Мехмед II ( Туреччина )

— завоював Константинополь, поклавши кінець існуванню Візантійській імперії, Кримське ханство,

Сербію, Морею, Трапезундську імперію, Боснію, Албанію. Був четвертим сином Мурада II і наложниці Хюма Хатун.

губернії, де перебував до серпня 1444.

22 червня 1444 поляки і

серби почали військові дії, і батькові Мехмеда II, Мураду II, який знову взяв управління імперією до своїх рук, в грудні цього року вдалося здолати їх у битві при Варні.

Навесні 1446 Мурад II з особистою охороною в кілька тисяч військ перейшов межі Румелії, отримав там підтримку від Джандарли Халіль Паші і повторно сів на свій престол. Тут доречно згадати і про повстання яничарів (Бучуктепе Олайа), які своїм невдоволенням створили передумови до здачі трону і видаленню молодого падишаха.

Мехмед II, зломлений протестом армії, змушений був залишити Едірне, і разом з вчителями, і наближеними, повернутися в Манісу. Будучи правителем Маніси вдруге протягом п'яти років, він приступив до вдосконалення своєї освіти, але вже не з під палки свого вчителя, а з власної волі. Тут він звернув увагу на інші області знань і став цікавитися метафізикою, з метою пізнання таємниці світобудови, життя і смерті.

За наказом батька, між 1448-1450 роками, він був учасником Албанської експедиції. За 15 днів до смерті Мурада II він повернувся в Едірне і вдруге зійшов на трон.