Менеджмент» на тему: «Управлінські рішення

групи
Керівник:
к.е.н., доцент Семенчук І.М.
Чорноморський державний університет ім.Петра Могили

Валеріївна
Миколаїв-2012

цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу управління

і складає частину будь-якої функції менеджменту.

Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

Управлінські рішення

досягненні цілі організації:
 стратегічні
тактичні
 прогнозні
За часовим горизонтом:
 планові
 оперативні
За результатами:
За мірою жорсткості:
 вірогідні
 детерміновані
 орієнтуючі
 рекомендувальні
 директивні
Євмененко Віра

рішень

За функціональними призначеннями;
2. За характером дій;
3. За часом дії;
4. За

напрямом впливу;
5. За способом прийняття;
6. За характером і змістом;
7. За ступенем повноти інформації;
8. За ступенем ефективності;
9. За методами підготовки.

Меланич Ірина

соціальною значущістю цілей і завдань - залежно від стадії процесу

управління, на якій їх приймають, ступеня деталізації вказівок, що в них містяться, обов´язковості виконання, наявності кількісних і якісних характеристик та ін.

і стати людиною зі світовим ім'ям в справі виробництва сталі

»

Які існують складності в освоєнні цього методу?

1. Необхідно планувати свій робочий день мінімум двічі в день (ввечері і вранці), а цього робити не хочеться.

2. Складно відрізнити важливі справи від термінових, та й не завжди це виходить.

3. Незрозуміло що робити з тиранією термінових справ, але приємно відчувати, що ти - зайнята людина.

4. Не знаєш що робити, якщо термінові справи відвернули від справи № 1 (і повертатися до неї не хочеться).

Як визначити засвоїли ви «метод пріоритетів»?

Критерієм оцінки може стати тільки кількість досягнутих вами результатів вже через два тижні.

Всього два тижні використання цього методу назавжди змінять ваше життя і дозволять досягти великих успіхів у роботі, бізнесі, справах!

рішення про те, яким із завдань слід надавати першочергове, другорядне,

тощо значення. Тому необхідно свідомо встановлювати однозначні пріоритети, послідовно і систематично виконувати завдання, які включені в план, у відповідності до їх черговості.

Пащенко Тетяна

тільки над справді важливими і необхідними завданнями; вирішувати питання у

відповідності до їх невідкладності; концентруватися на виконанні тільки одного завдання; більш цілеспрямовано приступати до справи і вкладатися у встановлені строки; скористатися найкращим способом досягнення поставленої мети за заданих обставин; вилучити справи, які можуть бути виконані іншими; в кінці планового періоду (наприклад, робочий день) зробити найважливіші справи; не залишати невиконаними завдання, які вам справді під силу.

Позитивні наслідки: витримуються встановлені терміни; ви одержуєте більше задоволення від робочого дня і результатів роботи; одержують задоволення підлеглі, колеги і ваш безпосередній керівник; вдається уникнути конфліктів; ви самі уникаєте стресових перевантажень.

участі - процес консультацій і опитування думки інших, разом з

тим, останнє слово залишається за менеджером.

Возніца Ганна

користь більшості. Цей підхід веде до того, що голосуючі з

кожного питання поділяються на "переможців" і "переможених".
Демократичний підхід має схильність до конфліктів з ієрархічною побудовою більшості організацій.

  Дорадчий підхід залучає багато людей у прийняття рішень і шукає компроміс між усіма думками.
Дорадчий підхід використовується як форма групового підходу. Центром уваги є з'ясування точок зору якомога більшого числа людей, що мають відношення до цього рішення, а потім з них формується загальна думка.

Демократичний підхід

Дорадчий підхід

Синявська Вікторія

на соціальний тиск індивідууми погоджуються з загальним рішенням, навіть якщо

не підтримують його, щоб уникнути конфліктів, а свою думку намагаються не висловлювати.

припускає наступні очевидні переваги:
1. Здатність до вирішення проблеми в групи

вище, тому що причини і важливість проблем розуміються більш широко.
2. Так як група ширше і глибше бачить перспективи проблеми, імовірніше за все саме група може вибрати кращий варіант рішення.
3. Ентузіазм групи зростає, якщо він буде заохочуватися матеріально.
4. Недовіра до нововведень скорочується, тому що зменшується непевність службовців, залучених в організаційні зміни.

Пташнюк Іван

вони мають деякі недоліки. Серед них те, що менеджер повинен

зберігати в голові:
1. Збільшується час на прийняття рішення.
2. Негативний вплив робить відрив керуючих, що приймають рішення, від їхніх безпосередніх підлеглих.
3. Варто враховувати незадоволеність, яку можуть мати ті, що беруть участь у прийнятті рішення, коли їхня участь не приносить результату.

як первісний, базовий елемент процесу управління.
Управлінське рішення — це

вибір,що має зробити саме менеджер,який розуміється і може вибрати кращий варіант.

Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

Портяник Катерина

проблемна ситуація, яка вимагає розв´язання.
Виявлення обмежень і визначення альтернатив.

Прийняття рішення.
Реалізація рішення.
Контроль за виконанням рішення.

прийняття рішень. Процес може бути розбитий на 6 кроків:

Визначення проблеми;

Установка цілей;
Розробка альтернативних рішень;
Вибір альтернативи;
Реалізація рішення;
Оцінка результатів.

Виявлення проблеми - процес усвідомлення, що існує деякий вид

проблеми. Джерела, з яких менеджер може довідатися про існування проблеми, містять у собі:
особистий огляд,
аналіз даних і документів компанії,
суспільна думка (включаючи думку покупців і їхні зауваження).
Думка менеджерів і їхніх підлеглих теж є важливим джерелом виявлення проблеми. Менеджери часто починають усвідомлювати суть проблеми з двох чи декількох таких джерел.

Кирнос Віктрія Петрівна 211 група

основою для майбутнього рішення. Менеджер повинен запитати себе: “Що я

сподіваюся досягти цим рішенням? І що під ним розуміється?”

Ставте перед собою розумні цілі. Досягніть, щоб вони були:
конкретними;
вимірними;
досяжними;
реалістичними;
легко зрозумілими.

Паращенко Юлія

розгляду проблеми. Процес розробки альтернативних рішень проводиться для того, щоб

знайти найкраще можливе рішення, з огляду на всі фактори, які впливають на процес прийняття рішень. Це допомагає запобігти вибору першого рішення. Замість того, щоб розглядатися окремо один від одного, варіанти рішень розгляд-даються разом. Менеджери можуть спочатку оцінити одне рішення по відношенню до іншого, а потім вибрати краще з двох. Далі вони можуть повторити те ж саме з двома іншими. Потім два кращих обраних рішення порівнюються між собою і вибирається більш вигідне з цих двох. Ідея полягає в тому, щоб кожен варіант рішення був оцінений не тільки відносно мети, але й щодо інших варіантів. Процес розробки альтернативних рішень зав´язаний на зборі актуальної інформації з проблеми і її аналізу. Інформація може бути отримана з багатьох джерел, таких як покупці, постачальники, незалежні експерти, робітники й управлінський апарат, спостереження за процесом ухвалення рішення, технічні публікації і документи, зібрані з власних звітів компанії. Слід враховувати, що немає проблем, які можна досконально дослідити. Менеджер повинен вирішити, коли припинити збір інформації і почати процес підбору альтернатив. Як ми бачили, процес прийняття рішень не може бути абсолютно раціональним, тому що не можна зібрати абсолютно всю актуальну інформацію. Альтернативи припускають широкий збір інформації: про витрати на масову рекламну кампанію з одного боку, а з іншого, про потенційні розміри доступних ринків і т.д.

про кожну альтернативу: "Чи є це рішення найкращим?" Щоб відповісти

на це запитання, менеджер повинен оцінити уважно широту розмаху альтернатив. Очікуваний ефект кожного варіанта повинен бути перелічений разом з оцінкою імовірності того, що цей ефект буде отриманий. Позитивний і негативний результати кожної альтернативи повинні бути передбачені. Менеджер повинний поповнити цей підхід шляхом відповіді на наступні запитання з кожної альтернативи. 1.Чи буде альтернатива ефективна? Ефективність альтернативи може бути розрахована шляхом оцінки двох факторів: наскільки реальна альтернатива в умовах поставлених цілей і ресурсів організації і як добре вона зможе вирішити проблему. Менеджер повинен пам´ятати, що ідеальне на папері рішення проблеми може таким у дійсності і не виявитися. Вибираючи альтернативу, менеджери повинні спробувати мінімізувати ризик виникнення додаткових проблем. 2.Чи може ця альтернатива бути здійснена? Якщо альтернатива не може бути здійснена, вона повинна бути усунута. 3.Які організаційні наслідки альтернатив? Як ми вже зрозуміли, менеджер повинен визначити, чи не створить ця альтернатива непотрібних проблем. Він повинен також визначити, як підлеглі та робітники будуть реагувати на дане рішення. Те, що альтернатива спірна, не виключає її. Але оцінюючи альтернативу можна довідатися про думку робітників. Менеджери повинні передбачити, який ефект альтернатива принесе й в інших сферах організації.

чітко і без сумніву. Якщо альтернатива цінна, вона буде підтримана.

Видача

необхідних розпоряджень

Розпорядження повинні віддаватися чітко, всі зміни чітко пояснюватися.

Призначення специфічних завдань

Здійснення рішення припускає безліч доручень різним людям. Часом вони спричиняють нові доручення і завдання.

Розподіл ресурсів

Реалізація рішення може потягнути новий перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів.

Спостере-ження за процесом реалізації рішення

Менеджер повинен знати, чи виконується рішення належним чином.

Прийняття наступних рішень

Здійснення рішення часто вимагає прийняття наступних рішень, що будуть спрямовані на те, щоб здійснити перше найкраще.

Кульгава Антоніна

ефективність.
Якщо рішення оцінене як:
неефективне
ефективне
менеджер може зіштовхнутися з вибором іншої альтернативи

чи створити новий список альтернатив.

менеджер повинен переглянути елементи, що зробили його таким. Досвід прийняття і здійснення кожного рішення стає безцінною частиною управлінського досвіду.

Анастасії.

найважливіших належать такі: 1. Ступінь ризику — завжди існує імовірність прийняття

неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик — фактор, який менеджери враховують свідомо або підсвідомо при прийнятті рішення, оскільки він пов'язаний із зростанням відповідальності. 2. Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати всі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу. 3. Ступінь інноваційності колективу — цей фактор передбачає наявність творчого потенціалу у колективу та інноваційність його оргкультури. 4. Лідерські якості менеджера — один з найважливіших факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати правильні рішення та їх виконувати. 5. Оргкультура організації — у цьому випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання — все це може вплинути на прийняття того чи іншого рішення.

матеріальних і особистих.
До організаційних факторів відносяться здатність організації швидко перебудуватися

для вирішення проблеми у відповідності зі змінами умов і пристосовуватися до них; своєчасно виявити проблеми і мати необхідний час для виходу із складної ситуації.

До матеріальних факторів, які здійснюють вплив на успішне вирішення проблем відносимо наявність необхідних ресурсів (фінансових, технічних, інформаційних, кадрових та ін.) і можливість вільного маневрування ними.

Особисті фактори, які впливають на реалізацію рішення - не обхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду працівників; ступінь їх розуміння, яка обумовлює відповідне відношення до справи; очікуване винагородження у випадку успіху або, навпаки, страх відповідного покарання при невдачі; загальний морально-психологічний клімат в колективі.

Основні фактори впливу на процес прийняття рішень.

рішень є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми зворотного

зв´язку, за допомогою якого можна одержати інформацію про виконання рішення, досягти мети, що її намітила організація. Головне призначення контролю полягає у своєчасному виявленні можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також у своєчасному прийнятті заходів щодо їх ліквідації. За допомогою контролю не тільки виявляються відхилення від завдань, сформульованих у рішеннях, але й визначаються причини цих відхилень. Методи реалізації рішень повинні бути такими, які можна застосувати на практиці. Другою вимогою є економічність рішень. Ефект повинен бути більшим, ніж затрати, пов´язані з їх реалізацією. Методи реалізації рішень повинні бути точними. Вони мають забезпечувати відповідність одержаного результату тому, якого очікували. Методи реалізації рішень повинні бути надійними, не допускати значних помилок і не створювати ситуацій з підвищеним ризиком.