Червона та Зелена книги України

ВР України) Червона книга України є офіційним основним документом з

питань охорони тваринного і рослинного світу, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та морської зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів та заходи щодо збереження і відтворення.

мають спільну еволюційну долю, являє собою систему генотипів, які формують

певну сукупність екологічних ніш в біогеценозах.

та 826 рослин і грибів.
Охорона та відтворення об'єктів

Червоної книги – це комплекс організаційних, правових, економічних, наукових та інших заходів, спрямованих на забезпечення, охорони та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів !!!! тваринного і рослинного світу.

комплексі критеріїв, в тому числі:

маргенальний на межі ареалу, ендемік, термофільність тощо)
Ареал виду та його

поширення в Україні
Чисельність та структура популяцій
Причини зміни чисельності
Умови місце зростання
Загальна біоморфологічна характеристика
Режим збереження популяцій та заходи з охорони (занесення до європейських або світових червоних списків, в якому об'єкті ПЗФ охороняється)
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах (установа, де штучно розмножується: ботсад тощо)
Господарське та комерційне значення (декоративне, лікарське, ґрунтозахисне, протиерозійне, кормове тощо).

книги України
Категорії МСОП
Зниклий (Extinct, EX)
Зниклий в природі (Extinct in the

Wild, EW)
Знаходиться під критичною загрозою (Critically Endangered, CR)
Знаходиться під загрозою (Endangered, EN)
Уразливий (Vulnerable, VU)
Близький до загрозливого стану (Near Threatened, NT)
Знаходиться під невеликою загрозою (Least Concern, LC)
Відомості недостатні (Data Deficient, DD)
Недосліджений (Not Evaluated, NE)

вид продовжить своє існування в майбутньому. При присвоєнні категорії охоронного

статусу до уваги беруться багато чинників: не тільки кількість існуючих представників виду, але також і тенденції зміни чисельності (скорочення або збільшення), ступінь успішного розмноження, нормальна кількість особин цього виду в екосистемах , де він живе, відомі фактори небезпеки, а також фактори, які сприяють виживанню виду, тощо.

Астрагал шерстистоквітковий,
категорія - вразливий

у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях

поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених місцях. До них відносяться: тюлень-монах (зустрічався у Криму, о. Зміїний), осетер атлантичний (зустрічався Чорне море - Крим, гирло Дунаю).

Тюлень-монах

збереглися у спеціально створених умовах або поза межами України. Наприклад,

людвігія болотна, вирощують у Ботсаду ім. О.В. Фоміна; ломикамінь супротивнолистий, первоцвіт борошнистий.

Ботанічний сад ім. О. Фоміна

Бузок Карпатський

умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів,

що негативно впливають на стан їх популяцій. Для них спостерігається скорочення ареалу! чи або зниження чисельності!
До них відносяться: нічниця ставкова, стерв'ятник, полоз візерунковий, жовтопузик, джміль пахучий, стерлядь прісноводна; тюльпан скіфський, липа пухнастовпчикова, півники рогаті.

Стерлядь прісноводна

Стерв'ятник

Полоз візерунковий

віднесені до категорії зникаючих,якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають

на стан їх популяцій (молочай прибережний – дюни Криму; береза низька – Пд. Карпати; широкопалий рак; пеонія тонколиста – Степ. Гір.Крим; плаун щитолистий – Лісостеп, Чернігівське Полісся; аконіт Бессера – Зх. Поділля).

Пеонія тонколиста

Плаун щитолистий

Аконіт Бессера

час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм

і загрожує небезпека. Відомі з небагатьох місцезнаходжень, популяції характеризуються відносно стабільними, хоча і низькими показниками (Дельфіній високий - Карпати, фіалка біла - Закарпаття; совка трейчке – Крим, журавель сірий – оз. Сиваш; сич волохатий - Крим).

Сич волохатий

Ясенець білий

Айстра альпійська

належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не

віднесені до неї. Більш-менш розповсюджені в різних регіонах України (Сон кримський – Крим, рододендрон східнокарпатський –”червона рута” - Пд. Та Сх. Карпати; горностай – Крим, йорж балона – гирло Дунаю, бас. Дніпра).

Горностай

Підсніжник білий

Цибуля ведмежа

із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації

(сліпак буковинський; ковила шорстка - вирощують у Донецькому ботсаду).

ковила

книги України
Національною комісією з питань Червоної книги України можуть бути

внесені пропозиції про встановлення й інших категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.
2-ге видання Червоної книги мало ще 1 категорію: відновлені.

України

У третьому (останньому) виданні Червоної книги України (2009 р.) у

списку рослин та грибів, які потребують охорони, налічується 826 видів:
611 видів судинних рослин,
мохоподібні - 46 видів,
водорості - 60 видів,
лишайники – 52 види,
гриби – 52 види.

Червоної книги України

гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви,

ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68).
Розширення видів відбулося за рахунок груп риб, (осетрові), тварин степових і заплавних біотопів, мисливських тварин (лось, дупель, сіра качка).

Червона книга України. Тваринний світ

якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають

під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.
На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угруповань.
* Згідно Положення про Зелену книгу України (Постанова Кабміну, 2002 р. N 1286 )

видів, складена рослинними організмами одного або декількох поколінь, що утворило

власне середовище (фітоклімат, обмін речовиною).

для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених

до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.
Ідея створення Зеленої книги започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране раститетльные сообщества», 1987.

цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів, зокрема:
«Програмі перспективного розвитку

заповідної справи в Україні (Заповідники)» (22 вересня 1994 р.),
«Положенні про Зелену книгу України» (19 лютого 1997 р.; 29 серпня 2002 р.),
«Національній доповіді України про збереження біологічного різноманіття»,
«Концепції збереження біологічного різноманіття України» (12 травня 1997 р.),
«Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення» (8 лютого 1999 р.),
«Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.),
«Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» (21 вересня 2000 р.).
Функції ведення Зеленої книги України, формування та забезпечення діяльності відповідної міжвідомчої комісії покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

їх особливого правового статусу,
врахування вимог щодо охорони цих угруповань

під час розроблення нормативно-правових актів;
створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;
врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо;
проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень;
запровадження особливих видів режиму збереження; проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан;
установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання; приєднання України до відповідних природоохоронних конвенцій, укладення міжнародних угод у цій сфері.

заходів шляхом: сприяння їх природному відновленню; запобігання небажаним змінам та

негативному антропогенному впливу; їх формування на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду.

Білоцвіт весняний

синфітосозологічний індекс,
Клас,
категорія,
статус,
поширення в Україні, фізико-географічні умови,

біотоп,
фітоценотична, аутфітосозологічна та ботаніко-географічна значущість,
ценотична структура та флористичне ядро,
потенціал відновлюваності,
вид режиму збереження,
обґрунтування необхідності здійснення охорони,
біотехнічні і созотехнічні рекомендації,
джерела інформації, картосхема поширення угруповання.

дається відповідна інформація про 800 асоціацій рослинності України, серед яких

є рідкісні (347), такі, що перебувають під загрозою зникнення (354) та типові (99).
Статті згруповані відповідно до типів рослинності: лісова (308 асоціацій), чагарникова і чагарничкова рослинність Карпат і Криму (32 асоціації),трав’яна і чагарникова степова рослинність (222 асоціації), трав'яна і чагарничкова рослинність ксеротичного типу на відслоненнях та пісках (32 асоціації), лучна (20 асоціацій), болотна (39 асоціацій), галофітна (10 асоціацій), водна (137 асоціацій).

статусом вони поділяються на:

Косинівських гір, Юлівська гора, околиці м. Берегово, Закарпатська обл.)
Рідкісний тип

асоційованості домінуючих видів у деревостані.

у травостої лунарії оживаючої
Українські Карпати: Сколівські Бескиди (Львівська обл.), Воловецький

та Великоберезнянський ДЛГ (Закарпатська обл.), Свидовець-Ясінянський ДЛГ (Закарпатська обл.); Буковинські Карпати (Чернівецька обл.); Придністров’я (Хмельницька обл.)

Рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану з домінантом травостою – лунарії оживаючої (Lunaria rediviva) – реліктового виду, занесеного до ЧКУ.

угруповання, який вираховується математично. Визначення синфітосозологічних індексу та класу проводиться

за методикою «Синфітосозологічної оцінки рослинних угруповань», затвердженою Мінприроди України.
Синфітосозологія (син. – з грець. «разом»)– це наука, яка вивчає методи та принципи збереження та відновлення груп видів або популяцій фітоценозів
Аутфітосозологія –(аут. – з грець. «сам, один») це наука, яка вивчає методи та принципи збереження та відновлення виду у фітоценозі.

які множаться на
рангові коефіцієнти їх созологічного значення (К). Загальна сума

ділиться на
кількість діагностичних ознак (Н).
Загальна кількість діагностичних ознак – 8.
СО- бал (згідно таблиці).

класу, а також ті рослинні угруповання ІІ синфітосозологічного класу, які

потребують охорони.

Перший клас об’єднує асоціації, найвразливіші до антропогенного впливу, збереження яких має забезпечуватися в системі природно-заповідного фонду на територіях та об’єктах високого рангу (природні заповідники, національні природні парки).
До другого синфітосозологічного класу належать регіонально рідкісні асоціації, менш вразливі до зовнішнього впливу; їх збереження може бути здійснене в регіональних ландшафтних парках, заказниках, пам’ятках природи та заповідних урочищах або на територіях господарських угідь зі спеціальним режимом охорони та використання.

з неї рослинних угруповань можуть подаватися науково-дослідними установами, державними та

громадськими організаціями, окремими вченими, фахівцями, що займаються охороною та використанням природних рослинних ресурсів, разом з відповідним науковим обґрунтуванням із зазначенням відомостей про ботаніко-географічне та історичне значення, рідкісність, кількість місць зростання та їх площу, рівень стабільності екологічних умов та інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони певних угруповань.
Офіційне видання Зеленої книги відбувається не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників; оперативне інформування заінтересованих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та громадян про зміни, що вносяться до Зеленої книги.

однієї з 4 категорій охорони

лісів тисових - Закарпаття, Передкарпаття (басейн р. Прут), Буковина. Унікальний

тип асоційованості домінанта підліску – тиса негній-дерево (Taxus baccata) – реліктового виду, занесеного до ЧКУ, із домінантами трав’яно-чагарничкового ярусу, якими є реліктові види (плющ звичайний (Hedera helix)) чи види, занесені до ЧКУ (цибуля ведмежа (Allium ursinum)). Рідкісний тип асоційованості домінанта підліску – тиса негній-дерево – із типовими домінуючими видами деревостану та травостою.

Івано-Франківська, Закарпатська області. Звичайний тип асоційованості домінантів.

структури угруповань та флористичне ядро, що включає основні види рослин

усіх наявних ярусів, які відіграють важливу роль у формуванні угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням барвінку малого (Vinca minor): (Львівська обл. (Розточчя, Гологори), Тернопільська обл. (Кременецькі гори), Передкарпаття, Буковина (Хотинська височина))
Різновіковий деревостан із зімкнутістю крон 0,9–1,0 і продуктивністю І–ІІ бонітетів утворює бук лісовий, заввишки 27–28 м. Часто другий, розріджений, ярус (0,1) формує граб звичайний (Carpinus betulus). У несформованому підліску зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), гордовина (Viburnum lantana), бузина чорна (Sambucusnigra), бруслина європейська (Euonymus europaea) та б. бородавчаста (E. verrucosa). У травостої (70%) домінує барвінок малий (60%). Поcтійно зрос тають види – копитняк європейський (Asarum europaeum), апозерис смердючий (Aposeris foetida), щитник чоловічий (Dryopteris filixmas),зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), підлісник європейський (Sanicula europaea). Моховий покрив не виражений, куртинами трапляється рунянка ялівцева (Polytrichum juniperinum).

в угрупованні

Унікальний тип асоційованості характеризує поєднання пануючих видів, коли ними

є види, занесені до «Червоної книги України» (ЧКУ) чи «Європейського Червоного списку» (ЄЧС), або вузькі ендеміки (не занесені до ЄЧС та ЧКУ), чи перші й другі разом, а також поєднання домінантів, які за генетичними, фенотипічними та іншими ознаками, а також екологічною приуроченістю відрізняються від типових зональних.

Рідкісний тип асоційованості характеризує поєднання домінантів у головному ярусі або домінантів головного ярусу з домінантами підлеглих ярусів, де тільки один із них є ендемічним видом або видом із ЧКУ (чи ЄЧС), чи це широко розповсюджені види різних елементів флор, що вирізняються за екологічною або ценотичною приуроченістю. Звичайний тип асоційованості
характеризує поєднання зональних широко розповсюджених домінуючих видів.

серед видів-домінантів таких, що охороняються на міжнародному або національному рівні.

Залежно від созологічної цінності домінантів кількісні показники цієї ознаки зменшуються у такому порядку: домінант, занесений до міжнародних Червоних списків; домінант чи співдомінант головного ярусу, занесений до «Червоної книги України»; домінант підлеглих ярусів, занесений до «Червоної книги України»; домінанти, що не мають аутсозологічного значення.

Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae)з домінуванням у травостої лунарії оживаючої (Lunaria rediviva)
Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів головного ярусу з домінантом травостою, яким є лунарія оживаюча (Lunaria rediviva) – реліктовий вид широколистяних лісів, занесений до ЧКУ.

норм і правил, які визначають характер допустимої діяльності, порядок охорони,

використання і відтворення раритетних угруповань.

Режим абсолютної заповідності – цілковите невтручання людини у хід природних процесів фітоценозів з будь-якою метою.

Режим регульованої заповідності – обмежене науково обгрунтоване втручання людини у хід природних процесів фітоценозів з метою їх збереження і регулювання функціонування екосистем та запобігання в них негативним процесам.

Заказний режим – заборона окремих видів і форм господарської діяльності для забезпечення збереження фітоценозів чи екосистем.