Аналіз інвестиційних та інших операцій з цінними паперами

ФБДі-42
Зомбор Кристина

з цінними паперами;
Аналіз вартості грошей у часі та дисконтування;
Аналіз інфляційного

впливу на реальну дохідність операцій із ЦП;
Критерії альтернативного вибору фінансових інвестицій;
Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій;
Аналіз дохідності операцій із цінними паперами.

Національного банку України, а професійна діяльність на ринку цінних паперів,

крім того, вимагає ще й отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

1. Основні завдання, джерела інформації та основні функції аналізу

довірчі;
кредитні (з використанням ЦП як боргового інструменту або як предмета

застави);

підтримання ліквідності та рефінансування комерційних банків;
зберігання ЦП, депозитарна діяльність та ведення реєстрів власників іменних ЦП;
пасивні операції, у тому числі випуск власних ЦП.

результати;
інформацію про дотримання банком нормативів, визначених НБУ, а також:
інвестиційну політику

банку;
облікову політику банку;
інші внутрішні документи банку щодо здійснення операцій з ЦП;
дані рахунків аналітичного обліку, на яких відображаються операції банку.

законодавство України;
нормативні акти органів державного управління;
аналітичні дані державних, інформаційних, рейтингових;
інформацію щодо стану фінансового ринку, і зокрема ринку цінних паперів;
інформацію щодо фінансового стану емітентів цінних паперів.

вивчення фактичного матеріалу з метою виявлення причин, формулювання висновків та

прийняття рішень.

аналіз і тлумачення фактів, що стосуються певного випуску ЦП, а

також приведення результатів до порівнянного вигляду, що легко сприймається. Опис може здійснюватись на кількох рівнях деталізації.

Оцінка вартості ЦП. Аналітик повинен бути готовий до визначення ціни ЦП, виходячи з відносної привабливості ЦП, що розглядаються як об’єкти інвестування.

Критичний аналіз ЦП. Наприклад, метою аналізу облігацій підприємства є перевірка того, чи зможе емітент в майбутньому погасити відсотки й основну суму боргу. Загальноприйнятий підхід вимагає спочатку перевірити кредитну історію, а потім, зробивши прогноз доходів, пересвідчитися, чи буде в майбутньому емітент захищений від різних несприятливих можливостей, чи ні. На підставі таких оцінок експерти-аналітики можуть присвоювати облігаціям рейтингові класи, що дає змогу зіставляти поточні показники очікуваної прибутковості та ризикованості різних облігацій.

з цінними паперами доцільно проводити як у розрізі аналізу структури

портфеля на певну дату, так і розглядаючи в динаміці зміну структури.

На останню звітну дату за рахунками аналітичного обліку є можливість проаналізувати структуру складових портфеля (в розрізі емітентів, їх надійності, їх відношення до пов’язаних осіб банку, диверсифікації портфелів, нарахованих процентних доходів та дивідендів, співвідношення балансових та ринкових цін ЦП та за рядом інших показників).

у часі змінюється з урахуванням норми прибутковості на грошовому ринку

і ринку ЦП. Як норма прибутковості може виступати норма позикового відсотка або норма виплати дивідендів за звичайними і привілейованими акціями.

З принципу вартості грошей у часі випливає два важливі наcлідки:
необхідність врахування чинника часу під час проведення фінансових операцій;
некоректність (з погляду аналізу довгострокових фінансових операцій) простого додавання грошових величин, що стосуються різних періодів часу.

приведення грошових сум, що стосуються різних часових періодів, до потрібного

моменту часу в теперішньому часі або майбутньому. При цьому як норма приведення використовується відсоткова ставка r (interest rate).

Методи оцінки фінансових операцій з урахуванням чинника часу

FV) поточної суми (present value — PV) через деякий проміжок

часу, виходячи із заданої відсоткової ставки r.

часу за її відомим або передбачуваним значенням у майбутньому.

доцільність інвестування в ЦП, часто доводиться враховувати коригувальний фактор інфляції,

яка з часом знецінює вартість грошових коштів.

У фінансово-економічних розрахунках, пов’язаних з інвестиційною діяльністю, інфляція враховується в таких випадках:
під час коригування нарощеної вартості грошових коштів;
під час формування ставки процента (з урахуванням інфляції), що використовується для прирощення і дисконтування;
під час прогнозування рівня доходів від інвестицій, що враховують темпи інфляції.

темп інфляції, що характеризує приріст середнього рівня цін у розглянутому

періоді (виражається десятковим дробом); I — індекс інфляції (зміна індексу споживчих цін), які пов’язані між собою простою залежністю: I = 1 + Т.

однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій

та відображається у фінансовому обліку за собівартістю.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’яз­кових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.
Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки.

трьох методів:
за справедливою вартістю
за амортизованою собівартістю
за методом участі в капіталі.
фінансова

інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами

різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню.

обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансу

з наведених методів визначається намірами банку щодо фінансових інвестицій:
інвестиції, що

придбані та утримуються в портфелі на продаж, відображаються за справедливою вартістю;
інвестиції, що утримуються підприємством у портфелі на інвестиції, відображаються за амортизованою собівартістю;
інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (крім інвестицій, які придбані та утримуються на продаж до 12 місяців з дати придбання, які обліковуються та відображаються за справедливою вартістю).

інвестицій використовують поняття дохідності інвестицій (simple rate of return, SRR;

probability of investments), який є досить простим і тому використовується часто для оцінки діяльності

Порівнюючи цей показник із планованим рівнем дохідності, інвестор має можливість зробити висновок, чи справдились його очікування щодо інвестування.
Недоліком цього показника є те, що він не враховує вартості грошей у часі, а також час виникнення грошових потоків та їх узгодженість.

розгляд та вивчення фактичного матеріалу з метою виявлення причин, формулювання

висновків та прийняття рішень. Виявлення і перевірка факторів, які мали місце в минулому і які є чинними сьогодні та впливатимуть на найближче майбутнє, неминуче супроводять невизначеність і суб’єктивність вибору. Тому на результати аналізу, незважаючи на наявність певних формалізованих процедур, завжди впливатимуть суб’єктивні судження аналітика або групи аналітиків. Зменшенню такого впливу слугує облікова політика банку, яка формулює додаткові або уточнює існуючі вимоги щодо відображення у фінансовому обліку подій, які мали місце в минулому. Аналіз майбутніх подій, у тому числі можливість дотримання намірів банку щодо фінансових інвестицій, отримання запланованих доходів, досягнення бажаного співвідношення «ризик-дохідність» залишається значною мірою суб’єктивним і залежить не лише від використовуваних методів та процедур, а й від особистих здібностей аналітика. Загальновизнано, що можливості будь-якого аналізу є обмеженими, оскільки обмеженою є доступна для аналізу інформація.