Разделы презентаций
- Разное
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
1918-1995 Жити варто так, щоб на цьому чудесному шляху не побільшувати
Содержание
- 1. 1918-1995 Жити варто так, щоб на цьому чудесному шляху не побільшувати
- 2. Народився Олесь (Олександр) Терентійович Гончар 3 квітня
- 3. Батько Терентій Сидорович Біличенко перед
- 4. Бабуся Олеся Гончара Мати й бабуся
- 5. 1927 року при вступі до школи був
- 6. У сім’ї був Шевченків «КОБЗАР»,
- 7. Після закінчення семирічки в 1933 р.
- 8. Олесь Гончар – студент
- 9. У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету
- 10. У червні 1941 р. О.Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт
- 11. Про долю цього батальйону письменник написав у
- 12. Орден СЛАВИНагороджений орденами "Слави" і"Червоної Зірки", трьома
- 13. Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною
- 14. Після війни Олесь Гончар закінчує навчання, але вже в Дніпропетровському університеті. Тепер університет названо його іменем
- 15. Перший повоєнний твір — новела «Модри камінь»,
- 16. Гвардії старший сержант мінометної роти
- 17. У 1947 році одружується із Валентиною Данилівною
- 18. Син Юрій - нейрофізіолог, працює за контрактом у США
- 19. Донька Людмила досконало володіє англійською, переклала деякі
- 20. Олесь Гончар в робочому кабінеті У
- 21. Упродовж 1946-1947 рр. О.Гончар написав романи "Альпи",
- 22. У 1959-1971 роках Олесь Гончар є головою
- 23. Роман "Людина і зброя"(1960 р.) отримав Державну премію УРСР ім. Т.Г.Шевченка 1962 року.
- 24. У 1961 році вийшла книга нарисів "Японські
- 25. У 1968 році опублікований роман "Собор"
- 26. Протягом 1970-1976 років письменник створив роман «Циклон»
- 27. Олесь Гончар з дружиною Валентиною
- 28. У 1978 році Олеся Терентійовича Гончара обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної праці
- 29. Олесь Гончар на Форумі Миру в Парижі
- 30. У 1992 році Гончару присвоєно почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада).
- 31. У 1993 році Міжнародний біографічний центр у
- 32. Олесь Гончар на
- 33. У 2005 році Президент України присвоїв Олесеві Гончару звання Герой України (посмертно)
- 34. Гончар – сценарист
- 35. Слайд 35
- 36. Слайд 36
- 37. Київський будинок, де мешкав Гончар,
- 38. як і багато інших українських письменників.
- 39. Пам'ятна дошка
- 40. Пам'ятник Олесеві в Києві...
- 41. У селі Сухе Кобеляцького району Полтавської області
- 42. «… Радянський режим… намагався зробити з Гончара
- 43. Любов і віра, й непоборність – Одного
- 44. Слайд 44
- 45. Скачать презентанцию
Народився Олесь (Олександр) Терентійович Гончар 3 квітня 1918 року в селі Суха, тепер Кобеляцького району Полтавської області у сім’ї робітників Терентія Сидоровича і Тетяни Гаврилівни; батько перед війною працював у приміському
Слайды и текст этой презентации
Слайд 2Народився Олесь (Олександр) Терентійович Гончар 3 квітня 1918 року в
селі Суха, тепер Кобеляцького району Полтавської області у сім’ї робітників
Терентія Сидоровича і Тетяни Гаврилівни; батько перед війною працював у приміському колгоспі (де й загинув від німецької авіабомби), мати – на заводі металевих виробів.У цьому будинкові народився Олесь Гончар, тут він осягав універси-тетські науки, сюди приїхав 1947-го зі столиці повідомити родичів, що "став письменником"
Слайд 3
Батько Терентій Сидорович Біличенко перед війною працював у
приміському колгоспі (де й загинув від німецької авіабомби), мати Тетяна
Гаврилівна – на заводі металевих виробів.Батьки Гончара та сестра Олександра
Слайд 51927 року при вступі до школи був записаний як Гончар
(дівоче прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері)
Слайд 6У сім’ї був Шевченків «КОБЗАР»,
над яким «бабуся й тітки проливали
сльози», коли малий Сашко читав його вечорами.
Слайд 8
Олесь Гончар – студент Дніпропетровського університету
Протягом 1933-1937
років О.Гончар навчався в Харківському технікумі журналістики ім. М.Островського.
Недовго працював
учителем у с.Мануйлівка, потім в обласній газеті "Ленінська зміна". Саме тоді він написав перші оповідання і повісті (найбільш відомими з них є "Черешні цвітуть" та "Іван Мостовий"). 
Слайд 11 Про долю цього батальйону письменник написав у романі «Людина і
зброя» (1960 р.), за який у 1962 році був нагороджений
державною премією ім. Т. Шевченка
Слайд 12Орден СЛАВИ
Нагороджений орденами "Слави" і"Червоної Зірки", трьома медалями "За відвагу",
медаллю "За оборону Києва"
Орден ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ
Слайд 13Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не
дуже сприятливі для творчості. Але й за таких нелегких обставин
О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом.. .я напишу — Україні!
Сонцю її і степам...
Слайд 14
Після війни
Олесь Гончар
закінчує навчання,
але вже в Дніпропетровському
університеті.
Тепер університет названо його іменем
Слайд 16
Гвардії старший сержант мінометної роти
У цей час
побачила світ і перша частина трилогії «Прапороносці». Того самого року
О. Гончар вступає в аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР і переїздить до Києва, де відтоді й мешкає
Слайд 17У 1947 році одружується із Валентиною Данилівною - жінкою, якою
він був «зачарований наскрізь» усе своє життя
Слайд 19
Донька Людмила досконало володіє англійською, переклала деякі твори
Д. Дарелла,
О. Гріна,
Е. Хемінгуея
Слайд 20
Олесь Гончар в робочому кабінеті
У 1947-1959 роках вийшла
його повість "Земля гуде", збірки оповідань "Новели", "Весна за Маврою",
"Південь", "Чарикомиші", "Мама з Верховини" та ін., повісті "Микита Братусь" (1951 р.), "Щоб світився вогник", роман-дилогія "Таврія" (1952 р.), "Перекоп" (1957 р.), книгу нарисів "Зустрічі з друзями" (1950, про Чехословаччину), "Китай зблизька" (1951р.).
Слайд 21Упродовж 1946-1947 рр. О.Гончар написав романи "Альпи", "Голубий Дунай" (Державна
премія СРСР, 1948 р.), "Злата Прага" (Державна премія СРСР, 1949
р.), які склали трилогію"Прапороносці“ , вперше опубліковану в журналі "Вітчизна"
Слайд 22
У 1959-1971 роках Олесь Гончар є головою правління Спілки Письменників
України,
1959-1986 роках – секретарем правління Спілки письменників СРСР
Особняк Лібермана,
в якому розташований головний осідок Спілки письменників України 
Слайд 24У 1961 році вийшла книга нарисів "Японські етюди",
у 1963 році – роман у новелах "Тронка" (Ленінська премія, 1964 р.)
Слайд 26Протягом 1970-1976 років письменник створив роман «Циклон» (1970),
повість "Бригантина" (1973), роман "Берег любові" (1976)
Слайд 27
Олесь Гончар з дружиною Валентиною і донькою Людмилою
біля Троїцького собору
Олесь Терентійович веде величезну громадську роботу. Він
— депутат Верховної Ради СРСР та Української РСР. Був головою Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру.
Слайд 28У 1978 році Олеся Терентійовича Гончара обрано академіком АН УРСР,
присуджено звання Героя Соціалістичної праці
Слайд 29
Олесь Гончар на Форумі Миру в Парижі
Твори О.Гончара перекладалися на
67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.
Слайд 31У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав
О.Гончара "Всесвітнім інтелектуалом
1992-1993 років"
Слайд 32
Олесь Гончар на дачі в Кончі-Озерній.
Травень, 1995 р.
Останнє прижиттєве фото
Помер О.Гончар 16 липня
1995 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.
Слайд 41У селі Сухе Кобеляцького району Полтавської області 28 серпня 2000
було відкрито Державний літературно- меморіальний музей-садибу Олеся Гончара. Щорічно, 3
квітня та 14 липня у музеї проводяться літературно-музичні вечори пам′яті письменника
Слайд 42 «… Радянський режим… намагався зробити з Гончара слугу Системи, та
не зумів. Не зміг. Не вийшло і не могло вийти.
Бо Олесь Гончар – і як людина, і як громадянин, і як майстер – є втіленням українського вибору»
Слайд 43Любов і віра, й непоборність – Одного кореня й стебла, І вашої
душі соборність Шевченкового джерела. Сльоту, спекоту й завірюху Зазнав наш рід з усіх
доріг... Собор душі і думки, й духу Беріг нас вічно – і зберіг. Олесь Гончар
