ФАКУЛЬТЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ІМЕНІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОГО

“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
Кафедра військової підготовки офіцерів запасу
Заняття 3. Психологічні основи

керівництва військовим колективом

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
Стилі керівництва колективом підрозділу (частини)
та його параметри
2. Авторитет офіцера: його сутність та різновиди.

ТЕМА 4. ПСИХОЛОГІЯ ВІЙСЬКОВОГО КОЛЕКТИВУ

Групове заняття

характерні риси поведінки, прийомів, дій, що використовуються командиром (начальником) у

процесі управління.

СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА – це манера й засіб поведінки командира в процесі підготовки й реалізації управлінських рішень.

СТИЛЬ І МЕТОД УПРАВЛІННЯ ІСНУЮТЬ У ПЕВНІЙ ЄДНОСТІ

Стиль ― це форма реалізації методів управління, прийнята цим командиром відповідно до його особистих характеристик.

Командир із властивим тільки йому стилем керівництва у своїй діяльності може використовувати різноманітні методи управління.

Стиль керівництва ― явище суворо індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості та відображає особливості роботи з підлеглими й технологію прийняття рішення саме цією особистістю.

ВИКОРИСТАННЯ ГОЛОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ПОСТІЙНО, НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ ЦЕ ШКОДИТЬ СПРАВІ.
Командир

безпосередньо втручається в більшість питань, самостійно їх вирішує.

Особистість і погляди підлеглих залишаються без уваги, а іноді й придушуються.

Усі підлеглі (або деяка частина) потай бувають незгодні або байдужі до рішень командира, оскільки останні були прийняті без їхньої участі.

Сам військовий менеджер ― автократ, як правило, лаконічний у спілкуванні з підлеглими.

Він не терпить заперечень, зауважень, вираження власної думки підлеглих.

(Н)
Це створює напружену обстановку тому, що підлеглі, в цьому випадку,

бажали б уникати тісного контакту з таким начальником.

військовий керівник виявляє себе як самостійний правитель із необмеженою владою.
ВАЖЛИВО

УСВІДОМИТИ!!!

Жорстка диктатура - це одна із крайностей.

Але, в екстремальних умовах командир-автократ, володіючи достатньою владою, має без коливань застосовувати її, щоб досягти наміченої мети.

коли він за своїми особистими якостями та рівнем кваліфікації стоїть нижче людей, якими має управляти;
.

Командир неминуче стає автократом
у двох випадках:

якщо його підлеглі мають занадто низьку спільну й фахову культуру та в колективі відсутній професіоналізм і цілеспрямованість

підпорядкованих.

командир практично не втручається в діяльність колективу

підлеглим надана повна

самостійність,

можливість індивідуальної та колективної творчості.

підлеглі є рівними партнерами в процесі підготування рішень

спостерігається високий рівень довіри командира своїм підлеглим, але і відсутність у них належної поваги до командира.

командир не демонструє своєї влади під час підготовки рішень.

командир приймає рішення, запропоноване групою підлеглих, навіть якщо воно не збігається з його власним.

У РЯДІ ВИПАДКІВ ЦЕ Є РЕЗУЛЬТАТОМ НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМУ КОМАНДИРА

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА

Ліберальний стиль у чистому вигляді у військових організаціях зустрічається досить рідко, тому що забезпечення високої ефективності бойового застосування підрозділу (частини) не сумісно зі слабкістю управління.

думкою своїх підлеглих і забезпечує їх участь у прийнятті рішень
командир-демократ

прагне якнайбільше питань вирішувати колективно, правильно реагує на критику
крім індивідуальної взаємодії між підлеглими і командиром, існує взаємодія колективна, спільна діяльність усієї групи в цілому
найбільш раціональною формою колективної взаємодії є нарада з участю всіх її членів
командир-демократ у спілкуванні з підлеглими ввічливий і доброзичливий, знаходиться в постійному контакті, частина управлінських функцій розподіляє іншим фахівцям, довіряє підпорядкованим, вимогливий, але справедливий.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА

Цей стиль займає проміжне положення між автократичним і ліберальним типами, із яких перший відрізняється недостатньою, а другий - надмірною самостійністю підпорядкованих.

можливість для висування нових альтернатив, які командир враховує.

Але остаточне

рішення приймає військовий керівник, причому одноосібно й цілком бере на себе відповідальність за це рішення, навіть якщо воно базується на порадах підлеглих, які виявилися невдалими.

вищого керівництва та колег по роботі.
Це визнання особистості, оцінювання

колективом відповідності суб’єктивних якостей військового керівника об’єктивним вимогам.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО УСВІДОМИТИТ!!!

Піклування про авторитет командира ― не тільки його особиста справа, але й

ВИЩОГО КЕРІВНИЦТВА ТА КЕРІВНИКА ОДНОГО РІВНЯ, І ОСОБЛИВО ПІДЛЕГЛИХ, ЯКІ ПОКЛИКАНІ ЙОГО ЗМІЦНЮВАТИ, ОБЕРІГАТИ
ТА ПІДВИЩУВАТИ.

2

АВТОРИТЕТ ОФІЦЕРА: ЙОГО СУТНІСТЬ
ТА РІЗНОВИДИ

АВТОРИТЕТУ:
ОФІЦІЙНИЙ
(посадовий статус)
РЕАЛЬНИЙ
(суб’єктивний статус)

унаслідок з’являється

УЯВНИЙ АБО ПОМИЛКОВИЙ АВТОРИТЕТ (ПСЕВДОАВТОРИТЕТ)



АВТОРИТЕТ ВІДСТАНІ
АВТОРИТЕТ ДОБРОТИ
АВТОРИТЕТ

ПЕДАНТИЗМУ

АВТОРИТЕТ ПІДКУПУ

АВТОРИТЕТ РЕЗОНЕРСТВА

АВТОРИТЕТ ЧВАНСТВА

АВТОРИТЕТ ПРИДУШЕННЯ

дезорганізація, позбавлення підлеглих перспектив росту тощо. Занижені завдання псують навіть

гарного підлеглого, тобто командир робить підлеглому „ведмежу” послугу.

Командиру здається, що чим він „далі” від підлеглих, тримається з ними тільки офіційно, рідше з ними бачиться ― тим сильніше його вплив.

АВТОРИТЕТ ВІДСТАНІ

АВТОРИТЕТ ДОБРОТИ

Означає схильність командира вдаватися до дріб’язкової опіки та жорсткого визначення всіх стадій виконання завдання підлеглими, тим самим сковуючи їхню творчість та ініціативу.

АВТОРИТЕТ ПЕДАНТИЗМУ

СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПОМИЛКОВОГО АВТОРИТЕТУ ОФІЦЕРА

зробиш це”
Авторитет підкупу ставить усе з ніг на голову: винагорода

надається залежно від особистих бажань командира.

АВТОРИТЕТ РЕЗОНЕРСТВА

Коли командир набридає підлеглим безкінечними, нудними й беззмістовними повчаннями.

Будується на зарозумілості. Командир пишається й намагається всюди підкреслювати свої колишні або уявні сьогоденні заслуги. Йому здається, що ці „заслуги” забезпечують йому високий авторитет

АВТОРИТЕТ ЧВАНСТВА

АВТОРИТЕТ ПРИДУШЕННЯ

Найжахливіший і дикий. Командир погроує, сіє страх серед підлеглих. Він помилково думає, що такі прийоми зміцнять його авторитет. Врешті-решт це позбавляє людей упевненості, ініціативи, породжує перестраховку та навіть нечесність.