Заняття 3. Мова SQL: загальний огляд. Формування SQL- запиту. Інструкції

з таблицями.

мова структурованих запитів) – декларативна мова програмування для взаємодії користувача

з базами даних.
Декларативна мова програмування – така мова програмування, за допомогою якої, програма описує, який результат необхідно отримати, замість описання послідовності отримання цього результату.
SQL дає можливість вирішувати наступні задачі:
створення БД і визначення її структури;
виконання запитів до БД;
керування безпекою даних.

базі даних, щоб її опрацьовувати. При введенні команди в інтерактивній

формі SQL, вона тут же виконається і виведуться результати.

Вбудована SQL складається з команд та процедур SQL, які розміщені в програмах, написаних іншими мовами програмування. Це робить такі програми більш потужними та більш ефективними.

(Transact-SQL) – використовується в Microsoft SQL Server та Sybase Adaptive

Server;
PSQL (Procedural SQL) – використовується в InterBase та Firebird;
SQL PL (SQL Procedural Language) – використовується в IBM DB2;
SQL/PSM (SQL/Persistent Stored Module) – використовується в MySQL;
PL/pgSQL (Procedural Language/PostgreSQL Structured Query Language) – використовується в PostgreSQL та є подібний до Oracle PL/SQL.

Призначені для опису структури баз даних. Такі як: CREATE (створити),

ALTER (змінити), DROP (видалити).
Оператори маніпулювання даними – DML (Data Manipulation Language). Призначені для отримання, вставки, видалення чи зміни даних у БД. Такі як: SELECT (вибрати), INSERT (додати), UPDATE (обновити), DELETE (видалити).
Оператори визначення доступу до даних – DCL (Data Control Language). Такі як: GRANT (надати доступ), REVOKE (анулювати видані раніше дозволи чи заборони).

час
Двійкові дані

– символьний рядок фіксованої довжини з n символів (0

n не вказане, то припускається, що рядок складається з одного символу. Якщо у стовпець такого типу вводиться mCHARACTER VARYING(n) (або VARCHAR(n) в реальних СУБД) – символьний рядок змінної довжини, яка не перевищує n символів. Застосовується, коли дані мають різну довжину і не бажано доповнювати їх пропусками. В даному випадку є обов’язковим вказання максимальної кількості символів, на відміну від CHAR.
CHAR та VARCHAR використовують 1-байтний варіант зберігання символів, який базується на ASCII.

чотирьохбайтне ціле число (до ± 2 147 483 467);
DECIMAL (x, y) – десяткове

число, у якому всього x розрядів, з яких y відведено для дробової частини. Дозволяє вказати максимальне число знаків до коми і після коми. Вимагає 5-17 байтів пам'яті.
DOUBLE (x, y) – дійсне число подвійної точності з плаваючою крапкою. Застосовується для представлення наукових даних, наприклад, дуже близьких до нуля або дуже великих.
FLOAT (n) – дійсне число з плаваючою крапкою і мінімальною точністю, яке займає 8 байтів, де n – точність.
UNSIGNED – умова, що забороняє запис від'ємних значень у поле числового типу!!!

1 або NULL, перші два з яких фактично відповідають значенням

true та false.
BOOL або BOOLEAN – 1-байтовий логічний тип даних, який може приймати два значення – true, false.

Дані цього типу можуть містити будь-яку дату з 0001 року

по 9999 рік.
YEAR – представлення лише року.
TIME – представлення часу.
DATETIME – одночасне представлення дати та часу.
TIMESTAMP – одночасне представлення дати та часу із врахуванням поточного часового поясу.

великого розміру, який може містити змінну кількість даних.
BINARY і VARBINARY

типи подібні до CHAR і VARCHAR, за винятком того, що вони містять двійкові рядки. Тобто, вони містять рядки байтів, а не символьні рядки.

DATE).

+, -.
Символьні операції: знаком операції конкатенації (зчіплення) символьних значень є

|| (у Oracle та DB2), або + (у MS SQL Server та MS Access), або функція CONCAT() (у MySQL, Oracle та DB2). Результатом конкатенації є символьне значення з максимальною довжиною 255 символів.
Приклад, CONCAT('My', 'S', 'QL');

може бути або 'TRUE', або 'FALSE'.
Логічні операції в порядку

спадання пріоритетів:
( ) – змінює нормальні правила пріоритетів;
NOT – інвертує результат логічного виразу;
AND – результат повинен відповідати обом умовам;
OR – результат повинен відповідати одній із умов.

TABLE – створення таблиці;
ALTER TABLE – модифікація структури таблиці;
DROP TABLE

– видалення таблиці.

вводяться засобами DML).
CREATE TABLE, як правило, визначає ім’я таблиці та

набір стовпців, вказаних у певному порядку, тобто визначає структуру таблиці.
Типи даних стовпців повинні бути сумісними зі стандартом ANSI.
Значення розміру стовпця залежить від типу даних.
Кожна таблиця повинна мати хоча б один стовпець.

Sellers:

CREATE TABLE Sellers
(snum int,
sname varchar(45),
city varchar(45),
comm

double(3, 2));

TABLE, крім ключового слова TEMPORARY.
Тимчасова таблиця, на відміну від

постійної, існує лише на час сеансу роботи з базою даних, в якому вона була створена.
Тимчасова таблиця може бути доступна іншим користувачам, як і постійна таблиця.
Тимчасові таблиці створюються для представлення в них поточних підсумкових (звітних) даних, які є доступними декільком користувачам бази даних.

певні критерії значенням, які вводяться в таблицю.
Обмеження – є одним

із засобів організації підтримки цілісності даних безпосередньо в БД.
CУБД перевіряє відповідність встановлених обмежень і значень при модифікації даних.

KEY
FOREIGN KEY
AUTO_INCREMENT

стовпців.
Обмеження таблиці застосовується до груп стовпців.
Визначаються обмеження наступним чином:

CREATE TABLE <ім’я табл>
(<ім’я стовп> <обмеж на стовп>,
<ім’я стовп> <тип даних> <обмеж на стовп>, ...
CONSTRAINT <ім’я обмеж на табл >
< обмеж на табл> (<ім’я стовп> [,<ім’я стовп>]));

(продовж.): Створимо таблицю Sellers, не дозволяючи поміщати NULL-значення у стовпці

snum або sname:
CREATE TABLE Sellers
(snum int NOT NULL,
sname varchar(45) NOT NULL,
city varchar(45),
comm double(3, 2));

необхідно надавати унікальність разом з обмеженнями.
Якщо задати обмеження UNIQUE для

стовпця, то СУБД відхилить будь-яку спробу у певному рядку ввести у це поле значення, яке вже було в іншому рядку.
UNIQUE може застосовуватись лише до полів, які визначені як NOT NULL.

обмеження унікальності стовпцям:
CREATE TABLE Sellers
(snum int NOT NULL

UNIQUE,
sname varchar(45) NOT NULL UNIQUE,
city varchar(45),
comm double(3, 2));

один продавець. Це означає, що кожна комбінація номера замовника (cnum)

та номера продавця (snum) у таблиці Customers повинна бути унікальною. Отже, створимо таблицю Customers через надання обмеження унікальності групі стовпців.
CREATE TABLE Customers
(cnum int NOT NULL,
cname varchar(45) NOT NULL,
rating int,
city varchar(45),
snum int NOT NULL,
CONSTRAINT UQ_Customers UNIQUE (cnum, snum));

стовпця за замовчуванням.
Інша альтернатива, щоб не використовувати значення NULL, це

встановити значення нуль (0) для числових полів або пропуски для символьних. У такому випадку під час запитів SQL буде опрацювувати їх як і будь-яке інше значення.
Щоб надати значення за замовчуванням, використовують слово DEFAULT у команді CREATE TABLE.

місті London. Удосконалимо інструкцію створення таблиці Sellers через задання значень

за замовчуванням у стопці city:
CREATE TABLE Sellers
(snum int NOT NULL UNIQUE,
sname varchar(45) NOT NULL UNIQUE,
city varchar(45) DEFAULT 'London',
comm double(3, 2) CHECK (comm >= 0.05));

ключа у таблиці.
PRIMARY KEY – це поєднання обмежень NOT NULL

і UNIQUE.
В таблиці допускається лише одне обмеження PRIMARY KEY.

обмеження первинного ключа:
CREATE TABLE Sellers
(snum int PRIMARY KEY,

sname varchar(45) NOT NULL UNIQUE,
city varchar(45),
comm double(3, 2));

надання обмеження первинного ключа групі стовпців:
CREATE TABLE Customers
(cnum

int,
cname varchar(45) NOT NULL,
rating int,
city varchar(45),
snum int,
CONSTRAINT PK_Customers PRIMARY KEY (cnum, snum));

цілісності посилань.
В таблиці можуть бути декілька обмежень FOREIGN KEY.
Задається:
CONSTRAINT

<ім’я обмеж>
FOREIGN KEY (<ім’я стовп дочірн_табл>)
REFERENCES <ім’я батьк_табл>(<ім’я первинного ключа батьк_табл>
[ON DELETE <опція зв'язку>] [ON UPDATE <опція зв'язку>]

Опції зв'язку:
RESTRICT | CASCADE | SET NULL | NO ACTION

і зовнішнім ключем snum:
CREATE TABLE Customers
(cnum int PRIMARY

KEY,
cname varchar(45) NOT NULL,
rating int,
city varchar(45),
snum int,
CONSTRAINT FK_Customers_Sellers FOREIGN KEY (snum) REFERENCES Sellers (snum) ON DELETE SET NULL ON UPDATE SET NULL);

може бути застосоване тільки для стовпців типу INT.
Обмеження AUTO_INCREMENT

може використовуватись з обмеженням PRIMARY KEY.

зовнішнім ключем snum та автоматично заповнюваним полем cnum:
CREATE TABLE

Customers
(cnum int PRIMARY KEY AUTO_INCREMENT,
cname varchar(45) NOT NULL,
rating int,
city varchar(45),
snum int,
CONSTRAINT FK_Customers_Sellers FOREIGN KEY (snum) REFERENCES Sellers (snum) ON DELETE SET NULL ON UPDATE SET NULL);

(http://www.codenet.ru/db/mysql5/);
MySQL 5.7 Reference Manual (http://dev.mysql.com/doc/refman/5.7/en/sql-syntax.html);
Мартин Грабер – Понимание SQL

(http://www.sql.ru/docs/sql/u_sql/);
Мартин Грабер "SQL", М., Изд. "ЛОРИ", 2001г. (644 стр.);
Томас Коннолли. Базы данных. Проектирование, реализация и сопровождение. Теория и практика.
Бен Форта – SQL за 10 минут, 4-е издание (2014);

нову модель бази даних!