В ійськове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

Олександра

самобутнє військове мистецтво, техніку ведення бою як на суші, так

і на воді. Козаки були озброєні самопалами або рушницями, пістолями, шаблями, списами, користувалися луками й стрілами, добре стріляли з гармат. По Дніпру і морю плавали на човнах — чайках або байдаках, які вміщували 50–­70 осіб.

технікою ведення як наступальних, так і оборонних боїв. Перекидали вози

голоблями наперед, зв’язували їх ланцюгами і вели бій табором. Як писав Боплан, сотня козаків у таборі не побоїть­ся ні тисячі поляків, ні кількох тисяч татар. За спостереженнями Боплана, козаки мали міцне здоров’я, були витривалими, легко переносили холод і голод, спеку і спрагу, на війні були невтомними, відважними, хоробрими й сміливими, понад усе цінували життя, але не шкодували його в боротьбі за віру правду української землі.

щільного рушнично – артилерійського вогню.

який застосовувався для просування військ, наступу, оборони. 

завданнями – розвідка, переслідування, рейди, флангові атаки, заманювання до засідок

тощо.

Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів.

На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності. 

починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один

одного. Але вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог.  Відгулявши кілька днів козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. 

Звідки б козак не їхав, він обов'язково щось везе з

собою, навіть йдучи в гості. 

обід. Тоді ставали всі в коло біля образів і отаман

читав їм "Отче наш” і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір подавали вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли ставало нудно, вони починали готуватися до новго походу. 

до гармати за зневагу до начальства, за грошовий борг; шмагання

нагаєм за злодійство. Найпопулярнішою стратою було забивання киями. Також використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування злочинця живим в землю.

одяг і тримав його в чистоті. Прийти на застілля брудним

– за це можна було легко стати об'єктом загальних насмішок. 

чоловіками і жінок з жінками), так і загальні, і під

час загальних застіль чоловіки сідали з одного боку столу, а жінки – з іншого. Козаки знали: хмільна голова може допустити зайве щодо чужої дружини. Швидкі на розправу козаки цілком могли закінчити таке застілля і бійкою, і пустити в хід зброю.  Випивати не змушували – це справа добровільна, але хоча б пригубити чарку під час тосту козак зобов'язаний.