ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Кафедра

бойової готовності та бойової підготовки підрозділу .
”

На вивчення теми відводиться 12 годин ( Л – 2 год., ГЗ – 2 год., ПЗ – 2 год., С – 2 год.) решта занять – СР (4 години) .

ВИВЧЕННЯ ТЕМИ СПРЯМОВАНО НА ЗАСВОЄННЯ :

- сутності та змісту заходів бойової готовності;
- змісту роботи командира підрозділу щодо підтримки бойової готовності;
- прищеплення навичок у роботі щодо підтримання підрозділу у бойовій готовності до виконання завдань за призначенням та проведення занять з бойової підготовки.

готовності.
2. Ступені бойової готовності, їх характеристика та основний зміст.
3.

Робота командира взводу щодо забезпечення бойової готовності підрозділу.

Мета лекції:

Ознайомитися з основними положеннями бойової
готовності підрозділу.
2. Вивчити ступені бойової готовності, їх сутність та
основні заходи.
3. Вивчити зміст роботи взводу щодо забезпечення
бойової готовності підрозділу.

частин і підрозділів у бойову готовність, узгодження їх по термінам

виконання і своєчасне уточнення.
2. Практичне відпрацювання і удосконалювання переводу частин і підрозділів з мирного на воєнний стан.
3. Високий ступінь і якість укомплектованості підрозділів о/с і забезпеченість їх озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами за штатами, табелями і нормами воєнного часу.
4. Правильна організація збереження матеріальних засобів і підтримка озброєння і техніки в постійній готовності до бойового застосування.
5. Стійкість і надійність системи оповіщення.
6. Безперервне ведення виховної роботи по забезпеченню своєчасного і якісного виконання заходів бойової готовності.

Конституція України,
Закон України “Про оборону України”,
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”,
Наказ МО України на новий навчаьний рік,
Організаційно – методичні вказівки Командувача
Сухопутних військ ЗС України на новий навчальний рік.
накази, директиви начальника ГШ ЗС України.

1. СУТНІСТЬ БОЙОВОЇ ГОТОВНОСТІ

ОСНОВНІ КЕРІВНИ ДОКУМЕНТИ:

тис. осіб, або 70% бойового складу Збройних Сил)
Об'єднані сили швидкого

реагування
до 29 тис. осіб, або 30% бойового складу Збройних Сил )

Збройні Сили України

Сили негайного реагування
(до 6 тис. осіб)

Призначені для негайного реагування на загрози, недопущення збройних конфліктів
на стадії їх зароджування.

Укомплектовані
о/с – більш ніж 90%.
ОВТ – на 100%

Сили швидкого реагування
(до 23 тис. осіб)

Призначені для нарощування СНР, створення угруповання ОСШР з метою реагування на рівень загроз, а у разі виникнення збройного конфлікту – недопущення переростання його у локальну війну.

Укомплектовані
о/с – більш ніж 70%.
ОВТ – на 100%

Сили нарощування
(до 20 тис. осіб)
Призначені для нарощування зусиль, підсилення, за необхідності, ОСШР при виконанні ними завдань ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту

Укомплектовані
о/с – до 50%.
ОВТ – не менш ніж 80%

Сили
стабілізації
(до 45 тис. осіб)

Призначені для розгортання з'єднань і військових частин, необхідних для виконання завдань ОСШР і СН, та мають бути готовими до застосування в усіх формах ведення воєнних дій, завершення ліквідації збройного конфлікту та стабілізації обстановки.

Укомплектовані
о/с – до 20%.
ОВТ – не менш
60%

З'єднання та військові частини, організації та установи, що не належать до функціональних структур (до 49 тис. осіб)

стан підрозділів і частин, що дозволяють їм у встановлений термін здійснити перехід з мирного на воєнний стан і успішно виконувати бойові завдання.

Під бойовою готовністю розуміють:

Найважливішими показниками бойової готовності підрозділів є:

повна укомплектованість військових частин та підрозділів особовим складом, озброєнням, бойовою технікою;
висока бойова підготовка і перед усім польова виучка особового складу;
бойова злагодженість підрозділів;
підтримка озброєння і техніки в готовності до бойового застосування;
висока підготовку командних кадрів, злагодженість штабів;
утримання запасів матеріальних засобів у необхідних розмірах;
тверда військова дисципліна, високий морально-психологічний стан особового складу, а також пильне несення бойового чергування.
постійна готовність до відбиття раптового нападу супротивника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності.

визначається ступенем підготовленості Ії до виконання

бойових завдань.

Боєздатність залежить від бойової виучки підрозділів, стану боєздатності озброєння і техніки та забезпеченості матеріальними засобами.

підрозділів полягає в їхній боєздатності, що визначається сукупністю бойових можливостей щодо виконання завдань відповідно до призначення.

Сутність бойової готовності

розуміється комплекс знань і умінь особового складу, його морально-психологічний і фізичний стан, навченість і злагодженість підрозділів для виконання завдань у відповідності з призначенням.

Під бойовою виучкою

Ії технічний стан, надійність і величина технічного ресурсу;
наявність підготовленого екіпажу (розрахунку), бойового комплекту, засобів транспортування і забезпечення;
укомплектованість ЗІПом і експлуатаційною документацією;
час приведення в готовність до бойового застосування в будь-яких умовах обстановки.

Боєздатність військової техніки

Основні показники боєздатності військової техніки:

ПІДВИЩЕНА, ВОЄННА ЗАГРОЗА, ПОВНА.

– це встановлений відповідними документами стан підрозділів і частин, з якого вони можуть підготуватися до виконання бойового завдання в необхідний термін.

СТУПІНЬ БОЙОВОЇ ГОТОВНОСТІ

Сигнали оповіщення:

2. Ступені бойової готовності, їх характеристика та основний зміст.

і штабами в повсякденному житті, - основними з яких є:
розробка

бойових розрахунків підрозділів і тверді знання особовим складом своїх обов’язків;
ведення систематичного обліку особового складу, озброєння, бойової та іншої військової техніки і матеріальних засобів, розподіл рядового і сержантського складу з метою недопущення зниження бойової готовності;
укомплектованість підрозділів озброєнням, бойовою технікою, автотранспортом і правильним їх збереженням, експлуатацією і забезпечення усім необхідним для ведення бою;
організація захисту особового складу, озброєння, бойової та іншої військової техніки, а також матеріальних засобів від зброї масового ураження;
висока бойова виучка особового складу частин і підрозділів, офіцерів і штабів;
організація роботи щодо виховання у особового складу високих морально-бойових якостей;
організація служби військ (внутрішньої, вартової і гарнізонної) відповідно до вимог статутів, підтримка безперервного зв’язку зі старшим штабом, підлеглими командирами і штабами з надійною системою оповіщення;
щоденне уточнення бойових розрахунків у підрозділах при проведенні вечірньої перевірки.

– повсякденний стан з’єднань і частин, що утримуються за штатами і табелями штатів мирного часу і забезпечуються усіма видами військових запасів та знаходяться в готовності до виконання завдань за бойовим призначенням.

Бойова готовність ПОСТІЙНА

підрозділи і частини займаються повсякденною діяльністю згідно плану бойової підготовки, при цьому чергові сили і засоби несуть бойове чергування;
бойова техніка, озброєння і автотранспорт утримуються у відповідності з нормами і порядком, встановленим наказами і директивами Міністра оборони України і командувача Сухопутних військ;
військові запаси боєприпасів, пально-мастильних і матеріально-технічних запасів зберігаються в машинах, а основні запаси зберігаються на складах.

ЗМІСТ ЗАХОДІВ:

- це такий стан частин і підрозділів, при якому, залишаючись у пунктах постійної дислокації (у районах бойового чергування, на полігонах), вони проводять додаткові заходи бойової готовності, в результаті яких підвищується готовність до виконання бойових завдань за призначенням.

Бойова готовність ПІДВИЩЕНА

Основний зміст діяльності особового складу при введенні даного ступеня бойової готовності полягає в уточненні бойових розрахунків по приведенню підрозділів у наступні ступені і виконанні ряду заходів, що забезпечують нарощування рівня бойової готовності.

підрозділів, що знаходяться на навчаннях, полігонах, роботах у пунктах постійної

дислокації;
організація охорони штабів, казарм, парків бойових машин і інших об’єктів у пунктах постійної дислокації шляхом посилення наряду чергових сил і засобів і виставлення парних патрулів;
переведення усіх категорій військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, на казармене положення, одержання ними особистої зброї, засобів індивідуального захисту, дозиметрів;
уточнення заявок на покриття поточного некомплекту особового складу, призупинення чергового звільнення військовослужбовців, що вислужили встановлені терміни служби, призупинення відрядження військовозабов’язаних, призваних на збори;
зняття зі зберігання і приведення озброєння і бойової техніки в готовність до бойового застосування, завантаження військових запасів матеріальних засобів у бойові машини і автотранспорт;
підготовка до здачі надлишкових матеріально-технічних засобів, казарменого фонду, учбової техніки і майна.

при якому вони піднімаються по бойовій тривозі і проводять заходи

бойової готовності в пункті постійної дислокації, районах бойового чергування, на полігонах з наступним, якщо це необхідно, виводом у райони зосередження.

у райони зосередження (при цьому засоби радіозв’язку в місцях постійної

дислокації продовжують роботу у попередньому режимі);
вивід у район зосередження командних пунктів і підготовка їх до роботи в польових умовах;
проведення доукомплектування підрозділів до штатів воєнного часу;
особовому складу видаються набої, гранати, засоби індивідуального захисту, сталеві шоломи, протигази „НЗ”, індивідуальні протихімічні пакети (набої і гранати знаходяться в підрозділах, у штатній укупорці).

виконали весь комплекс заходів щодо переводу з мирного на воєнний

стан, включаючи повне доукомплектування і безпосередню підготовку до бойових дій що забезпечують успішне виконання завдань за призначенням.

визначених їм районах у готовності до ведення бойових дій (висуванню

і заняттю районів (позицій) для ведення бойових дій);
проводиться рекогносцировка маршрутів висування і рубежів розгортання, організується комендантська служба;
приймається (уточнюється) рішення, доводяться задачі до підлеглих, здійснюється планування бойових дій;
організується (уточнюється) взаємодія і усі види забезпечення;
частини (підрозділи) ППО знаходяться в готовності до негайного знищення засобів повітряного нападу противника.

в розробці заходів, спрямованих на приведення підрозділу в різні ступені

бойової готовності у встановленому терміні і порядку виконання.
Командир роти(взводу) повинен
знати:
сигнали, порядок оповіщення,
час і порядок виходу з пункту дислокації у райони зосередження,
маршрути руху,
час проходження вихідного рубежу і прибуття в район,
заходи і строки завершення приведення в бойову готовність.
Відпрацьовувати і вести:
робочу карту, бойовий розрахунок підрозділу,
робочий зошит і штатно-посадовий список особового складу

підготовка особового складу до дій за сигналами оповіщення;
підготовка офіцерського і сержантського складу по управлінню підрозділом і командами в ході виконання заходів бойової готовності;
виконання комплексу робіт, що забезпечують підтримку озброєння, бойової та іншої техніки підрозділу в готовності до бойового застосування;
перевірка технічного стану авто техніки, що надходить з народного господарства для укомплектування підрозділу;
виховання і розвиток у особового складу високих морально-бойових і психологічних якостей.

Організація приведення роти
в повну бойову готовність
.

Підготовка особового складу
з питань бойової готовності

БУДУЄТЬСЯ В ДВА ЕТАПИ:

На робочій карті командира підрозділу наносяться:
район зосередження, вихідний пункт і час його проходження, маршрут і час виходу в район зосередження, місця розгортання пунктів прийому особового складу і техніки; місця розміщення тилових підрозділів батальйону, місце КСП батальйону і роти та лінія зв’язку між ними; кодування і позивні вузлів зв’язку і посадових осіб; організація безпосередньої охорони, місця проведення занять по бойовій підготовці.

У робочому зошиті розробляються:
схема організації підрозділу,
графік основних заходів щодо приведення підрозділу у встановлені
ступені бойової готовності;
відомість потреби і забезпечення підрозділу озброєнням,
технікою та іншими матеріальними засобами;
розрахунок потреби і ешелонування боєприпасів;
схема побудови похідної колони для здійснення маршу;
справка-доповідь командира підрозділу;
порядок одержання по накладних матеріальних засобів;
якісна характеристика укомплектованості спеціалістами.

2. Знати

на пам’ять ст. ст. СВС 119-120.

3. Відпрацювати конспект лекції, бути готовими до відповіді на контрольні питання.