ВІЙСЬКОВА АКАДЕМІЯ Кафедра гуманітарних та соціально-економічних

ВІЙСЬКОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

21.
Розвиток суспільно-політичного життя в незалежній Україні.

його корені та причини.

2. Окупація Криму Росією та розв'язання нею

війни на сході України.

3. Особливості сучасного та традиційні форми російського експансіонізму (на історичному досвіді).

української державності, що увійшли в історію під назвою – Майдани.

Розібрати процес втрати Україною своїх суверенних територій та розгортання військового конфлікту на Сході.
Надати знання стосовно основних етапів і напрямків з зазначених питань, їх характерних рис і особливостей.

відповідними внесеннями у Конституцію.
З 8.12.2006 р. – по 01.10.2010 –

Україна парламентсько-президентська республіка;
З 01.10.2010 р. – по 21.02.2014 р. – Україна президентсько-парламентська республіка;
З 21.02.2014 р. – Україна знову парламентсько-президентська республіка.
Водночас законодавча база, сформована в Україні, ще не забезпечує повною мірою потреб держави та суспільства в правовому регулюванні суспільних відносин, значна частина яких продовжує регулюватися нормами законодавчих актів колишнього СРСР, а деякі відносини, що виникли в останні роки, взагалі не врегульовані законами України.

кількість політичних партій. Так, якщо до проголошення незалежності в Україні

у 1990 р. було зареєстровано 4 партії, в грудні 1993 р.– 27, на початку 1998 p. політичний спектр республіки налічував 52 партії.
На червень 2010 р. в Україні було зареєстровано 180 політичних партій, на жовтень 2010 - січень 2011 р. - 185.
З 1990 р. по 2015 р. загалом зареєстровано 288 політичних партій.

Формування багатопартійності

партія не представляє інтереси більшості населення країни;
Організаційною слабкістю партій;
Нестабільністю діяльності;

Слабкою ефективністю та виконанням політичних програм;

Останньою тенденцією стало поширення утворень політичних блоків – як об`єднань на основі спільних політичних вимог та домовленостей.

в Україні, його корені та причини.

Ющенко коментуючи події в осені 2004 р., визначив що «ПОМАРАНЧЕВА

РЕВОЛЮЦІЯ» - це тактика опозиції під час виборів (публічний контроль і недопущення провокацій, проведення законних публічних акцій).

листопада 2004 р. – створення Майдану;
28 листопада 2004 р. –

збір керівників південно-східних областей у м. Сєверодонецьк для утворення окремих незалежних республік (прототипи сучасних ЛНР та ДНР).
26 грудня 2004 р. – Друге голосування.

першим сортом була західна Україна;
друго-сортним – центральна;
третім – східна й

південна.

м. Сєверодонецьк для утворення окремих незалежних республік (прототипи сучасних ЛНР

та ДНР).

Жоден губернатор чи політик. Який був присутній в м. Сєверодонецьк, не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

цілком усвідомлених і заздалегідь спланованих дій організованих політичних і суспільних

груп, спонтанної цивільної непокори й продуманих тактичних дій.
Зрозуміло, у подіях «помаранчевої революції» більшу роль зіграли зовнішні сили, зіткнення інтересів Росії, керівництво якої обрало шлях державного авторитаризму, і західних демократій, насамперед США, що намагаються забезпечити профілактику тероризму й стабільність у євразійському регіоні.

розігнано спецзагіном “Беркут”.
01.12.2013 р. – новий Майдан;
16.01.2014 р. – прийняття

пакету так званих «диктаторських законів»;
19-21.02 2014 р. – сутички між підрозділами МВС та цивільними, що привели до загибелі людей з обох сторін;
21.02.2014 р. - було підписано «Угоду про врегулювання кризи в Україні»;
22.02.2014 р. – президент В.Ф. Янукович таємно покидає територію України.

Хронологія подій Революції Гідності:

груп населення чи організації до відокремлення, відособлення; рух за надання

частині держави права автономії або за її повне відокремлення й створення нової держави.

Розвиткові сепаративних тенденцій сприяють:
- Наявність високого рівня тіньової економіки;
- Збереження значного розриву в рівнях соціального та економічного розвитку між окремими регіонами;
- Слабкість і тривала незавершеність процесу становлення статусу та компетенції центральних органів державної влади на Україну;
- Підтримка або розпалювання сепаратистського руху з боку іноземних держав, які претендують на певні території;

сході України.

опанувати ситуацію;
23 лютого 2014 р. – 16 березня 2014 р.

– проросійські мітинги, поява ЗС РФ, референдум, втрата АР Крим.

боку української влади на протязі 20 років створенню і дії

проросійських організацій, впливу російського ЗМІ та культури на населення півострову;
Інформаційна і психологічна перевага над проукраїнськими ЗС та населенням АР Крим;
Скорочення ЗС України та ВМС протягом останніх 20 років;
Пасивна поведінка українського керівництва в Києві;
Блокада ЗС України в частинах «зеленими чоловічками»;
Недостатня захищеність військових містечок, відсутність караулів, правил застосування зброї;
Використання урядом РФ нестабільної ситуації в Україні в лютому 2014 р.

Причини втрати АР Крим Україною:

центральних і південних регіонах України у березні-травні 2014 р., учасники

яких виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії створення так званої «Новоросії», проведення референдуму щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади.

Протистояння в Одесі 2 травня 2014 р.
В наслідок протистоянь загинуло 48 осіб, 247 було поранено, 6 з них загинуло від вогнепальних поранень, інші при пожежі у будинку профспілок.

Стихійні проросійські виступи:

з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». 11

травня 2014 р. відбулися псевдо референдуми у Донецькій та Луганській областях.
За даними ООН, загалом від воєнного конфлікту постраждали вже 5 мільйонів чоловік, а понад 2 млн. людей вимушено залишили свої будинки, 1,2 млн. жителів Донбасу переїхали в інші регіони України, понад 700000 тис. переїхало в Росію.
Приблизна кількість загиблих з боку сил АТО що найменше 2673 з них з них 831 не в бойових умовах, біля 8000 бійців поранено.

Війна на Сході України

історичному досвіді).

у 57 разів.
В її історії протягом століть простежується головна

лінія — російський експансіонізм.
Саме він повів Росію не до стабільності, не до національної консолідації та становлення громадянського суспільства, а до повсякденності, що характеризується екстенсивним розвитком, відставанням від Заходу, імперськими амбіціями.

європейського вибору половини населення України, переважно молоді.
Проблема обидвох майданів

– це відсутність позитивних результатів та кардинальних зворушень в державі. Результатом першого майдану став прихід до влади у лютому 2010 р. В.Ф. Януковича і поразка демократичних європейські орієнтованих політичних сил. Про поразку другого майдану або Революції Гідності поки зарано говорити, але втрата певних територій, війна, соціально-економічна криза, зубожіння населення, різке зростання корупційних схем – це є фактори, що можуть звести нанівець все що робили люди в Києві, за що вони гинули і за що гинуть наші вояки.

ЗАКЛЮЧЕННЯ