Жовтоводська гуманітарна гімназія ім.Лесі Українки 2019 рік Роботу виконала

Перевірив вчитель зарубіжної літератури ВінніченкоА.С.
Мистецтво доколумбової доби

керамиці, малюнками в рукописах. Найбільшого розквіту досягло у класичний період.

Однією з характерних рис древньої майяського живопису є той факт, що всі її пам'ятники являють собою мовби розфарбовані малюнки. На думку дослідників, це пов'язано з тим, що в стародавній Месоамериці, особливо у її південній частині, живопис не був принципово відділений від ієрогліфічного письма, і образотворчі особливості останнього впливали на розвиток і специфіку цього мистецтва.

В кодексах майя (Дрезденськом, Мадридськом і Паризьком) разом з текстом представлені малюнки, що в якісь мірі дають уявлення про малярство майя на папері. У першому рукописі малюнки виконані на більш високому художньому рівні, ніж у двох наступних. Їх відрізняє багата кольорова гама, витонченість, наявність реалістичних елементів. Паризький і Мадридський рукописи більш перевантажені фантастичною і релігійною символікою, доступної лише посвяченим.

Сюжет у майяських розписах зазвичай розгортається в горизонтальних рядах, найнижчі фігури при цьому мисляться як найбільш близькі глядачеві. Таке розташування було єдиним засобом передачі перспективи у стародавніх малярів. Розміри деталей були однакові, незалежно від того, розташовувалися вони на передньому чи задньому плані. Майяські майстри використовували лише первинні, чисті фарби, а перехідні тони переважно зустрічаються рідко. Нехарактерні були контрасти світла і тіні — для розписів майя властиво рівне суцільне освітлення.

З усіх видів живопису майя найкраще досліджений монументальний, оскільки має чітке виокремлення від іншої творчості (рукописів та керамічних написів) та представляє собою суто малювання.

Настінні розписи створювалися художниками майя (tz'ibob) на білій штукатурці зовнішніх і внутрішніх стін будівель без попередньої ґрунтовки. Проте досі тривають суперечки стосовно наявності у майя справжніх фресок, тобто писалися вони на сирій штукатурці або на вже висохлій поверхні.

культурні тенденції, слугував позначенням висоти рангу. Мало світський і релігійний

характер. Останнє набуло розвитку у вигляді фресок на стінах храмів.

У центральній частині Мексики традиція фрескового живопису сходить до цивілізації Теотіуакана. Особливий розвиток вона набула в районі між Теночтітланом і проживанням племені міштеків. Проте більшість ацтекського стінного розпису зникло під час штурму, а згодом руйнуванням іспанськими конкістадорами столиці імперії Теночтітлана та інших великих міст ацтеків. Втім у місцях, розташованих далеко від центру країни, зокрема Маліналько, збереглися окремі фрески.

Про основні мотиви фресок відомо лише з відомостей очевидців-іспанців. В першу чергу — це міфологічні мотиви, пов'язані з діями тих або інших богів, насамперед головних — Уїцилопочтлі, Тлалока, Тескатліпоки та Кетцалькоатлем. У палацах відображалися звитяги колишніх та правлячих тлатаоні.

Хоча фрески, що прикрашали стіни храмів і палаців, були переважно знищені, ацтекський живопис зберігся у формі піктографічних рукописів, деякі з них дійшли до нас. Це мистецтво дослідників розміщують десь між писемністю і мініатюрою, з його витонченими, ретельно виписаними знаковими символами, що зображують історичні чи міфологічні сцени.

Найулюбленішими фарбами ацтекських художників були жовта й блакитна.

кошеніль додавали трохи блакитної глини або кукурудзяного борошна, то отримували

вже пом'якшений, а не темно-малиновий оригінальний колір, який «попеляста кошеніль» . Відома була «фальшива кошеніль» (коли в неї додавали висушені і стовчені листя кактуса-опунції), виготовлення її вважалося шахрайством. «Жовтий бальзам» (ахін) в суміші з рослинною чікле давав склад кольору кіноварі, що мав власну назву .

божеств, імператорів), тварин, птахів і плазунів, а також геометричних фігур.

Перше було відображенням легенд, міфів, звитяг Сапа Інки, перемог над ворогами, сцени з полювання, рибальства. Також існував інкський портрет, де головними героями були імператори та боги.

Другий — зображенням священних видів фауни (іноді флори). Одним з основних мотивів був котячий бог, прототипом якого вважався ягуар або пума. Малюнки інків багаті зображеннями цього бога. Це складний гібрид кішки і змії, кондора та інших тварин. Він мав сакральний сенс. Часто зображення піддавалося ретельній стилізації.

Третє — символами людських якостей, що слугувало віддзеркаленням здібностей господаря або побажанням у наслідуванні шанованих в інків здібностей. Інки в малюнках тяжіли до кубізму та абстракціонізму.

посуді), військових щитах, у вигляді «геральдичних» фігур на прапорах Сапа

Інки (імператора). Розписувалися також маски, що використовувалися у театральних виставах.

Також інки використовували монументальний живопис, своєрідні фрески. Створювали картини на стінах храмів та палацах, де переважали релігійні сюжети та події з життя володарів. Проте внаслідок діяльності іспанських конкістадорів та католицьких ченців ці пам'ятки інкської культури майже повністю були знищені. До тепер збреглися лише у вигляді опису сучасників з числа інків або іспанських хроністів, зокрема про величні фрески стосовно перемоги Інки Пачамутека над чанками у храмі Коріканча згадує Ґарсіласо де ла Веґа. В свою чергу Педро Сарм'єнто де Гамбоа згадує про історію інків у картинах, життя володарів, легенди про них, що були створені за наказом Сапа Інки Пачакутекау храмі Сонця. Є згадка про імператорську «картинну галерею» у Пукінканчі. Залишкі фресків застолися в руїнах міст Пачакамак, Парамонга, Тамбо-Колорадо, Чокекірао. З технік фресок відомо про наступні методи: нанесення фарби на заштукатурену стінки та малюнок створювався на мокрій штукатурці, яки заповнювався фарбою.