Українська революція 1917-1921 років

з національно-визвольною боротьбою — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917–1921 роках.

березні 1917 р. остаточно виявилася неспроможність Російської імперії відповідати на

виклики історії. У суспільстві, стомленому нескінченною війною, розрухою та гострою нестачею продуктів харчування, соціальна напруженість досягла апогею.
Революція розпочалася 8 березня (23 лютого) в Петрограді. Загальний страйк супроводжувався масовими мітингами та демонстраціями, він швидко набув політичного значення.

Черга біля продуктового
магазину

бік страйкарів.
9 березня (24 лютого) керівництво Державної думи звернулося

до царя з вимогою створити «відповідальне міністерство», маючи на увазі уряд, який би підпорядковувався як царю, так і Державній думі. Цар проігнорував цю вимогу. Депутати Думи перейшли в опозицію і сформували в країні перехідний орган влади — Тимчасовий комітет для «наведення порядку і для встановлення відносин з установами та особами», який запропонував царю зректися престолу.

Солдати Волинського полку в Петрограді

15 (2) березня 1917 р. цар Микола ІІ у своєму вагоні на станції Псков, де знаходився штаб Північного фронту, зрікся влади. Паралельне існування двох владних центрів — Тимчасового уряду і Петроградської ради, які не змогли розмежувати владні повноваження, підсилювали некерованість країною

Тимчасовий комітет Державної думи

Вже на другий день звістка про революцію в Петрограді докотилася

до Києва.
Товариство українських поступовців відразу визнало Тимчасовий уряд. Скориставшись його рекомендацією, представники української інтелігенції 17 (4) березня утворили в Києві Раду об’єднаних громадських організацій. Цей представницький орган влади мав всеукраїнське значення. Його назва — Центральна Рада — була прийнята без дискусій. 17 (4) березня вважається днем створення Української Центральної Ради (УЦР).
20 березня Головою УЦР заочно обрали професора Михайла Грушевського, який перебував у засланні і прибув до Києва лише 26 (13) березня. Його заступниками стали Дмитро Антонович (УСДРП) і Дмитро Дорошенко (ТУП). Про утворення Української Центральної Ради був повідомлений Тимчасовий уряд.

Грушевський Михайло
(1866-1934).
 Громадсько-політичний і державний діям, історик, організатор української науки.

Народився у м. Холмі, навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 28-річному віці очолив кафедру історії Львівського університету.
Був одним з керівників Товариства українських поступовців.

і солдатських рад, робота яких контролювалася Петроградською радою.. Люди праці

не знаходили підтримки у влади і для розв’язання своїх проблем покладалися на власні організації — ради, профспілки, фабзавкоми. Перші ради виникли в березні 1917 р. у Харкові, Катеринославі, Кременчуці, Луганську, Полтаві. Засновниками рад виступали переважно загальноросійські партії есерів і соціал-демократів, які розглядали ці організації як тимчасові органи революції.

Поглиблення економічної й політичної кризи сприяло підвищенню популярності партії більшовиків. Вона прагнула встановити контроль над радами, витіснити звідти есерів та меншовиків і відмовитися від підтримки Тимчасового уряду. Одночасно більшовики почали організовувати власні збройні сили для майбутніх боїв — червоногвардійські загони, які були створені у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, містах Донбасу.

Будинок Педагогічного музею, де працювала УЦР

Робочий-бойовик. Поштівка

політичних партій в Україні істотно збагатилася. На початку квітня 1917

р. Товариство українських поступовців провело з’їзд, головою якого переобрали М. Грушевського. Делегати заявили про підтримку Тимчасового уряду і зобов’язалися «всіма силами творити автономію України». У середині квітня 1917 р. провела свою конференцію Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Визначними діячами соціал-демократичного національно-визвольного руху були В. Винниченко і С. Петлюра.

У квітні 1917 р. відбувся установчий з’їзд Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). За вплив на село в Україні боролися три політичні сили — більшовики, російські та українські есери.
Більшовики активно реалізовували привабливі гасла свого лідера.
Ленін вимагав «негайно влаштовувати по всій Росії ради селянських і батрацьких депутатів».
Під контролем УПСР діяла й Українська селянська спілка. Завдяки їй партія українських есерів набула значної популярності на селі.
Існували й регіональні партії, наприклад, Українська демократично-хліборобська партія. Вона діяла на Полтавщині і відстоювала право приватної власності на землю.

Винниченко Володимир (1880-1951).
 Політичний і громадський діяч, письменник.

поміркованого, переважно культурницького напряму і закликав не чекати Установчих зборів,

а добиватися якнайширшої національно-територіальної автономії, яка «більш-менш наближається до державної самостійності». Автономна Україна мала постати на землях, де українське населення становило більшість.
Майбутню Російську республіку М. Грушевський розглядав як федерацію. При цьому він відкидав гасло «Україна — для українців!».
19 березня (1 квітня) Центральна Рада організувала в Києві маніфестацію, у якій взяло участь близько 100 тис. осіб. На Софійській площі відбулося віче, де пролунали вимоги скликання Установчих зборів і Українського національного конгресу з метою запровадження автономії.

Об’єднання національних громадських і політичних сил відбулося під час діяльності Українського національного конгресу, який відкрився в Києві 19 (6) квітня 1917 р. 
Конгрес схвалив гасло автономії України у складі Російської федеративної республіки. Соціально-економічних питань делегати практично не торкалися.
Український національний конгрес підтвердив повноваження Центральної Ради як крайового органу влади і обрав її новий склад. Він розширювався за рахунок представників національних меншин на 15 %.
Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, заступниками — С. Єфремова і В. Винниченка. Національний конгрес, будучи легітимним виразником національної волі, офіційно передав свої повноваження Центральній Раді.

Маніфестація на Софійській площі