Чистіліна Тетяна Олександрівна

№ 502, 5 поверх)

як частина економічної (господарської) діяльності, визначається економічною культурою суспільства.
Економічна культура

та діяльність знаходяться у взаємовпливі з усіма іншими галузями культури та життєдіяльності суспільства і навіть спрямовують їх розвиток.
Отже, вивчення етапів розвитку української культури (в тому числі – економічної) дозволить майбутнім банкірам як враховувати культурні особливості при роботі з клієнтами, так і спрямовувати свою професійну діяльність на формування гуманістичних, цивілізованих культурних орієнтирів українського суспільства, фінансово підтримувати та популяризувати справжні культурні цінності.

загальнолюдської та європейської культур;
проникнути в сутність явищ культури, а не

обмежуватися їх описом чи переліком;
визначати та розв’язувати проблеми розвитку української культури.

посіб. / За ред. М.М. Заковича. – К.: Знання, 2001.

– 550 с.
Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури: навч. посіб. – К.: Знання, 2009. – 413 с.
Історія світової та української культури: підручник для вищ. закл. освіти / В.А. Греченко, І.В. Чорний та ін. – К.:Літера ЛТД, 2005 – 464 с.

заг. ред.
І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994.

– 656 с.
Українська культура: історія і сучасність: навч. посіб. / За ред. Черепанової С.О. – Львів: Світ, 1994. – 456 с.
Бичко А.К. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392 с.
Марков О.В. Українська та зарубіжна культура: навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Харків: ХФ УАБС, 2003. – 120 с.

В.В., Чистіліна Т.О.
Історія української культури: Навчально-методичний посібник для самостійної та

індивідуальної роботи студентів. – Харків: ХІБС УБС НБУ, 2012.
Світлична В.В., Чистіліна Т.О.
Історія української культури: Опорний конспект лекцій. – Харків: ХІБС УБС НБУ, 2013.

культури у світовому культуротворчому процесі.
План.
Поняття культури, предмет історії української культури.
Методологія

дослідження, принципи аналізу, структура та функції культури
Основні етапи розвитку світової та української культури. (СРС)
Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів. (СРС)

світової та української культури.

Завдання: скласти таблиці періодизації світової та

вітчизняної культури, заклавши такі параметри: хронологічні рамки періоду розвитку культури, назва періоду, особливості розвитку культури в цей період.

Література:
1. Марков О.В. Українська та зарубіжна культура: навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Харків: ХФ УАБС, 2003. – С. 13-60;
2. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. / За ред. М.М. Заковича. – К.: Знання, 2001. –
С. 296-311.

у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів.

Завдання: розглянути за підручником,

законспектувати із зазначенням прізвищ вчених, які досліджували українську культуру, років їх життя, назви їх праць з історії української культури та основних ідей, викладених в цих працях.

Література: Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури: навч. посіб. – К.: Знання, 2009. – С. 7-21.

СРС): скласти доповідь за темою “Особливості сучасної економічної культури українців”.

Виступити з доповіддю на семінарському занятті.
Час виступу – 5-7 хв., обсяг доповіді – 1-2 стор. друкованого тексту. Виступ можна супроводжувати презентацією.
Обов’язково вказати джерела інформації (наукові статті, монографії, підручники тощо) – 2-3 джерела.

розуміли під культурою обробку землі.
Марк Туллій Цицерон (106-43 р.р. до

н.е.)
поширив це поняття та “обробку людської душі” – виробництво самої людини, формування її інтелектуальних, моральних, професійних та інших суто людських властивостей.
Протилежністю культури було варварство.

творцем та витвором культури. Культура є втіленням людського духу, здатності

людини до творчості, “другою природою”, яка відрізняє людину від тварин.

та здібностей людини, втілений у типах і формах організації життя

і діяльності людей, а також утворених ними матеріальних та духовних цінностях.

вчених зросла, виникла наука Культурологія.
Причини:
1. Відмова від “культурного евроцентризму”;
2.

усвідомлення різноманітності та своєрідності національних культур, що не є наслідком їх відсталості;
3. кризові явища у європейській культурі.

та національних культур в історичному, філософському та конкретно-науковому аспектах.
Історія української

культури сформувалася на перетині культурології та історії України

думка;
фольклор;
література;
мистецтво (архітектура, музика, живопис тощо).

Всі ці галузі культури вивчаються в

історичному розвитку як цілісна система

сучасної української культури та національної самосвідомості;
Простежити витоки української культури та

її зв’язки з іншими типами культур;
При цьому уникнути як національної замкненості, так і ігнорування національних особливостей української культури.

дає розуміння того, якими способами вчені досліджують культуру, з яких

елементів складається культура та яку роль вона відіграє в суспільстві.

застосовуються при дослідженні культури.
Ми будемо застосовувати такі методи дослідження української

культури:

єдність пояснення та розуміння (інтегрує в собі методи гуманітарних наук – історії, соціології, лінгвістики, психології тощо).
метод історизму (вивчення явищ культури за хронологією, виявлення їх закономірностей та зв’язків)

й особистісну (внутрішню);
Родовий принцип – поділ культури на матеріальну й

духовну;
Принцип значущості – виділення основи культури і власне самої культури та її значення.

та війни)

Духовна культура складається з:
політичної
правової
естетичної
етичної
філософської
релігійної

всі культурні здобутки містять в собі елементи як першої, так

і другої.

Яскравим прикладом тут є економічна культура.
Економічна культура – це система цінностей та мотивів господарювання, рівень та якість економічних знань, оцінок та дій людини, наявних норм економічної діяльності.
Економічна культура являє єдність свідомості та практичної діяльності , творчу спрямованість економічної активності людини в процесі виробництва, споживання, кредитно-фінансової діяльності.

техніка тощо);
Зображення предметів (твори образотворчого мистецтва, креслення, графічні зображення, фото-

і кінодокументи);
Макети й моделі, сучасні оригіналу (зменшені копії предметів, покладені в могили, дитячі іграшки…);
Писемні джерела, що несуть інформацію знаково-соціального змісту про предмети культури, технологію їх виробництва, використання тощо.

та творах мистецтва;

Суспільна практика в різноманітних сферах (політичній, правовій, релігійній

тощо).
матеріальні артефакти (за умови їхньої інтерпретації).

типи, на масову й елітарну, світову й національну, східну та

західну тощо)

Але завжди критерієм рівня культури є ступінь гуманізації суспільства, а її метою – гармонійний розвиток людини

кожного суспільства;
Пізнавальна (гносеологічна) – культура концентрує в собі накопичені знання

про світ, створюючи умови для його подальшого пізнання;
Регулятивна – регулює поведінку людей у всіх сферах життя, спирається на мораль та право;
Акумулятивна (трансляційна) – накопичує, зберігає та передає людський досвід від покоління до покоління;

потреби та орієнтації, за якими визначається ступінь культурності особистості;
комунікативна –

налагоджує зв’язки між індивідами та соціальними групами, здійснює взаємопроникнення різних культур;
компенсаторна – культура забезпечує духовну та психологічну розрядку, відволікає людину від повсякденних проблем;
виховна – культура синтезує в цілісну форму всі складові внутрішнього світу особистості.

інтерпретації та розуміння в контексті тої чи іншої історичної епохи

та у зв’язку із сучасністю