ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ з дисципліни “ Організація зв’язку та радіотехнічного

радіотехнічного забезпечення польотів авіації”

ТЕМА №3. Основи організації радіотехнічного забезпечення польотів

в Повітряних Силах.

ЗАНЯТТЯ 4. Основи організації радіосвітлотехнічного забезпечення .

частина
Основна частина
1. Класифікація наземних радіотехнічних систем.
2. Організація РСТЗ в районі аеродрому.
Заключна частина.

Кутомірні радіотехнічні системи призначені для формування та видання на борт

літальних апаратів інформації, яка необхідна для визначення кута між опорним напрямком та лінією, яка з’єднує точку розміщення наземного радіотехнічного засобу та літальний апарат.

Кутомірні радіотехнічні системи

С

Продольна вісь ЛА

системи до складу яких входять наземні радіопеленгатори та бортові радіостанції,

які встановлені на літальних апаратах.

Визначає на радіопеленгаторі напрямок на літальний апарат, з працюючим передавачем, і видає цю інформацію по радіо на борт

Ці системи можуть бути середньохвильовими, короткохвильовими і ультракороткохвильовими.

Визначення місця літального апарату за допомогою двох радіопеленгаторів

Дальність дії: - УКХ АРП – до 400км; - КХ і СХ РП - декільки тисяч кілометрів

Точність вимірювання пеленгів: - УКХ АРП – 2-3°; - КХ і СХ РП - 0,7-1,5º

Переваги: - відсутність на борту ЛА спеціального обладнання

Недоліки: - порівняно невисока точність; - обмежена пропускна спроможність; - порівняно невисока скритність.

складу яких входять наземні приводні радіостанції та радіоприймачі, які встановлені

на літальних апаратах – радіокомпаси.

Продольна вісь ЛА

Ці системи можуть бути довгохвильовими, середньохвильовими і ультракороткохвильовими

Дають можливість безперервно визначати на борту ЛА напрямок польоту на приводну радіостанцію

Визначення місця літального апарату за допомогою двох приводних радіостанцій

Переваги: -простота організації; -висока надійність, скритність та завадостійкість; -необмежена пропускна спроможність; -порівняно велика дальність дії, яка не залежить від висоти польоту ЛА.

Недоліки: -необхідність встановлення АРК на ЛА; -обмежені можливості щодо використання частот; - залежність дальності дії від характеру підстілаю-чої поверхні та часу доби; -порівняно низька точність визначення азимуту, а також низька оперативність визначення місця ЛА за двома ПРС.

літальних апаратів інформації, за допомогою якої екіпажі визначають координати свого

місцезнаходження у повітряному просторі. Такі системи формують та видають на борт значно більший об’єм інформації, ніж кутомірні радіотехнічні системи. Використовуючи цю інформацію, екіпажі літальних апаратів можуть здійснювати контроль за лінією положення та місцем їх у повітряному просторі, забезпечити вихід літальних апаратів в заданий пункт або район та у комплексі з світлообладнанням аеродрому забезпечити посадку літальних апаратів у складних метеоумовах і вночі.
До кутомірно-дальномірних належать радіотехнічні системи, які забезпечують одночасне вимірювання пеленга та дальності від наземної станції до літального апарата. Ці дані можна також визначити за допомогою будь-якої наземної радіолокаційної станції (РЛС). Тому система “наземна РЛС – літальний апарат” також може бути віднесена до кутомірно-дальномірних. Однак, частіше кутомірно-дальномірними називають такі радіотехнічні системи, які за допомогою спеціального наземного і бортового обладнання дозволяють отримувати пеленг та дальність безпосередньо на борту літального апарата. Такі системи отримали назву радіотехнічні системи ближньої навігації (РСБН).

виведення літаків в район цілі і на аеродром посадки, визначення

навігаційних елементів.
До складу різницево-дальномірних радіотехнічних систем входять три наземних або рухомих станції і бортові радіоприймачі літаків. Одна з наземних станцій є ведучою і працює поперемінно з двома іншими наземними станціями, які є ведомими. Стаціонарні наземні станції розміщуються в спеціальних приміщеннях на відстані 700-1300 км одна від іншої, а рухомі – на відстані 300-400км.
Сигнали, що випромінюють наземні станції, приймаються на літаках спеціальними приймачами, де вимірюється різниця відстаней між літаками і наземними станціями, що працюють попарно.
За різницею відстаней, яка отримана від однієї пари станцій, визначається лінія положення літака у вигляді гіперболи, усі точки якої віддалені від точок розміщення цих станцій (фокуси гіпербол) на одній і тій же різниці відстаней. За різницею відстаней, які отримані від іншої пари станцій, визначається інша лінія положення у вигляді гіперболи. У точці перетину цих двох ліній положення визначається місцезнаходження літака у повітряному просторі. Дальність дії системи складає: для стаціонарних наземних станцій - 1300-2500 км; рухомих - 600-1500 км.

- це організаційно-технічне об’єднання радіотехнічних, світлотехнічних і сигнальних засобів підрозділу

зв’язку, РТЗ, А та ІС, які забезпечують формування і своєчасну видачу на борт літаків авіаційної бригади інформації, що необхідна екіпажам для визначення свого місця у повітряному просторі.

До складу мережі РСТЗ входять:

Комплекс радіотехнічних засобів у складі:
дальнього приводного радіомаркерного пункта (радіомаркера) (ДПРМ);
ближнього приводного радіомаркерного пункта (радіомаркера) (БПРМ);
автоматичного радіопеленгатора (АРП);
радіотехнічна система ближньої навігації (РСБН);
радіолокаційна система посадки (РСП);
подвіжна радіомаячна група (ПРМГ).

Комплекс світлотехнічних засобів у складі:
комплект аеродромних світлотехнічних вогнів;
кодовий неоновий світломаяк (КНС);
аеродромні прожекторні маяки (АПМ);
загороджувальні вогні льотні (ЗВЛ).

залежності від схеми розгортання та категорування аеродрому може включати

наступні засоби

напрямок посадки
Від траверзу КТА ± 200
120÷180
150÷200
R=1200
300÷600

обладнаних автоматичним радіокомпасом, розрахунок та захід на посадку, сигналізацію моменту

прольоту ДПРМ. До його складу входять приводна радіостанція (ПРС), маркерний радіомаяк (МРМ) і УКХ радіостанція (радіоприймач). Приводна радіостанція працює у режимі тонально-модульованих коливань з автоматичною подачею двохбуквенного позивного, присвоєного даному напрямку заходу на посадку для кожного аеродрому. Позивний ПРС передається дворазово з циклом повторення 15, 30 або 60 с. Дальність дії ПРС повинна бути не менше 100…150 км при роботі на повну потужність.
Маркерний радіомаяк (МРМ) забезпечує сигналізацію льотчику моменту прольоту ДПРМ. Він випромінює сигнали у вигляді послідовності тире зі швидкістю два тире в секунду. Зона дії МРМ при знаходженні літака на лінії курсу і глісади повинна бути 600±200м.
УКХ радіостанція (радіоприймач) використовується для автоматичної ретрансляції команд керівника польотів екіпажам літальних апаратів по каналу через ДПРМ при виході з ладу у них бортових УКХ радіостанцій.
ДПРМ розгортується на продовженні осі злітно-посадкової смуги (ЗПС) на відстані від її торця 4000±200м. В залежності від умов місцевості допускається бічний зсув від продовження осі ЗПС не більше ±75м.

АРК напрямку польоту з курсом посадки на ЗПС після прольоту

ДПРМ і сигналізації моменту прольоту БПРМ. До його складу входять приводна радіостанція і маркерний радіомаяк.
Приводна радіостанція, що входить до складу БПРМ, випромінює тонально-модульовані коливання з автоматичною подачею першої букви позивного ДПРМ відповідного напрямку посадки даного аеродрому. Сигнал ПРС БПРМ передає двократно з циклом повторення 15, 30 або 60с. ПРС БПРМ працює на 25% потужності.
Маркерний радіомаяк, що входить до складу БПРМ, сигналізує льотчику момент прольоту БПРМ. Він випромінює сигнали у вигляді послідовності крапок зі швидкістю шість крапок в секунду. Зона його дії при знаходженні літака на лінії курсу і глісади повинна бути 300±100м.
БПРМ розгортується на продовженні осі ЗПС на відстані 850-1200м від її торця. В залежності від умов місцевості допускається бічний зсув від продовження осі ЗПС не більше ±15м. Висота антенних щогл БПРМ вибирається з урахуванням вимог до обмеження висоти перешкод на рівнинній місцевості. Вона може складати від 6,5 до 10м при розміщенні антен відповідно на відстані 850 і 1200м від початку ЗПС.

точки його розгортання за сигналами бортових УКХ радіостанцій, а також

для індивідуального розпізнавання літальних апаратів. Для здійснення розпізнавання літальних апаратів вихідний сигнал АРП подається на цифровий індикатор або на індикатор кругового огляду (ІКО) диспетчерського радіолокатора. При цьому на ІКО з`являється радіальна лінія, орієнтована у напрямку радіолокаційної відмітки того літального апарату, з котрим оператор підтримує в даний момент радіозв'язок. З цією метою автоматичний радіопеленгатор входить до складу радіолокаційної системи посадки (РСП).
Антена АРП орієнтується по магнітному меридіану.
Автоматичний радіопеленгатор розгортується в районі РСП, а на аеродромах, які не обладнані радіомаячною системою – в районі ДПРМ з основним курсом посадки на відстані ±500м від нього. При розміщенні в районі РСП, АРП встановлюється поза робочим сектором посадочного радіолокатора (ПРЛ) на відстані не ближче 30м від РСП.

апаратів у районі аеродрому і послідовного виводу їх в складних

метеоумовах на ЗПС зі зниженням до висоти 30-50м шляхом подавання команд екіпажам літальних апаратів за допомогою УКХ радіостанцій. До складу РСП входять: диспетчерський радіолокатор (ДРЛ), посадочний радіолокатор, автоматичний радіопеленгатор та УКХ радіостанція.
Диспетчерський радіолокатор – це радіолокаційна станція кругового огляду, яка призначена для забезпечення контролю і регулювання руху літальних апаратів в районі аеродрому і послідовного виводу їх в зону дії посадочного радіолокатора.
Посадочний радіолокатор – це радіолокаційна станція секторного огляду, яка призначена для контролю за місцезнаходженням літальних апаратів відносно курсу посадки і глісади планування при заході на посадку. За даними ПРЛ керівник польотами здійснює контроль за додержанням літальними апаратами встановленого порядку зниження до моменту вирівнювання.
Система РСП в залежності від умов місцевості розгортується праворуч або ліворуч від ЗПС на відстані 150-200м від осі ЗПС і ±200м від траверзу центру ЗПС (контрольної точки аеродрому – КТА). Інформація від РСП повинна видаватися та відображатися на робочих місцях осіб групи керівництва польотами. Антенні системи посадочних радіолокаторів орієнтуються відносно осі ЗПС (напрямку заходу на посадку). Антенна система диспетчерського радіолокатора орієнтується за магнітним меридіаном.
.

районі аеродрому і посадки літальних апаратів, які обладнані бортовою апаратурою

РСБН. Це комплекс бортового і наземного обладнання, що формує і відображає на борту інформацію, яка необхідна екіпажу літального апарату для визначення поточних координат його місцезнаходження (у вигляді азимута і дальності відносно місця розгортання наземного обладнання), виконання польоту по заданій траєкторії або прямолінійній ділянці маршруту, а також виконання зниження та заходу на посадку за заданою програмою в автоматичному або директорному режимах.
Наземний радіомаяк системи РСБН встановлюється на відстані 300-600м від осі ЗПС в зоні з максимально допустимим радіусом 1200м від центру ЗПС.
Наземний радіомаяк РСБН вимагає геодезичної прив’язки, яка проводиться відповідно до експлуатаційної документації РСБН у прямокутних координатах (Х;Y) з точністю ±10 метрів, а у географічних (широта В, довгота L) - з точністю ±10 кутових хвилин. Результати геодезичних робіт оформляються актом геодезичної прив’язки РСБН.
В умовах впливу навколишнього рельєфу місцевості, місцевих предметів та інших дестабілізуючих факторів РСБН повинен забезпечувати середньоквадратичну помилку виміру координат на борту літального апарату, що знаходиться в межах зони дії:
при вимірі дальності не більше 0,5 км;
при вимірі азимуту не більше 0,5º.
Антенна система наземного радіомаяка РСБН орієнтується за істинним меридіаном

який обладнаний бортовою апаратурою РСБН, положення літального апарату відносно осі

ЗПС, глісади планування і дальності до точки приземлення. До складу ПРМГ входять курсовий радіомаяк, глісадний радіомаяк і ретранслятор дальноміра.
Курсовий радіомаяк (КРМ) забезпечує видачу на борт інформації про положення літального апарату по відношенню до заданої лінії курсу при заході на посадку і при пробігу після приземлення. Курсовий радіомаяк розгортується точно на продовженні осі ЗПС на відстані 500…1200м від її торця з курсом, протилежним заходу на посадку.
Глісадний радіомаяк (ГРМ) забезпечує видачу на борт інформації про положення літального апарату відносно глісади зниження при заході на посадку до моменту вирівнювання. Він розгортується праворуч або ліворуч ЗПС на відстані 120-180м від її осі і 200-450м від торця ЗПС за курсом посадки.
ГРМ доцільно розгортати в усіх випадках, коли це можливо, з боку, протилежного ділянці забудови аеродрому і руліжних доріжок.
Ретранслятор дальноміра (РД) служить для вказування екіпажу поточної дальності до точки приземлення літального апарату. В залежності від типу ПРМГ ретранслятор дальноміра може розміщуватися сумісно з КРМ або ГРМ.
Антенні системи КРМ, ГРМ і РД орієнтуються відносно осі ЗПС (напрямку заходу на посадку).
Робочі частоти КРМ, ГРМ і РД повинні вибиратися з урахуванням виключення взаємних завад у роботі радіомаяків, які розміщені на одному або найближчих аеродромах.

схемами
На аеродромах базування літаків
ССП
ССП - 0
СП-1 (СП-2)

простих метеоумовах напрямку на вісь ЗПС після проходження ДПРМ і

забезпечення переходу від пілотування за приборами до візуального пілотування за наземними світловими орієнтирами. Колір випромінювання вогнів – червоний.
Вогні наближення постійного горіння призначені для вказування льотчику напрямку польоту літака на ЗПС після проходження БПРМ. Колір випромінювання вогнів – червоний.
Вогні імпульсної лінії – це вогні високої інтенсивності. Вони призначені для візуального вказування льотчику напрямку на ЗПС в складних метеоумовах (СМУ) і забезпечення переходу від пілотування за приборами до візуального пілотування за наземними світловими орієнтирами. Колір випромінювання вогнів в напрямку ЗПС:
при типовій схемі СП-1 (СП-2) – білий, жовтий, червоний;
при типовій схемі ССП-1 – жовтий, червоний;
при типовій схемі ССП-В – жовтий.
Вогні повинні працювати в режимі “бігуча блискавка”.
Вогні посадочного світлового горизонту (вогні світлового горизонту) призначені для забезпечення візуального пілотування літака при проході БПРМ (після прольоту БПРМ) і візуального орієнтування льотчика про просторове положення літака під час посадки. Колір випромінювання вогнів – оранжевий. Напрям випромінювання вогнів - у бік, протилежний ЗПС. Це вогні постійного горіння.

і вказування льотчику на можливість виконання посадки. Колір випромінювання вогнів

– зелений, режим роботи – проблисковий з частотою проблиску 90 пробл./хв.
Вогні заборони посадки призначені для подачі на борт льотчику сигналу про заборону посадки. Колір випромінювання вогнів – червоний. Режим роботи – проблисковий з частотою проблиску 90 пробл./хв.
Вогні обмежувальні призначені для позначення кінця ЗПС і заборони подальшого руху літака. Колір випромінювання вогнів – червоний. Режим роботи – проблисковий з частотою 45 пробл./хв. Випромінювання вогнів направлене в бік ЗПС.
Вогні напрямку зліту призначені для вказування льотчику напрямку продовження осі ЗПС при зльоті. Колір випромінювання вогнів – червоний.
Вогні злітно-посадочної смуги призначені для позначення повздовжніх меж ЗПС, вказування напрямку розбігу і пробігу літака та позначення кінцевої ділянки ЗПС (600м).Колір випромінювання вогнів – білий, а вогнів ЗПС на останній 600-метровій ділянці – жовтий.
Вогні злітного світлового горизонту призначені для візуального орієнтування льотчика про просторове положення літака під час зльоту. Колір випромінювання вогнів – оранжевий.
Вогні руліжних доріжок призначені для позначення меж руліжних доріжок. Колір випромінювання вогнів – синій.

ЗПС або РД. Колір випромінювання вогнів - відповідно зелений і

червоний.
Вогні вертолітної площадки призначені для позначення меж вертолітної площадки. Колір випромінювання вогнів – білий.
Вогні посадочних воріт призначені для позначення посадочних воріт на аеродромах базування вертолітних частин. Колір випромінювання вогнів – червоний.
Кодовий неоновий світломаяк (КНС) призначений для позначення аеродромів і для використання як маркерного світломаяка. КНС працює у проблисковому режимі двобуквеним сигналом розпізнавання, аналогічним сигналу розпізнавання ДПРМ основного напрямку посадки. Колір випромінювання – червоний. КНС встановлюється на продовженні осі ЗПС в районі БПРМ. Припускається його відхилення від місця встановлення приводної радіостанції по осі ЗПС до 100м із бічним зсувом до 15м. При типовій схемі ССП-1 КНС розміщується з обох напрямків, а при схемах СП-1 (СП-2) – тільки з основного напрямку посадки.

ЗПС. Під час польотів вдень при мінімумі погоди за рішенням

керівника польотів або вимогою командира екіпажу літака, який заходить на посадку, включаються АПМ зі знятими розсіювачами, і промені їх спрямовані назустріч літакам, що заходять на посадку під кутом 3º до горизонту. Для підсвічування смуги на ділянці вирівнювання і приземлення при посадці літальних апаратів вночі уздовж однієї зі сторін ЗПС встановлюється 3-4 прожекторні станції. Місця встановлення АПМ визначає старший авіаційний начальник аеродрому в залежності від типу літальних апаратів і особливостей аеродрому.