ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І

СПОРТУ УКРАЇНИ
Кафедра Туризму і готельного господарства
Підготував:
ст. викл.
Кравець Ольга Миколаїна
Харків

– 2012

“Організація анімаційних послуг
в туризмі”

формування системи спеціальних знань з туристської і готельної анімації, набуття

практичних вмінь і навичок розробки сценарію культурно-дозвіллєвих заходів, розробка їх бюджету та впровадження анімаційних програм в комплекс розважальних заходів підприємств індустрії гостинності

Предмет вивчення дисципліни – механізм функціонування анімаційних програм

в житті людини: соціальна сутність, поняття, функції та принципи.
Основи організації

анімаційних послуг в туризмі.
Соціально-психологічні особливості споживачів анімаційних послуг.
Планування та проектування анімаційних програм.

ЗМ 1.2. Туристська анімація як об’єкт менеджменту

Управління анімаційною діяльністю.
Професійна підготовка менеджерів з анімації для туріндустрії.
Організація анімаційних послуг в засобах розміщення.

Модуль 1. Організація анімаційних послуг в туризмі
(1,5 / 54) (кредити/години)

завдання анімації в туризмі;
передумови виникнення туристської анімації;
основні види анімаційних послуг;
складові

елементи анімаційних програм;
технологію створення анімаційних програм;
поняття, сутність і функції менеджменту готельної анімації;
загальні вимоги до підготовки туристських аніматорів;
роль анімації в туристській діяльності

- вміти:
проектувати процес обслуговування туристів за окремими етапами надання послуги, використовуючи існуючі технології;
складати перспективні анімаційні програми з метою подальшої апробації їх на ринку і виявлення рівня відповідності запитів туристів;
проектувати турпослугу, використовуючи її вербальну модель і інформацію щодо вимог діючих стандартів на вид послуги, яку проектують;
розробляти різні види спеціалізованого відпочинку і розваг з урахуванням рекреаційних потреб індивіда на підставі знань туристських і рекреаційних ресурсів регіону надання послуги;
розробляти нові технології в галузі, нові турпослуги; визначати соціально-економічний ефект і екологічні наслідки від їх упровадження на підставі аналізу ринкових тенденцій екологозахисних обмежень і змін макро- і мікросередовища й екології;
використовуючи основні схеми просування і форми продажу турпродукту, здійснювати пошук перспективних партнерів зі збуту;
контролювати дотримання затверджених програм, протокольних заходів, правильність оформлення турдокументації, правильність бронювання і оформлення послуг тощо

ФУНКЦІЇ ТА ПРИНЦИПИ


План лекції

1. Соціальна сутність дозвілля
1.2.

Роль дозвілля у житті людини
3. Функції та принципи дозвілля
1.4. Педагогічні засади дозвілля

Книга, 1987.
Киселева Т. Г. Теория досуга зарубежом. – М. 1992.
Петрова

І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах: підручник / І. В. Петрова. – К.: Кондор, 2005. – С. 41.
Килимистий С.М. Сутність анімації в туризмі як культурної практики. ПИТАННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЇ [Збірник наукових праць]. Випуск 25. – К., 2009. (http://www.library.knukim.edu.ua/lib/nauka/zbirnyk/kulturologiya/ )
Стеббинс Р. А. Свободное время: к оптимальному стилю досуга: (Взгляд из Канады) // Социс. – М., 2000. - № 7.
Стрельцов Ю. А. Культурология досуга. – М.: МГУК, 2002.

– використання людиною свого вільного часу для розвитку власних творчих

здібностей, культури, вмінь та навичок

Культурно-дозвіллєву сферу в зарубіжних країнах розуміють як:
“індустрію дозвілля”, “дозвіллєво-рекреаційну сферу” (США, Великобританія);
“сферу вільного часу” (Німеччина);
“анімацію” (Італія, Туреччина, Франція)

у дозвіллєвій діяльності;
бажання отримати радість та задоволення, розваги та відпочинок,

урізноманітнення життя;
можливість відігравати нову соціальну дозвіллєву роль;
самодостатність та самоцінність;
компенсаційність

«Напівдозвілля» - дозвілля, яке має на меті конкретну соціальну або матеріальну мету
«Чисте дозвілля» - дозвілля, яке не має жодної корисливої мети

Дозвіллєва діяльність залежить не від зовнішніх,
а від внутрішніх потреб та мотивів людини

людини

соціально-культурного явища в контексті людської життєдіяльності дозволяє розглядати його за

основними параметрами:

Сімейний параметр
Освітній параметр
Політичні інтереси
Моральний параметри
Естетичні параметри
Науково-технічні параметри
Екологічні параметри
Спортивні параметри
Соціальні параметри
Економічні параметри

і моральності, соціальною неадаптованістю, відчуженням та інфантилізмом значної частки населення;

суперечностями та деформаціями в духовному житті;
невідповідністю об’єктивно сформованого педагогічного потенціалу дозвілля та мірою його реалізації;
невиправданою перевагою розважальних форм дозвілля над просвітніми, що унеможливлює вирішення виховних та соціально-культурних завдань;
залежність від соціальних мереж Інтеренету

особистості у вільний час

Мета педагогіки дозвілля – виховання у людини

вміння раціонально використовувати свій вільний час та ефективно проводити своє дозвілля

Об’єкт – соціально-економічний розвиток особистості, вплив соціального середовища на людину, значимість вільного часу людини, соціальні детермінації становлення та формування особистості

і ἄγω – веду) – наука про виховання, навчання та

освіту людини

Андрагогіка (гр. андрос – доросла людина, чоловік; агогейн – вести) – розділ теорії навчання, що розкриває специфічні закономірності освоєння знань і вмінь дорослим суб'єктом навчальної діяльності, а також особливості керівництва цією діяльністю з боку професійного педагога. Поняття "андрагогіка" було введено в науковий побут в 1833 році німецьким істориком педагогіки А. Каппом.

людини на робочий та вільний від роботи час, в межах

якого здійснюється порівняння понять «дозвілля» та «вільний час»;

ототожнення відпочинку та дозвілля;

кваліфікація дозвілля як частини вільного часу, за виключенням з останнього всіх серйозних занять, пов’язаних з розвитком особистості (зведення відпочинку до розваг);

дозвілля як активний відпочинок.

вільного часу. Вона охоплює:
індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів,

газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо);
публічно-видовищне споживання культури (відвідуваність театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.);
спілкування з членами родини, родичами, сусідами, друзями тощо; фізичні заняття (ранкова й вечірня гімнастика, заняття в спортивних секціях тощо);
розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового і фізичного напруження, створенню гарного настрою; пасивний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон та ін.);
заняття, які є явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, наркоманія); безцільне проведення часу.

Зміст вільного часу – форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особистості, її самосвідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями.

століття С. Г. Струмілінним, передбачає:


фізичний розвиток (фізкультура і спорт),

прогулянки, туризм;
культурна самодіяльність, виконання суспільних обов'язків, навчання, відвідування лекцій, музеїв, читання книг, газет, художня самодіяльність;
культурний відпочинок, кіно, театр та інші видовища, домашні ігри, шахи, шашки й т. ін.;
різноманітні розваги, приймання гостей і ходіння в гості, інші втрати часу

пасивним (сон) або активним (дозвілля) відпочинком, а також різного роду

вимушеними, необхідними для організації побуту і соціального життя діями.
На дозвіллєву діяльність людина витрачає в середньому близько
2000 годин на рік, у т.ч. 800 годин на повсякденне «стаціонарне дозвілля», що не передбачає суттєвих переміщень у просторі. Ще стільки ж накопичується з вихідних і святкових днів, що передбачають активний відпочинок і зміну звичного оточуючого середовища.
300-400 годин – відпустка.

на переїзди без супроводження екскурсіями,
час, витрачений на розміщення, якщо воно

не сполучається з розвагами та видовищами;
регламентований час лікувальних та оздоровчих процедур;

заняття;
задоволення екологічних потреб (спілкування з флорою та фауною);
фізкультурно-оздоровчі

заняття;
розважальну діяльність

психологічного комфорту в спілкуванні, прагненні придбати певні навички спілкування з

людьми різного соціально-психологічного складу.
Потреби, які задовольняє спілкування сучасної людини в умовах дозвіллєвої діяльності:
- в емоційному контакті, співпереживанні;
- в інформації;
- в об'єднанні зусиль для спільних дій

Класифікація форм спілкування в умовах дозвіллєвої діяльності

активності особистості

та її систематичне удосконалення з урахуванням характерних ознак і потреб

особистості

Аксіологічний потенціал дозвілля – здатність дозвілля формувати ціннісні уявлення та орієнтації людини

Репродуктивний потенціал дозвілля – репродуктивна практика, тісно пов’язана із творчою (самодіяльність, аматорське мистецтво тощо)

Інтелектуальна насиченість занять, заходів, акцій зумовлена інтелектуальним компонентом дозвіллєвої діяльності

схематично відтворює спрямованість зусиль активу дозвіллєвого обєднання на доведення продукту

до споживача.
«Я-собі» - показник, що відображає наявність мотивації до «само розвиваючої» діяльності в структурі потреб людини.
«Я-іншим і разом з іншими» - у багатьох дозвіллєвих акціях активність учасників не є односпрямованою., а виступає як рівнодіюча 2-3 складових

традиції;
психічні та фізіологічні зміни;
ціннісні орієнтації

ступенем інтенсивності. На підставі параметрів активності особи, а також деяких

її загальних характеристик можна виділити основні типи саморегуляції вільного часу:

творчо-перетворювальний тип, коли людина пролонговано здійснює регуляцію свого вільного часу, пов'язуючи його з виконанням важливих життєвих планів;

2) споглядально-пролонгований тип, коли людина пасивно ставиться до свого вільного часу, у неї немає чіткого його регулювання;

3) функціонально-діючий тип, коли людина активно організовує свій вільний час лише в окремі періоди своєї життєдіяльності або лише в здійсненні окремих видів діяльності;

4) стихійно-буденний тип, коли людина знаходиться в полоні стихії часу, не спроможна організувати послідовність дозвільної і більш піднесеної діяльності, пасивна в регуляції свого вільного часу

№ 1 (реферат). Дедлайн – 03.03.2012 р.

концепцій дозвіллєвої діяльності, на Ваш погляд, є найбільш повною та

раціональною?

3. У чому полягає соціальна сутність дозвілля?