Внесок українців у світову культуру та науку

науку та літературу
Політ на Місяць-це для мене найцікавіший вклад українця

у Світову науку

знаменитий бактеріолог і імунолог. Народився в селі Іванівка Куп’янського уїзду

на Харківщині. Вчений був удостоєний Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини разом з Паулем Ерліхом за дослідження по імунології.

Нобелівську премію як вчений США він отримав в галузі медицини

“за відкриття стрептоміцину - першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу”.

області. Премія в галузі літератури була присуджена йому за “глибоко

оригінальне мистецтво розповіді, навіяне єврейськими народними мотивами”.

вважається великим американським спеціалістом в галузі органічної і квантової хімії.

Нобелівську премію отримав спільно з Кенеті Фукуї “за розробку теорії протікання хімічної реакції, створеної ними незалежно один від одного”.

віці разом з сім’єю емігрував до Франції. Нобелівську премію він

отримав за розробку детектора елементарних часток.

наші співвітчизники залишили глибокий слід в історії світової науки. Згадаємо

лиш декілька вчених українського походження.

Лютенка (нині Гадяцький район Полтавської області) в родині головного гармаша

(артилериста) Запорозької Січі. Після служби в армії і, виходу у відставку Олександр Дмитровичпродавши маєток батька, вирішив витратити всі гроші на створення ракетної зброї. Кілька років наполегливої праці принесли свої плоди - були створені ракети, які прицільно вражали ціль на відстані 6 кілометрів. Цей принцип взяли за основу при створенні знаменитих “катюш”, завдяки яким, як вважають деякі історики, вдалося змінити хід Другої світової війни.

Багатьом з нас відоме прізвище Засядько. Для більшості українців воно асоціюється з міністром вугільної промисловості СРСР при Сталіні, на честь якого названа українська шахта, де стаються аварії. Однак мало хто знає, що предка міністра вуглепрому - Олександра Засядька - вважають родоначальником сучасної ракетної артилерії.

якби ідеї Миколи Кибальчича, який народився в 1853 році на

Чернігівщині, були втілені в життя. Задовго до Ціолковського Кибальчич обгрунтував вибір робочого тіла і джерела енергії космічного літального апарата, висловив ідею про можливості застосування броньованих порохів для радіоактивного двигуна.

Правда, маючи радикальні погляди, вчений допомагав революціонерам і був заарештований 17 березня 1881 року як учасник царевбивства. Вже перебуваючи в тюрмі, революціонер Кибальчич до останньої хвилини залишався вченим, продовжуючи роботу над проектом створення реактивного ракетного двигуна (проект повітроплавного пристрою) з твердопаливним багатозарядним двигуном імпульсного горіння. Він описав будову порохового двигуна, розрахував габарити порохових шашок і камери згорання ракетного двигуна, аналізував способи гальмування апарата в атмосфері при спуску.

Матеріали з розробки проекта його ракетного двигуна були опубліковані в 1918 році. Тоді ж стало зрозуміло, наскільки близькими були його ідеї поглядам К. Е. Ціолковського.

історії, є Ігор Іванович Сікорський. Він народився 1889 року в

Києві. Вже з дитинства захоплювався авіамоделюванням. Свій перший невеликий вертоліт з приводом від гумового жгута Сікорський побудував у 12 років. А в 20 на його рахунку було вже дві серйозні роботи. Правда, перші машини Сікорський так і не зміг підняти в повітря разом з пілотом. Після цього вчений зайнявся конструюванням літаків.

“Гранд”, “Руський витязь”, “Ілля Муромець” - ці багатодвигунні літаки були створені на Російсько-Балтійському заводі під керівництвом Сікорського. Всього за роки Першої світової війни було побудовано 75 чотиридвигунних бомбардувальників Сікорського.

Створенням літаків Сікорський зайнявся і в США, куди емігрував після Жовтневої революції. Але своє захоплення вертольотами не забув, повернувшись до нього наприкінці 1930-х років. Цього разу спроба була успішною. Вертольоти Сікорського встановили кілька світових рекордів; їх закуповували різні цивільні державні агентства і авіакомпанії, а також армія. Найвідоміша розробка Сікорського - вертоліт S-51, котрий широко застосовувався у бойових операціях.

Оскаровича Патона - видатного спеціаліста в галузі зварювання і мостобудування.

Народився майбутній український вчений в Ніцці в сім’ї російського дипломата. Освіту отримав в Німеччині і Росії.

Патон першим сформулював принципи розрахунку і побудови клепаних мостів. Але світову славу він здобув як розробник технології зварювання спеціальних сталей. В роки війни його розробки були впроваджені у оборонну промисловість. Саме завдяки Патону і його розрахункам вдалося у вісім (!) разів знизити затрати при виготовленні танка Т-34. Уже після війни вчений спрямував свою діяльність в мирне русло. Він - автор більше 100 зварних мостів. Один з найбільших його проектів - міст Патона в Києві.

пише, що народився у Нью–Йорку в родині вихідців з України.

За версією газети «Лос–Анджелес таймс», Леонард Клейнрок належить до 50 найвизначніших осіб, чиї дії та винаходи вплинули на розвиток людства у ХХ столітті. Сьогодні знайти пана Леонарда неважко. У Клейнрока є простенький інтернет–сайт (www.lk.cs.ucla.edu), і він залюбки відповідає на листи всіх цікавих.

«Я був переконаний, що мій винахід переверне світ, але ж не настільки!» — скаже професор через багато років.

Гофман, Рахманінов, Корто, Шнабель, Ріхтер, Рубінштейн, Кемпфф... Список можна продовжувати

нескінченно... Але над всіма цими геніями як для простого любителя, так і для професійного історика музики височіє ще одне ім'я - Володимир Горовіц. Саме він, і ніхто інший, по праву вважається символом піанізму XX століття, що визнають навіть його недоброзичливці. Можна не любити Горовіца - але не визнавати його винятковості не можна.

Володимир Горовіц представлений у світовій музичній енциклопедії як американський піаніст, але народився майбутній віртуоз у Києві. Саме в Україні він сформувався як особистість, здобув музичну освіту.

Заході сучасний український композитор. Якщо ви досі не замислювались про

існування пронизливої і прекрасної неокласичної музики, можете послухати твори Валентина Сільвестрова у фільмі Франсуа Озона "Час розставання" (2005) або в "Настроювачі" (2004) Кіри Муратової. Його "Реквієм для Лариси" було номіновано в двох категоріях Grammy awards-2005, в тому числі як кращу класичну сучасну композицію.

"Сьогодні молодь вважає, що симфонії писав тільки Бетховен, і їм це нудно. А між тим люди продовжують створювати симфонії та інші великі музичні твори. Як в літературі: адже романи не припинили писати після Толстого і Достоєвського. Серйозна лінія в мистецтві продовжується..."

коміксів. При тому, що в Україні такої професії де-факто не

існує! Його кар'єра світить зіркою принадливого щастя в очах коміксистів усього СНД, серед яких передаються чутки про художника, що живе і працює в селі під Києвом та малює для культового французького видавництва "Les Humanoides Associes".

Український сценарист коміксів

Подавшись у 1999 році до країни мрій, Ігор Баранько приклав руку до серіалу "The Simpsons" в американському видавництві "Bongo Comics" .
Для французів він створив власний цикл "The Horde" ("Орда")

ви неодмінно вчили у школі, людина, яка виправила помилки Резерфорда

та Гейзенберга. В числі його учнів, зокрема, Курчатов (хоча прожив Іваненко значно довше за Курчатова і помер аж 1994 року).

Модель ядра атома

одесит, завжди підкреслював в анкетах – «українець», вчений-фізик, конструктор.Двигуни, створені

КБ Валентина Глушка, підняли у космос перший штучний супутник Землі, першу автоматичну наукову станцію, що сягнула Місяця, першу пілотовану орбітальну станцію «Салют», першу автоматичну станцію, що здійснила м‘яку посадку на поверхню Марса, зрештою, унікальний орбітальний літак «Буран». Досі російська космонавтика використовує двигуни, створені КБ Глушка. Надпотужний носій «Енергія», що виводив на навколоземну орбіту масу понад 100 тонн, був запущений 1987 року.

Після Корольова

села Біштр — знахідка для пригодницького фільму. Народився він у

збіднілій родині греко–католицького священика, а став контр–адміралом американської армії, маршалом та міністром оборони Китаю. Ще молодим, Іриней, найнявшись матросом на корабель, подався до Америки. Пройшов іспано–американську війну, здобув багато нагород, був удостоєний звання контр–адмірала. На цьому український шукач пригод завершив свою стрімку кар’єру в американській армії і заснував компанію з продажу східних прянощів.Так доля «звела» його з Китаєм: Іриней їде у справах до Пекіна, там закохується у китаянку християнського віросповідання, одружується і назавжди переїздить на її батьківщину. Після Першої світової війни для Фен Юсяня, як він став називатися у Китаї, настав час запаморочливої кар’єри. Сіньхайська революція 1912 року привела до влади президента Юань Шикая та встановила гоміньданівський режим. Новому урядові бракувало фахівців. Саме в цей час Іриней Фендь запропонував свої послуги військового спеціаліста. Так, у 1913 році з’явився перший китайський генерал Фен Юсянь.

українського загалу фігури, не можуть поділити польські та українські історики.

Поляки кажуть «наш», українці не менш аргументовано заперечують. Адже народився Юрій–Франц Кульчицький у 1640 році в шляхетській родині в селі Кульчицях, що на Самбірщині (крім майбутнього героя, це містечко уславилось і тим, що є батьківщиною легендарного гетьмана Петра Конашевича–Сагайдачного)

У столиці Кульчицький отримав неформальний статус героя. У нагороду, крім будинку від магістрату і медалі від цісаря, рятівника ощасливили трьома сотнями мішків кави. Каву лишили в обозі турки, щоправда австрійці вважали ці зернята кормом для верблюдів, іменуючи «турецькою пшеницею». Хоча «полонені» верблюди кавові зерна навідріз відмовлялися їсти. Тож, якби не вроджена підприємливість Кульчицького, кава могла би так і лишитись прикрасою якогось етнографічного музею австрійської столиці. Але Юрій–Франц, незле пообтертий на балканських базарах і чайханах, не розгубився і відкрив кав’ярню спочатку суто для власних приятелів, втаємничених у смак Сходу. І навіть дістав під шумок слави рятівника відповідний цісарський привілей. Сцена надання Кульчицькому кавового привілею зображена на старій цеховій «фані» віденських кавоварів, для котрих українець досі залишається патроном

Києві заявив про колосальний внесок українців у світову науку та

культуру. Про це він сказав на зустрічі з українськими колективами з різних країн світу. « Ми - велика сила . Наш дух шириться на Північ і Південь , на Захід і Схід , на всі країни і континенти , де присутні українці. Ми - єдині у часі , у просторі і своєму національному єстві : від першої української діаспори , чия поява припала на другу половину XVII століття , від переселень на Кубань , на Балкани - до нашої сучасної постави у світі » , - сказав він. Президент назвав внесок українців у розвиток світової історії , культури і науки незмірним і незаперечним. « Згадаймо фізика Івана Пулюя , який першим відкрив невидимі ікс- промені , винахідника телебачення Бориса Грабовського , батька вертольотобудування Ігоря Сікорського , механіка- теоретика Степана Тимошенка , конструкторів Сергія Корольова та Валентина Глушка , Юрія Кондратюка , який проклав для людства дорогу на Місяць , видатних учених світового масштабу Вернадського і Мечникова . Згадаймо Миколу Гоголя, Корнія Чуковського , Велемира Хлєбнікова і Давида Бурлюка , згадаймо Казимира Малевича , Ендрю Ворхола , Іллю Рєпіна , Олександру Екстер і генія балету Сержа Лифаря. Ми дійсно талановитий , працелюбний народ , наш потенціал невичерпний. Ми - світова потуга . Саме так ми повинні себе почувати , так повинні діяти , так нас повинні сприймати у всьому світі » , - закликав Ющенко.

ікс- промені , винахідника телебачення Бориса Грабовського , батька вертольотобудування

Ігоря Сікорського , механіка- теоретика Степана Тимошенка , конструкторів Сергія Корольова та Валентина Глушка , Юрія Кондратюка , який проклав для людства дорогу на Місяць , видатних учених світового масштабу Вернадського і Мечникова . Згадаймо Миколу Гоголя, Корнія Чуковського , Велемира Хлєбнікова і Давида Бурлюка , згадаймо Казимира Малевича , Ендрю Ворхола , Іллю Рєпіна , Олександру Екстер і генія балету Сержа Лифаря. Ми дійсно талановитий , працелюбний народ , наш потенціал невичерпний. Ми - світова потуга . Саме так ми повинні себе почувати , так повинні діяти , так нас повинні сприймати у всьому світі » , - закликав Ющенко.

досягнень , якими по праву можуть пишатися українські ракетники .

Але не всі знають про те , що наші конструктори брали активну участь у підготовці радянської експедиції на Місяць. І створенні космічного апарата, призначеного для пілотованої посадки і зльоту з місячної поверхні . Знавці стверджують , що « лунник » , виготовлений дніпропетровськими ракетниками ДКБ « Південне» і заводу « Південмаш », що не поступався американському аналогу і мав усі шанси першим доставити космонавтів на Місяць. Передісторія цього проекту почалася рівно півстоліття тому - в січні 1959 року , коли перший космічний апарат проклав дорогу до Місяця . Ідея висадки людини на Місяць оволоділа умами керівників двох наддержав - США і СРСР - незабаром після того , як 4 жовтня 1957 на орбіту був виведений перший штучний супутник Землі. Успіх радянських конструкторів завдав чутливого удару по національному престижу американців , які володіли більш потужним економічним і науково -технічним потенціалом. Вже в 1958 році в США почалася підготовка програми з розробки багатоступінчастої ракети -носія і місячного комплексу , здатних доставити експедицію на Місяць. Цю загальнонаціональну програму три роки по тому затвердив президент Дж. Кеннеді , щоб подолати відставання в розвитку космічної техніки. Для реалізації місячного проекту , над яким працювали півмільйона людей , була відпущена колосальна на ті часи сума - понад 25 млрд.дол. У результаті цих зусиль американцям , в кінцевому рахунку , вдалося створити надпотужну ракету « Сатурн- 5 » і здійснити міжпланетну експедицію з висадкою людини на Місяць. Проте США на початковому етапі переслідували прикрі невдачі . У серпні 1958 Америка перша спробувала послати космічний апарат на Місяць , однак ракета -носій вибухнула через хвилину після старту. Ці спроби повторювалися практично щомісяця , але американців знову випередили радянські конструктори. У січні 1959 року їм вдалося запустити апарат « Луна- 1 » , який розвинув другу космічну швидкість і першим проклав шлях до супутника Землі .

- США і СРСР - незабаром після того , як

4 жовтня 1957 на орбіту був виведений перший штучний супутник Землі. Успіх радянських конструкторів завдав чутливого удару по національному престижу американців , які володіли більш потужним економічним і науково -технічним потенціалом. Вже в 1958 році в США почалася підготовка програми з розробки багатоступінчастої ракети -носія і місячного комплексу , здатних доставити експедицію на Місяць. Цю загальнонаціональну програму три роки по тому затвердив президент Дж. Кеннеді , щоб подолати відставання в розвитку космічної техніки. Для реалізації місячного проекту , над яким працювали півмільйона людей , була відпущена колосальна на ті часи сума - понад 25 млрд.дол. У результаті цих зусиль американцям , в кінцевому рахунку , вдалося створити надпотужну ракету « Сатурн- 5 » і здійснити міжпланетну експедицію з висадкою людини на Місяць. Проте США на початковому етапі переслідували прикрі невдачі . У серпні 1958 Америка перша спробувала послати космічний апарат на Місяць , однак ракета -носій вибухнула через хвилину після старту. Ці спроби повторювалися практично щомісяця , але американців знову випередили радянські конструктори. У січні 1959 року їм вдалося запустити апарат « Луна- 1 » , який розвинув другу космічну швидкість і першим проклав шлях до супутника Землі .

не вдалося - апарат пройшов над поверхнею Місяця на висоті

6 тисяч кілометрів. « Жорстку » посадку у вересні 1959 року здійснив апарат « Луна- 2 » , що доставив на сусідню планету вимпели із зображенням державного герба СРСР. Наступний апарат - « Луна- 3 » - вже через місяць зробив хоча і неякісні , але все ж перші фотознімки зворотного боку Місяця. Американці , до свого жаль , вперше змогли « примісячитися » апарат « Рейнджер - 4 » лише в березні 1962 року. При цьому він звалився на зворотному боці супутника Землі , не зумівши передати жодного фотознімку . Зі зрозумілих причин у Радянському Союзі уважно стежили за зусиллями американців , оскільки поступатися пальмою першості ніхто не збирався. Після оприлюднення місячної програми США керівництво СРСР вирішило в черговий раз випередити конкурентів і висадити радянського космонавта на Місяць вже в 1967 році. У постанові Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1964 терміни підкорення Місяця ставилися дуже стислі , хоча роботи над надважкої ракетою -носієм Н- 1 і почалися на два роки раніше. « У конкурсі на створення ракети -носія , - згадує генеральний конструктор ДКБ« Південне » Станіслав Конюхов , - брали участь три фірми під керівництвом С. Корольова , В. Челомея і М. Янгеля. Їх ракети мали різну енергетику.

виводити на навколоземну орбіту близько 50 тонн , після цього

два кораблі повинні були зістикуватися . Колектив В. Челомея пропонував єдиний носій , здатний підняти 100 тонн , а С. Корольов і того більше - 120 . І хоча конкурс ми , як і КБ В. Челомея , програли , однак колектив С. Корольова впоратися один з цією величезною завданням не міг. Тому було вирішено розподілити завдання і працювати в кооперації ». Місячний проект у певному сенсі слова став « лебединою піснею » головного ракетника країни Сергія Корольова. Він визначив цю програму пріоритетною для свого підмосковного ОКБ- 1 , роздавши всі інші напрямки робіт - по космічного зв'язку , навігації і автоматичному дослідженню планет - дочірнім КБ і підприємствам. Як і американцям , радянським конструкторам при створенні потужного носія , здатного доставити людину на Місяць , довелося вирішувати складні технічні завдання , вводячи в експлуатацію нові ракети. Експедиція на супутник Землі припускала три етапи. Спочатку корабель « Союз» мав здійснити обліт Місяця в безпілотному і пілотованому варіанті , і тільки потім передбачався політ з висадкою людини на Місяць. Саме для третього етапу був потрібний носій Н- 1 з місячним кораблем. Як розповідають ветерани вітчизняного ракетобудування , в ті роки здавалося , що неможливого в техніці просто не існує. У цьому переконували перші успіхи радянських космічних апаратів. Проте висадка людини на Місяць виявилася незрівнянно більш складним завданням. Творцям радянського носія Н- 1 і місячного корабля довелося зібрати для її вирішення кращі конструкторські сили країни.

і науку.

Та їх ще десятки,сотні,тисячі …