Київський національний університет будівництва і архітектури Л Е К Ц І Я

Я 4
Професійно-технічна освіта як об`єкт проектування

Проективна модель особистості і діяльності інженера-педагога. Проектування педагогічних ситуацій у

навчально-виховному процесі.

від 12 березня 2009 р // Освіта. – 2002. –

20-27 лютого.
Указ Президента України «Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні». - № 832/95 . – 12 вересня 1995 року.
Педагогіка вищої школи: Навч. Посіб. / З.Н. Курлянд. Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2007. – 495 с.
Монахов В.М. Аксиоматический подход к проектированию педагогических технологий / Педагогика, 1997. - №6
Педагогічні технології у непреривній професійній освіті: Монографія / С.О. Сисоєва, А.М.Алексюк, П.М. Воловик, О.І.Кульчицька, Л.Є.Сігаєва, Я.В.Цехмістер та ін.; За ред. С.О. Сисоєвої. – К., 2001.
Педагогічні технології у сучасному освітньому просторі / Розвиток педагоічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Зб. Наук. Праць до 10-річча АПН Укрїни /Академія пед. Наук Укрїни. – Ч.2. – Харків: ОВС, 2002. – 416 с.
Пехота О.М. Освітні технології. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 255 с.
Подласый И.П. Где помогут технологии? // Школьные технологии. – М., 2003. - №3. – С.10-26
Селевко Г.К. Єнциклопедия образовательных технологий: В 2 т. Т. 1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. – 816 с.
Методика професійного навчання. Дидактичне проектування: методичні вказівки до вивчення дисципліни / уклад.: М.В. Руденко, І.М. Мороз. – КНУБА. – 68 с

взаємодію із соціальним середовищем; соціально зумовлена система психічних якостей індивіда,

що визначається прилученням людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин

що виникає в процесі взаємодії високоорганізованих живих істот із зовнішнім

світом і реалізується в їх поведінці (діяльності) за допомогою регуляторної функції.

Психічні процеси – форми суб’єктивного відображення об’єктивних реальностей (відчуття, сприйняття, воля, пам’ять, увага, мислення, емоції та почуття). Розрізняють: пізнавальні, емоційні та вольові.

2. Психічні властивості – психологічні особливості, які відрізняють людей, їх вчинки, мотиви діяльності (темперамент, характер, здібності, мотиви, інтереси тощо).

3. Психічні стани – характеризуються тимчасовою динамікою психічних процесів, які впливають на поведінку людини. Складні і прості. (Адаптованості підйому).

4. Психічні утворення – набуті властивості особистості, які проявляються в діяльності (ЗНУ, звички, переконання).

– психічне.
Я – соціальне.
Я – духовне.
*
Я – був.
Я - є.
Я

– буду.
*
Я – ідеальне.
Я – реальне.

Самовідчуття.
*
Система цінностей.
*
Адекватна.
Завищена.
Занижена.
*
Позитивна.
Негативна.

Рольове.
Особистісне.
Життєве.
Професійне.
Сімейне.
*
Я – хочу.
Я – можу.
Я – потрібно.

Оптимістичне самовідчуття.
*
Самоактивація.
Впевненість в собі.
Вимогливість до себе.
*
Цілеутворення.

Життєва активність

автономної діяльності, приймання самостійних рішень);
особиста гідність (визначається рівнем розвитку Я-образу,

самооцінки, особистісного самовизначення);
індивідуальність (сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що визначають її своєрідність, відмінність від інших людей).

сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників,

серед яких найважливішими є навчання і виховання.
Результативною стороною розвитку людини є її життєва активність, психологічною основою якої є саморегуляція.

розвитку.

(стрес, тривога, небезпека).
Довільний процес на грунті освоєння спеціальних методів мобілізації

внутрішніх ресурсів (довільно-вольовий).
Самовизначення, самоактуалізація, самореалізація (креативно-творчій).

предметним і культурно-соціальним середовищем.
природне, предметне і соціокультурне середовище
Енерго-, психо-інформац. простір
Людьска

діяльність і спілкування

Управлінсько-педагогічні с-ми

Природне середовище (поля, ліси, гори, водні простори).
Предметне середовище (архітектура, живопис, скульптура).
Культуре середовище (побут, традиції, звичаї, с-ма цінностей)

Соціоцентричні (традиційна і раціоналістична модель освіти).
Антропоцентричні (феноменологічна модель освіти).
Свободоцентричні (інтеграція позитивних сторін перших двох).

Діяльність:
предметна;
продуктивна;
трудова.

2. спілкування:
у сім`ї;
у референтнійгрупі;
у колективі.

реалізація у життєвій реальності, безперервний процес особистісного росту та реалізації

власного творчого потенціалу (за А.В. Семеновою).

Соціалізація – процес залучіння індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. С. передбачає взаємодію людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних рис та якостей, на активне засвоєння та відтворення нею системи суспільних зв’язків (за З.Н.Курлянд).

Адаптація – активне пристосування людини до умов середовища життєдіяльності шляхом засвоєння і прийняття цілей, цінностей, норм і стилів поведінки, що прийняті в суспільстві.

космос, планета, світ;
макрофактори: країна, етнос, суспільство, держава, території ВНЗ;
мезофактори: тип

поселення (район, село, місто) засоби масової комунікації, субкультури;
мікрофактори: сім’я, сусідство, групи однолітків, колектив навчальної групи, органи виховної роботи, дитячі та молодіжні громадські організації, благодійні фонди, соціальні служби для молоді, інші організації, мікросоціум.

час адаптації проходять три рівня: ідентифікації, індивідуалізації, персоналізації.

Вищим рівнем

вважається персоналізація, результатом якої є формування студента як цілісної соціально-активної особистості, а навчальну групу – як суб`єкт поступово-гуманістичних процесів

Ідентифікація – рівень соціалізації, результатом якої є включеність індивіда або соціальної групи у систему суспільних відносин, усвідомлення норм поведінки у вузівському соціальному середовищі, ціннісних орієнтацій майбутнього інженера.
Завдяки індивідуалізації у студента формуються особистісні ціннісні орієнтації у студентському середовищі, відбувається самоствердження його у навчальній групі, досягається певний соціальний статус.

Рівень персоналізації передбачає створення колективу навчальної групи, а саме: колективної думки, дидактичної змагальності, колективних традицій та настрою. На рівні персоналізації особистість студента реалізує свої соціальні інтереси, самоактуалізується, має певні і достатні навички самодопомоги, самонавчання і самовиховання.