ХОРДОВІ

становить хорда.Хорда є віссю всього організму і являє собою пружний

еластичний стрижень.До неї прикріплюється скелет,м”язи і внутрішні органи.

в Україні — 700), які належать до трьох підтипів: Безчерепні

(ланцетники), Покривники (асцидії, вогнетілки) та Черепні, або Хребетні (риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці). Незважаючи на велику різноманітність, представники типу мають ряд істотних ознак. Опорою всього тіла е внутрішній осьовий скелет, або хорда — пружний стрижень, оточений сполучнотканинною оболонкою, що розташовується на спинному боці тіла тварин. Розвивається хорда з ентодерми. У нижчих хордових (ланцетник) хорда функціонує протягом усього життя, у вищих — лише під час ембріонального розвитку (пізніше вона заміщується хребтом). Розвиток внутрішнього опорного скелета — важлива прогресивна ознака, завдяки якій підвищилася інтенсивність руху і збільшилася загальна рухливість цих тварин.

хордою. Розвивається вона з ектодерми і у хребетних диференціюється на

головний і спинний мозок. Прогресивний розвиток головного мозку і здатність до утворення умовних рефлексів забезпечили можливість пристосування цих тварин до змін навколишнього середовища. Травна трубка розташована під хордою. Вона починається ротом і закінчується анальним отвором. Передній відділ кишки — глотка — пронизана зябровими щілинами, які у безчерепних та водних хребетних зберігаються протягом усього життя, а в наземних хребетних — наявні лише в зародків. Специфічні органи повітряного дихання — легені — розвиваються як парні випини на черевному боці глотки. Поява легеневого дихання сприяла заселенню хордовими суші. Центральний орган кровоносної системи — серце — розташоване на черевному боці тіла. Виникнення замкненої кровоносної системи із пульсуючим органом посилило активну регуляцію і стабільність внутрішнього середовища організму.

органи виділення кільчастих червів.Ці трубочки розміщені вздовж боків глотки і

відкриваються одним кінцем у порожнину тіла,іншим-у навколозяброву порожнину.

віддає розчинений у ній кисеньу кров,а вуглекислий газ виводиться з

неї у зовнішнє середовище.Частково газообмін у ланцетника можливий і через покрив.

личинка,яка виходить з яйця,вільно плаває,а згодом сідає на дно і

перетворюється на дорослу творину.

нечисленна група морських тварин, що провадять малорухомий спосіб життя. Розміри

тіла невеликі, за формою нагадують риб.

Ознаки прогресивної організації:

- Справжня хорда, яка зберігається у них протягом життя.

- Трубчаста нервова система.

- Замкнена кровоносна система.

Характерні риси Безчерепних: повна сегментація тіла; відсутність голови, наявність навколо зябрової порожнини; відсутність центрального органа кровообігу – серця; відсутність головного мозку і високо розвинутих органів чуття; сегментація видільних

органів і органів статевої системи. Примітивна будова органів виділення, відсутність парних кінцівок

воді дрібні організми) через ротовий отвір надходить до глотки разом

з водою. Тік води через глотку забезпечується рухом численних війок, які розміщені на її стінках і зябрах. Їжа склеюється слизом у грудки, які потрапляють до кишечника. Вода через зяброві щілини виводиться у навколо зяброву порожнину, а звідти через зяброву пору – назовні. У кишечнику їжа перетравлюється, а поживні речовини всмоктуються.

через зяброві щілини вона омиває їхні стінки, відбувається газообмін. Газообмін

у ланцетника може здійснюватися певною мірою і через покриви тіла.

у нефридії, далі по них у навколо зяброву пору продукти

виділення виводяться назовні.

непрямий: яйце – рухлива личинка, яка вільно плаває 3 місяці,

а згодом сідає на дно і перетворюється на дорослу тварину. Ланцетники розмножуються всього один раз протягом життя.
Великого практичного значення ланцетники не мають: їх використовує в їжу населення Південно-Східної Азії, а також він є зручним об’єктом для наукових досліджень.

Схожість ранніх етапів ембріонального розвитку: зигота, бластула, гаструла.

- Розвиток

первинної, а потім вторинної порожнини тіла в процесі онтогенезу.

- Відсутність головного мозку серця. Справжніх органів чуття, парних кінцівок.

- Примітивна будова органів виділення.

- Сегментарна будова м’язів.

Подібність до хордових:

- Внутрішній скелет (хорда).

- Трубчаста нервова система.

- Замкнена кровоносна система.

- Глотка просякнута зябровими щілинами.

добування поживи. Активний спосіб життя визначив прогресивний характер історичного розвитку

хребетних – виникнення в них ряду нових ознак і ускладнення їх організації.
Активне пересування привело до ускладнення мускулатури і прогресивного розвитку скелета, спочатку хрящового, а потім кісткового. Опорна функція перейшла до розвиненого в хребетних на місці хорди хребта і скелета виниклих у них на певному етапі еволюції двох пар кінцівок та їх поясів.

них серця і нирок. Серце забезпечувало більш інтенсивний кровообіг, а

нирки – досконаліше виділення з організму продуктів дисиміляції.
Таким чином, у хребетних сформувалися такі характерні для них органи: хребет, череп, дві пари кінцівок, серце, нирки, головний мозок і складно збудовані органи чуттів

— епідерміс (має екто-дермальне походження і утворений багатошаровим епітелієм) і

нижній шар — власне шкіра, або коріум (має мезодермальне походження). Шкіра має різні утворення (луску, пір'я, волосся, копита, кігті, нігті), що виконують різні функції. Похідними епідермісу є рогові утвори (луска плазунів, пір'я птахів, волосяний покрив ссавців), а похідними коріуму — кісткові утвори (луска риб, роги оленя). У шкірі більшості хребетних е залози — шкірні (земноводні), потові, сальні, молочні й пахучі (ссавці), куприкова (водоплавні птахи).

стравохід, шлунок, кишечник, що відкривається назовні анальним отвором або утворює

розширення ~ клоаку, в яку впадають протоки видільних і статевих органів). Розвинені зуби, слинні (у наземних тварин) і травні залози (печінка, підшлункова залоза).

в наземних — парні легені. Завдяки інтенсифікації газообміну зростає рівень

обміну речовин. Кровоносна система хребетних характеризується наявністю серцевої мускулатури. Кров виштовхується із серця під великим тиском і рухається по судинах одного (риби) або двох (земноводні, плазуни, птахи, ссавці) кіл кровообігу. Органи виділення хребетних — нирки.

і нерви, що відходять від них. Головний мозок складається з

п'яти відділів: переднього, середнього, довгастого, проміжного мозку і мозочка. У них ускладнюються органи чуття: органи зору (очі з фокусуючою лінзою — кришталиком), органи слуху (у більшості є слухові кісточки і перетинки, що підсилюють звукові хвилі), смаку, нюху і дотику.

вперше був описаний в 1778 р. російським академіком Палласом, який

прийняв його за молюска. Справжня природа ланцетника, його місце в системі тваринного світу визначилися тільки після блискучого дослідження розвитку ланцетника виконаного в 1865 р. Ковалевським.

назву він одержав від хвостового плавця, за формою схожого на

списовидний ланцет. Тіло стиснуте з боків, вздовж нього проходить шкірна плавникова складка, в якій розрізняють спинний хвостовий та під хвостовий плавець, далі по черевній стороні тягнуться парні бокові плавцеві складки шкіри.

собою одношаровий епітелій, і внутрішнього (власне шкіри), утвореного драглистою сполучною

тканиною; епідерміс з поверхні вкритий тонкою кутикулою.

боки від хорди. М’язи утворені поперечними сегментами (міом ерами), які

розділені перетинками (міосептами).М’язи надають можливість ланцетнику здійснювати лише одноманітні рухи: вигинати тіло в один або в інший бік.

Осьовим скелетом є хорда – пружний еластичний стержень, розміщений вздовж тіла. Зберігається протягом усього життя. Хорда і нервова трубка, що лежить над нею, окутані шаром сполучної тканини. Під час рухів хорда деформується (згинається м’язами) але завдяки своїй пружності вона знову набуває попередньої форми, розгинаючи тіло.

первинної порожнини тіла. Вистелена миготливим епітелієм і дуже скорочена.

лійки розташований ротовий отвір, який веде до великої глотки, стінки

якої з обох боків пронизані зябровими щілинами. Глотка переходить в кишечник, який закінчується анальним отвором. очатковий відділ кишечника має сліпий порожнистий печінковий виріст, просякнутий великою кількістю капілярів.

по боках зябрового відділу. Одним кінцем відкриваються в целом, а

другим в навколо зяброву порожнину.

і вен. Серця немає, його функцію виконує черевна аорта, до

якої надходить венозна кров, яка далі тече до зябер, там окислюється (стає артеріальною) і по спинній аорті до всіх клітин тіла.
Кров обезбарвлена, бо не містить гемоглобіну. У печінковому вирості капіляри утворюють мережу, що очищає кров від непотрібних речовин.

щілин, які відокремлені одна від одної зябровими перегородками. Ззовні зяброві

щілини прикриті згортками шкіри, які утворюють навколо зяброву порожнину з одним отвором – зябровою порою (атріопор).

нервову трубку, що лежить на спинній стороні над хордою. Передній

кінець трохи розширений. Від нервової трубки відходять з кожної сторони нерви.. Центральний відділ нервової системи ланцетника являє собою нервову трубку, що лежить на спинній стороні над хордою. Передній кінець трохи розширений. Від нервової трубки відходять з кожної сторони нерви.

передньому кінці тіла (сприймає хімічні подразники) та численними світлочутливими клітинами

вздовж нервової трубки (світло і темряву розпізнають). Крім того є дотикові клітини розкидані по поверхні тіла і на щупальцях.

(до 25 пар) не мають власних протоків. Статеві клітини виводяться

у навколо зяброву порожнину, а звідти через зяброву пору назовні.

виставляючи передній кінець тіла назовні. Плаває за участю хвостового, спинного

і черевного плавців, рух яких здійснюється при скороченні відповідних міомерів.