Модуль 7. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ

завдання, етапи та джерела даних аналізу.
Аналіз фінансових результатів діяльності.
Аналіз платоспроможності,

фінансової стійкості, ділової активності та оцінка імовірності банкрутства підприємства.
Обґрунтування резервів нарощування фінансових результатів та зміцнення фінансового стану підприємства.

результатів та фінансового стану підприємств, обґрунтування впливу факторів та можливостей

(резервів) щодо підвищення абсолютного розміру результатів діяльності та зміцнення фінансового стану, з урахуванням впливу внутрішніх та зовнішніх факторів.
Об’єкти аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:
1. Валове Д (В) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)
2. Чистий Д (В) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)
3. Валовий Прибуток (збиток)
4. Прибуток (збиток) від операційної діяльності
5. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності
6. Надзвичайні доходи
7. Чистий Прибуток (збиток)
8. ПДВ
9. Акційний збір
10. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг)
11. Адміністративні витрати
12. Витрати на збут
13. Інші операційні витрати
14. Фінансові витрати
15. Надзвичайні витрати
16. Податки та збори

видів діяльності підприємства, розрахунок та обґрунтування впливу факторів на зміну

абсолютного розміру і тенденцій зміни результативних показників, обґрунтування складових формування і розподілу чистого прибутку з метою ефективного управління доходами та витратами у напрямку забезпечення приросту розміру фінансових результатів та зміцнення фінансового стану.

Об'єктами аналізу фінансового стану підприємства:
Майновий стан підприємства
Рівень ділової активності
Рентабельність діяльності
Фінансова стійкість
Ліквідність (платоспроможність)
Інвестиційна привабливість

основі аналізу первинної бухгалтерської документації. Результати оперативного аналізу характеризують доходи,

витрати і фінансові результати за центрами відповідальності та окремими фінансово-господарськими операціями і складаються відповідно до мети оперативного управління доходами і витратами.
Другий етап дослідження доходів і витрат передбачає узагальнення облікової інформації за відповідними періодами, структурними підрозділами, видами діяльності підприємства.
Третій етап дозволяє здійснити ретроспективний та перспективний аналіз фінансових результатів, визначити ефективність фінансово-господарської діяльності, оцінити вплив факторів на рівень отриманого прибутку та рентабельності діяльності.
Четвертий етап є результатом проведеного дослідження та дає можливість на основі внутрішньогосподарських резервів і залучених коштів зробити короткий фінансовий план, оцінити доцільність витрат і отриманих доходів.

коефіцієнт покриття;
б) коефіцієнт швидкої ліквідності;
в) коефіцієнт абсолютної ліквідності.
II аналіз фінансової

стійкості:
а) коефіцієнт автономії;
б) коефіцієнт фінансування;
в) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;
г) коефіцієнт маневреності власного капіталу та робочого капіталу;
д) коефіцієнт фінансової залежності.
III аналіз майнового стану:
а) коефіцієнт зносу ОЗ;
б) коефіцієнт оновлення ОЗ;
в) коефіцієнт вибуття ОЗ;
г) структура активів.
IV аналіз ділової активності:
а) коефіцієнт оборотності активів;
б) коефіцієнт оборотності Дт і Кт заборгованості.
V аналіз розрахунково-платіжної дисципліни:
а) аналіз дебіторської заборгованості;
б) аналіз кредиторської заборгованості.
VI аналіз показників рентабельності:
а) рентабельність активів;
б) рентабельність власного капіталу;
в) рентабельність окремих видів продукції.

на порівнянні, але додається оцінка розподілу та напрямків використання прибутку.
Інтегральний

базується на SWOT-аналізі, TOWS-аналізі.
Методи факторного аналізу (елімінування).
Кореляційний аналіз полягає в тому щоб побудувати і проаналізувати економіко-статистичну модель у вигляді рівняння регресії, тобто у вигляді тієї чи іншої функції, яка наближено виражає залежність середнього результативного показника від одного або кількох факторів.
Дисконтування – це засіб приведення майбутнього доходу (видатків) і розмірів капіталу для зіставлення з сумою вкладеного капіталу в оцінці на момент вкладення. При дисконтуванні враховуються всі аспекти зміни вартості грошей у часі, яке дає змогу аналізувати динаміку капіталу і грошових видатків.
Дослідження фінансових результатів через коефіцієнт:
Для узагальнюючої оцінки.
Коефіцієнти рентабельності.
Коефіцієнти ефективності розподілу прибутку.
Інші групи коефіцієнту.
- Метод дослідження з використанням розрахунку валового доходу (приводиться на основі дослідження та виявлення найбільш ефективних галузей підприємства). Цей метод дозволяє визначити слабкі сторони кожної галузі та виявити реальні можливості резервів скорочення собівартості продукції.
Метод дослідження маржинального доходу по системі «Директ-костингу». Ця система є теоретичною базою аналізу витрат і оптимізації прибутку. ЇЇ ще називають «системою управління собівартості або системою управління підприємством».
Побудова та розрахунок моделей імовірності банкрутства підприємства, коефіцієнтів відновлення (втрати) платоспроможності
Ранговий аналіз, рейтинговий аналіз, кластерний аналіз.

джерело формування його капіталу та забезпечення фінансової стійкості, іміджу товаровиробника.
Дослідження

прибутку від реалізації продукції можна проводити за наступними напрямками:
Аналіз прибутку за об’єктами дослідження.
За сферами діяльності (інвестиційна, фінансова, операційна).

За організацією проведення аналізу (внутрішня, зовнішня).
За глибиною дослідження (експрес-аналіз, фундаментальний аналіз).
За масштабами діяльності (по підприємству, за окремими операціями, за структурними підрозділами).
За обсягом дослідження (повний, тематичний).
За періодом проведення (попередній, поточний та ретроспективний).

та у розрізі окремих видів продукції;
- аналіз фінансових результатів в

динаміці;
- визначення впливу факторів на рівень отриманого прибутку (собівартість реалізованої продукції, структура товарної продукції, обсяг реалізованої продукції, ціна реалізації, якість продукції, строки реалізації та ринки збуту);
- визначення резервів нарощування рівня прибутку від реалізації продукції (підвищення ціни реалізації, зниження собівартості продукції, нарощування обсягів реалізації, зміна ринків збуту, покращення взаємовідносин із переробними підприємствами).

рух грошових коштів
- Звіт про власний капітал
- Примітки до річної

фінансової звітності
- Виробничі плани та звіти за підрозділами підприємства
Фінансовий план, бізнес-план
Первинна та зведена бухгалтерська документація
Аналітичні таблиці, довідки, пояснення до звітів

сільськогосподарських підприємств суспільного сектору на початок 2000 року складала 497

одиниць, станом на початок 2010 року – 460 одиниць.
Питома вага прибуткових підприємств у 2000 році становила – майже 64,0%, у 2010 році (попередньо) – 80,2%.

динаміці
Питома вага недержавних підприємств суспільного сектору на початок 2010 року

становила 97,0%, з них прибуткових – 80,9%, збиткових – 19,1%. Рентабельність основного виду діяльності – 24,4%.
Серед 3,0% державних підприємств області прибуткових майже 60,0%, рентабельність основного виду діяльності - 3,6%.

діяльності у 2009 році

за результа-тами діяльності у 2009 році

на одне підприємство, тис.грн.
Кількість сільськогосподарських підприємств суспільного сектору які

сконцентровані у районах:
Очаківський – 10 одиниць
Арбузинський – 16
Снігурівський – 19
Врадіївський – 5
Найменший розмір прибутку отримано у розрахунку на одне підприємство:
Баштанський – 630,3 тис.грн. (29 одиниць)
Березнегуватський – 594,6 тис.грн. (28 одиниць)
Братський – 536,1 тис.грн. (19 одиниць)

і кількісне оцінювання впливу різних факторів на його розмір, а

також обґрунтування резервів нарощування абсолютного розміру прибутку.
Розрізняють такі напрямки аналізу:
зміна показників за досліджуваний період (горизонтальний аналіз);
структура показників та їх зміна (вертикальний аналіз).
Показники:
Прибуток від реалізації окремого виду продукції (товару, роботи або послуги) = Д (В) від реалізації – Собівартість реалізованої продукції (товару, роботи або послуги)
Прибуток від реалізації продукції в окремій галузі, підрозділі
Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції
Валовий прибуток = Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – Собівартість реалізованої продукції
Фінансові результати від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати – Витрати на збут – Інші операційні витрати
Фінансові результати від звичайної діяльності = Фінансові результати від операційної діяльності + Дохід від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи – Фінансові втрати – втрати від участі в капіталі – Інші втрати

– Податок на прибуток від звичайної діяльності
Чистий прибуток = Прибуток

від звичайної діяльності + Надзвичайні доходи – Надзвичайні витрати – Податки з надзвичайного прибутку

Факторний аналіз прибутку:
Зміна абсолютного розміру прибутку від реалізації будь-якого виду продукції здійснюється під впливом:
- кількість реалізованої продукції, її обсяг безпосередньо пов'язаний з посівною площею сільськогосподарських культур, врожайністю, співвідношенням залікової і фізичної маси, рівнем товарності;
- середня ціна реалізації одиниці продукції, яка безпосередньо пов’язана з асортиментом продукції на продаж, строками реалізації, ринками збуту, кон'юнктурою товарного ринку, якістю продукції;
- собівартість реалізованої продукції (витрати на виробництво та реалізацію, структурні зрушення у товарній продукції).
Аналіз впливу факторів на рівень прибутку від реалізації продукції доповнюється оцінкою впливу цін на сировину, матеріали, зміни тарифів, норм амортизаційних відрахувань, розцінок та окладів робітників, нарахувань на заробітну плату, зміни тарифів перевезення сільськогосподарської продукції, її зберігання.

відносному – рентабельність діяльності. Рівень рентабельності сільськогосподарської продукції в динаміці

представлено на рисунку 6.

і характеризують скільки одиниць прибутку (валового, операційного, чистого) отримують на

одиницю елементів виробництва (реалізованої продукції, загального капіталу, виробничих засобів, власного капіталу тощо).
Коефіцієнти рентабельності застосовують на кожному підприємстві для аналізу ефективності використання прибутку в динаміці за ряд періодів. Результати аналізу дають змогу зробити висновок щодо можливості максимізації прибутку підприємства.
Пошук резервів зростання прибутку та напрямків його ефективного формування і використання передбачає насамперед наявність таких умов, як подолання кризи неплатежів, поліпшення ціноутворення, поліпшення управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства.
Найбільш точно можна обґрунтувати фінансовий результат та рентабельність діяльності на наступний період з використанням побудови економіко-математичної моделі, в яку через обмеження внести максимальну кількість абсолютних значень факторів впливу (з урахуванням особливостей досліджуваного підприємства).

діяльності = Прибуток від звичайної діяльності (форма №2, р.190) /

Активи (форма № 1, р. 280)
Рентабельність капіталу за чистим прибутком = Чистий прибуток (форма № 2, р. 220) / загальний капітал (форма № 1, р. 280)
Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток (форма № 2, р. 220) / власний капітал (форма № 1, р. 380)
Рентабельність виробничих засобів (загальна рентабельність) = Чистий прибуток (форма № 2, р. 220) / виробничі засоби (форма № 1, р. 030+ р. 100 + р. 120)
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації = Прибуток від реалізації (форма № 2, р. 050 – р. 070 – р.080) / Дохід (виручка) (форма № 2, р. 035)
Рентабельність реалізації продукції за прибутком від операційної діяльності = Прибуток від операційної діяльності (форма № 2, р. 100) / Дохід (виручка) (форма № 2, р. 035)
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком = Чистий прибуток (форма № 2, р. 220) / Дохід (виручка) (форма № 2, р. 035)
Всі представлені показники рентабельності можна дослідити у динаміці, через порівняння у часі, з іншими підприємствами, а також з використанням факторного аналізу.
Представлені показники можна охарактеризувати через побудову кратної аналітичної моделі та обґрунтування впливу факторів з використання способу прямих та обернених зв'язків.

Рентабельність витрат на оплату праці = Чистий прибуток / Фонд

оплати праці підприємства

Рентабельність поточних витрат = Чистий прибуток / Поточні витрати (Матеріальні витрати + ФОП)

Рентабельність функціонуючих коштів = Чистий прибуток / Кошти в обігу

Рентабельність фінансових вкладень = Доходи від цінних паперів / середньорічна сума фінансових вкладень підприємства

Рентабельність продукції = Валовий прибуток / Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг)

банкрутства підприємства.

іншими суб'єктами ринку, державою, власною успішністю. Результати аналізу більше цікавлять

кредиторів підприємства, оскільки це надає можливість обґрунтувати здатність підприємства погасити свої зобов'язання.
Платоспроможність – можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства.
Ліквідність – здатність підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів у грошові кошти.
Етапи аналізу:
1. Аналіз ліквідності балансу
2. Аналіз показників ліквідності через розрахунок коефіцієнтів:
- абсолютної ліквідності = грошові кошти та їх еквіваленти / поточні фінансові інвестиції (норматив > 0,2-0,35)
- швидкої ліквідності = грошові кошти / короткострокові фінансові вкладення + дебіторська заборгованість (норматив 1,0-2,0)
- поточної ліквідності = поточні активи / поточні зобов'язання (норматив 1,5-2,5)
- критичної ліквідності = поточні активи – виробничі запаси – затрати / поточні пасиви (норматив 0,7-0,8)

діяльності та фінансово-економічного розвитку. Характеризує результат його поточного, інвестиційного та

фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємств відповідати за своїми борговими зобов'язаннями, нарощувати сукупний потенціал. Фінансова стійкість виступає головною умовою життєдіяльності і основою стабільного стану підприємства, характеризує ступінь фінансової незалежності підприємство щодо володіння своїм майном й його ефективним використанням.

Показники:
- характеризують абсолютну фінансову стійкість через аналіз власних оборотних коштів, власних і позикових джерел формування запасів та витрат, величину джерел формування запасів і витрат;
- характеризують відносну фінансову стійкість через аналіз коефіцієнтів (забезпечення запасів власними коштами, маневреності власного капіталу, довгострокового залучення позикових коштів, стабільність структури оборотних коштів, виробничих засобів, постійного активу, накопичення амортизації, реальності вартості основних засобів, мобільності активів).
Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов'язково мати власні оборотні кошти.

підприємство на ринках продукції, праці, капіталу, це виробнича та комерційна

діяльність підприємства.
Якісними критеріями ділової активності може бути: широта ринків збуту продукції підприємства; репутація (імідж) підприємства; стійкість зв'язків з партнерами; експортні можливості; популярність продукції серед споживачів.
Кількісна оцінка ділової активності підприємства може здійснюватися за ступенем виконання плану основних показників або за рівнем економічної ефективності використання ресурсів.
Оцінюючи основну динаміку показників, необхідною складовою аналізу є зіставлення темпів їх зміни. Оптимальним вважається таке співвідношення:
Т пр >Т ор >Т к >100,0%, де
Т пр - темп зміни прибутку;
Т ор – темп зміни обсягів реалізації продукції;
Т к – темп зміни суми активів (сукупного капіталу) підприємства.
Представлена формула характеризує наступне: економічний потенціал підприємства зростає, розширюються масштаби його діяльності; обсяг реалізації підвищується вищими темпами в порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу (ресурси підприємства використовуються ефективніше); прибуток підприємства зростає випереджаючими темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу).

обороту його запасів. Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і

динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності суб'єкту ринку.

Показники, що характеризують ділову активність підприємства:

- коефіцієнт загальної оберненості капіталу = Дохід (виручка) від реалізації / загальний капітал підприємства
Коефіцієнт оберненості мобільних засобів = Дохід (виручка) від реалізації / середня величина мобільних засобів (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи)
Коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних запасів = Дохід (виручка) від реалізації / середня за період вартість запасів і затрат по балансу підприємства
Коефіцієнт оберненості готової продукції = Дохід (виручка) від реалізації / середня за період величина готової продукції (зростання коефіцієнта свідчить про підвищення попиту, скорочення – про залишки продукції)
Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості = Дохід (виручка) від реалізації / середня за період дебіторська заборгованість
Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості = Дохід (виручка) від реалізації / середня за період кредиторської заборгованість
Питома вага продукції на експорт = Дохід (виручка) від реалізації продукції на експорт / Загальний дохід (виручка) від реалізації продукції

який обчислюється за формулою:

К сез = Пр – Див /

ВК, де

Пр – чистий прибуток по підприємству;
Див – дивіденди, що виплачують акціонерам;
ВК – власний капітал підприємства.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок фінансово-господарської діяльності, а не за рахунок залучення додаткового акціонерного капіталу. Тобто, він показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємств в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою тощо.

фінансова неспроможність боржника здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями.
До стану банкрутства

підприємство може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість, тому саме на них базується аналіз імовірності настання такого стану.
У передбаченні можливого банкрутства, крім підприємства, зацікавлені його партнери, інвестори, позичальники, постачальники, страхові компанії, держава.
Прогнозування банкрутства підприємства має на меті ідентифікацію. потенційної загрози банкрутства для своєчасного формування системи заходів та нейтралізації негативних тенденцій розвитку фінансової ситуації на підприємстві.
Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій розроблена Методика проведення поглибленого аналізу фінансового-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій.
Основним завданням проведення аналізу є оцінювання результатів господарської діяльності за попередній і поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішень про визначення структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства – платоспроможним (неплатоспроможним). Методика складається з двох частин:
Аналіз фінансового стану;
Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.
Результат – подання пропозиції в аналітичній записці щодо внесення (не внесення) підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств.

Е. Альтманом через розрахунок Z-показника:
Z = -0,3877-1,0736 К покриття

+ 0,0579 К фінансової залежності
2. П’ятифакторна модель Е. Альтмана 1968 року через розрахунок Z-показника:
Z = 1,2А +1,4В+3,3С+0,6Д+1,0Е
У моделі використовується поняття ринкової капіталізації підприємства, яке ускладнює розрахунки для вітчизняних підприємств
3. П’ятифакторна модель Е. Альтмана 1983 року через розрахунок Z-показника:
Z = 0,717А +0,847В+3,107С+0,42Д+0,995Е
4. Модель Спрінгейта:
Z = 1,03 Х1 – 3,07 Х 2 + 0,66 Х3 + 0,4 Х4
5. Модель Лису:
Z = 0,063 Х1 – 0,092 Х 2 + 0,57 Х3 + 0,001 Х4
6. Модель Таффлера:
Z = 0,03 Х1 – 0,13 Х 2 + 0,18 Х3 + 0,16 Х4
7. Показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:
Z = 0,16 Х1 – 0,22 Х 2 + 0,87 Х3 + 0,10 Х4 – 0,24 Х 5
8. Коефіцієнт Бівера (рекомендоване значення знаходиться в інтервалі 0,17-0,4).
К б = Чистий прибуток + Амортизація / Довгострокові зобов'язання + Поточні зобов'язання

потенційних ризиків помилкових дій з боку менеджерів (ризик упущеної вигоди,

збільшення витрат, скорочення платоспроможності), а також ризик впливу стихійних сил, виникнення форс-мажорних обставин.

Окремо слід досліджувати виробничий ризик, який пов'язаний з особливостями сільськогосподарського виробництва, комерційний ризик, який безпосередньо пов'язаний з реалізацією продукції, робіт та послуг, кон'юнктурою ринку, а також фінансовий ризик, який може виникнути через реалізацію відносин підприємств з банками, інвестиційними, страховими, лізинговими компаніями тощо.

Крім цього оцінка ризиків повинна враховувати тривалість дії негативних факторів на результативність діяльності підприємств, а саме оцінка довгострокових ризиків, які пов'язані з негативними тенденціями економічного розвитку, а також короткострокові ризики.

виникати через інфляційний, процентний, валютний, податковий,
інвестиційний, депозитний, кредитний ризики.

Дослідження зазначених ризиків може бути лише суб'єктивним, так як вони виникають на рівні держави і не залежать від діяльності певного господарюючого суб'єкта. Мінімізація цієї групи ризиків може бути досягнута лише через державні важелі.

Так як прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції для сільськогосподарських товаровиробників є основним джерелом чистого прибутку, прогноз його рівня та можливості мінімізації ризиків для партнерів підприємства на наступний період можна розрахувати з використанням методу екстраполяції трендів за рівнянням прямої.
Найбільш точні розрахунки можна отримати через побудову та вирішення економіко-математичної задачі: максимум прибутку за мінімум витрат.

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану, обґрунтування факторів впливу та можливостей подальшого розвитку буде дієвим для прийняття управлінських рішень тільки за умови:
проведення комплексної оцінки діяльності підприємства;
використання достовірної інформаційної бази;
використання максимального обсягу внутрішньої та зовнішньої інформації;
вільне володіння формалізованими та неформалізованими методами і прийомами економічного аналізу;
проведення оперативного аналізу та прийняття відповідних рішень.

заходів:

- уникнення ризиків через мінімізацію незапланованих втрат та захисту

від невиконання договірних зобов’язань, ефективне використання власних та залучених коштів, реалізація управлінських рішень у напрямку підвищення платоспроможності підприємства тощо;
- утримання ризиків через ефективне дослідження можливих втрат коштів та внутрішнє страхування (створення резервного або страхового фонду);
- мінімізація ризиків через диверсифікацію та лімітування, тобто максимально чіткий розподіл грошових коштів між різноманітними активами та встановлення відповідних фінансових лімітів (нормативів) за окремими напрямками діяльності підприємства;
- передача ризику через зовнішнє страхування можливих ризиків підприємства.
Для проведення заходів по мінімізації ризиків необхідно використовувати сукупність методів та прийомів зменшення можливих фінансових втрат. Їх вибір та напрямки реалізації значною мірою залежить від специфіки діяльності підприємства, реалізації стратегій розвитку підприємства.
 

залишається проблематичним через неврегульованість земельних відносин, невирішеність кадрових питань, демографічної

ситуації, правового забезпечення, а саме головне, низького рівня зацікавленості населення сільських територій змінювати відношення до аграрного бізнесу через тривалу нестабільність та перевагу загроз над можливостями.
Ступніть ризику не повернення коштів буде достатньо високим, але досвід зарубіжних країн показує, що в сільське господарство можна і необхідно вкладати кошти, це буде прибутковим (доцільним) для інвестора і для товаровиробника. А умови що склалися на світовому ринку продовольства та пріоритетність у мінімізації продовольчої кризи надають реальні можливості залучення та отримання інвестиційних коштів для розвитку та нормального існування вітчизняних сільськогосподарських підприємств в умовах зовнішньої торгівлі.
На сучасному етапі, враховуючи проведені дослідження, ми вважаємо, що для забезпечення можливості економічного зростання та розвитку галузі сільського господарства, необхідно на державному рівні мотивувати товаровиробників у напрямку інтенсивного розвитку галузей та нарощування валового виробництва не лише продукції рослинництва, а і продукції тваринництва. Значним буде позитивний вплив урегульованості земельних відносин та гарантії держави щодо прав власності на продуктивні земельні ділянки.