ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТЕМА 9

СКЛАД СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ
Поняття та класифікація суспільно-історичних ресурсів
Суспільно-історичні ресурси України

– як складова світової спадщини
Законодавство України про охорону культурної та архітектурної спадщини

вже мовчать і пісні, і перекази, та коли вже ніщо

не говорить про загиблий народ. Нехай же вона хоч уривками є серед наших міст …, щоб при погляді на неї осінила нас думка про минуле життя й занурила б нас у побут, звички й ступінь розуміння, і викликала б у нас подяка за його існування, що було щаблем нашого власного піднесення.
Н. В. Гоголь

формувалася вона протягом багатьох століть завдяки різним народам.

Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси

– об’єкти та явища антропогенного (соціально-економічного, суспільно-історичного) походження, залучені в сферу рекреації та туризму.

ресурсів, яка об'єднує культурно-історичні і архітектурно-містобудівні споруди, залучені в сферу

рекреації та туризму.

До складу архітектурно-історичних РТР входять шість основних типів архітектурно-містобудівних споруд:
Суспільної архітектури,
Промислової архітектури,
Військової архітектури,
Культової архітектури,
Садово-паркового мистецтва,
Архітектурні монументи та скульптурні пам'ятники.

складає 49147 об'єктів. Їх цінність і чисельність (насичення, густина) у

межах областей істотним чином розрізняються.

Перша п'ятірка адмін. одиниць за кількістю видатних об'єктів:
Львівська обл. (3934),
АР Крим (3441),
Київська обл.(2886)
Чернігівська обл.(2859),
Одеська обл.(2663)

А

Б

В

Г

Д

зменшення загальної чисельності церков і сакральних пам'ятників архітектури):
православні церкви

(7076; 2001),
греко-католицькі (2671; 1247),
католицькі (517; 169),
протестантські церкви (1536; 25),
релігійні общини іудейського віросповідання (47; 8),
релігійні общини мусульман (40; 11),
общини східних релігій (2; 0),
окремі релігійні общини (8; 3).

З 12069 сакральних споруд в Україні 3464 є пам'ятниками архітектури.

пам'ятниками архітектури. Останні зіграли надзвичайно важливу роль у формуванні суспільно-політичної

думки, наукового і культурного життя народу, а також розвитку суспільної свідомості, суспільного інтелекту.

Найдревнішими монастирями - пам'ятниками архітектури - є:
Печерний в Бахчисараї (VIII-IX ст.), Миколаївський в Мукачеве (XIV ст),
Святогорській (XV ст.), Почаєвськая Лавра (XV ст), Летічевській (XVI ст.),
Успенський (XV-XVII ст.), Троїцький (XV-XVII ст. ),
Києво-печерська Лавра (XI-XIІ ст.) та ін.

культурно-історичні та інші об'єкти, пов'язані з певним життєвим циклом (епізодом)

тієї або іншої видатної особи (народження, діяльність, місце перебування, смерть, поховання).

Структура БРТР включає п'ять складових («народилися», «діяли», «знаходилися», «загинули», «поховані (перепоховані)»), серед яких кульмінаційними крапками є народження і смерть.

історичні, суспільно-географічні явища і процеси та залучені в сферу рекреації

та туризму.

Рекреаційно-туристичні ресурси подій включають політичні; військові, культурні, економічні, екологічні події.

Зміна соціально-політичних і економічних орієнтирів веде до фрагментарної зміни, «ротації» історичних фактів - одні виходять в першу шеренгу, інші, звільняючи їм місце, опиняються в тіні.

Згідно ціннісного підходу розрізняють світову культурну й природну спадщину й

національне культурно-історичне й природне надбання.

Поняття культурної й природної спадщини формувалося протягом другої половини XX в. і оформилося прийняттям у 1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.

Світова спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства.

Розширене трактування культурної й природної спадщини людства ґрунтується на розумінні цілісності, взаємозв'язку природних і культурних компонентів у розвитку людської цивілізації, на зростаючій в умовах глобалізації пріоритетності загальнолюдських цінностей.

Емблема проекту Світова спадщина

і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
Підвищує престиж територій і

установ, які ними опікуються.
Сприяє популяризації включених у Список об'єктів.
Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
Сприяє організації контролю за станом збереження об'єктів.

об'єкти, які є унікальними у своєму роді.

Для цього, та через

прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії.
Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів.
Потім для відновлення рівноваги між різними континентами з'явилися природні об'єкти і для них список з чотирьох пунктів.
І, нарешті, в 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них.
Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.

Ансамбль історичного центру Львова

Резиденція Буковинських митрополитів
(Чернівці)

їхні ансамблі й пам'ятні місця, які мають видатну універсальну цінність

із погляду культури, науки й естетики.

Критерії віднесення до світової культурної спадщини:

(i) Об'єкт є шедевром людського творчого генія.
(ii) Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей в даний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.
(iii) Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує до цих пір або вже зникла.
(iv) Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий період людської історії.
(v) Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.
(vi) Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість. (На думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

174 природних
25 змішаних
зі 145 країн.

Це окремі

архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, історичний центр Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (Росія) та інші міста.

Щорічно Список поповнюється приблизно тридцятьма новими об'єктами завдяки діяльності Всесвітньої комісії з культури й розвитку ЮНЕСКО й національних органів по охороні природної й культурної спадщини.

Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька і Одеська області)

Букові праліси Карпат

і перебувають під охороною ЮНЕСКО, сконцентровано в Європі, що є

слідством чіткої, цілеспрямованої діяльності державних інститутів європейських країн по збереженню пам'ятників природи, історії й культури.

В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні налічується п'ять найменувань (станом на 2011 рік): чотири культурних об'єкти та один природний.

Один з них - Собор Святої Софії у Києві та Києво-Печерська лавра визнані шедевром творчого людського генія (критерій і).

Києво-Печерська лавра

Київський Софійський собор

списку Світової спадщини ЮНЕСКО

ЛАВРА
Розташування: Київ
Час створення: ХІ ст.
Рік внесення до списку: 1990 рік
№

527
Критерії: І, ІІ, ІІІ, IV

Софійський собор – одна з небагатьох пам’яток української архітектури часів Київської держави, що вціліла до наших днів. Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. І досі збереглися унікальні мозаїки, фрески та іконостас.
Вражає своєю величчю й Києво-Печерська лавра, яка нині є державним музейним комплексом. Частково його територія використовується як монастир та резиденція київського митрополита УПЦ. Заснована далекого 1051 року як невеликий печерний монастир, обитель нині охоплює територію площею у 28 га, на якій розміщено понад 80 споруд.

списку: 1998 рік
№ 865
Критерії: II, V
Львів було прийнято до Світової

спадщини за двома критеріями: Критерій ІІ – За своєю міською побудовою та архітектурою Львів є видатним прикладом синтезу архітектурних і художніх традицій Східної Європи з такими ж традиціями Італії та Німеччини; Критерій V – Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили хоч і різноманітні, та все ж взаємно пов’язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.

роки
Рік внесення до списку: 2005 рік
№ 1187
Критерії: II, III, VI
Геодезична

дуга Струве, чи «Російсько-Скандинавська дуга», – являє собою мережу з 265 вимірювальних пунктів, що розташовані вздовж одного із меридіанів від узбережжя Північного Льодовитого океану до Чорного моря протяжністю 3 тис. кілометрів. Це перша в історії ЮНЕСКО науково-технічна пам’ятка культури.
Цей грандіозний проект, створений у 1815 – 1852 рр., мав на меті довести правоту теоретичних розрахунків Ньютона про те, що Земля сплюснута на полюсах. Для цього було вирішено провести вимірювання безпосередньо на місцевості. На час створення Дуга пролягала територією двох держав – Російської імперії та Шведсько-норвезької унії. Нині дуга Струве перетинає території 10 держав. В Україні відновлено чотири пункти Дуги: один в Одеської області – біля села Старонекрасівка, ще три – на Хмельниччині: Баранівка, Катеринівка і Фельштин.

до списку: 2007 рік
№ 1133
Критерії: ІХ
Одвічні букові ліси Карпат –

неповторний зразок незайманих лісів помірного кліматичного поясу. Він складається з 10 окремих заповідників, розташованих вздовж осі протяжністю 185 км, – від Рахівських гір і Чорногірського пагорба в Україні, переходячи на заході в Полонинський пагорб, а аж до Буковського пагорбу та гір Вигорлат у Словаччині.
Саме тут збереглися умови, що дозволяють проводити найповніші дослідження екологічних структур і процесів зростання європейського бука в різних місцях. Ці ліси також свідчать про процеси відновлення і розвитку земних екосистем і поселень, які розпочалися після останнього льодовикового періоду й тривають до теперішнього часу.

2011 рік
№ 5159
Критерії: ІІ, ІІІ, IV
Чернівецький університет (колишня резиденція митрополитів)

Його вважають одним із найкрасивіших університетів світу. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі.
Спеціально для будівництва університету було створено ряд спеціальних кар'єрів на Буковині, у місті запрацювало два цегельних та один керамічний заводи, а також школа для будівничих. Майже 18 років Главка творив свій шедевр, і допомагали йому в цьому майстри з усіх усюд. Будували ретельно та акуратно. Кожна цеглина вимірювалася та перевірялася на звук, а один майстер міг класти в день не більше сотні цеглин.
Університет було відкрито 4 жовтня 1875 року.

можуть претендувати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено

11 українських об’єктів:

рік
Рік внесення до списку: 1989 рік
№ 668
Критерії: І, ІІ,

IV

рік
Рік внесення до списку: 1989 рік
№ 672
Критерії: ?

створення: IV ст. до н.е.
Рік внесення до списку: 1989 рік
№

671
Критерії: ІІ, ІІІ, VI

1874 рік
Рік внесення до списку: 1989 рік
№ 673
Критерії: Х

внесення до списку: 1989 рік
№ 670
Критерії: ІІ, ІІІ, IV

списку: 2000 рік
№ 674
Критерії: ?

ст.
Рік внесення до списку: 2003 рік
№ 1820
Критерії: I, III, V,

VI 

до н. е.
Рік внесення до списку: 2006 рік
№ 5075
Критерії: III,

VI
 

створення: VI ст.
Рік внесення до списку: 2007 рік
№ 5117
Критерії: II,

IV, V

внесення до списку: 2008 рік
№ 5267
Критерії: II, IV, VI

списку: 2009 рік
№ 5412
Критерії: I, II, III, IV, V

внесення до списку: 2009 рік
№ 5423
Критерії: I, II, III, IV

ст.
Рік внесення до списку: 2010 рік
№ 5494
Критерії: III, IV

ст.
Рік внесення до списку: 2010 рік
№ 5575
Критерії: II, IV

природної національної спадщини, що також становить туристичні ресурси даної країни.

Охорона культурної спадщини України регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» зі змінами і доповненнями від 30.12.2009 р.

Прийнятий цей закон у першій редакції 8.06.2000 р.
Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Цим законом також визначено термінологічний апарат.

9.3. Законодавство України про охорону культурної та архітектурної спадщини

їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території

чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.
Історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Культурна спадщина – сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

Пам'ятка – об'єкт культурної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

на:
Споруди (витвори) – твори архітектури та інженерного мистецтва, твори

монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб.

Комплекси (ансамблі) – топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини.

Визначні місця – зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

– рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани,

залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військово-службовців

(у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

(окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи

іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями).

пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які

характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забудови, що є носієм певних містобудівних ідей.

або створеними людиною ландшафтами;
ландшафтні – природні території, які мають

історичну цінність.

інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і

техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на

підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою

Зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання

Охорона культурної спадщини – система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

про об'єкти культурної спадщини, історичні населені місця,

традиційний характер середовища, який є типовим для певних культур або періодів розвитку

Пристосування - сукупність науково-дослідних, проектних, вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять історико-культурну цінність

Виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини .

Консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд

Музеєфікація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування

покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної

спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини

Реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини .

Реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності

Зміна об'єкта культурної спадщини - дії, що призводять чи можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета охорони об'єкта культурної спадщини

орган охорони культурної спадщини Ради  міністрів  Автономної Республіки Крим;

органи охорони  культурної  спадщини  обласних,  Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
органи охорони   культурної   спадщини   районних   державних адміністрацій;
органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

До спеціально  уповноважених   органів   охорони   культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

спадщини” зі змінами і доповненнями від 09.09.2010 р. та 13.01.2011

р.

(з 13.06.2011 р. до цього Закону передбачені зміни, - пп.19 п.11 Закону України від 17.02.2011 р.).
Цей закон регулює відносини, пов'язані з охороною археологічної спадщини України - невід'ємної частини культурної спадщини людства, вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле, а також визначає права та обов'язки дослідників археологічної спадщини.
Державне управління у сфері охорони археологічної спадщини здійснюється Кабінетом Міністрів України та спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини.

під охороною держави, та пов'язані з ними території, а також

рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об'єктів археологічної спадщини.

Об'єкт археологічної спадщини (археологічний об'єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність.

Пам'ятка археології (археологічна пам'ятка) - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.