Грунт на якому виросли Квіти зла Шарля Бодлера

До неї поет добирав усе найкраще й майже ідеально відшліфоване:

знаменитий вірш «Альбатрос» чекав оприлюднення цілих шістнадцять років — Бодлер прагнув довершеності. Більшість поезій було написано протягом 1843-1844 рр. Уперше 18 віршів з майбутньої збірки під спільною назвою з’явилися в часописі «Ла Ревю де Де Монд» 1 червня 1855 р. Через два роки «Квіти зла» були опубліковані окремим виданням.

підтекстові значення можливих варіантів — «Квіти зла». З одного боку,

вона спрямована на епатаж «доброчесної» аудиторії: квіти, які завжди уособлювали найкраще й найсвітліше в житті людини, пов’язувалися зі злом.

це зло, а які ще квіти можуть вирости в пеклі?

Через багатозначність французького слова du mal і назва збірки набула багатозначності: її можна перекласти не тільки як «квіти зла», а її як «квіти болю» або «хвороби».

Бодлера були надзвичайно-важливими всі значення цього слова: традиційно назву перекладають

як «Квіти зла», присвяту Теофілю Готьє — як «хворобливі квіти», а болем просякнутий чи не кожний вірш збірки.

втручання у вірші: «Викиньте геть увесь твір, якщо в ньому

вам не подобається кома, але не закреслюйте її: вона має своє значення». Тож не дивно, що він боляче відреагував, коли з його збірки були вилучені не коми, а шість поезій. Бодлер наголошував, що «Квіти зла» — це не окремі вірші, які можна читати в будь-якому порядку, а цілісний твір, зрозумілий лише тоді, коли прочитаєш їх у порядку, визначеному автором. Тому й друкувати збірку без рівноцінної заміни вилучених віршів він не хотів. За життя Бодлеру так і не вдалося побачити головний твір свого життя без цензурних перекручень.

Він не може витримати тих спокус навколишнього світу, які просто

обрушуються на нього. Він робить помилку за помилкою, один гріх за іншим: це і розпуста, і хіть, і навіть вбивство. Але і солодкість гріха занадто швидкоплинна, як наркотики і вино, а ідеал так і не знайдено ні ліричним героєм збірки, ні її автором.

вклав усе своє
серце. Всю свою ніжність,
усю свою релігію
(вивернуту). Усю

свою ненависть…»

І пояснює витоки: «Ще в ранньому дитинстві я мав у своєму серці два протилежних відчуття: жах перед життям та захват від життя»; «лише сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює свічадо найвищих ідеалів».