Интеграция Украины в мировую экономику

господарство
14.2. Пріоритетні напрями геополітичної та галузевої орієнтації України
14.3. Участь України

в інтеграційних об’єднаннях
14.4. Співпраця України з ЄС
14.5. Проблеми та перспективи співпраці України та Російської Федерації

світове господарство:
Політико-правові передумови інтеграції;
Економічні передумови інтеграції;
Соціально-культурних передумов інтеграції;
Інфраструктурні передумови

України;
забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;
безумовне виконання

міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства;
перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишнього СРСР;
пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;
формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

суверенітету;
оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;
розробленню та реалізації обґрунтованої

програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;
оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків;
розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;
формування сучасної, орієнтованої на

світові пріоритети системи народної освіти;
розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.
Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з:
розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);
розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.

державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;
1.2) нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;
1.3)

нерозвиненість ринкових відносин;
1.4) інерція погіршення економічного стану;
1.5) запас соціальної витримки населення;
2. Зовнішні
2.1) збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;
2.2) розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня;
2.3) конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;
2.4) негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ

ВВП;
прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і

з країни, та портфельні інвестиції;
потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

можлива шляхом використання різних, але водночас взаємопов'язаних, механізмів:
через активну та

ліберальну зовнішньоекономічну політику;
за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;
через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації
східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

пропускної спроможності автомобільних переходів Гребенне-Рава-Руська, Ягодин-Дорогуськ та будівництво другого мосту

на цьому переході;
будівництво міждержавних переходів Краківець, Новоукраїнка, Смільниця;
будівництво транс’європейської магістралі Лісабон-Київ;
розробка загальної концепції розвитку швидкісних магістральних доріг в узгодженні з подальшим розвитком транс’європейських магістралей;
розробка концепції транспортного коридору Балтійське море - Чорне море (Гданськ-Одеса).

питання щодо можливості співробітництва по виробництву:
двигунів для локомотивів;
гальмової апаратури;
кінескопів для

телевізорів;
літаків та їх ремонту.
Певна перспектива у розвитку військово-технічного співробітництва зберігається у наступних сферах:
надання Україною послуг з ремонту та обслуговування військової техніки радянського виробництва, яка перебуває на озброєнні збройних сил Польщі. Зокрема це стосується бойових кораблів і літаків;
науково-дослідна робота по створенню нових зразків військової техніки та зброї;
кооперації виробництва вертольотів, танків та іншої військової техніки і обладнання.

в обмін на польське коксівне вугілля;
2) спільний експорт на ринки

третіх країн;
3) співпраця підприємств у галузі металургії між Мінпромом України, ДУ «Укрметал» та польською фірмою СА «ІМПЕКСМЕТАЛ»
4. У науково-технічній сфері:
В межах українсько-польської співпраці створено українсько-польську Комісію з питань співробітництва у сфері науки і технологій.
В Україні здійснюється збір пропозицій від українських наукових організацій щодо виконання науково-дослідних проектів за спільними пріоритетними напрямами науково-технічного розвитку.

(цукрового буряка, соняшника тощо) з використанням польських технологій;
організація в Україні

спільного виробництва машин і обладнання для механізації технологічних процесів в овочівництві, тваринництві тощо;
здійснення підготовки кадрів, створення і забезпечення функціонування нових організацій державного інтервенціонізму в агропромисловому комплексі, діючих в ринкових умовах (регулювання аграрного ринку, приватизація державних сільськогосподарських підприємств, модернізація і реструктуризація сільського господарства, кредитування).

концентрованих соків, фруктів, овочів з додатком вітамінів, мікроелементів, сорбентів в

об'єднанні «Вітаміни» у м. Умань Черкаської області (80 млн. дол.);
виробництво на підприємствах бактеріальних препаратів, вакцин (70 млн. дол.);
виробництво серцево-судинних, знеболюючих засобів (17 млн. дол.);
виробництво нефузійних розчинів в AT «Галичфарм» у м.Львові (3 млн. дол.).
7. У галузі забезпечення енергоносіями.
кооперація нафтопереробних підприємств по виробництву мастил та присадок до них;
поставки паливно-мастильних матеріалів з польських НПЗ в західні райони України;
обмін передовим досвідом в галузі нафтопереробки та торгівлі нафтопродуктами та створення СП.

з 1995 р. до січня 2005 р.):
європейський вибір;
стратегічне партнерство зі

США;
стратегічне партнерство з Росією та країнами СНД:
3.1) Північно-Східний;
3.2) Південно-Східний;
В 1995 р. Президент України Кучма Л.Д. проголосив “багатовекторну” модель геополітичної орієнтації України
А.С.Філіпенко була запропонована бігравітаційна модель інтеграції, який передбачає її одночасну взаємодію з ЄС та ЄЕП за прикладом АТЕС, НАФТА, ОЧЕС та ін., є членами декількох регіональних об’єднань.
В січні 2005 р. Президент В.Ющенко відмовився від багатовекторної моделі і проголосив єдиним вектором – інтеграція до ЄС.
14 липня 2011 р. Президент Янукович В.Ф. проголосив про поєднання пріоритетного вектору (інтеграція в ЄС) та стратегічне партнерство з США

оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення

ресурсомісткої за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;
підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;
формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.

вокруг Черного моря

Парламент Украины ратифицировал Меморандум, которым подтвердил готовность нашего

государства принять участие в строительстве дороги вокруг Черного моря.
Согласно документа, между правительствами стран-участниц Организации черноморского экономического сотрудничества (ОЧЕС) в направлении строительства Черноморской окружной автомагистрали (ЧОА) утверждается договоренность. Длина ЧОА составит приблизительно 7000 км.
Основной маршрут ЧОА и ее соединение могут проходить через такие города: Стамбул (Турция) – Самсон (Турция) – Трабзон (Турция) – Батуми (Грузия) – Поти (Грузия) – Ереван (Армения) – Баку (Азербайджан) – Новороссийск (Россия) – Ростов-на-Дону (Россия) – Таганрог (Россия) – Мариуполь (Украина) – Мелитополь (Украина) – Одесса (Украина) – Кишинев (Молдова) – Бухарест (Румыния) – Констанца (Румыния) – Хасково (Болгария) – София (Болгария) – Ниш (Сербия) – Белград (Сербия) – Тирана (Албания) – Едирне (Турция) – Комотини (Греция) – Александрополис (Греция) – Стамбул (Турция).

15 серпня 2001 року Кабінету Міністрів України було доручено розробити

нову програму, яка була б зосереджена на подоланні бідності. На виконання цього доручення Кабінет Міністрів розробив та прийняв довгострокову Програму дій (до 2009 року), яка складається з двох частин: 1) створення економічних та правових умов для підвищення доходів та 2) зростання активності працездатних громадян та вдосконалення соціального захисту для найбільш вразливих груп населення.
В березневському (2003) Повідомленні Єврокомісії для Європейської Ради та Європарламенту «Розширена Європа — сусідні країни: нова структура відносин із нашими східними та південними сусідами»
в Декларації від 9 вересня 2008 р. наша держава вперше безпосередньо визнається Євросоюзом як європейська країна, що поділяє з ЄС спільні цінності, а нова угода матиме назву «Угода про асоціацію».

містить положення про поглиблену економічну інтеграцію з перспективою доступу до

внутрішнього ринку Євросоюзу за допомогою ЗВТ+, яка передбачатиме вільний рух товарів і послуг, зменшення нетарифних обмежень і гармонізацію регуляторного середовища України згідно із стандартами ЄС;
залучення України до низки галузевих і регіональних програм Європейського Союзу;
Угода про асоціацію, як правило, укладається терміном на 3 або на 5-10 років, після чого країна зазвичай набуває статусу кандидата до ЄС.
заохочує проведення в Україні економічних реформ, зокрема в сфері регуляторного середовища і лібералізації торгівлі.
обидві сторони погоджуються, що на даному етапі оптимальною формою співпраці у зовнішній торгівлі буде створення поглибленої зони вільної торгівлі.

спільного кордону України з чотирма країнами ЄС (1389 км) внаслідок

розширення ЄС на схід Європи протягом 2004-2007 pp.;
формування нової концепції європейської безпеки, яка включає також стабілізацію географічного оточення ЄС;
недосконалість Європейського політичного союзу і Чорноморської синергії;
пожвавлення перетворень в Україні після політичних подій 2004-2005 pp. та президентських виборів 2010 р.

наслідків світової фінансово-економічної кризи (через пожвавлення експортної діяльності, припливу інвестиційних

ресурсів, використання європейського досвіду антикризових програм і кредитів ЄС);
надання додаткового прискорення темпам зростання ВВП:
поліпшення структури експорт і сальдо платіжного балансу України;
покрашення розвитку експортно-орієнтованих галузей (металургії, хімічної промисловості, сільського господарства), рибної і легкої промисловості;
зростання надходжень іноземних інвестицій;

до передових високих технологій;
поліпшення доступу до якісніших і дешевших товарів

і послуг;
покрашення рівня енергетичної безпеки і зменшення енергозалежності України (зокрема, через встановлення економічно обґрунтованих цін на імпортований природний газ і на транзит енергоресурсів через територію України, а також на зберігання природного газу в українських підземних газосховищах);
прискорення зростання добробуту населення.

посилення конкуренції з підприємствами ЄС на ринку України;
банкрутство неконкурентоспроможних підприємств;
збільшення

витрат українських підприємств на адаптацію до стандартів і норм ЄС (стандартів продовольчої безпеки, директиви REACH тощо);
збільшення витрат на адаптацію законодавства України щодо законодавства €С;
закріплення переважання сировинної та низько технологічної продукції в структурі товарного експорт України;
зростання від'ємного сальдо в торгівлі між Україною та ЄС.

і ділових кіл України на переговорах;
намагання третіх сторін вплинути на

включення до тексту Угоди невигідних для України умов;
міжвідомча неузгодженість: між Міністерством економіки України, Міністерством аграрної політики України та Держспоживстандартом України у сфері прискорення гармонізації стандартів та технічних регламентів України щодо вимог законодавства Європейського Союзу Станом на 15 квітня 2009 р. 5618 національних стандартів України було гармонізовано з міжнародними стандартами ЄС і рівень гармонізації перевищив 25 %. Проте роботу в напрямі стандартизації слід прискорити, адже зазвичай в країнах, які претендують на статус асоційованих з ЄС. Рівень гармонізації становить принаймні 80 %;

української сторони (українські бізнес-асоціації отримують інформацію про деталі переговорів від

європейських бізнес-асоціацій. а не від Міністерства економіки України);
обмежене фінансове забезпечення процесу адаптації стандартів України до стандартів ЄС. Зокрема, сумарні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м'ясної промисловості Польщі сягнули 2 млрд. євро;
обмежене фінансово-ресурсне забезпечення пронесу переговорів (Південна Корея, чисельність населення якої така ж. як в Україні, залучала до подібних переговорів уп'ятеро більше фахівців, ніж Україна);

(деякі тарифи, які вдалося відстояти Україні шляхом переговорів з питань

вступу до COT. виявилися або зависокими (30 % для соняшникової олії), або непотрібними (мито на імпорт йогуртів з Європи, коли 99 % їх ввозиться з РФ). На переговорах щодо створення ЗВТ Україна і ЄС уже визначилися з консолідованими тарифними пропозиціями. Лібералізації підлягатиме 95 % загального обсягу торгівлі товарами і тільки 5 % становитимуть винятки.

шляху для створення ЗВТ+ варто відзначити:
1. Внутрішні: інституційна не реформованість

українських державних структур, політична нестабільність в Україні),
2. Зовнішні:
забюрократизованість процедури прийняття рішень в ЄС;
обмежені обсяги фінансування технічної допомоги Україні з боку ЄС;
відсутність єдиної енергетичної і міграційної політики ЄС.

зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС належить до

стратегічних цілей двостороннього торговельно-економічного співробітництва між Сторонами та є логічним продовженням позитивних тенденцій у двосторонньому товарообігу України та ЄС в останні роки.
Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі стане складовою частиною угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Переговорний процес зі створення ЗВТ розпочався 18 лютого 2008 р. у м. Києві. Станом на грудень 2010 року відбулось 14 раундів переговорів (14 раунд – 6-10 грудня 2010 р.).
Переговори проходять за 15 напрямами:
1) торгівля та сталий розвиток;
2) тарифна пропозиція;

товарами;
4) торговельні відносини в енергетичній сфері;
5) митні питання,

сприяння торгівлі та протидія шахрайству;
6) інструменти торговельного захисту;
7) технічні бар’єри в торгівлі;
8) антимонопольні заходи та державна допомога;
9) торгівля послугами, заснування компаній, рух капіталу та платежів;
10) інтелектуальна власність;
11) географічні зазначення;
12) державні закупівлі;
13) санітарні та фітосанітарні заходи;
14) врегулювання суперечок та інституційне забезпечення;
15) транспарентність.

всеохоплююча та поглиблена зона вільної торгівлі ґрунтуватиметься на таких принципах:
• відповідність

вимогам СОТ;
• поступове досягання чотирьох свобод (рух товарів, послуг, капіталу, частково – робочої сили);
чітке визначення перехідних періодів;
асиметрія, або відносна взаємність;
мораторій на введення нових торговельних обмежень.
Крім того, положення щодо створення ЗВТ визначатимуть правову основу для регуляторного наближення, що є умовою поступового входження економіки України до спільного ринку ЄС.
Наповнення майбутньої ЗВТ буде спрямовуватись на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові Сторони.

1998 р. вступила в силу Угода про партнерство співробітництво.
Напрямки співробітництва:
Гармонізація

законодавства та нормативної бази України з законодавством, нормами та стандартами ЄС;
Впровадження стандартів та інститутів СОТ;
Удосконалення управління кордонами та розвиток прикордонної інфраструктури;
Реалізація спільного Плану дій України та ЄС щодо боротьби з організованою злочинністю, відмиванням грошей, незаконним обігом наркотиків, торгівлею зброєю, незаконною імміграцією та торгівлею людьми шляхом співробітництва у юридичній та правоохоронній сферах;
Розвиток науково-технічного співробітництва;

в структурному реформуванні енергопостачальних підприємств, розвиток відновлюваних джерел енергії, енергоефективності,

транспортування енергоносіїв, зокрема, газу, ядерної безпеки та окремих питань, що стосуються ліквідації наслідків забруднення навколишнього середовища, пов'язаних з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС;
В галузі торгівлі – посилення захисту прав інтелектуальної власності шляхом ефективного застосування законодавства. В транспортному секторі пріоритетом є сприяння інтеграції транспортної інфраструктури України з транспортною мережею ЄС в рамках трансєвропейських транспортних коридорів.

надавати пріоритетного значення зміцненню зв'язків із Заходом, нормалізації стосунків з

Росією та протидії намаганням поширити дію інститутів СНД за межі економічної сфери.
У фінансовому секторі було досягнуто результатів у посиленні банківського нагляду. Новий Закон України "Про банки та банківську діяльність", який було введено в дію в січні 2001 року, сприятиме виконанню НБУ Базельских принципів щодо банківського нагляду.
Торговельна політика. Уряд працював у декількох напрямках з метою подальшої лібералізації торгівельного режиму в контексті вступу України до СОТ.
У галузі міжнародних відносин основними середньостроковими завданнями будуть врегулювання питань, пов'язаних з процесом розширення ЄС та вступом до СОТ, у співробітництві з установами ЄС.
У макроекономічній сфері перед Урядом стоять дві основні задачі: управління виплатою зовнішнього боргу іноземним позичальникам та досягнення балансу консолідованого державного бюджету.

торгово-економічне співробітництво. З метою збереження справедливих і передбачуваних умов в

торгівлі заплановано проведення консультацій з укладення угод про постачання деяких видів української трубної продукції до Російської Федерації на умовах нетарифного регулювання, а також щодо лібералізації і переглядів заходів захисту ринку у двосторонній торгівлі відносно ряду товарів;
паливно-енергетичнона співпраця. Передбачається спільне опрацювання питання про участь ВАТ «Уралмаш - бурове обладнання» у здійсненні технічного переоснащення і модернізації бурового обладнання нафтогазовидобувних підприємств України;

Визначено в якості пріоритетних завдань співробітництво в будівництві енергоблоків №

3 і № 4 Хмельницької АЕС, розвиток українсько-російського співробітництва в галузі поводження з відпрацьованим ядерним паливом, забезпечення АЕС України ядерним паливом;
співпраця в галузі промислової політики. Досягнуто домовленостей щодо продовження співробітництва по реалізації Програми заходів щодо Українсько-Російського співробітництва в галузі машинобудування, а також підготовки додаткових заходів із розвитку співробітництва на 2010-2011 рр., особливу увагу приділивши взаємопоставкам продукції сільськогосподарського та енергетичного машинобудування, транспортного обладнання і тягових електромашин.

Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про виробничу кооперацію

від 24 квітня 1998 року в 2010 році і будуть прагнути підписати Протокол та переліки взаємопоставляємої продукції по кооперації у можливо стислі терміни;
співпраця у галузі транспорту. Визначено, що перспективним напрямком співпраці є розвиток мультимодальних перевезень і досягнуто домовленостей щодо продовження спільної роботи із залучення додаткових вантажопотоків, розширення географії перевезень вантажів та узгодження конкурентоспроможних тарифних ставок;

до підписання проект Угоди між Урядом України і Урядом Російської

Федерації про співробітництво в сфері карантину рослин;
продовжити роботу в галузі насінництва, а також розвивати подальше співробітництво в галузі племінного тваринництва;
в першому кварталі 2010 року підготувати пропозиції щодо розвитку співробітництва в галузі сільськогосподарського машинобудування;

питань міжрегіонального і прикордонного співробітництва підготувати пропозиції про можливі пріоритети

співпраці у сфері міжрегіональної та прикордонної взаємодії;
опрацювати питання про можливість розробки угоди про прикордонної торгівлі, в т.ч. сільськогосподарською продукцією;
продовжити роботу з обговорення єдиних підходів до порядку розробки проекту українсько-російської програми щодо р. Сіверський Донець;
підготувати пропозиції щодо активізації транскордонного співробітництва в рамках існуючих єврорегіонів.

“Харківські угоди” (Угода між Україною і Російською Федерацією з питань

перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України). Передбачали пролонгацію перебування ЧФ РФ на території України в обмін на зниження ціни на російський газ для України на 30%, тобто на 100 доларів за тисячу кубометрів.
17.05.2010 Україна та Росія підписали п’ять междержавних угод:
демаркації українсько-російського кордону,
співпрацю в галузі використання та розвитку навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС,
міжбанківську співпрацю між "Укрексімбанком" та Банком ВТБ,
першочергових заходів з розвитку науково-освітньої співпраці на 2010-2012 рр.,
програму співпраці між Міністерствами культури та туризму України та Міністерством культури PФ на 2010-2014 рр.

р. у Донецьку відбулася зустріч Президента України Віктора Януковича та

Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва  у форматі «віч-на-віч». За результатами переговорів визначили напрямки подальшої співпраці країн:
розвиток і налагодження авіасполучення;
спрощення процедур прикордонно-митного контролю для розвитку успішної міжрегіональної співпраці України та Росії;
збільшення торговельного взаємообігу та взаємодії між регіонами;
демаркація українсько-російського кордону.

від РФ;
заборгованість України перед РФ, переведення цієї проблеми у площину

майнового відшкодування;
непостачання енергоносіїв та маніпулювання цінами на них у залежності від неекономічних обставин;
заміна розірваних технологічних циклів та системи промислової кооперації колишнього СРСР у народногосподарському комплексі РФ при збереженні високого рівня технологічної залежності України від РФ;
підпорядкування технологічної кооперації військово-промислових комплексів обох країн інтересам РФ;
неплатежі російських підприємств українським партнерам;

важливими інфраструктурними та енергетичними об'єктами в Україні (нафтопроводи, газопроводи, портове

господарство тощо);
нестабільна політика РФ щодо імпорту української продукції;
неузгодженість політики на ринках третіх країн, що призводить до обмеження та витіснення українського експорту на світовому ринку;
створення мережі фінансових та комерційних структур з явною або прихованою участю російського капіталу з метою перекачування фінансових ресурсів; 
поширення сфери діяльності російської “тіньової” і суто кримінальної економіки на територію України;
забруднення навколишнього середовища російськими військовими частинами, що дислокуються на території України, ліквідація наслідків яких потребує серйозних матеріальних витрат з боку України. 

представник Генеральної прокуратури України заявив, що укладена 19 січня 2009

року між «Нафтогазом» і «Газпромом» угода про купівлю-продаж природного газу в 2009-2019 роках і всі дії з виконання цієї угоди можуть бути поставлені під сумнів і в судовому порядку скасовані, в тому числі в міжнародних судах. Також, за висновком Генпрокуратури, підписання зазначеної угоди відбулося з грубими порушеннями українського законодавства, і з української сторони всі дії щодо підписання угоди носили протиправний характер.
Визнання недійсним газової угоди від 19 січня 2009 року в українських судах за позовом Генпрокуратури чи іншого органу державної влади в цивілізованих правових системах буде розглядатися як неприпустиме втручання держоргану в контрактні відносини між господарюючими суб'єктами.

суду в силу законів України, офіційний Київ не матиме правових

підстав для купівлі газу для цілей споживання в Україні і для оплати такого газу. У такій ситуації - з урахуванням специфіки функціонування газотранспортної системи України - почнеться відбір частини російського газу, що транзитується через українську територію для європейських споживачів. Все це дасть підстави «Газпрому» і Кремлю звинуватити Україну в розв'язанні нової газової кризи на Європейському континенті; і українська сторона не буде мати аргументованих юридичних заперечень з цього приводу, оскільки в основі такого розвитку подій буде нелегітимне рішення українського суду.
Єдиним легітимним шляхом визнання недійсним або розірвання газової угоди від 19 січня 2009 року (за відсутності домовленості між «Нафтогазом» і «Газпромом») є звернення НАК «Нафтогаз України» з відповідним позовом до Стокгольмського арбітражу

з політичною стабільністю держави, громадянським консенсусом щодо подальшого розвитку суспільства,

мінімізацією конфліктогенної напруги в ньому.
Дисипація –поєднання економічного спаду (депресії) з перманентною політичною нестабільністю (метастабільністю) держави та невизначеністю (неоднозначністю) щодо подальшого розвитку суспільства із збереженням у ньому значного конфліктогенного потенціалу.

та Росія: конкурентно-партнерські відносини між двома країнами;
дисипація України і Росії:

співробітництво при інтравертній заглибленості країн у внутрішню проблематику;
зростання України при дисипації РФ «стратегічного відриву» України і виходу її з «російської тіні»;
дисипація України при зростанні РФ: подальше ослаблення України фактично унеможливить будь-який спротив зростаючій Росії, політика якої щодо України залишається інваріантною, що підтверджується усім періодом двосторонніх відносин