ДІЄСЛОВО

– бачиш.  Коли кохаєш – помираєш.  І помираєш – коли не кохаєш.  Коли

жодне слово – чуєш.  А коли зрада – не відчуєш.  Коли поряд хтось – самотній.  І не самотній в своїй безодні.  Коли боляче – то німієш.  І німієш – коли радієш.  Мурашки – коли цілуєш.  І ножі – коли ревнуєш.  Піднімаєшся – коли засинаєш.  І падаєш – коли втрачаєш.  Розчаровуєшся – коли віриш.  І віриш – допоки мрієш.  І скільки ще жити – не знаєш.  Але живеш – поки відчуваєш.

процес і відповідає на питання:

що робити?
що зробити?

розмовляти);
реальну фізичну дію (писати, малювати, вчитися);
рух у просторі (летіти, бігти,

їхати, йти);
сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);
бажання (воліти, хотіти, бажати);
стан предмета (лежати, стояти, журитися);
діяльність органів чуття і вираження емоцій (поважати, любити, шанувати);
становлення (зміни) предмета (розквітати, старіти, худнути)

умовний (ходив би), наказовий (ходімо)
Вид: доконаний (заробив), недоконаний

(заробляв)
Час: теперішній (знаходжу), минулий (знаходив),
майбутній (знайду)
Рід: чоловічий (працював), жіночий (працювала),
середній (працювало)
Число: однина (малював)
множина (малювали)
Особа: перша, друга, третя

йшов, буду іти)
- умовний спосіб: (йшов би, пішов би)
- наказовий

спосіб: (іди, нехай іде)

- Змінюються за часом (теперішній, минулий, майбутній)
Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і
особою або за числом і родом

Дієслівні форми

означає дію, але не виражає способу, часу,

особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати); відповідає на питання що робити? що зробити?; має інфінітивний суфікс – ти (-ть):
Наприклад: Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).

Інфінітиву властиві такі граматичні ознаки, як перехідність (будувати) і неперехідність (іти), вид (доконаний або недоконаний (йти - дійти, стучати - стукнути).

У реченні інфінітив може виступати у функції будь-якого члена речення: підмета (Жити-Вітчизні служити), додатка (Пора вже збиратися), означення (Сагайда подав команду в’ючитись); обставини мети (Черниш зупинився перепочити) тощо.

дієслово, називає додаткову дію і
відповідає на питання що

роблячи? що зробивши?: (засипаючи, схопивши, читаючи).
Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника.
З дієсловом має спільні ознаки: керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучи машиною); утворюється від дієслівних основ (прийти, прийшовши); зберігає вид того дієслова, від якого утворений (доконаний: посміхнувся, посміхнувшись; недоконаний: посміхався, посміхаючись); має з дієсловом близьке значення (ідучи дорогою - йти дорогою).
До прислівникових ознак дієприслівника належить його незмінність, синтаксична роль обставини і те, що вони пов’язуються з основним дієсловом синтаксичним зв’язком прилягання (Всі принишкли, вслухаючись у тишу).

суфіксів
-учи ( -ючи ) для 1-ої дієвідміни

-ачи (-ячи) для 2-ої дієвідміни:
Наприклад: беруть - беручи, лежать - лежачи.

Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Весь зворот є одним членом речення - обставиною: (Пірнувши у пітьму і безодню небуття, Олексій зосередився).

без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить).

Тому в
реченні не поєднується з підметом, має тільки одну форму;
не змінюється.
Можуть означати:
1) явища природи (світає, смеркає, підмерзає, вечоріє)
2) фізичний або психічний стан людини (нудить, морозилось, гнітить, бачиться, лихоманити)
3) випадковість (щастить, повезло, таланить)
4) буттєвість (минулося, немає, було) тощо.

Виступають головним членом (присудком) у односкладних
реченнях, і такі речення називаються безособовими:
Наприклад: Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше.

Безособові форми на -но, -то вказують на дію, що виконана невідомою чи неназваною особою, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу (виконано, освітлено, розбито, прожито).

предмета за дією або станом (хмарою повиті, врятована планета, зачарований красою).
Дієприкметники поєднують

у собі ознаки дієслів і прикметників.
До прикметникових ознак дієприкметників належать: питання який? яка? яке? які?, відмінювання за родами, числами, відмінками; закінчення такі, як у прикметників; відмінювання дієприкметників як прикметників твердої групи; синтаксичні функції - роль узгодженого означення, іменної частини присудка. Дієприкметники разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом: Оповитий рожевим туманом, далекий острів немов зрушив з місця й полив у морі мінливого сяйва.
До дієслівних ознак дієприкметника належать: те, що він може керувати іменником (залиті (чим?) сонцем гори), а також мати при собі обставинні слова (написаний давно; одержаний вчора).

ж дією: палаюче небо.
Бувають доконаного і

недоконаного виду. Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу (3-ї особи множини) за допомогою суфіксів –уч, (-юч) для 1-ої дієвідміни, -ач, (-яч) для 2-ої дієвідміни: ідуть – ідучий, лежать - лежачий.
Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива додаванням суфікса -л: замерзнути - замерзлий.
Пасивні дієприкметники називають ознаку особи чи предмета: Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвитий цвіте, зов’янь тихо, поки твоє серце не розбите.
Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -н (якщо основа закінчується на -а-): надумати - надуманий. В інших
випадках (основа на приголосний та -и-, -і-, (-ї-))
утворюються пасивні дієприкметники за допомогою
суфіксів -ен- (-єн-): привезти - привезений.

на питання: що зробити? що зробив? що зроблю?
Недоконаний – означає

дію, не завершену, не обмежену в часі, та відповідає на питання: що робити? що робив? що роблю? що робитиму? що буду робити?

відбувалися, чи відбуватимуться і відповідає на питання: що роблю? що

робив? що робитимемо?
Наприклад: Зорі світять серед неба, горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю.

Змінюється за часами, особами, числами і родами.

певних умов, і відповідає на питання: що зробив би? що

робила б? що зробили б?
Наприклад: Пішов би я в Україну, пішов би додому.


Наказовий – виражає наказ прохання, пораду, заклик до виконання дії і відповідає на питання: що роби? що зроби? що робімо? що робіть? що зробіть?
Наприклад: Правди в брехні не розмішуй. Вогонь і жар душі у слово перелий. Ходімо в ліс. Мерщій біжіть сюди.

Змінюється за родами та числами.

Змінюється за особами та числами

Наприклад: можемо, хочеш, працюють


Змінюються за особами та числами

відбувалася або вже відбулася

Наприклад: сказав, пояснила, ходили

говорити


Змінюються за числами, особами, видом.

зможуть)
- дієслова 2-ої дієвідміни (заходять, говорять, сидять)
Дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої

особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ій особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни -
закінчення -ать, -ять (сушать, варять).

(бити, лити, пити);
з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових

формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати);
з основою на приголосний (берегти, могти, нести);
дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти.

формах (стояти, лежати);
з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах

випадають (клеїти, сидіти);
дієслова бігти, спати.

і відношенням до різних частин мови)
2. Зворотні дієслова (як

окремий розряд серед неперехідних дієслів)

Розряди дієслів за значенням

що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати

книгу).
Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть:
у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет);
у родовому відмінку:
- якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалювати портрета);
якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока).
Неперехідні дієслова: Означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту). Такі
дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати).

(зустрічати друзів і зустрічатися з друзями).
Дія, перебіг якої потребує об’єкта, буде

перехідною, а дієслово, що її називає – перехідним. Дія ж, що не потребує об’єкта, є неперехідною.

радитися, одягатися, купатися, милуватися
Значення зворотних дієслів:
взаємозворотне, коли дія відбувається між

двома чи кількома особами, кожна з яких є об’єктом і суб’єктом водночас (листуватись);
власнезворотне, коли дія скерована на діяча – ся (себе) – умиватися;
загальнозворотне, коли є вказівка на дію, що зосереджується у самій діючій особі (гніватися, зупинитися);
непрямозворотне, яке показує, що діюча особа творить для себе (готуватися, запасатися);
активне безоб’єктне - властиве дієсловам, що означають дію як постійну властивість предмета (собака кусається);
безособове – властиве дієсловам, які виражають стан, що переживає суб’єкт, виражений давальним відмінком (йому не спиться).

Зворотні дієслова

або частини складеного присудка (ніч здавалася днем).
Дієприкметники, як одиничні, так і в

звороті, виступають у ролі означення, рідше – іменної частини складного присудка (Тепле повітря було настояне пахощами трав); інколи – підметом (Відпочиваючі зібрались у групку). Дієприслівник, як одиничний, так і в звороті, виступає обставиною (Ліс стояв,
нахилившись під вагою мокрого листу).

Синтаксична роль

дієсловах теперішнього часу:
1. 3-ї особи однини і множини Ь після

Т (буквосполучення –ться на позначення звукосполучення [ц’:а]): вмивається і вмиваються; світиться і світяться.
2. 2-ї особи однини Ь після Ш не пишемо (хоч буквосполученням –шся позначаємо пом’якшені звуки [с’:а]: граєшся, змагаєшся.

дійсного способу, формами умовного та наказового способу, дієприслівниками і присудковими

формами на -но, -то) завжди пишеться окремо, за винятком тих випадків, коли без НЕ вони не вживаються: не читати, не читаєш, не читають, не читав, не читав би, не читай, не читано.
Коли дієслово без НЕ не вживається, то пишемо разом: нездужати (хворіти), неславити (ганьбити), нехтувати (ігнорувати), непокоїтися (турбуватися), неволити (примушувати), ненавидіти (ворожо ставитися), непритомніти (втрачати свідомість).

і дієвідмінюванні відбуваються зміни голосних (у коренях і суфіксах) і

приголосних на міжморфемних межах. Найпоширеніші в українській мові такі чергування:
Голосні:
1. у формах минулого часу чоловічого роду
[о] з [і] Могти – міг, нести – ніс
[е] з [і] Пекти – пік, текти - тік

- Буква А пишеться в коренях дієслів замість О перед

наголошеним суфіксом –а-(-я-): перемогти – перемагати; зломити – ламати; скочити – скакати; схопити – хапати; скотити – катати
Але в деяких дієсловах чергування [о] з [а] перед наголошеним суфіксом –а-(-я-) не відбувається, тому в корені пишемо букву О: вимовити – вимовляти; потопити – потопати; пригостити – пригощати
А також перед суфіксами – ува- (-юва-): виголити –виголювати; вимолити – вимолювати; виростити – вирощувати

дієслів
- Буква І пишеться в коренях дієслів перед наголошеним

суфіксом -а-(-я-) або -ува- (-юва): злетіти – злітати; змести – змітати; розплести – розплітати; загреби – загрібати; відстрелити – відстрілювати – відстріляти

дієслів (у сполученнях -ира-, -ила-)
Буква И пишеться у цих сполученнях

у випадку наголошеного суфікса –а-(-я-) перед –р-, -л-: забрати – заберу – забирати; завмерти – замру – завмирати; заслати – застелю - застилати

дж догодити – догоджати, догоджу
зд –

ждж виїздити – виїжджати, виїжджаю
к – ч скакати – скочити, скочу
х – ш сполохати – сполошити, сполошу
ст – щ простити – прощати, прощу
б – бл полюбити – полюбляти, полюблю, полюблять
в – вл відмовити – відмовляти, відмовлю, відмовлять
м – мл повідомити – повідомляти, повідомлю, повідомлять
п – пл заліпити – заліпляти, заліплю, заліплять
ф – фл розграфити – розграфлювати, розграфлю, розграфлять

дієвідміни (змінюються в усіх особах однини і множини
теперішнього чи майбутнього

(доконаного) часу, якщо чергування є
в 1-й особі однини):
г – ж стерегти – стережу, стережеш, стережуть
к – ч текти – течу, течеш, течуть
х,с – ш колихати (колисати) – колишу, колишеш, колишуть
т – ч хотіти – хочу, хочеш, хочуть
ст – щ свистати – свищу – свищеш, свищуть
ск – щ полоскати – полощу, полощеш, полощуть
б) дієслів II дієвідміни (змінюються лише в 1-й особі однини):
д – дж водити – воджу
з – ж возити – вожу
зд – ждж їздити – їжджу