Негативні явища економічних криз

його суть, причини і основні види.
Інфляція: причини, види та основні

напрямки антиінфляційної політики.

відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження

виробничих потужностей, зростання безробіття та ін.
Це явище періодично повторюється і виявляється у надвиробництві капіталу і товарів. При цьому надвиробництві не абсолютному, а відносному, що передбачає більшу кількість вироблених товарів, ніж та, яку може спожити суспільство.
Криза означає відносне надвиробництво внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення, що пояснюється збіднінням робітничих мас.
Кризи глибоко вражають і руйнують усе народне господарство. Вони свідчать про силу стихійного саморегулюючого механізму ринкової економіки.

наслідками для світового господарства: сукупний обсяг промислового виробництва капіталістичного світу

скоротився на 46%, виплавка сталі та чавуну зменшилася на 62%, зовнішньоторговельний оборот - на 67%, кількість безробітних становила 1/4 всіх зайнятих, вартість цінних паперів на біржах - на 60-75%.
Особливостями цієї світової кризи були: тривалий спад виробництва; переплетіння промислової та аграрної кризи; переплетіння кредитної, валютної і фінансової криз; масовість банкрутств малого і великого бізнесу.
В Україні у 1999 році порівняно з 1990 роком спад виробництва валового внутрішнього продукту становив 60%, а в 2009 році біля 15% за рік.

частину;
триваліші щодо будь-якої галузі;
породжуються диспропорціями між виробництвом і споживанням, попитом

і пропозицією;
можуть бути кризами як надвиробництва, так і недовиробництва;
диспропорційність у структурних кризах недовиробництва може бути абсолютною і виявлятися у фізичному невистачанні продукції; така диспропорційність не може бути врівноважена тільки зростанням цін;
інвестиційний цикл у кожній галузі специфічний;
специфічні риси структурних криз зумовлені галузевими особливостями нагромадження основного капіталу.

дії держави, а частково - могутніх корпорацій і наднаціональних органів

на промисловий цикл з метою зменшення циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і темпів економічного зростання.
Найважливішу роль у цьому регулюванні відіграє держава.

методи:
- проведення жорсткої грошово-кредитної політики, що полягає у зниженні відсоткової

ставки за кредитами. Перевага - дуже оперативне застосування, але важливо точно визначити час підвищення чи зниження відсоткової ставки;
- розширення інвестиційної діяльності - держава у фазах кризи і депресії знижує ставки оподаткування прибутків та зарплати. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень, насамперед у галузях економічної і соціальної інфраструктури.
До адміністративних методів відносять: зміну законодавства, амортизаційних правил, прийняття нових законів про податки або поправок до діючих директивних документів центрального уряду.
Окрім цього, держава проводить уніфіковану промислову, структурну, податкову, амортизаційну та іншу форму політики, що є важливим фактором антициклічного регулювання.

може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
На

відміну від Міжнародної організації праці статистичні органи України згідно із Законом „Про зайнятість” обов’язково додають ще одну вимогу – до офіційних безробітних відносять тих, хто зареєстрований у державній службі зайнятості або на біржі праці. Саме ця вимога є причиною відсутності збігу одних і тих же показників (кількість безробітних або рівень безробіття) за цими двома методиками.
За визначенням Макконала і Брю, безробіття - це неспроможність держави забезпечити всіх бажаючих робочими місцями.

автоматизованої техніки;
фрикційне - пов'язане з плинністю робочої сили, зумовленої її

професіональними, віковими та регіональними переміщеннями. Виникає внаслідок зміни роботи чи переїзду на інше місце проживання;
структурне - зумовлене структурними змінами в економіці, що спричиняють невідповідність між галузями економіки і професійною підготовкою найманих працівників. Виникає внаслідок розвитку технологій;
циклічне - спричинене спадом економічної кон'юнктури всередині країни - економічними циклами і насамперед кризами;
конверсійне - зумовлене закінченням військових дій, значним скороченням виробництва військової продукції;
регіональне - пов'язане з недостатнім розвитком промисловості в окремих регіонах, наявністю в них надлишку робочої сили тощо;
інституційне - цей вид безробіття пов'язаний із недосконалою організацією роботи самого ринку праці, тобто відсутність інформації за регіональними ринками праці не дає можливості ефективно розподіляти трудові ресурси по регіонах;
добровільне - в кожній країні існує прошарок людей, які не бажають працювати через ряд психологічних причин.

ст. Згідно з нею, причиною безробіття є прогрес техніки, технічні

зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям можна лише через обмеження технологічного прогресу, його сповільненням.
Кейнсіанська теорія безробіття причиною безробіття називає недостатній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощадження та недостатніми стимулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що ліквідувати безробіття можна, якщо держава стимулюватиме попит та інвестиції.
Монетаристська концепція безробіття пояснює його високим рів­нем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату. Неокласична школа вважає безробіття природним явищем.
Марксистська теорія безробіття посилається на закономірності капіталістичного способу виробництва, насамперед закони конкурентної боротьби, які змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. Це спричиняє відносне збільшення витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу, що й зумовлює зростання органічної будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє також пов'язане з циклічними процесами нагромадження капіталу й особливостями відтворення.

роботи;
сезонний характер роботи;
переїзд з одного місця проживання до іншого;
порушення трудової

дисципліни;
розвиток науково-технічного прогресу, який призводить до зміни технологій;
структурні зміни в економіці, виникнення нових галузей;
циклічний розвиток економіки, який обумовлює зниження сукупного попиту на товари та послуги на стадії кризи та депресії, а отже і зниження попиту на робочу силу;
втручання профспілок та економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати.

безробіття, при чому циклічне безробіття дорівнює 0. Природний рівень безробіття

- це той рівень, при якому виробляється потенційний ВВП.
Американський економіст Артур Оукен довів існування залежності між рівнем безробіття і відставанням фактичного ВВП від потенційного.
Згідно з законом Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1 %, то суспільство втрачає 2,5 % ВВП. Інакше кажучи, кожен відсоток циклічного безробіття призводить до втрати суспільством 2,5 % ВВП. В загальному вигляді закон Оукена може бути представлений формулою:
 

 
де Y – фактичний обсяг національного виробництва;
Y* – потенційний ВВП;
β – число Оукена, яке становить 2,5, або коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття;
u – фактичний рівень безробіття, який представлено в долях;
u* – природний рівень безробіття, виражений в долях.

робочою силою і позначається буквою u:
 

u =
а оскільки
 
Робоча сила = кількість зайнятих + кількість безробітних,
 
то
u = .
 
Рівень безробіття вважається важливим, але не безпомилковим показником. Розрахунок рівня безробіття ускладнюється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними.

рік;
галопуюча - від 10 до 100 % за рік;
гіперінфляція -

від 100% за рік.
2) за причинами виникнення:
інфляція витрат - інфляція, яка спричинена збільшенням собівартості продукції, що призводить до підняття цін.
інфляція попиту - інфляція, яка викликана перевищенням платоспроможного попиту над наявною пропозицією, інфляційними очікуваннями;
3) щодо прояву її в економіці:
прихована;
явна.

над його доходами.
Фінансування інвестицій в галузі народного господарства, якщо

вони здійснюються знову ж за рахунок „друкарського верстату”.
Фінансування мілітаризації економіки, тобто збільшення маси грошей в обігу задля розвитку воєнної промисловості.
Зміни структури ринку в сучасних умовах. Олігополістичний та монополістичний характер економіки призводить до стійкого інфляційного процесу.
Посилення міжнародних економічних відносин, „відкритість” економік збільшує небезпеку „імпортованої” інфляції, особливо за рахунок зростання цін на такі природні ресурси, як нафта, газ тощо.

і особливо осіб з фіксованими номінальними доходами;
знецінення грошових заощаджень населення;
прискорення

матеріалізації грошей;
зниження мотивації до праці;
зростання невизначеності та ризику здійснення бізнесу;
підрив грошової, фінансово-податкової та кредитної системи;
стимулювання розвитку економічної злочинності, посилення тіньової економіки;
дезорганізація господарських зв’язків, відродження натурального бартерного обміну;
затримка інвестиційного процесу, процесу нагромадження і відтворення;
посилення соціального розмежування в суспільстві, диференціація населення, перерозподіл національного багатства;
послаблення позицій держави, підрив управлінського механізму економіки;
соціально-політичне напруження в суспільстві.

Прикладом може бути „соціальне партнерство”, участь у прибутках;
антимонопольна діяльність в

сфері ціноутворення;
політика, націлена на скорочення дефіциту державного бюджету;
ефективна грошова політика центрального банку (підвищення облікової ставки відсотку, зростання нормативів банківських обов’язкових резервів, продаж цінних паперів).

Використання цих методів призводить до дезінфляції та дефляції.
Дезінфляція – процес зменшення темпів зростання цін.
Дефляція – це зниження загального рівня цін.

у короткостроковому періоді, в довгостроковому періоді такі взаємозв’язки між рівнем

інфляції і рівнем безробіття повністю відсутні.
Підтвердженням тому є хоча б стагфляція – інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва, а отже одночасним зростанням рівня безробіття і цін.
Отже, завдання уряду будь-якої країни полягає в тому, щоб зробити безробіття і інфляцію регульованими і найбільш безпечними для економіки і всього суспільства.