Модуль 6. АНАЛІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

та джерела даних аналізу.
2. Аналіз реалізації за обсягом, асортиментом і

якістю.
3. Обґрунтування резервів підвищення рівня доходу від реалізації продукції.

сільськогосподарської продукції, обґрунтування впливу факторів та можливостей щодо підвищення середнього

рівня цін, в тому числі піж впливом якісних характеристик продукції, обґрунтування впливу зовнішнього середовища.

Об’єкти аналізу:

обсяг реалізованої продукції (товарної продукції);

Дохід (виручка) від реалізації окремого виду продукції

ОРП (ТП) = Вал. виробництво × Рівень товарності =
= S × Врожайність × Рівень товарності

Д (В) = ОРП × Ц од. прод. = ВВ × Рівень товарності × Ц од. прод. = S × Врожайність × Рівень товарності × Ц од. продукції

↑ Д (В) → ↑ Прибуток

- Дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг по підприємству

країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються.
Виявляються довгострокові тенденції розвитку

світового продовольчого ринку: випереджаючий розвиток торгівлі у порівнянні із темпами зростання виробництва продовольства, а також випереджаючи розвиток торгівлі готовою продукцією у порівняння із виробництвом сільськогосподарської сировини.
У товарній структурі виробництва і торгівлі основними вилами сільськогосподарської продукції і продовольства першість належить зерновим культурам. Найважливішими з них для людства є пшениця, рис та кукурудза. Четверта частина пшениці збирається у країнах СНД, дещо менше у країнах Європи та Азії, а також країнах Північної Америки – США і Канаді, які поряд із Австралією, Аргентиною і Францією належать до числа крупних експортерів зерна.
Більше половини всього цукру виробляється у цукрової тростини, до 30,0% виробництва припадає на країни Латинської Америки.
Обсяги виробництва і реалізації молока є найбільшими у Голландії, Швейцарії, Данії, Ізраїлі.
Обсяги виробництва і реалізації м'яса є найбільшими у країнах Латинської Америки, Данії.
Обсяги виробництва і реалізації вовни є найбільшими в Австралії.
Азія і Африка залишаються регіонами світу, які мають найбільший дефіцит у забезпеченні населення продовольством, в першу чергу зерновими і м'ясом.

(в середньому на рік), млрд. дол.
Країни

Експорт Імпорт
Зернові М’ясо Зернові М'ясо
Австралія 3,0 3,4 0,02 0,1
Азія 8,0 4,0 16,1 18,7
Африка 0,5 0,2 8,0 1,0
Європа 10,0 24,0 9,0 24,2
Північна і Центральна 14,0 10,1 5,2 8,1
Америка
Південна Америка 3,0 4,5 2,4 0,2
Інші регіони 2,9 5,0 0,3 0,4

Всього у світі 41,4 51,2 41,02 52,7

Іспанія, Бразилія, Італія, Австралія, Китай.

Найбільшими імпортерами продовольства у світі є:
Японія,

Великобританія, Мексика, Російська Федерація, країни Азії та Африки.

Отже, основним пріоритетом забезпечення продовольчої безпеки окремої країни є стійкий розвиток агропромислового виробництва.
Підвищення ефективності галузі в останні роки характеризується широким застосуванням результатів генної інженерії, що ставить під сумнів безпечність продовольчої безпеки світу (особливо США, Латинська Америка, Китай).

продукції, обґрунтування причин відхилення показників, обґрунтування резервів щодо нарощування обсягів

грошових надходжень з урахуванням особливостей продукції на продаж та раціональності понесених витрат на зберігання продукції, транспортних витрат та інших витрат, пов’язаних з реалізацією.
Етапи аналізу:
- аналіз виконання плану за обсягами та доходом (виручкою) від реалізації окремих видів продукції;
- аналіз асортименту продукції на продаж;
- аналіз структури доходу (виручки) від реалізації продукції (за кількістю, якістю, ціною одиниці продукції, асортиментом, покупцями, строками реалізації, ринками збуту, видами поставок, формою розрахунків);
розрахунок та обґрунтування впливу факторів на зміну кількісних та якісних характеристик продукції на продаж;
аналіз виконання договірних зобов'язань (за якістю, обсягом, строками, окремими споживачами, рівнем недопоставки);
- обґрунтування резервів щодо нарощування доходу (виручки) від реалізації продукції за умови оптимізації використання коштів на зберігання, транспортування, реалізацію продукції;
- обґрунтування резервів нарощування доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг підприємства.

реалізації;
ціна реалізації одиниці продукції;
рівень та обсяги виконання договірних зобов’язань;
якість та

асортимент продукції на продаж;
галузева структура та особливості продукції на продаж;
кількість посередників;
імідж товаровиробника;
імідж покупця;
види поставок;
рівень транспортних витрат;
форми розрахунку;
обсяги та причини недопоставки;
зовнішні ризики (інфляція);
кон’юнктура товарного ринку;
кон'юнктура ринку матеріальних ресурсів;
механізм ціноутворення;
обсяги та темпи зміни експортно-імпортних операцій.

рівня виконання плану за обсягами реалізації в розрізі планових позицій;
оцінка

обсягів виробництва, реалізації за структурою, асортиментом і якістю;
оцінка товарності продукції, вплив факторів;
оцінка виконання договірних зобов’язань у розрізі окремих покупців, строків реалізації, асортименту продукції;
оцінка обсягів грошових надходжень та виявлення причин недовиконання за окремими плановими позиціями виявлення впливу факторів;
аналіз структури виручки за асортиментом, покупцями, видами та умовами поставок, формою розрахунків, ринками збиту;
обґрунтування резервів щодо нарощування грошових надходжень з метою мінімальних ризиків, невиконання договірних зобов’язань, несвоєчасності оплати за відвантажену продукцію (ділова активність партнерів);
прийняття оптимальних управлінських рішень з метою покриття всі витрат та отримання прибутку від реалізації.

утворюючими факторами, за підрозділами);
функціонально-вартісний аналіз;
аналітичні групування;
методи елімінування (факторний аналіз);
розрахунок

маржинального доходу за системою директ-костінг.

на планеті по експорту соняшникової олії: 2,4 млн. тонн або

60,0% світового експорту.
Питома вага експорту олійно-жирової продукції у структурі експорту продукції АПК складає 27,0%, а у структурі експорту харчової промисловості – 50,0%.

єдиний харчовий продукт, який експортується у 64 країни світу, в

тому числі до країн Європейського Союзу, Індію та Китай.
Поряд з цим 27 країн ЄС також вирощують насіння соняшнику, але захищаючи власні економічні інтереси звужують можливості експорту з України. Враховуючи виробничі потужності вітчизняних переробних підприємств,
рентабельність соняшнику зросла з 22,0% до 81,7%
(2001 рік – 2010 рік).

України
Тенденціє зростання рівня ціни на продовольство існують в останні роки

в усьому світі, зростає рівень цін і в Україні.
Основним фактором зростання рівня цін на продовольство є збільшення цін на енергоносії, підвищення рівня ціни на нафту, електроенергію, газ.
А також зростання населення планети.

використання продукції;
книга реалізації;
річна звітність;
виробничі плани та виробничі звіти у розрізі

підрозділів підприємства;
Інформація періодичних видань та інформаційних електронних ресурсів щодо тенденцій зміни ціни реалізації, попиту та пропозиції продукції;
аналітичні довідники Союзу бірж України;
Інформація про відповідність якісних характеристик продукції затвердженим Державним стандартам (сертифікати якості).

необхідний стимул, який підштовхував би його до отримання позитивних результатів

своєї роботи. Займаючись підприємницькою діяльністю, власник може досягти успіху в тому випадку, якщо його бізнес буде більш досконалим і мати певні переваги поряд з бізнесом іншого господаря, або як це прийнято називати, - конкурента.
Вперше науково – технічні аспекти конкуренції були започатковані й узагальнені зарубіжним вченим Адамом Смітом.
Конкуренція, як економічна категорія, в перекладі з грецької мови означає протистояння, протиборство, суперництво, змагання.
В умовах ринкових відносин це поняття приймає ринкову форму, акцентуючи увагу на більш важливих споживчих цінностях конкурентної боротьби.

Основна причина, яка на сьогоднішній день ставить формування і функціонування конкуренції в підприємницьких структурах на перше місце, - це завоювання ринку, отримання лідерства в галузі народного господарства для задоволення потреб споживача.

товаровиробниками за більш вигідні умови виробництва та збуту продукції або

суперництво між окремими особистостями, зацікавленими в досягненні конкретної мети кожен для себе.

Слід відмітити, що підприємства можуть мати майже однакову технологію, але вони завжди по – різному забезпечені ресурсами виробництва: землею, робочою силою, матеріально – технічними і фінансовими ресурсами.
Ці різниці в засобах виробництва є інструментами конкуренції, стимулом для подальшого змагання.
Ступінь забезпечення кожного з них засобами виробництва обумовлює силу конкурентоспроможності кожного з них. І з часом ці фактори мають власність змінюватись.
Тому, саме фактор часу є головною рушійною силою розвитку конкуренції.
Фактор часу корінним чином впливає на сутність розвитку економічних відносин, а, відповідно, на результати діяльності суб'єкту ринку.

у яких маркетингові дослідження посідають провідне місце. Тому конкуренція отримує

нову форму, в якій важливу роль відіграє попит на виготовлену продукцію, бажання і інтереси людини в якості споживача.
З позиції маркетологів, конкуренція є умовою, що домінує на ринку, де йде суперництво контрагентів (продавців між собою), що прагнуть збільшити свої прибутки за рахунок один одного.
Основоположник конкуренції Портер М.Е. в свій час навів удосконалене визначення, яке актуальне і для сучасної конкуренції та розповсюджується на всі галузі народного господарства. Він обґрунтував колесо стратегії конкуренції, яке показує, що основою конкуренції для будь-якої фірми в конкурентній боротьбі є мета, поставлена керівництвом.
Цієї мети можна досягти за допомогою економічних важелів, до яких відносяться: люди, асортимент виготовленої продукції, методи реалізації продукції, організація виробництва, планування діяльності підприємства та інше.

свої сили для підвищення конкурентоспроможності підприємства і продукції, що виготовляється.

Кожне підприємство самостійно обирає цілі, які виступають основою для становлення економічних відносин.

У колесі конкуренції відображають тільки внутрішні фактори впливу. Але не останню роль відіграють зовнішні фактори, які, порівняно з іншими, сприяють вплив на формування відносин всередині підприємства між підрозділами і безпосередньо між партнерами.

Споживач є основною складовою конкуренції, яка стимулює виробників продукції в конкретному середовищі. В колесі стратегії Портера даній ланці не відводиться належного місця, що є недоліком для сучасного формування конкуренції.

продукції, асортимент, реалізація продукції, робоча сила, фінансові ресурси.
Основна мета

реалізації стратегії: визначення політики конкуренції; зростання частки ринку; досягнення запланованого прибутку; реакція суспільства на продукції, товари, роботи або послуги.
В сучасних умовах при формуванні стратегії конкуренції агропромислових структур (а, відповідно, і продукції) врахування вище зазначених чинників в оцінці їх діяльності буде досить актуальним. Аналіз конкуренції дозволить вести систематичне спостереження за співвідношенням сил підприємства та найважливіших конкурентів, оцінити фактори, що впливають на конкурентну боротьбу. До них відноситься: розмір ринку, темпи росту ринку, потужності, ціна, рівень стандартизації товарів, вимоги до необхідних розмірів капітальних вкладень, вертикальна інтеграція, швидше оновлення та ін. При визначенні цих чинників не останню роль відіграє направленість конкурентних сил, тобто між ким йде конкурентна боротьба.

ціни запропонованих (виготовлених) товарів цілком відповідають попиту на них –

це досконала конкуренція. Вона поширена в основному на сільськогосподарську сферу, де відсутній контроль за цінами. Відповідно дослідження з маркетингу зводяться до нуля, так як кожен покупець і продавець не матимуть впливу на поточну ринкову ціну.
На ринку АПК також є місце монополістичній конкуренції. В такому випадку в аналізі продукції саме переробної промисловості можливо застосовувати маркетингові дослідження, які дають можливість підприємцям регулювати політику ціноутворення, розвивати маркетингові відносини і стимулювати збут продукції.
Найбільш розповсюджена форма конкуренції на вітчизняних сільськогосподарських підприємствах – внутрішньогалузева, яка має особливі переваги.
Ця форма конкуренції сприяє росту ефективності виробництва і поліпшення якості продукції. Товаровиробники однієї і тієї ж галузі, конкуруючи між собою, змушені постійно оновлювати засоби виробництва, впроваджувати нові технології, освоювати принципово нові вироби, збагачувати асортимент продукції, оптимізувати структуру виробництва відповідно до потреб ринку.
В процесі реалізації продукції підприємства мають дві основні цілі: досягнення максимального прибутку будь яким шляхом і забезпечення високої якості та надійності продукції. В першому випадку має місце цінова конкуренція, в другому нецінова.

країнах.
В умовах ринку перевага надається підтриманню цін на одному

рівні, а прибуток досягається за рахунок виробництва кращих і більш надійних якісних товарів, ніж у конкурентів, і зниження виробничих витрат.
До умов дії нецінової конкуренції відноситься:
існування цільових ринків;
розвиток науково-технічного прогресу, як рушійної сили;
збут і розподіл продукції на вигідних умовах, як для продавця, так і для покупця;
розвиток на ринку різних організаційно-правових форм власності, що підштовхують виробника до удосконалення умов виробництва продукції та надання послуг;
робоча сила – підвищення продуктивності праці, удосконалення організації оплати праці;
одержання найвищих прибутків.

пов’язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил конкуренції.

Дії, пов’язані з недобросовісною конкуренцією, регламентуються державою у відповідності з Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. Цими роботами керує Антимонопольний комітет України, який покладає відповідальність на осіб за вчинення дії непослідовної конкуренції.

Конкуренцію можна розглядати з двох сторін. По-перше, конкуренція виступає негативним явищем, через виникнення конкурента-монополіста, що своєю діяльністю переміщає аналогічних підприємців на задній план і не дає можливості вигідно реалізувати свою продукцію.

По-друге, конкуренція, як економічна категорія, сприяє вирішенню цілої низки завдань, серед яких:
впровадження нових форм і методів організації виробництва та праці;
застосування нової техніки і технології;
підвищення кваліфікації та перепідготовка працівників;
розвиток інформаційної системи;
зниження цін на продукцію, підвищення її якості;
економія ресурсів – матеріальних, людських, фінансових;
вдосконалення управління виробництвом;
вдосконалення організаційно-економічних відносин, зокрема маркетингових досліджень.

пропозицією.
Конкуренція може існувати в тому випадку, коли попит перевищує

пропозицію. Якщо обсяги виробництва продукції постійно збільшуються, між підприємствами виникає конкуренція, щоб вигідно і своєчасно її реалізувати.
Методи дослідження:
1. Методи, що характеризують ринкові позиції підприємства:
Модель Бостонської консультативної групи;
Модель М. Портера;
Метод “Мак-Кінзі”;
Модель Shell;
Модель Хофера-Шенделя;
Метод PIMS
2. Методи, що характеризують рівень менеджменту підприємства:
Метод LOTS;
Ситуаційний аналіз (SWOT-аналіз);
Метод експертного оцінювання
3. Методи, що характеризують фінансово-економічну діяльність підприємства:
Фінансово-економічний метод;
Маржинальний аналіз

валової продукції);
Технічний та технологічний стан;
Рівень керівництва та кваліфікація працівників всіх

рівнів;
Частка та позиція підприємства на товарному ринку;
Розмір чистого доходу;
Рентабельність продукції та підприємства;
Рівень ділової активності.

Досягнення конкурентних переваг товаровиробника досягається через нарощування виробничих потужностей (більшими темпами ніж абсолютний розмір витрат), розширення асортименту продукції (з урахуванням кон'юнктури товарного ринку), нарощування обсягів капіталовкладень у підвищення якісних характеристик продукції (з урахуванням вітчизняних та міжнародних стандартів якості), розширення експортного потенціалу (з урахуванням вимог Світової Організації Торгівлі).

нарощування ємкості ринку;
ціноутворення;
структура конкуренції;
галузева норма прибутку;
соціальна відповідальність бізнесу;
вплив виробництва на

навколишнє середовище.
Аналіз Д (В) від реалізації проводиться на основі оцінки темпів зростання (скорочення) обсягів реалізації продукції та порівняння з темпами зростання (скорочення) обсягів валового виробництва продукції різних видів у натуральному та вартісному виразі. Якщо середній темп приросту обсягу виробництва нижчий, ніж середній темп реалізованої продукції, це свідчить про загальну тенденцію зменшення залишків продукції підприємством і навпаки.
Більш детально проводиться оцінка структури реалізації продукції, рівня виконання плану за номенклатурою і асортиментом продукції на продаж. Дослідження проводять з метою обґрунтування груп товарів продукції, що користуються попитом на ринку, а відповідно мають достатність ціни реалізації.

життєвого циклу товару, а показники групують за рівнем новизни товару

і поділяють:
група стратегічних товарів – товари, які перебувають на стадії освоєння;
основні – це товари, які приносять значні прибутки і знаходяться на стадії розвитку;
додаткові – товари, які перебувають на стадії зрілості або спаду.
Асортимент продукції вважається доцільним, якщо 30 – 40 % продукції перебуває на стадії виходу товару на ринок, аналогічно 30 – 40 % - на стадії розробки або спаду.
Отже, оптимальний асортимент продукції на продаж повинен складатися з товарів, які перебувають на різних стадія життєвого циклу.
Δ ↑ Ціни < Δ ↑ Собівартості = Збиток

рівнем виконання договірних зобов’язань.
Результатом порушення договірних зобов’язань є зниження

ділової активності підприємства, яка характеризує фінансовий стан суб’єкту, приводить до накладання штрафів санкцій, зниження іміджу товаровиробника.
Виконання плану постачання проводиться наростаючим підсумком в розрізі окремих споживачів та видів продукції з метою з’ясування причин невиконання плану і зміни ситуації у майбутньому.
Рівень виконання договорів визначається у відповідності до передбачуваного асортименту продукції на продаж, обумовленого рівня якості та термінів поставки (як відношення фактичного обсягу реалізації до обсягу договірних зобов’язань).

поставки продукції окремому споживачеві.
Рівень виконання договорів оцінюють за асортиментом, якістю

та термінами поставок окремих видів продукції, а зростання рівня недовиконання призводить до зменшення доходу (виручки) від реалізації, прибутку від реалізації, втрати ринків збуту та зменшення виробничих потужностей підприємства.
Якість продукції оцінюється за узагальнюючими та непрямими показниками.
1-ша група (прямих) показників характеризується якістю цієї продукції, незалежно від її виду та призначення, часткою сертифікованої продукції, часткою продукції, що відповідає міжнародним стандартам та продукції, яка виготовлюється на експорт;
2-га група (непрямих) показників характеризується обсягом і часткою бракованої продукції, сумою штрафів за неякісну продукції, величиною витрат від браку та зовнішніх рекламацій та продукції (претензій до постачальника внаслідок отримання від нього продукції, яка не відповідає умовам укладених угод).

підприємства, регіону, галузі народного господарства.
Мета дослідження – це прийняття обґрунтованих

та доцільних управлінських рішень щодо підвищення конкурентних переваг окремих видів продукції, підприємства з метою нарощування рівня прибутковості.

єдиної методики. Слід застосовувати загальноприйняті показники з урахуванням особливостей галузі.

Найбільш адекватно відображають сутність конкурентоспроможності продукції показники, в основу яких покладено витрати виробництва, сутність насичення ринку, рівень купівельної спроможності кінцевих споживачів.
При аналізу продукції та обґрунтуванні резервів щодо нарощування рівня доходності можна використовувати методи оцінки конкурентоспроможності за 4 параметрами, які необхідно враховувати при оцінці сільськогосподарської продукції та продукції її переробки.
По-перше, це смакові властивості товару, що повинні відповідати нормативній документації країни. Кожний товаровиробник повинен мати сертифікат відповідності на свою продукцію, який підтверджує її якість. При цьому в якості нормативного параметру конкурентоспроможності виділяється “безпека”.
По-друге, це “доступність в ціні”. Споживач повинен мати можливість придбати той товар, який відповідає його купівельній спроможності.

інформацію для споживача, в тому числі реальну інформацію щодо вмісту

генно-модифікованих організмів. До того ж, конкуренція з імпортними товарами обумовлює необхідність нанесення штрихового коду.
І останнє це репутація або “імідж” товаровиробника.

Може бути використана методика оцінки конкурентоспроможності продукції за системою 111-555, сутність якої полягає у створенні експертної комісії з висококваліфікованих фахівців, які оцінюють той чи інший товар з встановленими ознаками: якість товару, його ціна, якість сервісу товару на конкретному ринку і експлуатації витрати на використання цього товару.
Експерт виставляє бали від 1 до 5 в залежності від значення фактору. При цій системі мінімальне значення буде дорівнювати 4 і максимальне – 20, що буде свідчити про найвищу оцінку товару і його конкурентоспроможність порівняно з іншими зразками.

Важливий вплив на результати дослідження здійснює кваліфікація експертів.

повинно враховувати фактори внутрішніх та зовнішніх дії, а мобілізація внутрішніх

господарських резервів по збільшенню обсягів продукції на продаж повинна включати реальні можливості підприємства наростити виробничі потужності та забезпечити ефективність використання всіх видів ресурсів.
При цьому показник обсягу реалізації виступає індикатором попиту і відображає еластичність зв’язку між виробником і споживачем.
Можлива (резервна) товарна продукція
↑
План ↑ОР↔ Попит на продукцію ↔ Обсяги експ.-імп. операцій ↔ Формування ціни
↑ Можлива (резервна) валова продукція
↑ Виробничі потужності (ресурсний потенціал)
Можливий обсяг продажу продукції є основою проекту виробничої програми підприємства, оскільки пропозиція виробника формується попитом на неї.
Саме тому, прийняття рішення щодо можливості нарощування ОР повинно бути взаємопов’язане із вимогами внутрішнього і зовнішнього ринку, необхідністю збільшення абсолютного розміру окремої продукції у окремому сегменті товарного ринку, а також галузевої структури товаровиробників (через взаємозаміну, взаємодоповненість окремого товару на ринку).

та якісними характеристиками.
Обґрунтовується взаємозв’язок між пропозицією, попитом, ціною і товарністю

окремих видів продукції.

Зміна ОР може проходити у двох напрямках:
1. Зміна залишків готової продукції на товарному ринку; зміна обсягів виробництва товарної продукції; зміна залишків готової продукції на кінець досліджуваного періоду.
2. Зміна залишків продукції відвантаженої на початок і кінець досліджуваного періоду; терміни оплати за відвантажену продукцію, які не настали; несплачені суми покупцями у обумовлений термін; продукція, яка знаходяться на збереженні у потенційних покупців.
Оптимізація всіх складових →↑↓ Абсолютний розмір витрат на зберігання →↑↓ Зміна абсолютного розміру прибутку – альтернатива через прийняття управлінських рішень.

орієнтованих галузей;
еластичність попиту на окремі види продукції;
можливості розширення обсягів валового

виробництва залежно від кон’юнктури ринку та зони переходу на нові види продукції;
дієвість економічних і правових регуляторів;
ризики.
Проводиться оцінка ризиків нереалізованої продукції, які визначаються величиною можливого матеріального і морального збитку підприємства.
Внутрішні причини виникнення:
Невірний прогноз попиту на продукцію.
Відмова покупців під впливом зниження якісних характеристик продукції.
Неефективна організація процесу реалізації продукції.
Низька конкурентоспроможність продукції.
Неврегульована цінова політика.
Зовнішні причини:
Неплатоспроможність покупців.
Підвищення процентних ставок за кредитами.
Демографічні та соціально-економічні аспекти (продовольча безпека держави).

продукції на реальні ринки збуту та можливості їх зміни у

напрямках місткості ринку на окремих його сегментах, динаміки обсягів продажу, доходності та положення (місця продукції) на окремому сегменті ринку.

Місткість ринку:
V = B+Z+I-E
B- виробництво окремого виду товару;
Z – залишки запасів;
I- обсяг імпорту;
E – обсяг експорту.
При цьому цінова політика підприємства повинна полягати у тому, що підприємство встановлює ціни на певному рівні і змінює їх в залежності від ситуації на ринку, щоб забезпечити досягнення короткострокових та довгострокових цілей з метою оволодіння певною часткою ринку, завоювання лідерства, отримання Прибутку (запланованого з урахуванням сукупних витрат) та темпів економічного росту.

біржової діяльності;
стимулювання цін кон’юнктурою внутрішнього і зовнішнього ринку;
державна політика впровадження

механізму ефективності ціноутворення.

Цінова політика підприємства коригується з урахуванням стадій життєвого циклу товару.
Так, на стадії проникнення товару на ринок переважно застосовують політику «зняття вершків».
На стадії зрілості цінова політика зорієнтована на отримання максимально можливого фінансового результату, а на стадії спаду – потребує додаткових вкладень скорочення ціни реалізації до тих пір, поки не з’явиться новий товар.
Важливим фактором нарощування грошових надходжень є організація процесу реалізації, сервісні послуги, реклама, які є потужними факторами конкурентної боротьби за покупця, але й потребують додаткових вкладень.

від реалізації.

Ціна реалізації одиниці продукції:

 КС = 68 грн.
Р = 74

грн.
ПП = 70 грн.

За незмінності ОР продукції, характеризуючи ціну - пропонуємо здійснювати реалізацію за 2-м каналом - реалізовувати 50 %.

Важливим фактором є наявність договору про здійснення поставки та платоспроможність покупців (етичність ведення бізнесу).

недотримання певних можливостей, ніж ліквідацію загроз. Така ситуація є типовою

для більшості сільськогосподарських товаровиробників, через невирішеність питань зовнішнього середовища. Тобто, ризик втрати платоспроможності є досить високим.
Враховуючи все вище викладене слід зазначити, що в умовах сьогодення кожний керівник повинен знаходити свій шлях у реалізації напрямків зміцнення ресурсного потенціалу та обов’язково орієнтуватися на зміни зовнішнього середовища, приймати оптимальні управлінські рішення для забезпечення достатності результатів виробничо-господарської діяльності.
Процес реалізації сільськогосподарської продукції повинен плануватися з урахуванням обсягів, асортименту та якості продукції (відповідно до вимог СОТ).