Чехов Антон Павлович

Чехов і Україна

був кріпаком, в дитинстві вчився в сільській школі. 1840 року вивчав цукроваріння на

місцевому цукровому заводі. 1841 року його було викуплено з неволі батьком. Згодом він став купцем і торговцем. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835–1919). Грамоті вона навчалася вдома і недовго, в 12 років втратила батька.

в школі було важким.В сім'ї Чехових було семеро дітей. Серед

них Антон був третім. У 8 років, після двох років навчання у грецьківй школі, Чехов вступає в Таганрозьку гімназію (нині Гімназія № 2 ім. А. П. Чехова).

Таганрозька Гімназія

фальші. Тут формувався його бачення світу, любов до книг, знань

і театру. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Покровський. Тут починалися його перші літературні та сценічні досліди. Першу драму «Безотцовщина» Антон Чехов написав у 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв таганрозький театр, заснований у 1827 році. Чехов побував у ньому вперше у 13 років, коли побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена».

театр, заснований у 1827 році. Чехов побував у ньому вперше

у 13 років, коли побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена».
1879-го року він закінчив гімназію в Таганрозі. Того ж року він переїхав до батьків у Москву і вступив на медичний факультет Московського університету.
1876-го року родина Чехових переїхала в Москву. Проте Чехов залишився до закінчення навчання в Таганрозі, заробляючи собі на життя репетиторством.

до університету на медичний факультет. 1880 року у 10 номері

журналу «Стрекоза» виходить його перший друкований твір. 1886 року Чехов їде в Петербург, де А. С. Суворін пропонує йому стати редактором газети «Новое время». З весни 1885 року сім'я Чехових переїжджає до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. Тим часом Антон Павлович пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887).

переселяється в маєток Лука, біля Сум, Харківської губернії, на дачі

поміщиків Лінтвар'євих, аби провести там весну й літо.
У Москві Чехови не відразу визначилиь із місцем проживання, та нарешті вибрали кінцевий варіант: будинок на Садово-Кудринській, де жили у 1886–1890. Тут Чехов написав понад сотню повістей. 1890 року Чехов вирушає до Сибіру, а згодом відвідує Сахалін — місце заслання каторжників.

він не лише багато пише у період розквіту його творчості,

але й отримує значну медичну практику. 1897 року у Чехова різко загострився туберкульозний процес. Від цього його здоров'я настільки слабне, що лікарі прописують йому вирушити на південь. Тому Чехов купує невеличку ділянку землі в Ялті і починає там будувати дачу.
У травні Чехов одружується з О. Л. Кніппер — відомою російською акторкою Московського Художнього театру.

раптове загострення хвороби, котре йому не вдалося побороти, письменник помер

2 (15) липня 1904 р. в м. Баденвейлері, Німеччина. Це сталося в ніч із 1 на 2 липня 1904 року. 

(22) липня 1904 року і відбувся похорон. Його відспівували в

Успенській церкві Новодівичого монастиря. А поховали за цією ж церквою на монастирському цвинтарі, поруч із могилою його батька.

помістив в журналі «Бабка» розповідь «Лист до вченого сусіда» і

гумореску «Що найчастіше зустрічається в романах, повістях тощо» . Це був його дебют у пресі.
У наступні роки Чехов писав оповідання, фейлетони, гуморески — «дріб'язок» під псевдонімами Антоша Чехонте і Людина без селезінки або їх варіантами, або зовсім без підпису, у виданнях «малої преси», переважно гумористичних: московських журналах «Будильник», «Глядач» та ін і в петербурзьких гумористичних тижневиках «Осколки», «Стрекоза» .

автора коротких, в основному гумористичних оповідань. У той час, за

його власним визнанням, він писав по розповіді на день. Сучасники вважали, що він і залишиться в цьому жанрі, але навесні 1886 він отримав лист від відомого російського літератора Д. В. Григоровича, де той критикував Чехова за те, що він витрачає свій талант на «дріб'язок».

все менше співпрацював з гумористичними журналами; було перервано співпрацю з

«Будильником». Його оповідання ставали все довшими і серйознішими.
 Про важливі зміни, що відбувалися тоді з Чеховим, говорить ще і з'явилося бажання подорожувати. У тому ж, 1887 році він відправився в подорож на південь, в рідні місця; пізніше він їздив по «гоголівських місцях», в Крим, на Кавказ

особливість, яку одні сучасники вважали перевагою, інші недоліком, — навмисна

неупередженість опису, підкреслене відсутність авторської оцінки. Особливо цією межею виділяються «Спати хочеться», «Баби» і «Княгиня».

Чехов 1884р.

з поїздки по Сахаліну, Чехов оселився в невеличкому двоповерховому флігелі

на Малій Дмитрівці. Тут він працював над книгою «Острів Сахалін», розповідями «Стрибуха», «Дуель», «Палата № 6»

підмосковному маєтку Меліхово, де зараз працює один з головних чеховських

музеїв.
Пізніше Чехов багато подорожував по Європі. Останні роки Чехов, у якого загострився туберкульоз, для поправки здоров'я, постійно живе у своєму будинку під Ялтою, лише зрідка приїжджаючи в Москву

Дім Чехова в Ялті

Вовча Балка на Харківщині. Його матір'ю була Єфросинія Шемко. Бабуся

письменника, в якої він часто гостював, розмовляла українською мовою. Звідси у творах А.Чехова так багато українізмів.
Наприклад:
Хоча російською мало б бути «голодать», «голодаете», Чехов пише: «Надіюсь, що Ви вже не голодуєте»
Пишучи, Чехов дуже часто думав українською. Тому й писав: «А чому б і не приїхати? Поблукали б і побалакали… Хай хоронять Вас українські Феї… Будьте здоровенькі. Ваш Чехов» (Лист Чехова до Смагіна, 30.І.1892).

Чехова українця. Наприклад, І. Л. Щеглов (Леонтьєв), сучасник Чехова й автор спогадів

про нього, характеризує український характер Чехова такими словами: «чисто хохлацька ­замкнутість», «хохлацько-козацька натура». В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав:
«національність — малоросіянин».

Кінець