Слайд 1Маша і ведмідь
Художник Сергій Олена
Слайд 2Жили собі дідусь і бабуся. І була в них онучка
– Машенька. Покликали якось подружки Машеньку до лісу, по гриби.
Відпустили онучку бабуся з дідусем.
- Іди, тільки гляди, від подружок не відставай, а то заблукаєш, - сказали вони.
Слайд 3Прийшли дівчата до лісу, почали гриби, ягоди збирати. А Машенька
деревце за деревцем, кущик за кущиком, та й зайшла далеко-далеко
від подружок. Почала вона їх гукати. А подружки не чують, не відгукуються. Зайшла вона в самі хащі. Бачить, хатка стоїть. Постукала Маша у двері - не відчиняє ніхто. Штовхнула, а вони й відчинилися. Увійшла Маша в хатку і сіла біля віконця, на лавку.
Слайд 4Сидить і думає: «Хто ж тут живе? Чому нікого не
видно?» А в тій хатці жив величезний ведмідь. Тільки його
у той час дома не було.
Повернувся ввечері ведмідь додому, побачив Машу, зрадів:
- Ага, - каже, - тепер не відпущу тебе! Будеш у мене жити. Будеш пічку топити, кашу варити, мене годувати.
Слайд 5Засмутилася Маша, зажурилася, та нічого не вдієш. Залишилася вона у
ведмедя жити. Ведмідь на день в ліс піде, а Маші
наказує нікуди без нього не ходити.
- Якщо підеш, - каже, - все одно спіймаю і тоді вже з’їм!
Стала Маша думати, як їй від ведмедя втекти. Думала-гадала, та й придумала.
Слайд 6Одного разу повертається ведмідь з лісу, а Маша йому й
каже:
- Ведмедю, ведмедю, відпусти мене на один день у село:
я дідусеві й бабусі гостинця віднесу.
- Ні, - каже ведмідь, - ти у лісі заблукаєш. Давай, я сам віднесу!
А Маші того й треба було. Напекла вона пиріжків, дістала великий короб та й каже ведмедю:
- От, дивись, я в короб пиріжки покладу, а ти їх дідусеві з бабусею віднеси. Та гляди, короб не відкривай, пиріжки не виймай. Я на дуб вилізу, за тобою стежитиму!
Слайд 7- Добре, - відказує ведмідь, - давай короб! А Машенька
до нього:
- Вийди на ґанок, подивися, чи дощик не йде?
Як
тільки ведмідь вийшов, Маша у короб влізла, а тарілку з пиріжками на голову поставила.
Повернувся ведмідь, дивиться - короб готовий. Узяв його на спину та й пішов у село. Іде ведмідь між ялинами, йде між берізками, у ярки спускається, на горбочки піднімається. Йшов-йшов, стомився і каже:
- Сяду на пеньок, з‘їм пиріжок!
Слайд 8А Маша із короба:
- Високо сиджу, далеко бачу, не сідай
на пеньок, не їж пиріжок! Неси бабусі, неси дідусеві!
Слайд 9- Диви яка! І справді бачить!
Підняв він короб і
далі пішов. Прийшов у село, знайшов будиночок, як Маша казала,
а назустріч йому - дідусь з бабусею:
- Я вам від Маші гостинця приніс, - каже.
Слайд 10А собаки занюхали ведмедя і кинулися на нього. З усіх
сторін біжать, гавкають. Злякався ведмідь, кинув короб і навтьоки. Підійшли
дідусь з бабусею до короба, відкрили кришку, а там Машенька - ціла і неушкоджена!