Айві Ледбеттер Лі

(США) у сім'ї протестантського священика. Після закінчення Прінстонського університету в

кінці 1890-х почав свою кар'єру репортером у нью-йоркській газеті World. Пішовши через п'ять років з газети, він у 1903 році включається у виборчу кампанію Сета Лоу, який балотувався на пост мера Нью-Йорка. Це дозволило йому отримати місце в прес-бюро Національного комітету Демократичної партії під час президентської виборчої кампанії США в 1904 році.
   

Біографія Айві Лі

Паркером об'єднуються і створюють самостійну фірму «Паркер енд Лі». Незважаючи

на короткий час існування (до 1908 року), фірма стала своєрідною віхою в історії розвитку паблік рілейшнз. Лі був переконаний, що для позитивного сприйняття і розуміння громадськістю підприємця її необхідно інформувати. Він твердо вірив, що єдиною і найбільш переконливою реакцією корпорації і будь-який інший організації на критику має бути чесна, точна і переконлива розповідь про себе.

великому бізнесу бажані результати, в 1906 році Айві Лі від

імені створеної фірми сформулював свої переконання у зверненні до видавців газет, назвавши їх «Декларацією принципів». У 1906 році під час страйку шахтарів Лі подбав про те, щоб полегшити представникам преси можливість отримувати всю інформацію про перебіг подій. А коли була скликана конференція страйкуючих шахтарів, куди пресу не допустили, він зробив все можливе, щоб надавати репортерам інформацію по кожному засіданні. Лі одним з перших у величезних масштабах використав систему розповсюдження офіційних заяв для преси.

Колорадо, що належать цим магнатам, проти страйкуючих гірників було застосовано

зброю. Ця подія отримала в пресі назва «побоїще в Лудлоу». Розстріл гірників викликав обурення у населення, порушивши громадську думку, з чим неможливо було не рахуватися. Будинок Рокфеллерів прийняв рішення вкласти велику суму грошей у «роз'яснювальну кампанію». Організація цієї кампанії за рекомендацією Рокфеллера-молодшого було доручено саме Айві Лі. Він ретельно продумав всі деталі кампанії, звернувши увагу не стільки на необхідність зміни політики Рокфеллерів, скільки на інформування громадськості.

з'ясування причин, що призвели до загибелі декількох гірників, а потім

і загального страйку. У результаті був створений спеціальний рада робітників і керівників компанії для уважного розгляду всіх скарг гірників з питань заробітної плати, тривалості робочого дня і умов роботи. По-друге, робота велася з широким використанням засобів інформації. Цілий штат співробітників готував брошури, памфлети і статті, що розповсюджувалися серед гірників і населення. Випускався спеціальний бюлетень «Факти про боротьбу в Колорадо», розсилаються по ретельно складеним списком державним чиновникам, редакторам газет, вчителям. По-третє, Айві Лі звернув увагу на Рокфеллера-старшого, з часом маючи на меті трансформувати образ жорстокого короля, зробивши його в очах громадськості добрим стареньким дідусем. Він намагався представляти його в реальних ситуаціях повсякденного життя: Як він проводить вільний час, відвідує церкву, святкує день народження і т. д. На сторінках газет і журналів стали з'являтися розповіді про літнього джентльмена. Друковані органи вибиралися дуже ретельно. Про релігійності Рокфеллера матеріали посилалися у видання для жінок. Матеріали про його любов до дітей, почутті гумору, хобі друкували, відповідно, інші часописи. Метою Лі було подати Рокфеллера таким чином, щоб його легко змігла зрозуміти і оцінити кожна людина. Все це відповідало концепції гуманізації бізнесу, розробленої Айві Лі.

помістила спеціальну розповідь про “славного фінансового старого Америки”
За 20

років були опубліковані (під виглядом новин) сотні таких новин про Джона Рокфеллера.
Покращився імідж Джона Рокфеллера.
Кризисна ситуація на шахтах була переможена.
В очах партнерів Джон Рокфеллер також став більш привабливою людиною, що допомогло розпочати вигідні угоди.

так як статистику він не сприймає – нехай отримує те,

що впливає на почуття”.
Також, він досягнув успіху, тому що, підсказав замовнику простий секрет: “потрібно бути, а не здаватись, що ти є”. Йти стопами Рокфеллера – змінюватись в угоду публіці. Такий новий лозунг, заволодів суспільством: здаватись щоб бути.