Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

Літвінчук О.Д.

філософії.

від падіння Римської імперії до відкриття Америки)

У перших століттях І

тисячоліття н.е. відбулися зміни:
в економічних відносинах – на зміну рабовласницьким відносинам прийшли феодальні;
в суспільних відносинах - на зміну старим державам прийшли нові;
пануючою ідеологією стає християнство ( 313 р. імператор Візантії Константин І дозволив християнам відкрито сповідувати нову віру)

природної стихії.
Вихідні якості Богів : сила, могутність.
Боги впорядковують та оздоблюють

світ.
Космос, природа – загальні умови існування богів і людей.
Людина спирається у своїх вчинках на знання.
Головне життєве завдання людини – здійснення подвигу.
У сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє.
Люди поділяються за естетичними та родовими ознаками.
Панування натуралістичного світосприйняття.

Монотеїзм( єдинобожжя).
Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу (трансцендентальність).
Вихідні якості Бога – любов до людини.
Бог творить світ із нічого.
Природа немає власної сутності і не може існувати без впливу божественної енергії.
Людина в усьому покладається на віру у Бога.
Головне життєве завдання людини – спасіння душі.
У сприйнятті дійсності акцент падає на внутрішнє.
Зовнішнє радше заважає правильно зрозуміти внутрішнє.
Всі люди є рівними перед Богом.
Панування символічного світосприйняття.

Середньовіччя змінюються на протилежні.
Людина Середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Спасіння

душі для неї має не лише індивідуальний сенс: рятуючи себе, людина, по-перше, збільшує світовий потенціал добра та світа.
По-друге, сприяє поверненню світу до того стану, в якому він перебував до гріхопадіння.
Людське життя набуває цільового спрямування, а історія часового виміру, оскільки все людство очікує другого пришестя Христа.

релігії;
філософія розвивається в лоні релігії як панівного світогляду цієї

епохи;
носієм філософських поглядів було вузьке коло служителів церкви;
теоцентризм – філософська концепція, яка базується на розумінні Бога як найвищого й найдосконалішого Буття, джерела всього живого;
схоластика як спосіб філософствування;
геоцентризм – уявлення про світобудову згідно з яким центральне місце у Всесвіті займає земля;
Переважання ідеалістичних напрямів у філософії.

церкві, у яких істини Біблії приймаються, безумовно, на віру.
Василь Великий

(Кесарійський), Григорій Богослов, Іван Золотоустий

Біблії, але хотіли їх пізнати.
Гностицизм як релігійно-філософська світоглядна течія складається

з поєднання релігійних догматів ( догма - положення, що приймається на віру), грецької ідеалістичної філософії та східних релігій.

існує є благо. Зло – не субстанція, а недолік, руйнація

субстанції, пошкодження форми, небуття. Благо – субстанція, форма, що містить елементи (вид, міра, число, порядок). Бог - джерело буття, джерело блага.

Підтримання буття світу є постійним відтворення його Богом. Якби творча сила Бога зупинилась, світ повернувся би у небуття.

обмежене у часі. Час і простір існують лише у світі

та зі світом. Початком часу є початок творення світу. Час - це міра руху і змін.
Минуле зобов'язане своїм існуванням нашій пам'яті, а майбутнє – нашій надії. Характерна риса теперішнього - стрімкість його плину: людина не встигне оглянутись, як вже змушена згадати про минуле, якщо вона у цей момент не уповає на майбутнє. Таким чином, минуле - це спогад, сьогодення - споглядання, майбутнє - очікування або надія.

всі люди пам'ятають минуле, так деякі здатні "пам'ятати" майбутнє, чим

і пояснюється здатність ясновидіння. Як наслідок, саме час існує тільки тому, що про нього пам'ятають, значить для його існування необхідні речі, а до створення світу, коли нічого не було, не було і часу.
Час володіє тривалістю, яка характеризує тривалість будь-якого руху і зміни.
Вічність - вона не була, ні буде, вона тільки є. У вічному немає ні того, що минає, ні майбутнього. У вічності немає мінливості і немає проміжків часу, так як проміжки часу складаються з минулих і майбутніх змін предметів. Вічність - світ думок-ідей Бога, де все раз і назавжди.

Початок створення Світу

Кінець Світу (Апокаліпсис)

Пришестя Христа

розумі.
Нормою пізнання є істина.
Джерелом усіх істин є Бог.
Пізнання – енергійно-вольовий

процес.

“ … душа живиться не чим іншим, як розумінням речей та знанням, розміркуванням та роздумами, якщо можна через них пізнати щось. До вивчення наук нас веде двоякий шлях – авторитет і розум: відносно до часу превалює авторитет, а відносно сутності справи – розум ”.

метод, тип релігійної філософії, що характеризується панівним становищем теології, або

богослов'я (науки про Бога), серед усіх інших форм пізнання.

та богослов'я.
Спирається на платонізм і неоплатонізм.
Вивчає і систематизує

філософські здобутки патристики.
сформовано схоластику як філософський і педагогічний метод осмислення специфічної цінності та специфічних результатів діяльності розуму та дискусії про універсалії (загальні поняття)

буття до одиничних речей в думці Бога.
НОМІНАЛІСТИ
Стверджували, що універсалії

існують як імена, тобто після одиничних речей у думці людини як результат абстрагування розуму.

теологічного знання,
подальшим формуванням природознавчого та натурфілософського осмислення,

виробленням логіки та метафізики ірраціоналістичного спрямування.

рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог.
Доказ

від першопричини. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог.
Доказ від випадковості. Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог.
Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.
Доказ божественного керування світом або аргумент через цільову причину.
У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. Отже, повинна існувати «остання» і головна мета — Бог.