Волт Вітмен

у селі на Лонг-Айленді, пустельному пагорбистому острові, де повітря було

просякнуте солоним диханням океану, а погляд людини охоплював два безмежжя: неба й водної стихії. «Ще хлопчиком я мріяв написати щось про морське узбережжя, про той таємничий обрій, що розділяє, об'єднує, як у шлюбному союзі, непорушне і мінливе... про велике зіткнення дійсного з ідеальним»,— згадував пізніше поет.

Визначний американський поет

відчуває себе часткою людської спільноти, її самобутнім голосом:

Перший, хто зустрінеться

на моєму шляху,

Якщо ти, проходячи повз мене,

захочеш заговорити до мене,

то чого б тобі не заговорити до мене?

Чому б і мені не розпочати розмову з тобою?

уклав збірку з такою ж, як і самі вірші, дражливою

назвою: «Листя трави». Хто ще ніколи не бачив у трави листя, може, просто погано вдивлявся в природу, не злився з нею до такої міри, щоб і самому стати лише листком трави?.. Адже листя трави — реальність «трансцендентна»...

Звичайно, і набирати, і видавати таку книжку авторові довелося особисто (тут стали у нагоді робочі навички, отримані в юності). У липні 1855 року Уїтмен виготовив 800 примірників книжки. На зеленій палітурці імені автора не було зазначено, тільки зображено листя і стеблинки трави. Найбільший за обсягом твір був без назви і починався так:

Я славлю себе, я оспівую себе... І те, що подумаю я, подумаєш ти, Бо кожен атом, що належить мені, Так само належить тобі.

Збірка " Листя трави", її провідні теми й мотиви.

втiлив у збiрцi поезiй "Листя трави", над якою працював протягом

усього життя. Цей твiр - свiдчення космiчностi, епiчної всеосяжностi поетичного свiтобачення Вiтмена. Водночас це виклад програми радикальної перебудови Всесвiту, вiдкриття i обожнювання Людини i Природи. Все це вимагало якiсно нової образностi та поетичної мови. Головним героєм є сам поет, який стає втiленням нового, вiльного Людства.

періоду поет працює у військовій скарбниці, а у вільний час

доглядає поранених та хворих. Свої почуття і враження від цих воєнних років поет висловив у збірці "Бий, барабане!", де в піднесеному дусі оспівано боротьбу проти ганебного рабства.

заспокоював хворих; на всіх обличчях з’являлись посмішки, хворі безперестанно кричали:

“Волт, Волт, приходь неодмінно знову!”

за допомогою чергування різної довжини рядків, надає віршу “О капітане!”

трагічного звучання; водночас твір звучить як присяга продовжити справу президента Лінкольна

Капітан, про якого пам’ятатимуть завжди

Вітмен першем із американських поетів насмілився розкрити велич духовного та

фізичного кохання

верлібр)
принцип “каталогу”
відсутність сюжету, ритму
монтаж образів
поєднання “високого” і “низького”