Слайд 1Гостра серцево – судинна недостатність. Колапс. Шок.
Доц. Тереховський А.І.
Слайд 2Серцево-судинна система
Функція:
транспорт крові,
регуляція кровонаповнення органів і забезпечення обміну
між кров'ю і тканинами
1. Серце
2. Судини: артерії, вени, судини мікроциркуляторного
русла (артеріоли, венули, артеріоло- венулярні анастомозі, капиляри).
3. Кров.
Слайд 3Показники роботи серцево – судинної системи
Слайд 4Показники роботи серцево – судинної системи
Слайд 5Показники роботи серцево – судинної системи (транспорт кисню)
Слайд 6Показники роботи серцево – судинної системи
(Показники крові)
Слайд 7Види гострої серцево – судинної недостатності
Гостра міокардіальна недостатність - зменшення
серцевого викиду при нормальному чи збільшеному венозному поверненні.
Гостра судинна недостатність
– порушення венозного повернення через збільшення об'єму судинного русла.
Гостра недостатність кровообігу (гостра серцево-судинна недостатність) – зменшення серцевого викиду незалежно від стану венозного повернення.
Слайд 8Ступінь гострої серцево-судинної недостатності залежить від:
швидкості її розвитку;
інтенсивності проявів;
характеру розвитку
Слайд 9Групи клінічних синдромів гострої серцево-судинної недостатності
1. Колапс
2. Шок
3. Зупинка кровообігу
Слайд 10Колапс
- Раптова гостра серцева – судинна недостатність як прояв
інтерорецепторних ефектів з різким зниженням артеріального і венозного тиску чи
зменшенням маси циркулюючої крові;
- зміна кровообігу, при якій настає тимчасове порушення між ємкістю судинного русла і об'ємом циркулюючої крові.
Слайд 11Види колапсів за етіологічною ознакою
Інфекційний
Ортостатичний
Панкреатичний
Постгеморагічний
Обструкційний
Вазомоторний
Слайд 12Клініка колапсу
Загальна слабкість.
Запаморочення (втрата свідомості).
Шум у вухах.
Холодний липкій піт.
Позіхання.
Нудота,
блювання.
Зниження АТ.
Прискорення чи уповільнення пульсу.
Слайд 13НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ КОЛАПСІ
Припинити дію етіологічного фактору.
Надати хворому горизонтального положення
із піднятими нижніми кінцівками.
10% розчин аміаку (дати понюхати).
При важких випадках:
Судинозвужувальні
засоби: 0,2-0,3мл 1% мезатону або 0.5-1,0мл 0,1% норадреналіну гідротартрату у 10 – 20мл ізотонічного розчину NaCl в/в.
Інфузійна терапія.
Гідрокортизон 3–5мг/кг або преднізолон 0,5-1мг/кг.
При брадикардії атропіну сульфату 0,5-1мл 0,1% розчину.
ШОК - це гострий небезпечний
для життя патологічний стан, який характеризується неадекватною доставкою та витратою кисню тканинами внаслідок порушення перфузії.
Слайд 15Розлади мікроциркуляції при шокові
Локальне
Вазомоція, Сповільнене
Зменшення порушення специфічна потоку крові
капілярної обміну речовин для шоку Скупчення крові
перфузії з метаболічним Підвищення Вихід плазми
ацидозом зсідання Агрегація клітин
Тромбоз, стаз
ПАТОГЕНЕЗ ШОКУ
Неадекватна тканинна перфузія
призводить до недостатньої
оксигенації клітини, знижується продукція АТФ і цАМФ
Порушується функція клітинних мембран
Іони калію виходять з клітини, іони натрію та вода
надходять до неї, підвищується концентрація
іонів кальцію в клітині
Збільшується продукція лактату, посилюється
внутрішньоклітинний ацидоз
Пошкоджуються внутрішньоклітинні органели.
Відбувається самовинищування клітини
Слайд 17Критичний резерв тканин
Для:
Печінки 15%;
Нирки 25%;
Еритроцитів 35%;
Легень 45%;
Об'єму плазми 70%;
Слайд 18Діагностичні критерії шоку
Показники групи “тиск/ кровообіг”:
Центральний венозний тиск
Серцевий викид
Загальний периферичний опір судин
Показники групи “транспорт
кисню”:
Доставка кисню (DO2)
Витрачання кисню (VO2)
Вміст лактату в сироватці крові
Слайд 19ПАТОГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ШОКУ:
Гіповолемічний шок:
геморагічний шок,
травматичний шок,
опіковий шок,
гіпогідратаційний шок.
Дистрибутивний (перерозподільчий) шок:
анафілактичний шок,
септичний (інфекційно-токсичний) шок,
нейрогенний шок.
Кардіогенний
шок.
Обструктивний шок.
СТАДІЇ ШОКУ:
Компенсована – перфузія життєво важливих органів
зберігається за рахунок компенсаторних механізмів (як правило, відсутня виразна гіпотензія внаслідок збільшення загального судинного опору);
Декомпенсована – компенсаторні механізми не в змозі підтримувати достатню перфузію, запускаються та прогресують всі патогенетичні механізми розвитку шоку;
Незворотна – ушкодження мають необернений характер, масована загибель клітин та поліорганна недостатність.
шоку
Порушення мікроциркуляції внаслідок централізації кровообігу:
холодна, блідо-ціанотична, волога шкіра;
тахікардія;
зниження АТ систол.
< 90 мм рт.ст., пульсового ≤ 20 мм рт.ст.;
зменшення серцевого індексу (СІ < 2,5 л/ хв /м²); Увага! В ранній фазі септичного шоку – гіпердинамія кровообігу; підвищений тиск на початку опікового шоку.
олігурія (< 25 мл/год. у дорослих), анурія;
сповільнення капілярного кровообігу;
порушення свідомості.
Відносне (або абсолютне) зменшення об´єму крові:
спрага, сухий язик;
зменшене наповнення вен;
знижений центральний венозний тиск при гіповолемічному шоці.
Диспное, тахіпное.
Метаболічний ацидоз, лактацидемія.
Слайд 22
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ШОКУ
Прохідність дихальних шляхів та респіраторна підтримка.
Адекватний венозний
доступ.
Інфузійно - трансфузійна терапія.
4. Вазоактивні та інотропні засоби.
5. Визначення виду
шоку та лікування його причини
Слайд 23Препарати для інфузійно - трансфузійної терапії при лікуванні шоку
Слайд 24Препарати для інфузійно - трансфузійної терапії при лікуванні шоку (продовження)
Слайд 25Препарати для інфузійно - трансфузійної терапії при лікуванні шоку(продовження)
Слайд 26ВАЗОАКТИВНІ ТА ІНОТРОПНІ ЗАСОБИ
ДОФАМІН (допамін) ( α- і ß-адреноміметик)
Дія: 2 – 4 мкг/кг/хв. - вазодилятація;
5 –10 мкг/кг/хв.- позитивна інотропна дія (ефект на , ß – рецептори серця);
>10 мкг/кг/хв. – збільшує системний опір судин (вплив на α- адренорецептори).
ДОБУТАМІН (добутрекс) (ß-адреноміметик)
Доза: 5 – 15 мкг/кг/хв.
АДРЕНАЛІН (епінефрин) (α - і ß-адреноміметик)
Доза: 2 – 4 мкг/хв.
НОРАДРЕНАЛІН (α 1- в адреноміметик)
Доза: 1 – 2 мкг/хв.
МЕЗАТОН (фенілефрін) – (α -адреноміметик). Доза: початкова - 1мг
Слайд 27 ГІПОВОЛЕМІЧНИЙ ШОК
крововтрата (геморагічний шок);
втрата плазми (опіки, ексфоліативний дерматит);
втрата рідини
та електролітів;
зовнішні втрати (блювання, проноси, підвищене потовиділення, поліурія);
внутрішні втрати (панкреатит, асцит, кишкова непрохідність).
ГІПОВОЛЕМІЧНИЙ ШОК – це вид шоку, в основі
виникнення якого лежить значний дефіцит ОЦК
або об´єму циркулюючої рідини.
Причини:
Слайд 28Дефіцит об´єму та гіповолемічний шок
ХОС
ТНС
АТ ПО
Примітки: ХОС – хвилинний об´єм серця, ТНС – тиск наповнення серця, АТ – артеріальний тиск, ПО – периферичний опір
Слайд 29
гостра крововтрата (травма, операція, ураження органів і тканин патологічним процесом);
найбільш
часто зустрічаються кровотечі з шлунково-кишкового тракту;
акушерсько-гінекологічні кровотечі.
ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК
Причини:
Діагностика геморагічної гіповолемії:
огляд: блідість шкіряних покривів та слизових оболонок
різного ступеня виразності;
частий малий пульс;
зменшення кровонаповнення підшкірної венозної сітки, судин
склер;
зниження артеріального тиску.
Виникає при крововтраті більше 10% ОЦК
Слайд 31ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК
гравиметричний метод;
за шоковим індексом (ШІ) Альговера – Брубера
( в нормі 0,54)
Способи визначення об´єму крововтрати:
Слайд 32ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК
Способи визначення об´єму крововтрати:
3. за локалізацією травми;
Слайд 33ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК
Способи визначення об´єму крововтрати:
Слайд 34Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим з тяжким
геморагічним шоком
наказ МОЗ УКРАЇНИ №430 від 03.07.2006
Діагностична програма
1. Візуальний огляд,
визначення джерела крововтрати, оцінка загального стану хворого.
2. Обов’зкове вимірювання ЧСС, АТ, ЦВТ (катетеризація центральної вени) (якщо можливо, ТЗЛК, СІ, ОПС)
3. Вимірювання діурезу.
4. Лабораторне обстеження:
Визначення групи крові, резус – фактору;
Загальний аналіз крові та сечі;
Коагулограма;
Біохімічний аналіз крові;
ЕКГ;
Вимірювання показників КОС та лактату.
Слайд 35Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим з тяжким
геморагічним шоком
наказ МОЗ УКРАЇНИ №430 від 03.07.2006
Лікувальна програма
1. Зупинка кровотечі
(якщо треба хірургічний гемостаз, який повинен виконуватись якомога швидше).
2. Зігрівання хворого.
3. Інфузійно – трансфузійна терапія:
Об’ємна швидкість залежить від величини крововтрати – за умови тяжкої гіпотензії повинна бути не менше 100 – 150 мл/хв, під контролем показників АТ, ТЗЛК, ЦВТ – за умови їх підвищення темп треба зменшити.
.
Слайд 36Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим з тяжким
геморагічним шоком наказ МОЗ УКРАЇНИ №430 від 03.07.2006
Розчини для інфузії:
Кристалоїдні – натрія хлорид 0,9% та 7,% - 10%;
Колоїдні – перевагу надавати розчинам гідроксіетилкрохмалю та модифікованої желатини, альбуміну.
Показання для гемотрансфузій:
- зниження концентрації Hb крові до 70 – 80 г/л та нижче за умови повного відновлення ОЦК рідиною;
-у пацієнтів із супутніми захворюваннями (ІХС, СН, ЧМТ, Судинні хвороби головного мозку, ДН) зниження Hb до 90 – 100 г/л.
4.При рефрактерному шоку - застосування кардіотонічних та судиноконстрикторних препаратів
Слайд 37Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим з тжким
неморагічним шокомнаказ МОЗ УКРАЇНИ №430 від 03.07.2006
5. За умови рефрактерного
шоку до перерахованої вище терапії шоку – можливе застосування глюкокортикоїдних гормонів.
6. За умови тяжкого метаболічного ацидозу (рН≤7,1; ВЕ ≤ -10ммоль/л)- необхідно застосування лужних розчинів (натрію гідрокарбонат).
7. За необхідності знеболення застосовувати тільки знеболюючі засоби, які не викликають кардіо – та судинодепресивного ефекту.
Слайд 38Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим з тжким
Геморагічним шоком наказ МОЗ УКРАЇНИ №430 від 03.07.2006
8. За умови
неадекватного та необхідності в загальному знеболюванні застосовувати інтубацію трахеї т а ШВЛ.
9. За умови значного периферичного спазму при відновлені ОЦК підвищенні АТ та ЦВТ застосовувати судинні ділататори з керованою дією: (нітрати, альфа – адреноблокатори). За умови спазму судин на фоні артеріальної гіпотензії – застосування кардіотонічних засобів, або інодилятаторів.
Слайд 39ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК
ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК – це вид гіповолемічного шоку, який відповідає
першому періоду травматичної хвороби, виникає при синдромі перфузійного дефіциту (гострому
порушені гемодинаміки) у відповідь на важке механічне ушкодження з переважним впливом крововтрати.
Фази травматичного шоку:
Еректильна фаза – триває декілька хвилин, хворий збуджений,
визначається тахікардія, посилення дихання, гіперрефлексія, м´язова
гіпертонія. Показники гемодинаміки при відсутності крововтрати
задовільні, свідомість збережена, зіниці розширені.
2. Торпідна фаза – характеризіється в´ялістю, гіподинамією, прострацією,
тахікардією, олігурією, задишкою, гіпотензією. Зіниці розширені, слабко
реагують на світло. Шкіра бліда із землистим відтінком (ціаноз), вкрита
холодним, липким потом.
Слайд 40Види травм
Ізольовані;
Множинні;
Поєднані;
Комбіновані
Політравма.
Слайд 41Патогенетична класифікація періодів перебігу травматичної хвороби
І. Травматичний шок - гостра
реакція на травму, період індукційної фази СПОН.
ІІ. Ранні прояви травматичної
хвороби – початкова фаза СПОН.
ІІІ. Період пізніх проявів травматичної хвороби – розгорнута фаза СПОН.
ІV. Період реабілітації.
Слайд 42ЛІКУВАННЯ ТРАВМАТИЧНОГО ШОКу
1.Зупинка артеріальної кровотечі.
2. Оцінка стану життєдіяльності організму.
3. Забезпечення
правильного положення тіла.
4. Іммобілізація травмованих кінцівок. Зігрівання.
5. Інгаляція кисню. За
показами – інтубація трахеї.
6. Визначити об´єм крововтрати.
7. Забезпечити доступ до судинного русла: 2-3 вени !
8. Адекватна інфузійно-трансфузійна терапія.
9. Симпатоміметична підтримка (дофамін).
10. Адекватне знеболювання.
11. Нейтралізація патологічних кінінів (контрикал).
Алгоритм
Слайд 43Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM))
Програма першої допомоги по підтриманню життя
1. Вивільнення постраждалого без нанесення
йому додаткових травм.
2. Відновлення і підтримання прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом П. Сафара).
3. Проведення експіраторних методів ШВЛ.
4. Зупинка зовнішньої кровотечі за допомогою джгута або стискаючої пов'язки.
5. Надання безпечного положення постраждалому при втраті свідомості (фізіологічне положення на боці).
6. Надання безпечного положення постраждалому при шокові (із опущенням головного кінця).
Слайд 44Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM)
Медична допомого на місці події
1. Виявити вітальні порушення і терміново
їх усунути.
2. Оглянути постраждалого, встановити причини небезпечних для життя порушень і постановка догоспітального діагнозу.
3. Вирішити питання про необхідність госпіталізації хворого чи відмові від неї.
4. Визначити місце госпіталізації хворого по характеру ушкоджень.
5. Визначити першочерговість госпіталізації постраждалих (при масовій травмі).
6. Забезпечити максимальну атравматичність і швидкість транспортування у стаціонар.
Слайд 45Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM)
Першочергові задачі догоспітального етапу.
1. Проблема нормалізації дихання.
2. Усунення гіповолемії (кристалоїди
і колоїди).
3. Проблема знеболення (трамадол, морадол, набуфін, малі дози кетаміна 1-2 мг/кг у поєднанні із бензодіазепінами).
4. Накладання асептичних пов'язок і транспортних шин.
Слайд 46Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM)
Слайд 47Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM)
Слайд 48Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM)
Першочергові задачі госпітального етапу.
Відновлення адекватного дихання, гемодинаміки, перфузії тканин.
Терміновий гемостаз
і корекція найбільш небезпечних порушень функцій внутрішніх органів.
При ушкоджені органів черевної порожнини – термінова лапаротомія.
Лікування локальних уражень органів опори та руху.
Слайд 49Інтенсивна терапія політравми
(Рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини і медицини катастроф
(WAEDM)
Слайд 50Опіковий шок
Гострий патологічний стан, зумовлений поширеним опіковим ураженням шкіри і
глибших тканин, що призводить до тяжких розладів гомеостазу і супроводжується
змінами гемодинаміки з переважним порушенням мікроциркуляції.
В залежності від причини, що їх викликала розрізняють опіки: термічні; хімічні; електричні; сонячні.
Розвивається при поверхневих опіках 15-20% поверхні тіла, або при глибоких опіках більше 10%. У дітей – при ушкоджені 5% поверхні тіла.
Слайд 51Відповідь організму на термічну травму
1. Нервово - рефлекторна реакція.
2. Нейро
- ендокринна реакція.
3. Неспецифічна запальна реакція.
Провідні патофізіологічні фактори:
1. Сильна больова
імпульсація з вогнища ураження.
2. Значна симпато-адреналова реакція з проявами розладів мікроциркуляції.
3. Гіповолемія, вторинна еритремія.
Слайд 52Опіковий шок
Індекс тяжкості ушкодження (ІТУ)
1% опіку І – ІІ ст.
1 од ІТУ
1% опіку ІІІ А ст. 2 од ІТУ
1% опіку
ІІІ Б ст. 3 од ІТУ
1% опіку IV ст. 4 од ІТУ
На кожний рік, що перевищує вік 60 років - 1 од ІТУ.
Термічні ураження дихальних шляхів - 15 – 45 од ІТУ.
До 30 од ІТУ – шок І ступеню.
30 – 60 од ІТУ ІІ ступеню.
60 -90 од ІТУ ІІІ ступеню.
Більше 90 од ІТУ IV ступеню.
Слайд 53Невідкладна допомога при опіковому шокові на місці травми та при
транспортуванні.
1. Припинення дії термічного агенту.
2. Охолодження обпечених ділянок.
3. Усунення больового
синдрому.
4. Регідратація.
Слайд 54Інтенсивна терапія в умовах стаціонару
1. Активна хірургічна тактика.
2. Оксигенотерапія.
3. Інфузійно
– трансфузійна терапія.
4. Корекція електролітного та кислотно-лужного стану крові.
5. Гідрокортизон
15 – 20 мг/кг.
.
Слайд 55Інтенсивна терапія в умовах стаціонару
6. Анальгетики та антигістамінні препарати.
7. Антибактеріальна
терапія.
8. Ентеросорбція.
9. Екстракорпоральні методи детоксикації.
10. Корекція дискоагулемії.
11. Раннє ентеральне
харчування.
Слайд 56Дистрибутивний шок
В основі цього виду шоку лежить перерозподіл
рідини в
організмі, як правило,
із внутрішньосудинного сектора в позасудинний.
Різновидності цього виду
шоку:
анафілактичний / анафілактоїдний;
токсико-інфекційний/септичний;
нейрогенний;
застосування вазодилятаторів;
гостра наднирникова недостатність.
Слайд 57АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК
Гострий системний алергійний процес, що виникає у
результаті
реакції «антиген - антитіло» у сенсибілізованому
організмі й проявляється гострим
судинним колапсом.
Етіологія:
Прийом лікарських препаратів (антибіотики, вітаміни, новокаїн, ін.)
Харчові продукти (найчастіше – курячі яйця, кава, шоколад, риба, ін.).
Укуси комах (оси, бджоли, ін.)
Слайд 59Норма гістаміну у крові – 0,6± 0,2 нг/ мл
Зростання
до 1,6 зростання ЧСС на 30%.
до 2,4 почервоніння шкіри, головний
біль;
до 4,6 помірна гіпотензія;
вище 12 виражена гіпотензія
30 і вище зупинка серця.
Під час АШ концентрація гістаміну у крові
40 – 140 нг/мл.
Слайд 60АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК
Важкість анафілактичного шоку визначається проміжком часу від моменту надходження
алергену до розвитку шокової реакції
І форма – блискавична.
Розвивається впродовж
1 – 10 хвилин.
ІІ – негайна форма анафілактичного шоку.
Дошоковий період – 30 – 40 хвилин.
ІІІ – уповільнена форма анафілактичного шоку.
Відрізняється тривалим преколаптоїдним періодом до декількох годин.
Слайд 61Клінічні форми анафілактичного шоку
Типова форма (генералізована)
Гемодинамічна форма (колаптоїдна)
Асфіктична форма
Церебральна форма
Абдомінальна
форма
Слайд 62КЛІНІЧНІ ФОРМИ АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУ
Слайд 63Невідкладна допомога у разі анафілактичного шоку
Припинити введення препарату або вплив
фактору, який викликав анафілактичний шок.
Забезпечення прохідності дихальних шляхів (за показами
– інтубація трахеї або конікотомія).
Оксигенотерапія. При необхідності – реанімаційні заходи.
Забезпечити інтравенозний доступ: 2 вени !
Введення адреналіну.
Інфузія рідини.
Глюкокортикостероїди в/в: преднізолон до 600 мг.
Антигістамінні препарати.
Бронхолітики в/в.
При артеріальній гіпотензії – кардіотонічні та вазопресорні препарати.
Слайд 64надання медичної допомоги при АШ
затверджено наказом МОЗ України від 03.07.06.
№ 432
Оптимальні умови – реанімаційне відділення.
При виникненні шоку спонтанно, невідкладну
допомогу повинні надавати медпрацівники різних фахів, в будь яких умовах.
1. Припинення надходження алергену до організму хворого.
Накласти джут вище місця введення (при укусах та ін'єкціях) на 25 хв., прикласти до місця потрапляння АГ лід на 15 хв., обколоти місце 0,3 – 0,5 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.
При пероральному надходженні промивання шлунку, введення сорбенту – активоване вугілля, полісорб, поліфепан, каопектат, в подальшому призначити послаблюючі, очисні клізми.
Слайд 65надання медичної допомоги при АШ
затверджено наказом МОЗ України від 03.07.06.
№ 432
Заходи спрямовані на відновлення гострих порушень функції кровообігу і
дихання.
Підшкірно 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,1-0,5мл (при необхідності повторити введення через 20-40 хвилин під контролем АТ).
При нестабільній гемодинаміці, з безпосередньою загрозою для життя – внутрішньовенне введення адреналіну: 1мл 0,1%розчину розчинити в 100мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити з початковою швидкістю 10мкг/хв (1мл за хв). При необхідності швидкість збільшити до 20-100мкг/хв під контролем АТ.
Слайд 66Токсико-інфекційний шок
ТОКСИКО-ІНФЕКЦІЙНИЙ ШОК – це важкий сепсис із
артеріальною гіпотензією,
не дивлячись на адекватну рідинну
ресусцитацію, з гіпоперфузією тканин, передбачає
наявність
лактат-ацидозу, олігурії, різних видів порушення свідомості,
але не обмежується тільки цими симптомами.
Необхідною є підтримка кардіотонічними та
Вазоконстрикторними препаратами !
Етіологія
Більше 90% випадків сепсису викликається бактеріями:
Грамнегативна мікрофлора (Enterobacteriaceae,
Pseudomonas) – 40%$
Грампозитивна мікрофлора (S.aureus, enterococcus,
pneumococcus) – 30%
Полімікробна мікрофлора – 16%.
Гриби – 6-10%,
Вхідні ворота – слизова оболонка кишок, сечо- та жовчовивідні шляхи, легені, раньова поверхня, ін.
Слайд 69Бажані показники при лікуванні токсико – інфекційного шоку
Рівень середнього АТ
– не менше 65 мм. рт. ст.
ЦВТ - в межах
10 – 16 см вд. ст.
Темп діурезу – не менше 0,5 мл/кг/год
Насичення змішаної венозної крові киснем – не менше 65%.
Слайд 70Основні складові терапії сепсису та токсико - інфекційного шоку:
Ретельна санація
інфекційного вогнища та рання адекватна антибіотикотерапія залишаються найбільш важливими компонентами
терапії сепсису.
Терапія, спрямована на підтримання балансу між запальними та протизапальними реакціями в організмі.
Підтримуюча терапія, що спрямована на підтримку життєво важливих функцій при важкому сепсисі та інфекційно-токсичному шоку.
Слайд 71Основні терапевтичні заходи при токсико - інфекційному шоку:
Оксигенотерапія.
Забезпечити інтравенозний доступ:
2 вени !
Етіологічна терапія антибіотиками або антивірусними препаратами, адекватна санація
інфекційного вогнища.
Корекція гіповолемії в/в інфузіями криталоїдів та колоїдів.
Модуляція тонусу судин: симпатоміметики.
Глюкокортикостероїди.
Симтоматична терапія.
Екстракорпоральні методи детоксикації.
Слайд 72 КАРДІОГЕННИЙ ШОК
КАРДІОГЕННИЙ ШОК – гостра форма серцево-судинної
недостатності (гостра
недостатність пропульсивної
функції серця), яка характеризується критичним
порушенням кровообігу з
артеріальною гіпотензією та
ознаками гострого погіршення кровозабезпечення
органів та тканин.
Причини:
обширний некроз стінки лівого шлуночка (40% маси)
розрив міокарду з повільним перебігом
гостра аневризма
складні порушення ритму та провідності.
Слайд 73КАРДІОГЕННИЙ ШОК
Зменшення кардіальної продуктивності та
кардіогенний шок
Слайд 74КАРДІОГЕННИЙ ШОК
Справжній (скоротливий) середньо-важкий і важкий
Рефлекторний (больовий)
Аритмічний
Медикаментозний
Пов´язанний із розривом міокарду
Ареактивний
Види кардіогенного шоку (Е.И.Чазов, 1970)
Слайд 75Особливості перебігу
кардіогенного шоку
Слайд 76Терапія кардіогенного шоку:
Кисень
Оцінка стану гемодинаміки балонним флотуючим катетером
Інотропні засоби :
допамін і добутамін
Підтримка вентиляції при неадекватному напруженні кисню у крові
Внутрішньоартеріальна
балонна контрапульсація
Оцінка можливості застосування ранньої реваскулярізації міокарда
Слайд 77Гіповолемічний шок
(проявляється зменшенням зворотного венозного кровоплину).
Ізольовано
В комбінації з розладами міогенної
насосної функції
В комбінації із сепсисом
Кардіогенний шок
(проявляється зниженням
кардіальної продуктивності)
Септичний шок
(проявляється порушенням периферичної циркуляції)
Ізольовано
В комбінації з розладами міогенної насосної функції
В комбінації з гіповолемією
КОМБІНОВАНІ ФОРМИ ШОКУ
