во мне Звучит, как спелый колос В уходящем дне. Улыбчивый твой взгляд, И на щеках румянец, На лбу морщинок ряд, И наш последний танец. Движенье жизненных полос Твоей судьбы рябой, И густоту волос, Не тронутую сединой. Казачью твою волю И душу без границ! – Оплакиваю с болью. С опущенных ресниц Слеза спадет на землю. Жжет роковая дата. Смирюсь, но не приемлю,– Столь велика утрата! Ушел ты, не простившись. Простилась я с тобой, Шепнула, наклонившись: "Прощай, мой дорогой. Тебя я не забуду, – Скорбь велика моя. Всю жизнь молиться буду, Братишка, за тебя" Псалтырь – с утра и вечером, А с ним свеча горит. Ведь сделать больше нечего. И все ж душа болит…
 

подвиг очищенья. К престолу славы в горний храм, Уже не чая оправданья, Она

возносит фимиам Молитвы тихой покаянья... С благоговейной простотой Словам Всевышнего внимает, И лик Спасителя святой В слезах смиренья созерцает..

велького. Шугаю, шугаю, Ци ты тепер в раю? Ци юж не повернеш, Ци юж

не повернеш До нашого краю? Плачте, горы, плачте, Плачте і ялиці, Бо юж ся не верне, Бо юж ся не верне Шугай до Крениці. Горы наши, горы, Горы и убочы, Не мож вас забыти, Не мож вас забыти Ни гводне, ни гночы..

взором справа по радей! Сознание смысла сотворения: Нет лучше чувств -

прощать грешения. Прощение мести посильней! Намного выше ! Красивей! Прошу прощения у людей. Прощаю всех своих друзей.

крик душі. Я ними радість і сум позначу, Мовчанням ними скажу

в тиші. Без слів в молитві Тобі відкрию, Чим я живу і куди іду. Вуста сказати те не зуміють, Що я сльозами в собі знайду. Вони - мій всесвіт душі для Тебе, Я ними серцем на все дивлюсь. Я ними вчусь, як любити треба, І як прощати - я ними вчусь. Вони ведуть на вузьку стежину, Коли в спокусі убік зійду. Забудусь в них у важку хвилину І в них Твій спокій я віднайду. Твоє прощення у них побачу Й живу надію, щоб далі йти. Душа світає на струнах плачу, Бо знаю, бачиш ці сльози Ти. Ісус, я плачу перед Тобою, Пишу я серцем до Тебе знов. Безмовна сповідь тече сльозою, Її читає Твоя любов.

Ісуса розпяли! За всі гріхи народу свого. Який любив Він, помагав,

усе давав-чого просили, В біді нікого не лишав, а ми Його кров'ю облили, Марія Матінка Свята сльозами землю обливає, І в очі дивиться Отця, які потрохи закриває! Вінок терновий став тяжким, голівка кров'ю облилася. Але серденько стукотить, добра святого і причастя! І плачуть Ангели святі, на небі так ридання чути За Богом, за гріхи людські, що часто ми їх так чинили! На третій день Воскресне Бог, і хор ангельській заспіває: "Христос Воскрес", славіть Його, Він мир вам люди посилає! Ми маєм дякувать Отцю, за все, що нам Господь дарує. І смерть, і смерть Його тяжка, яка з гріхів нас визволяє...