Слайд 2ХПХ спостерігається у людей, які протягом тривалого часу систематично повторно
зазнавали зовнішнього впливу іонізуючого випромінювання і малих дозах, що перевищували
гранично допустимі і дія яких сумарно збільшується.
ХПХ може розвинутись внаслідок дії деякої кількості радіоактивних речовин, які потрапили в організм через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру або травний канал і міцно зафіксувались у тканинах на більш-менш тривалий час.
Слайд 3ХПХ може також розвинутись і внаслідок поєднаного внутрішнього та зовнішнього
опромінення.
Слайд 4Тривале надходження радіоактивних речовин у організм чи систематична робота в
умовах зовнішнього опромінення, яке перевищує гранично допустимі дози, а також
поєднання одного і другого можуть викликати відхилення у стані здоров’я.
Слайд 5ХПХ є загальним захворюванням організму, при якому значно знижується його
імунологічна реактивність.
Клінічна картина ХПХ включає переважно зміни з боку
нервової,
кровотворної,
серцево-судинної,
травної систем,
нирок,
а також порушення обміну речовин та ендокринних функцій.
Слайд 6Інший перебіг має променева хвороба, зумовлена дією радіонуклідів з чітко
вираженою органотропністю або місцевим зовнішнім опроміненням.
При цьому відзначається місцева
пошкоджуюча дія, яка переважає над загальними реакціями.
Слайд 7Залежно від перебігу і тяжкості хвороби розрізняють
4 ступені ХПХ.
Слайд 8ХПХ І ступеня тяжкості. Характеризується різноманітністю скарг, пов’язаних із функціональними
порушеннями ЦНС і внутрішніх органів.
Слайд 9Клінічна картина ХПХ І ступеня тяжкості
складається з вегетативно-вісцеральних, головним
чином, вегетативно-судинних порушень, початкових астенічних проявів і помірних, нестійких змін
клітинного складу периферичної крові. у хворих погіршується самопочуття, розладнується сон.
Скарги на загальну слабкість, підвищену стомлюваність, зниження працездатності, головний біль, погіршення апетиту.
Порушується формула сну (сонливість удень, безсоння вночі).
Слайд 10При обстеженні виявляють лабільність пульсу, стійкий дермографізм, пітливість.
Артеріальний тиск
коливається від знижених до помірно підвищених показників, а інколи спостерігається
стійка гіпотонія.
На ЕКГ виявляють ознаки порушення вегетативної інервації серця, тахікардію, синусову аритмію, зміну вольтажу і зубців.
Слайд 11Поряд з цим спостерігають підвищення збудливості, сухожильних періостальних рефлексів, тремор
пальців і повік.
Складається враження, що функція щитоподібної залози
порушена, проте її розміри не змінені.
Основний обмін речовин підвищений.
Спостерігаються функціональні порушення з боку травної системи – диспептичні явища, дискінезія кишечника та жовчних шляхів, зниження кислотності шлункового соку (аж до ахілії).
Слайд 12При ХПХ І ст. є ознаки підвищеної проникності та ламкості
капілярів – позитивний симптом Кончаловського, симптом "щипка", тощо.
У крові спостерігаються
помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз і зсув нейтрофілів вліво.
Може з’явитись помірна нестійка лейкопенія.
Виявляють токсичну зернистість нейтрофілів та початкові дегенеративні зміни в них (пікноз, цитоліз, фрагментація ядра).
Слайд 13ХПХ ІІ ст. тяжкості характеризується подальшим розвитком астеновегетативних порушень. Прогресує
астенізація організму, посилюється головний біль, запаморочення.
Спостерігаються початкові симптоми обмеженого
ураження ЦНС, посилюються або, навпаки, знижуються сухожильні рефлекси, атаксія при пробі Ромберга, горизонтальний ністагм.
Слайд 14Спостерігаються серцево-судинні розлади: тахікардія, розширення меж серця, приглушення серцевих тонів,
систолічний шум на верхівці.
У більшості хворих АТ знижений.
При
капіляроскопії спостерігається розширення капілярів, сповільнення кровотоку.
Знижується величина клубочкової фільтрації, сповільнюється нирковий кровотік.
Слайд 15Особливо характерне ураження кровотворної системи.
Кількість лейкоцитів у периферичній крові знижується
до 2-3 г/л і менше, лейкопенія носить стійкий характер і
супроводжується абсолютною нейтро- і лімфоцитопенією.
Інколи спостерігаються диспептичні розлади, хронічний токсичний гепатит, порушується функція ендокринних залоз.
Зниження функції надниркових залоз проявляється стійкою гіпотонією, млявістю, адинамією, а іноді появою бурої пігментації шкіри обличчя, коричневих плям на тулубі, інтенсивною пігментацією ареол.
Слайд 16Для ХПХ, зумовленої накопиченням радіонуклідів у кістковій тканині, характерний розвиток
так званого астеоальгічного синдрому.
Хворі скаржаться на стійкий біль у
кістках, переважно в дистальних відділах кінцівок, який не затихає і важко піддається терапії.
Слайд 17ХПХ ІІІ ступеня тяжкості характеризується тяжкими і майже незворотними змінами:
втратою регенераторної здатності тканин, вираженою дистрофією органів і систем, різким
пригніченням кровотворення.
Спостерігається виражена кровоточивість (шкірні петехії, носові кровотечі, кровоточивість ясен та ін.). В периферичній крові – різко пригнічений гранулоцитопоез, гіпохромна анемія.
Слайд 18Загальний стан хворого значно погіршується, розвивається слабкість, адинамія, стійка артеріальна
гіпотензія.
Слайд 19З’являються тяжкі зміни з боку нервової системи – прояви токсичної
енцефалопатії.
При несприятливому перебігу хвороби глибоке пригнічення кровотворення призводить до
різкого ослаблення опірності організму.
Чітко виражені трофічні зміни шкіри, спостерігається випадіння волосся, ламкість нігтів.
Слайд 20ХПХ ІV ступеня тяжкості
відносять до термінальної стадії хвороби.
Характеризується
гіпоплазією або аплазією кісткового мозку, посиленням геморагічного синдрому, сепсисом.
Слайд 21Хворий різко виснажений.
Нерідко навіть при щонайретельнішому догляді у нього
виникають пролежні.
Можуть з’явитись крововиливи.
Хворі страждають від болісних виразково-некротичних
уражень слизової оболонки порожнини рота та шлунково-кишкового тракту.
При наростанні симптомів ураження нервової системи, кровотворення й септичних ускладнень настає летальний кінець.
Слайд 22Лікування ХПХ ефективне лише при дотриманні двох умов:
1) припинення
контакту з випромінюванням;
2) всебічне обстеження хворого для визначення характеру
радіоактивного ураження та ступеню тяжкості хвороби.
Лікування носить комплексний характер.
Слайд 23При ХПХ І-ІІ ступенів тяжкості лікування полягає у проведенні загальнозміцнювальних
заходів.
Після обстеження і лікування в стаціонарі хворих І ступеня
направляють в санаторій.
Слайд 24При ХПХ ІІ ступеня тяжкості хворі потребують тривалішого стаціонарного лікування.
Харчування повинно бути висококалорійним, багатим на білки і вітаміни.
Рекомендують
пити багато фруктових та ягідних соків. У випадках наявності стоматиту, гінгівіту призначають полоскання рота дезинфікуючими засобами.
Перед їдою хворим призначають пепчин, соляну кислоту.
Лікувальна фізкультура, водні процедури – невід’ємна частина комплексного лікування цих хворих.
Інколи застосовують переливання крові – еритроцитарну чи лейкоцитарну масу (за показаннями).
Слайд 25Хворим на ХПХ тяжкого ступеня лікують в стаціонарі. Особливу увагу
приділяють боротьбі з інфекційними ускладненнями та геморагічним синдромом.
Призначають великі
дози антибіотиків, антимікотичних препаратів.
Призначають полівітаміни, переливають плазму, еритроцитарну та лейкоцитарну масу.
Особливо важлива ретельна симптоматична терапія в повному обсязі, спрямована на лікування різноманітних порушень функціонування органів і систем.
Слайд 26Місцеві променеві реакції та пошкодження
Слайд 27Ураження шкіри настає при зовнішньому опроміненні, особливо при безпосередньому контакті
з джерелами високопроникних випромінювань (нейтрони, γ-промені, рентгенівські промені різних енергій).
Вибіркового або переважного опромінення зазнає шкіра при зовнішньому опроміненні β-частинками чи малопроникним рентгенівським випромінюванням, яке генерується при напрузі менше 100 кВ.
Слайд 28Окремі структури шкіри мають різну радіочутливість, особливо в діапазоні доз,
що зумовлюють глибокі пошкодження
- епілярний ефект різної стійкості вдається отримати
при рентгенівському опроміненні в дозах 3,5-7 Гр,
- глибоке ураження потових залоз настає при фазі 12-15 Гр.
Слайд 29Променеві опіки виникають при дії
слабопроникних променів (β-променів, м’яких рентгенівських
променів).
При цьому уражується епідерміс та власне шкіра.
На підлеглі
тканини пошкодження не поширюється.
Слайд 30При дії
жорстких рентгенівських променів,
γ-променів
або нейтронів
ураження поширюється
не лише на всю товщу шкіри, але й на м’язову
та кісткову тканини.
Слайд 31При променевому опіку І ступеня безпосередньо після опромінення спостерігається
короткочасна
блідість шкіри внаслідок спазму поверхневих судин, яка змінюється почервонінням (рання
еритема, 1-й період), що триває від кількох годин до 1 доби.
Зміни помітні на тонкій і білій шкірі.
Слайд 32Протягом наступних 12-14 діб (латентний період, 2-1 період) опромінена шкіра
має нормальний вигляд, але на кінець цього періоду на ній
з’являється набряк і еритема, які посилюються, і через 2-3 доби шкіра набуває синюшного відтінку (3-й період).
Опромінена шкіра стає болючою, погіршується загальний стан хворого. Ступінь загальних порушень залежить від площі ураження.
Слайд 33Чим більша поверхня опіку, тим гірший загальний стан (головний біль,
слабкість, нудота, підвищення температури тіла, розлад сну, лейкопенія).
Еритема зберігається
близько 1 тижня і поступово зникає.
Опромінена поверхня набуває коричневого кольору за рахунок посиленого ороговіння епідермісу та його гіперпігментації.
Слайд 34При опіку волосяної частини голови розвивається епіляція.
Ріст волосся відновлюється через
2-3 міс після опіку.
Слайд 35При променевому опіку ІІ ступеня першими клінічними проявами є збліднення
шкіри з наступним її почервонінням.
До них нерідко приєднується парестезія.
Латентний період короткий і не перевищує 10 діб.
Слайд 36Третій період проявляється розвитком еритеми, яка швидко набуває синюшного відтінку
й супроводжується набряком та біллю.
Через 1-2 доби на обпеченій
шкірі з’являються пухирі, наповнені прозорою рідиною.
Пухирі лопаються і оголюється ерозивна поверхня, вкрита сірувато-білим нальотом.
Епітелізація відбувається впродовж декількох тижнів.
Нова шкіра має вигляд атрофованої.
При опіках волосяної частини голови волосся не відростає зовсім.
Слайд 37При променевому опіку ІІІ ступеня клінічні прояви розвиваються стрімко, пухирі
на шкірі з’являються вже на 5-6 добу.
Поява еритеми супроводжується
сильним болем, вміст пухирів каламутний, інколи геморагічний.
Слайд 38Після відторгнення епідермісу оголюється виразкова поверхня, вкрита некротичною кіркою, яка
не знімається. Виразка протягом тривалого часу залишається без змін, інколи
поширюється вглиб на м’які тканини.
Лише через кілька місяців виразка очищується від некротичних мас.
Грануляції в’ялі, епітелізація дуже млява.
Загоєння завершується утворенням атрофічного рубця з різким потоншанням шкіри і сухістю, депігментацією та наявністю телеангіектазій.
Спостерігається атрофія м’яких тканин, остеопороз, остеоартроз тощо.
Слайд 39Променевий опік ІV ступеня характеризується відсутністю помітного латентного періоду й
дуже тяжким клінічним перебігом. Безпосередньо після опромінення виникає різкий біль,
з’являється набряк і гіперемія.
Слайд 40Через кілька діб виникають великі пухирі з геморагічною рідиною.
Після відшарування
епідермісу оголюється поверхня криваво-червоного кольору з ділянками геморагій.
Уражена поверхня
некротизується.
Некроз поширюється на підлеглі тканини (м’язи, кістки, внутрішні органи).
Різко погіршується загальний стан хворих, підвищується температура тіла, розвивається лейкоцитоз, який пізніше змінюється лейкопенією.
Слайд 41Загоєння спостерігається рідко, у хворого на все життя залишається глибокі
кратероподібні виразки, вкриті некротичними масами.
Єдиним можливим методом лікування таких
виразок є хірургічний, який полягає у висіченні виразки в межах здорових тканин і пластикою
