Слайд 1Лекція:
„Травматизм. Вивихи. Переломи.”
автор: доц. Кушнір Р.Я.
Слайд 2Травма
Під терміном „травма” (trauma - пошкодження) розуміють одномоментну дію зовнішнього
фактору, який викликає в тканинах місцеві анатомічні та функціональні розлади,
які супроводжуються загальною реакцією організму.
Слайд 3Травматизм
Під терміном „травматизм” розуміють поширеність травм серед певної групи людей,
що перебуває в однакових умовах праці, побуту чи життя.
Слайд 4Види травматизму
виробничий (промисловий і сільськогосподарський);
травматизм по дорозі на роботу і
з роботи, а також при виконанні суспільних доручень або громадських
обов'язків;
невиробничий травматизм - дорожньо-транспортний, вуличний, спортивний, дитячий, побутовий;
кримінальний (навмисний);
воєнний;
Слайд 6Політравма
Політравма – це наявність двох або більше зон пошкодження в
одній або кількох анатомічних ділянках, коли одне з пошкоджень чи
їх поєднання являє небезпеку для життя і здоров’я потерпілого і потребує проведення невідкладних заходів кваліфікованої або спеціалізованої швидкої допомоги
Слайд 7ПОЛІТРАВМА
В даний час при описі політравми найбільш часто використовується терміносистема,
що включає такі терміни, як:
анатомо-функціональна ділянка;
ізольована травма;
поєднана травма;
множинна травма.
Слайд 8ПОЛІТРАВМА
Анатомо-функціональна ділянка (АФД) – це група органів чи тканин (паренхіматозних,
м'язових чи судинних), зв'язаних спільністю анатомічного розташування і функціональних відправлень.
Слайд 9АНАТОМО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ДІЛЯНКИ
Виділяють 8 АФД:
черепно-мозкову,
шийно-лицеву,
торакальну,
абдомінальну,
заочеревинну,
хребетну,
тазову
екстремітальну (ділянка верхніх і нижніх
кінцівок).
Слайд 10ПОЛІТРАВМА
Ізольована травма – це ушкодження однієї АФД.
Поєднана травма – це
ушкодження двох і більше АФД.
Множинна травма – це ушкодження двох
і більше органів АФД.
Комбінована травма – це випадок, коли потерпілий травмується декількома факторами, що ушкоджують (термічним, механічним, радіаційним і т.п.).
Слайд 11Травматичні пошкодження м'яких тканин
Забій м’яких тканин (contusio);
Розрив (ruptura);
Струс (commotio);
Травматичний
токсикоз (синдром довготривалого стиснення, Crash - синдром);
Слайд 12Синдром тривалого стиснення (краш-синдром)
Це своєрідний вид травматичної патології, який розвивається
внаслідок тривалого (4-8 год. і більше) роздавлювання м'яких тканин кінцівок
важкими уламками зруйнованих будівель, споруд, глибами гірських порід та ґрунтом.
Слайд 13КРАШ - СИНДРОМ
Особливість вказаного синдрому в тому, що після ліквідації
механічного фактору – вивільнення потерпілого з-під уламків зруйнованих будівель, з-під
завалів – виникає травматичний токсикоз внаслідок попадання в загальний кровоток великої кількості продуктів розпаду пошкоджених тканин.
Особливість вказаного синдрому в
Особливість вказаного синдромв
Слайд 14КРАШ-СИНДРОМ
До звільнення від стиснення ці продукти не можуть поступити в
кров, значно знижений больовий синдром і тому загальний стан потерпілих
залишається часто задовільним („період несправжнього благополуччя”). Клінічні прояви виникають після вивільнення з-під уламків.
Слайд 15КРАШ - СИНДРОМ
В клінічному перебігу виділяють три періоди:
Наростання набряку та
судинної недостатності (1-3 доби);
Гостра ниркова недостатність (3-14 діб);
Реконвалесценція.
Слайд 16Ступені ішемії при краш-синдромі
1. Компенсована – характеризується збереженням активних рухів,
тактильної та больової чутливості. Джут, який був накладений перед вивільненням
здавленої кінцівки з-під завалу, необхідно терміново зняти
Слайд 17Ступені ішемії при краш-синдромі
2. Некомпенсована ішемія – тактильна та больова
чутливість відсутня; пасивні рухи вільні, проте відсутні активні рухи. Джгут
необхідно терміново зняти, так як його знаходження на кінцівці небезпечно через ішемію, яка продовжується від стиснення та приведе до загибелі кінцівки (в межах 6-12 год. від моменту стиснення)
Слайд 18Ступені ішемії при краш-синдромі
3. Незворотна ішемія – характеризується втратою тактильної
і больової чутливості, активних та пасивних рухів (трупне оклякнення м'язів).
Джгут знімати не можна! Необхідна ампутація кінцівки вище джгута.
Слайд 19Варіанти краш-синдрому
По механізму дії:
Роздавлювання;
пряме стиснення;
позиційне стиснення.
По локалізації прикладення сили:
груди, живіт,
таз, кисть, передпліччя, плече, стопа, гомілка, стегно.
Слайд 20Варіанти краш-синдрому
По наявності поєднаних пошкоджень:
внутрішніх органів;
кісток, суглобів;
магістральних судин, нервових стовбурів;
Слайд 21Варіанти краш-синдрому
По ускладненнях:
ішемія кінцівки (компенсована, некомпенсована, незворотня);
зі сторони внутрішніх органів
та систем (інфаркти міокарду, пневмонія, набряк легень, жирова емболія та
ін.);
гнійно-септичні процеси.
Слайд 22Варіанти краш-синдрому
По ступеню важкості:
легкий;
середній;
важкий;
По періодах компресії:
ранній;
проміжний;
пізній;
Слайд 23Варіанти краш-синдрому
По наявності комбінованих уражень:
крововтрата;
опіки, відмороження;
баротравма;
променева хвороба;
отруєння хімічними речовинами.
Слайд 24Вивихи (luxationes)
Вивих – це порушення нормального анатомічного співвідношення суглобових поверхонь,
тобто зміщення суглобового кінця дистального (периферичного) сегмента кінцівки відносно проксимального
(центрального).
Слайд 26Класифікація вивихів за часом з моменту виникнення
свіжі – до 3
днів;
несвіжі – до 2-3 тижнів;
застарілі – більше 3 тижнів;
звичні –
ті, що повторюються три і більше разів;
Слайд 27Клінічні ознаки вивиху
симптом деформації суглобу
при порівняльній пальпації головка кістки не
визначається на нормальному місці
кінцівка, як правило, приймає вимушене положення, вісь
і довжина її змінюється, кінцівка стає пасивною
симптом пружної фіксації
Слайд 29Лікування вивихів
Свіжі травматичні вивихи підлягають невідкладному вправленню під глибоким наркозом;
Несвіжий
вивих, особливо в перші 2 тижні, можна спробувати вправити за
умови, що всі етапи вправлення будуть мати редресуючий характер;
Застарілий травматичний вивих підлягає лише оперативному лікуванню;
Слайд 30Вправлення вивиху плеча за Кохером
(етап 1)
Слайд 31Вправлення вивиху плеча за Кохером
(етап 2)
Слайд 32Вправлення вивиху плеча за Кохером
(етап 3)
Слайд 33Вправлення вивиху плеча за Кохером
(етап 4)
Слайд 34Переломи кісток
Перелом – це повне порушення цілісності кістки, яке викликане
дією сили і супроводжується пошкодженням м’яких тканин і порушенням функції.
Слайд 35Класифікація переломів
По походженню:
вроджені (внутрішньоутробні) та набуті
травматичні і патологічні
Слайд 36Класифікація переломів
По наявності пошкоджень шкірних покривів:
відкриті;
закриті;
особливу групу складають вогнепальні переломи;
Слайд 37Класифікація переломів
По характеру пошкодження кістки:
повний;
неповний (тріщини, по типу „зеленої гілочки”
у дітей, дірчасті, крайові та деякі вогнепальні);
Слайд 38Класифікація переломів
По направленню лінії перелому:
поперечні;
косі;
поздовжні;
уламкові;
гвинтоподібні;
вколочені;
компресійні;
відривні;
Слайд 39Класифікація переломів
В залежності від наявності зміщення:
без зміщення;
із зміщенням;
Слайд 40Види зміщення кісткових відламків
а б в г
а – під кутом; б – в
ширину; в – ротаційне; г – у довжину;
Слайд 41Класифікація переломів
В залежності від відділу пошкодженої кістки:
діафізарні;
метафізарні;
епіфізарні;
Слайд 42Класифікація переломів
По кількості:
одиночні;
множинні;
Слайд 43Класифікація переломів
По складності:
прості (порушення цілісності тільки однієї кістки);
складні;
Слайд 44Класифікація переломів
В залежності від розвитку ускладнень:
не ускладнені;
ускладнені;
Слайд 45Види переломів кісток
а – поперечний; б – косий; в
– гвинтоподібний;
г – осколковий; д – подвійний;
Слайд 46Діагностика переломів
Діагноз перелому являється діагнозом клінічним. Він встановлюється на основі
скарг хворого, анамнезу та клінічних симптомів. Важливим моментом діагностики перелому
являється рентгенологічне обстеження.
Слайд 47Приклади рентгенограм переломів ключиці
Слайд 48Перелом III пястної кістки лівої кисті
Слайд 49Абсолютні ознаки перелому
характерна деформація;
вкорочення сегменту кінцівки;
патологічна рухомість на протязі
сегменту кінцівки;
крепітація (шум тертя відламків);
Слайд 51Відносні ознаки перелому
біль;
припухлість;
крововиливи м’яких тканин;
обмеження рухів;
порушення функції;
Слайд 52Лікування переломів
консервативний (фіксаційний та екстензійний);
оперативний метод лікування;
Слайд 53Іммобілізація гіпсовою пов’язкою
Слайд 54При накладенні гіпсової пов'язки важливо дотримувати наступні правила:
Заздалегідь підготувати
все необхідне.
Для досягнення знерухомлення і спокою фіксувати уражену кістку і
2-3 сусідніх суглоби.
Для створення спокою в одному суглобі, при його ушкодженні, накладати пов'язку лише на цей суглоб і на достатньому протязі частини сегментів кінцівки (не менш чим на 2/3 довжини).
В області верхнього і нижнього країв гіпсової пов'язки на кінцівку накласти 1—2 тури широкого бинта, що буде загнутий на край гіпсової пов'язки, або надягнути трикотажну панчоху.
Надати кінцівці функціонально вигідне положення (на випадок, якщо рухи в суглобі не відновляться).
Слайд 55При накладенні гіпсової пов'язки важливо дотримувати наступні правила:
6. При гіпсуванні
утримувати кінцівку нерухомо.
7. При накладанні пов'язки гіпсовим бинтом покривати кожним
туром бинта 2/3 попереднього по типу спіральної пов'язки. Бинтувати від периферії до центру. Бинт не перегинати, а для зміни напрямку ходу підрізати його з протилежної сторони і розправити.
8. Для того щоб шари краще спаялися і пов'язка точно відповідала контурам тіла, після кожного шару потрібно ретельно її притирати і моделювати. Для цього пригладжують пов'язку всією долонею доти, поки рука не почне відчувати контури частини тіла, яка бинтується; особливо ретельно моделюються кісткові виступи.
9. При накладанні гіпсової пов'язки кінцівка підтримується всією кистю, а не пальцями, тому що вони можуть вдавитися в не застиглий гіпс.
10. Для спостереження за кінцівкою кінчики пальців кінцівки, яка бинтується, залишають відкритими.
Слайд 56При накладенні гіпсової пов'язки важливо дотримувати наступні правила:
11. До повного
висихання гіпсової пов'язки варто поводитися з нею обережно, тому що
вона може зламатися.
12. Щоб край пов'язки не кришився, зміцнити кінці пов'язки. До закінчення затвердіння гіпсу від краю пов'язки гострим ножем відрізають кругову смужку шириною 1—2 см, після чого підкладку (трикотажну панчоху або бинт) загинають на підрізаний край і пригіпсовують.
13. Пов'язка не повинна бути тугою або занадто вільною.
14. Після накладання пов'язку необхідно маркувати, тобто нанести на пов'язку чорнильним олівцем схему ушкодження кісток, три дати (день травми, день накладення гіпсу і передбачуваний день зняття гіпсової пов'язки), написати прізвище лікаря, який наклав гіпс.
Слайд 57Проби на якість гіпсу
1. Гіпс гарної якості є
сипучим. При стисканні в кулак основна маса його висипається через
між пальцеві проміжки, і в затиснутому кулаку залишається невелика частина. Якщо в розтисненому кулаку частина, що залишилася, представляє безформну, що розсипається масу, то гіпс сухий; якщо ж і має вид спресованої грудки, інколи з відбитками пальців, значить зволожений.
Слайд 58Проби на якість гіпсу
2. У тарілку до двох об'ємних
частин гіпсу додають одну частину води, і при змішуванні виходить
маса, що нагадує сметану. Гіпс гарної якості починає тверднути в перші п'ять хвилин, маса стає теплою на дотик, і до кінця 15—20-ої хвилини процес тужавіння закінчується. Якщо шматочок отверділої маси розминати в руці, то вона ламається, не залишаючи вологи. Гіпс поганої якості розминається, залишаючи вологу на долоні.
Слайд 59Проби на якість гіпсу
3. З гіпсової кашки роблять кульку
діаметром 3—4 см, яка твердне за 7—10 хвилин. Кульку кидають
на підлогу з висоти 1 м. При гарній якості гіпсу від удару чути виразний звук і кулька не розколюється. Такий гіпс придатний до застосування.
4. Лонгета на передпліччя або на кисть, виготовлена із трьох-чотирьох шарів прогіпсованих бинтів, твердне за 5-10 хвилин. При гарній якості гіпсу після зняття з руки вона зберігає попередню форму.
Слайд 60Скелетний витяг
при переломах стегна (а) та гомілки (б)
Слайд 61Компресійно-дистракційний апарат Ілізарова