Молодіжна політика в Україні

є створення умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої

людини – громадянина України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.
В останню неділю червня Україна святкує День молоді. Молодість – це прекрасний час надій і впевненості у тому, що всі мрії обов'язково збудуться. Час, коли зустрічаєш найвірніших у своєму житті друзів, коли закладаються основи майбутнього твого життя. Тому важливо використати всі переваги цієї прекрасної пори.
Молодь – суспільний прошарок, який має своє місце в соціальній структурі та відіграє особливу роль у суспільстві. Саме молодь виступає провідником соціально-економічного, політичного і духовного відродження, рушієм нових якісних змін, викликаних назрілими потребами суспільства. Тому держава, що прагне до прогресивного розвитку, потребує якомога повнішого залучення молоді до трансформаційних процесів.

визначається наступними чинниками:
– мінімальна участь молоді в об’єднаннях громадян, повільне

зростання громадянської та національної свідомості, активності молоді;
– відсутність системи формування ціннісних орієнтацій;
– низький рівень поінформованості молоді з питань участі в усіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної молодіжної політики;
– нелегальна зовнішня трудова міграція частини молоді;
– низьким рівнем правової освіти молоді та знанням шляхів захисту своїх прав;
– відсутністю рівності можливостей та стартових умов для всієї молоді.

країни і адекватна своєму часу. Вона адаптована до сучасних соціально-економічних

і політичних умов. Разом з тим, існує чимало соціально невлаштованих і неблагополучних молодих людей. Відбувається зростання традиційних і зародження нових «груп ризиків».
Негативні тенденції, що зараз домінують в молодіжному середовищі:
– зменшується абсолютна чисельність і частина молоді в структурі населення у зв'язку з негативними демографічними процесами;
– погіршується стан фізичного і психічного здоров'я молодого покоління, що може призвести до якісного зниження репродуктивного, інтелектуального, економічного потенціалу суспільства. Найвразливішим і незахищеним сьогодні є здоров'я молодих людей в підлітковій віковій групі;
– триває маргіналізація і криміналізація молодіжного середовища, збільшується число молодих людей, схильних до правопорушень;
– знижується якість освіти;
– відбувається деградація структури зайнятості, руйнування трудової мотивації молодих працівників. 

і послуг, віддають перевагу робочим місцям, що не вимагають високої

професійної кваліфікації;
– частина підприємців не перевищує 2-3% від чисельності всієї молоді, молоді люди практично не представлені в малому і середньому бізнесі;
– відбувається деформація духовно-етичних цінностей, розмиваються моральні обмежувачі на шляху до досягнення особистого успіху;
– слабо розвивається культура відповідальної громадянської поведінки.
Характерними рисами масової молодіжної свідомості стають: правовий нігілізм, відсутність соціальної волі, «стадний» інстинкт та ін.
Водночас, спостерігається зростання позитивних тенденцій в розвитку української молоді:
– у молодіжному середовищі дозріває потужний інноваційний потенціал. Збільшується число молодих людей, що вибирають особисту ініціативу як головний спосіб вирішення своїх проблем;
– зростає самостійність і практичність, відповідальність за свою долю, мобільність, сприйнятливість до нового;
– збільшується престижність якісної освіти і професійної підготовки.

використанню отриманих знань як основи особистого і професійного успіху і

майбутнього добробуту;
– зростає економічна зацікавленість у збереженні свого здоров'я;
– сучасна молодь стала повноправною частиною міжнародного молодіжного співтовариства, активно інтегрується в глобальні економічні, політичні і гуманітарні процеси.
Поряд з процесом розвитку цих тенденцій за останнє десятиліття зазнав істотних змін характер ставлення держави і суспільства до молоді:
– споживче ставлення до молоді у сфері економіки і праці змінилося незатребуваністю;
– насторожене, недовірливе ставлення у сфері політики змінилося відвертими маніпуляціями. Молодь розглядається виключно як електоральний ресурс;
– тотальний контроль у сфері культури змінився байдужістю і передачею даної сфери під вплив засобів масової інформації та індустрії розваг, бізнес яких побудований на культивуванні споживача, примітивних людських інстинктів;
– повчально-опікунське ставлення в духовно-ідеологічній і виховній сферах трансформувалося в нерозуміння і байдужість з боку старших поколінь. Домінує погляд на молодь як на пасивну соціальну групу, що перебуває в перехідному, маргінальному стані.

формується або на основі кримінальної субкультури, або на основі ціннісно-поведінкових

моделей, руйнівних національно-культурну самоідентифікацію молодих українців.
Ускладнює ситуацію відсутність суспільно-визнаних морально-етичних орієнтирів розвитку, образу майбутнього, слабо розвинені умови для самореалізації і втілення соціально значимих ініціатив молоді. Відсутній механізм узгодження інтересів молоді з інтересами інших груп суспільства.
Розвиток позитивних тенденцій і використання потенціалу інноваційної активності молоді на користь творення і громадянського служіння може бути досягнуте лише при створенні адекватної системи участі держави і суспільства в процесах соціалізації молоді, розвитку цивілізованих механізмів взаємин між суспільством і новими поколіннями, що входять до нього.

становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних

гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
– допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
– залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
– надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
– координація зусиль всіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

політики. Для суспільства це має принципове значення, адже саме молодь

є тією соціальною групою, яка вирішальним чином визначає зміст і характер майбутнього, концентрує в собі перспективні тенденції суспільного розвитку. Суспільство, сім’я, школа, громадськість неодмінно ставлять перед собою завдання виховати людину-громадянина, тобто особистість з певним набором рис, якостей та характеристик, яка вміє жити спільно з іншими, дотримуючись побудованих на історії, традиціях, надбаннях своїх попередників норм співжиття, які склалися на національному ґрунті.

умов для формування у молоді сталих традицій та мотивацій щодо

здорового способу життя;
– сприяння забезпеченню зайнятості молоді;
– сприяння діяльності молодіжних, дитячих громадських організацій та їх спілок;
– створення умов для залучення широких верств населення до занять фізичною культурою і масовим спортом;
– удосконалення системи дитячо-юнацького та резервного спорту;
– сприяння діяльності громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості ветеранів фізичної культури і спорту України;
– забезпечення підготовки та участі збірних команд України у змаганнях міжнародного рівня, зокрема, у І зимових Юнацьких Олімпійських іграх             2012 року (м.Інсбрук, Австрія), Іграх ХХХ Олімпіади 2012 року, ХІV літніх Паралімпійських іграх 2012 року (м.Лондон, Великобританія), 40-ій Всесвітній шаховій олімпіаді (м.Стамбул, Туреччина), ІХ Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту 2013 року (м.Калє, Колумбія), ІІ Всесвітніх іграх з єдиноборств 2013 року (м. Санкт-Петербург, Росія);
– сприяння створенню сучасної спортивної інфраструктури на рівні світових стандартів та вимог міжнародних спортивних федерацій;
– сприяння отриманню акредитації ВАДА лабораторії антидопінгового контролю Національного антидопінгового центру України.

особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій

сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Вона поширюється на громадян України віком від 14 до      35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

економічних процесів. Завдання забезпечення її поступального, стійкого розвитку і безпеки

вимагає ефективної і адекватної реакції на сучасні виклики, досягнення національної конкурентоспроможності у всіх сферах.
Розвиток демократичної держави з сучасною соціально спрямованою економікою буде ефективнішою лише за активної участі молоді. Творчий потенціал і соціальний ресурс молоді є одним з найважливіших основ модернізації суспільства. В умовах нових світових впливів (дружньої до молоді держави) назріла гостра необхідність посиленої уваги до молоді з боку держави, розробки системного, ретельно вивіреного, науково обґрунтованого і довготермінового плану дій, результати якого стануть відчутні в близькій перспективі.

забезпечення відтворення інтелектуального й трудового потенціалу суспільства. Перспективи збереження й

нагромадження такого потенціалу нерозривно пов'язані зі здійсненням комплексу заходів з освіти й виховання молоді. В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів І-ІV рівнів акредитації і, насамперед, молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою

і суспільством. Необхідно на державному рівні створювати умови для самореалізації молоді і включення молоді в процеси розвитку України. Це розширить соціальну базу перетворень, забезпечить соціальне, культурне і економічне відтворення і розвиток країни.

напрямками діяльності є:
– забезпечення правової й соціальної захищеності молоді;
– надання

молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, охороні здоров'я, професійній підготовці й працевлаштуванню;
– забезпечення збалансованого сполучення державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні і реалізації національної молодіжної політики;
– пріоритет суспільних ініціатив стосовно аналогічної діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді;
– залучення молодих громадян до особистої участі у формуванні і реалізації програм, що стосуються молоді, суспільства та держави.

творчого потенціалу, розвиток підприємницької активності, формування в них світогляду громадянина-патріота,

творця майбутнього своєї країни багато в чому обумовлено наявністю підтримки й проведенням активної політики з боку держави й місцевої влади.

державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості

для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді – брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв’язанні стратегічних проблем розвитку суспільства.

не відповідає масштабу завдань і викликів, що постають перед державою

і суспільством. Мозаїчність, що полягає у підходах до формування законодавчої бази, фінансування, створення структур органів по роботі з молоддю, визначенню їх повноважень і функціонала, відсутність чіткої внутрішньої організації знижують ефективність державної молодіжної політики, позбавляють її комплексності і системності.
Програму дій держави і суспільства в цій сфері, механізми вирішення цих завдань й покликана визначити сучасна молодіжна політика.

особливості сучасної держави, суспільства і молоді, наповнити її новими змістом

і вмістом – першочергове завдання влади. При цьому у держави є реальна можливість зайняти в цій сфері лідируюче положення, забезпечивши собі тим самим передові позиції в глобальному розвитку.
Молодіжна політика України повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

законодавчих актах:
Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в

Україні”, закони України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про охорону дитинства”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”.
З метою посилення ефективності державної політики розроблено і прийнято ряд нормативно-правових актів, які зосереджуються на окремих спеціалізованих сферах, до яких відносяться закони України: „Про додаткові заходи забезпечення працевлаштування молоді”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про освіту”, тощо.
Посилюють законодавчу підтримку укази Президента України та Постанови Кабінету міністрів України. Зокрема, Указ № 616/2008 „Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді”. Основні права й обов’язки молоді, як і інших громадян України, зафіксовані в Конституції України (Ст. 53).
Важливим напрямом у впроваджені комплексного підходу до законодавчого врегулювання питань молодіжної політики стало затвердження Державної цільової соціальної програми „Молодь України” на 2009-2015 роки. Програма передбачає відхід від патерналістської моделі державної політики щодо молоді та співпрацю відповідно до законодавства з громадськими і благодійними організаціями. Це дасть змогу запровадити ефективний механізм партнерства та взаємодії.
Чинним законодавством передбачені певні правові гарантії щодо підтримки молоді. Проте наявність багатьох правових передумов не гарантує їх реалізації. Недосконалість механізму впровадження державних гарантій призводить до невиконання законодавчих вимог.
В умовах погіршення соціально-економічного стану держави молодь потребує першочергової підтримки держави у працевлаштуванні, забезпеченні житлом, сприянні у збереженні здоров'я.

молоді є потужним фундаментом соціально-економічного та духовного розвитку держави. Студентство

України складає 2,7 млн, що становить майже 6 % усього населення України.
Особливої актуальності набуває законодавча підтримка студентської молоді у трьох напрямах.
1.   Розмір студентських стипендій. З 1 січня 2009 р., відповідно до статті 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учня професійно-технічного навчального закладу становить 200 грн. на місяць, для студента вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації – 400 грн., для студента вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівня акредитації – 530 грн. на місяць. Такий самий розмір стипендій був у студентів з вересня 2008 р. Таким чином, нарахування стипендій відбувається без урахування рівня інфляції.

Міністерства освіти та науки України, перебуває 1687 гуртожитків, у тому

числі ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації – 522, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації – 301, професійно-технічних навчальних закладів – 864 гуртожитки. У Державному бюджеті України на 2009 рік не заплановано фінансових ресурсів на реконструкцію та ремонт гуртожитків.
3.   Студентська сім’я. За даними Державного комітету статистики за 2008 р. було зареєстровано 22,5 тис. студентських сімей, в яких виховувалося понад 12 тис. дітей. Студентська родина живе сьогодні в дуже важких матеріальних умовах і доволі часто повинна поєднувати навчання з вихованням дитини. Особливою проблемою є житлове питання, – не всі навчальні заклади дають можливість одержати сімейні гуртожитки.
Одним із дієвих напрямів запровадження державних соціальних програм, спрямованих на соціалізацію та адаптацію студентської молоді, є допомога у діяльності Студентських соціальних служб. На початок 2009 р. діє 153 заклади, що становить 43 % від загальної кількості ВНЗ III–IV рівня акредитації. Потребує поширення позитивного досвіду вже діючих студентських соціальних служб з метою їх подальшого впровадження.

яке гарантує право молоді займати важливе місце в суспільстві. Проте

нормативно-правове забезпечення практично є несистематизованим, що ускладнює його застосування. Існує потреба оптимізації механізмів реалізації цих законодавчих гарантій у молодіжній сфері відповідно до сучасних реалій.
Зберігається тенденція незайнятості серед молодих людей. В умовах скорочення попиту на робочу силу в усіх галузях господарства державного захисту потребує молодь. Домінуючими факторами при отриманні робочого місця залишаються вимоги професійного досвіду, стажу роботи. Існуюча державна програма пільгового забезпечення молоді житлом потребує істотного реформування. Недостатність фінансування, повільні темпи будівництва фактично гальмують реалізацію програми. 
На регіональному рівні рекомендувати профільним управлінням із залученням громадських організацій створити координаційні ради з питань реалізації політики зайнятості молоді, надавши їй право визначати механізми цієї політики та координувати діяльність органів, які її здійснюють.

населення. Поширення інфікованих захворювань, шкідливих звичок, епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу вже

певним чином регулюється на державному рівні. Але збереження низького рівня медичних послуг, обмеження доступу до якісного медичного обслуговування для молоді потребує розробки і закріплення пільгових програм для молоді, особливо малозабезпечених категорій. Рекомендувати Міністерству охорони здоров’я України розробити Національну програму щодо формування здорового способу життя, передбачити залучення до її реалізації неурядових організацій.     
Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України разом з профільними міністерствами переглянути пріоритетність фінансування державних соціальних молодіжних програм на 2009 р. Розробити зміни до Державного бюджету України на 2009 рік передбачити збільшення обсягів фінансування на пільгове довгострокове кредитування молодих сімей для будівництва та придбання житла.
Розробити систему стимулювання залучення позабюджетних коштів для  запровадження нових механізмів кредитування молодих сімей, молодіжного підприємництва, молодіжного житлового будівництва.
Здійснити заходи щодо соціальної підтримки студентської молоді, розробити чітку нормативно-правову базу щодо організації діяльності трудових об'єднань молоді, яка має визначити порядок формування, підготовки та організації діяльності трудових об'єднань молоді.

Україні / Матеріали засідання круглого столу / За ред. Ю.В. Макогона. –

Донецьк: Дон ФНІСД, 2009.
Аналітичний звіт за результатами досліджень „Молодь України: червень 2007 р.” http://www.dipsm.org.ua
Державний комітет статистики України http://www.ukrstat.gov.ua
Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" із змінами від 23.03. 2004.
Соціологія: Курс лекцій / В. М. Піча, О. М. Семашко, Н. Й. Черниш та ін. За ред. В. М. Пічі. – К.: Заповіт, 1996. – С. 223.
Пірен М. І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003.
Пірен М. І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003.
Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні: Декларація від 15 грудня 1992 р. № 2859 / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16.
Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. № 2998 // Відомості  Верховної Ради України. – 1993. – № 16.
Семигіна Т. Соціальна політика у глобальному вимірі. – К.: Універ. вид-во «Пулосари», 2003.
Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій / М. Ф. Головатий (кер. авт. кол.), М. П. Лукашевич, Г. А. Дмитренко та ін. – К.: МАУП, 2004.