Мовна політика в сучасній Україні

в Україні: політичний і юридичний аспекти.

можливостей політичної лінгвістики : [монографія] [Текст] / Л. П. Нагорна.

- Київ : Світогляд , 2005 .- 315 с.
2. Українська мова у XX сторіччі : історія лінгвоциду : документи і матеріали / [упоряд. : Л. Масенко та ін.] - К. : Вид-ий дім ''Києво-Могилянська академія" , 2005 .- 399 c.
3. Масенко Л.  Мова і суспільство : Постколоніальний вимір / Масенко Л.— К.: Вид-ий дім `Києво-Могилянська академія`, 2004. — 163 c.

керівництво суспільною мовною діяльністю, а також вплив держави на повсякденне

мовлення з метою його удосконалення як найважливішого засобу спілкування й показника загальної культури людини.

в галузі культури й освіти, виражена в законодавчих актах, урядових

постановах і комплексі практичних заходів, що регулюють формування і розвиток офіційної (державної) мови, а в багатонаціональних державах – також співвідношення державної і національних мов.

актуальними є такі чинники:
• законодавче регулювання мовних процесів;
• нормативність

і стилістична диференціація літературної мови;
• взірцевість мови друкованих та електронних ЗМІ, державних документів, парламентських виступів, виступів провідних політичних діячів;
• підвищення мовної культури в середній і вищій школі;

знань у пресі, по радіо, на телебаченні;
• урахування проблем

багатомовності, мовних прав представників етнічних меншин;
• створення громадських та державних організацій, покликаних контролювати й корегувати стан мовної політики.

Типи мовної політики[1]
1) політика асиміляції (політика, що виділяє одну

мову на шкоду іншим);
2) політика невтручання;
3) політика виділення офіційної мови (політика, що віддає перевагу мові, визначеній як офіційна);
4) секторна політика;

[1] Руссо Л.-Ж. Разработка и проведение в жизнь языковой политики // Языковая политика в современном мире. – СПб., 2007. – С. 121.

прав офіційної мови й обмеження прав інших мов);
6) політика двомовності

або тримовності (статус рівноправності мов);
7) політика стратегічної багатомовності (прагматична політика, спрямована на забезпечення ефективного спілкування між людьми, що говорять різними мовах);

до мов великих співтовариств;
9) мовна політика змішаного типу (одночасне застосування

різних типів втручання).

сучасній Україні.

держави. Мовна політика держави складається із сукупності втручань:
1) мовна інтервенція

– пряме втручання, юридично забезпечене;
2) непряме втручання, коли юридичними засобами закріплюється наявна в державі мовна ситуація.

втручання держави може призводити до низки негативних наслідків:
1) негативний вплив

на менш поширені мови, мови національних меншин, які можуть зникнути через деякий час;
2) мовні конфлікти – конфронтація носіїв різних мов, якщо відповідне вживання їх не уточнене і не підтримується державою.

мови, що становить сукупність юридичних документів (законів, правил, декретів тощо),

які визначають права й обов’язки щодо вживання мов, регламентація їх використання в різних секторах суспільного життя на певній території.
Предметом мовного права стають не мовна система чи сама мова, хоча тенденція впливу офіційних органів на мовний код поширюється. Мовне право ставить на меті фіксацію правил, що визначають вибір мови у відповідних сферах спілкування.

складаються юристами за бажаної участі лінгвістів і соціолінгвістів. Це забезпечує

системність мовного законодавства, його беззаперечність та легкість застосування.

В Україні використання мов регулюється такими нормативними актами:
1) Конституцією України;
2)

Законом України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989;
3) Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 10 Конституції України від 14.12.1999 № 10-рп/99;

України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012.
5) Європейською хартією

регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Верховною Радою України 15 травня 2003 р.

конвенцією Ради Європи про захист національних меншин від 1 лютого

1995 року, ратифікованою Верховною Радою України 9 грудня 1997 р.
7) Конвенцією про забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, укладеною 21 жовтня 1994 р. в Москві державами Співдружності Незалежних Держав за участю України.
8) Відомчими документами.

стаття 10: “Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує

всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом ”.

Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата

України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України
(справа про застосування української мови)

N 10-рп/99 14 грудня 1999 року

державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус

обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя.
Конституцією України статус державної мови надано українській мові (частина перша статті 10). Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, що зазначено у преамбулі Конституції України, нації, яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі.

"державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так,

що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.

України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі

у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.
У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п'ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

- закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного

управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо (Закон «Про засади мовної політики»).

або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах

певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;
рідна мова - перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві;

нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові

етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

потреб українців, які проживають за межами держави.

та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи

обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
...

належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на

навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування

строком на п'ять років.
Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

законом випадках, народні засідателі і присяжні.
...
На посаду судді може

бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

суддів Конституційного Суду України.
... Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин

України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Верховної Ради України ведеться державною мовою”, а „у разі, коли

промовець не володіє державною мовою, він має право виступати іншою мовою. Про свій намір виступати іншою мовою промовець завчасно повідомляє головуючого на засіданні у заяві на виступ, якщо бажає, щоб було забезпечено переклад його виступу українською мовою. Секретаріат Верховної ради України забезпечує переклад його виступу українською мовою”.

(ЗУ«Про основні засади…»)
1. Засідання Верховної Ради України, її комітетів і

комісій ведуться державною мовою. Промовець може виступати іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради України.
2. Проекти законів, інших нормативних актів вносяться на розгляд Верховної Ради України державною мовою.

можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту

та володіють державною мовою (ст. 7).

та органів місцевого самоврядування (ЗУ«Про основні засади…»)

1. Основною мовою роботи,

діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування може використовуватися регіональна мова (мови). У листуванні цих органів з органами державної влади вищого рівня дозволяється застосовувати цю регіональну мову (мови).

Мова економічної і соціальної діяльності (ЗУ«Про основні засади…»)
1. В економічній

і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови або мови меншин.
2. В економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.
3. У внутрішніх правилах підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спілкуванні співробітників використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мови меншин. В роботі підприємств можуть використовуватися й інші мови.

Мова освіти (ЗУ«Про основні засади…»)

1. Вільний вибір мови навчання є

невід'ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов'язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство.
2. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи,

групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від учнів (для неповнолітніх - від батьків або осіб, які їх замінюють), студентів згідно із законодавством України про освіту.
5. З метою підтримання нечисленних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи формування малокомплектних навчальних закладів, класів, груп і забезпечуються умови для їх функціонування.

визначається засновниками (власниками) цих закладів.
7. В усіх загальних середніх навчальних

закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Обсяг вивчення регіональних мов або мов меншин визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цих мов на відповідній території.
8. У державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням регіональними мовами вивчення предметів ведеться регіональними мовами (за винятком української мови і літератури, вивчення яких ведеться українською мовою).

навчанням регіональними мовами або мовами меншин, здійснює методичне забезпечення такої

підготовки.
12. Навчальні заклади можуть створювати класи, групи з навчанням іноземними мовами.

мовою.
Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин,

що компактно проживають на даній території.
Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми (передачі) не є українською, такі фільми та/чи програми (передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою.
Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення.
Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовами (ст. 10).

Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а

також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається (ст. 4).

(ЗУ«Про основні засади…»)

1. Кожному гарантується право споживати інформаційну продукцію засобів

масової інформації будь-якою мовою. Це право з поважанням принципу незалежності і самостійності засобів масової інформації забезпечується створенням умов для розповсюдження інформації різними мовами і вільного вибору мови її споживання. Держава сприяє виданню і розповсюдженню аудіо- та аудіовізуальних творів, друкованих видань державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин.

місцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах території, на

якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, - також цією регіональною мовою (мовами). У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.

мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та

іншими мовами - як однією, так і кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками.

озвученням чи субтитруванням державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин

на розсуд телерадіоорганізацій. За наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами із забезпеченням вільного вибору споживачами мови цих творів.

до установчих документів.

і громадянина (ЗУ«Про основні засади…»)
3. Кожному гарантується право на захист

у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.