Путь в мир творчества

школу до сільського дяка, де він вчився читати й писати.

Уже з дитячих років виявляється в ньому надзвичайна допитливість розуму, особлива вразливість натури. Наймилішим же заняттям для нього, що перетворювалося на справжнє свято, були оповіді про минуле. Тоді ж проявляється неабиякий його хист до малювання

вкраду п'ятака –
Бо я було трохи не голе,
Таке

убоге – та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І везерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду
Або
« Т р и ц а р і є с о д а р и».
Та сам собі у бур'яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу…

Енгельгардта, де він працював кімнатним козачком.
Незабаром Енгельгардти поїхали до Варшави.

Там Тараса віддали в науку до якогось маляра, який, розгледівши в юнакові великий талант, порадив панові віддати його відомому митцю Францу Лямпі молодшому.
У 1830 році у Варшаві вибухнуло повстання, що змусило Енгельгардта покинути її разом із своєю челяддю і виїхати до Петербурга.
Вісімнадцятий рік свого життя поет зустрів уже в непривітному вологому Петербурзі.

В.Ширяєву для подальшого навчання, аби пан мав свого дворового художника.

У 1836 році термін контракту закінчився, але Шевченко залишається в нього вже як найманий робітник-підмайстер.
Саме в цей час він робить і перші поетичні спроби — з’являється балада «Причина».

живопису. Тому білими вечорами Тарас ходив до Літнього саду і

змальовував там, як умів, статуї, розставлені по алеях.
Під час одного з таких «сеансів рисування» в Літньому саду Шевченка випадково зустрів студент Академії мистецтва Іван Максимович Сошенко. Ця зустріч вирішила долю Шевченка. Сошенко, переглянувши малюнки юнака-самоука, побачив, що вони виконані талановитою рукою, а Шевченко признався йому, що мріє навчитися малювати по-справжньому. Сошенко почав допомагати Тарасові.

Т. Шевченка,
О. Кониського, «треба вважати за найважливіший момент у житті

нашого Кобзаря: вона перевела його через той рубікон, що межував людей з кріпаками, темряву зі світлом, волю з неволею».

В. Жуковським,
К. Брюлловим— відомими культурними діячами того часу, які

відіграли визначальну роль у подальшій долі Тараса Шевченка.

відвідувати навчальні класи Академії мистецтв, а у квітні Карл Брюллов,

знаменитий російський художник, намалював портрет Василя Жуковського. Портрет розіграли в лотереї за 2500 крб., величезну на той час суму. За ці гроші Тараса Шевченка викупили з кріпацтва.

майстерні Карла Брюллова