Міжнародна безпека

Володимирівна

знань, умінь і практичних навичок у сфері міжнародної безпеки, а

також форм, методів і механізмів її забезпечення.

рівнів, ключових принципів та історичних передумов формування;
засвоїти знання щодо суб’єктів

та об’єктів міжнародної безпеки;
навчити визначати сутність та загрози національній економічній безпеці, а також її місце у системі державного управління економікою;
навчити студентів аналізувати структуру та механізм забезпечення економічної безпеки у банківсько-фінансовій та енергетичній сферах;
сформувати вміння щодо загроз продовольчій безпеці та світового досвіду регулювання безпечності продуктів харчування;
допомогти студентам освоїти методи та механізми сучасної системи протидії загрозам в інформаційній сфері;
навчити визначати інструменти та важелі протидії відмиванню «брудних грошей»;
сформувати вміння використовувати отримані знання у практичній діяльності, враховуючи тенденції та перспективи світогосподарського розвитку.

безпеки в умовах загострення глобальних проблем людства.

передумови її формування
2. Система організації та забезпечення міжнародної військово-політичної рівноваги
3.

Механізми та інструменти забезпечення національної економічної безпеки
4. Тіньова економіка як джерело загроз економічній безпеці
5. Міжнародна інформаційна безпека та її інструментальне забезпечення
6. Формування національної безпеки у фінансовій сфері
7. Механізми відмивання «брудних» грошей та боротьба з ним
8. Механізми забезпечення міжнародної безпеки паливно-енергетичного комплексу
9. Умови та фактори формування міжнародної продовольчої безпеки
10. Екологічна безпека та матеріально-фінансовий ресурс її забезпечення

Всього 22 год. – 11 лекцій

ФОРМУВАННЯ
1. Предмет курсу міжнародна безпека. Поняття національної та міжнародної безпеки.
2.

Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
3. Структура сучасної системи міжнародної безпеки та її принципи.
4. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.

небезпека, або стан захищеності від загроз ключовим цінностям.

(наприклад, етнічних груп),
«безпека суспільства»,
«національна безпека» держав,
«регіональна безпека»

або «колективна безпека» груп держав (що складають регіон, союз тощо),
«глобальна безпека» всієї світової спільноти як одного цілого.

економічна,
політична,
екологічна,
техногенна,
енергетична,
продовольча,
демографічна,
культурна,
інформаційна і т.д.

безпека :
внутрішня,
зовнішня.

доводиться приносити у жертву свої законні інтереси з метою уникнення

війни і коли вона в змозі захистити за необхідності свої інтереси шляхом війни».

якому дозволяє не лише зберегти націю як єдине ціле, а

й забезпечити їй достатні перспективи росту.

результаті якого йому може бути завдано будь-якої шкоди, що погіршує

його стан, а також надає його розвиткові небажаних динаміки або параметрів (характер, темпи, форми тощо).

негативних впливів.
Потенційна пов’язана з майбутніми негативними умовами діяльності держави,

суспільства чи індивіда.
Уявна небезпека є суб’єктивним перебільшенням реально не існуючої небезпеки.

несприятливих умов:
Виклик – сукупність обставин, не обов’язково конкретно загрозливого

характеру, але, безумовно, таких, що вимагають реакції на них;
Ризик – можливість виникнення несприятливих і небажаних наслідків дії самого суб’єкта;
Загроза – найбільш конкретна і безпосередня форма небезпеки, створена цілеспрямованою діяльністю відверто ворожих сил. Загроза безпеці є сукупністю умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави.

країни
Втручання у внутрішні справи держави
Локальні війни і збройні конфлікти, передусім

всередині та у безпосередній близькості від кордонів держави
Розповсюдження ядерного та інших видів зброї масового знищення

Якісне і кількісне нарощення збройних сил країнами-сусідами
Міжнародний тероризм
Дискримінація економічних інтересів держави
Замах на національні багатства (в т.ч. природні ресурси) країни
Масова дискримінація громадян держави у зарубіжних країнах
Нанесення шкоди екологічній системі життєзабезпечення та ін.

регіональні та глобальні організації чи агентства.

установ, інститутів та закладів, а також засобів, методів і напрямів

їх діяльності з забезпечення надійного захисту національних інтересів країни.

загроз життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави, здійснення заходів

з їх попередження чи нейтралізації;
створення і підтримка в готовності сил і засобів підтримання безпеки;
управління силами та засобами забезпечення безпеки у повсякденних умовах і за надзвичайних обставин;
здійснення системи заходів з встановлення нормального функціонування суб’єктів безпеки;
участь у заходах із забезпечення безпеки за межами країни у відповідності з міжнародними угодами і договорами, укладеними чи прийнятими державою.

та об’єднання;
держава.

населення,
національний характер,
національна мораль,
ступінь підтримки населенням уряду,
якість

дипломатії,
якість управління.

де
Вм – видима сила держави,
Км – критична маса, що складається

з відношення к-ті населення до території,
Еп – економічний потенціал,
Вп – військовий потенціал,
Сц – стратегічна ціль,
Нв – національна воля.

і вбивства небажаних політичних діячів);
військові (від «демонстрації прапору» до застосування

ядерної зброї);
економічні (від відмови у поставках певних видів технологій до повної економічної блокади);
соціальні (від допомоги бідним до розстрілу бастуючих);
екологічні (від заборони виробництва фреонів до вивозу отруйних відходів до ін. країн).

заради досягнення поставленої мети. Розробка стратегії передбачає побудову дерева цілей.

проміжкових цілей і розв’язання поставлених завдань.

подій з метою визначення альтернатив розвитку соціальних систем.

державами загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, що виключає можливість

вирішення спірних питань і протиріч між ними шляхом застосування сили та погроз.

відносин;
забезпечення рівної безпеки для віх держав;
створення дієвих гарантів у військовій,

політичній, економічній та гуманітарній сферах;
недопущення перегонів озброєння у космосі, припинення всіх випробувань ядерної зброї та повна її ліквідація;
беззаперечна повага суверенних прав кожного народу;
справедливе політичне врегулювання міжнародних криз і регіональних конфліктів;
зміцнення довіри між державами;
формування ефективних методів попередження міжнародного тероризму;
знищення геноциду, апартеїду, пропаганди фашизму;
виключення з міжнародної практики усіх форм дискримінації, відмова від економічних блокад і санкцій (без рекомендацій світової спільноти);
встановлення нового економічного порядку, що забезпечуватиме рівну економічну безпеку всіх держав.

між зацікавленими країнами;
об’єднання держав у багатосторонні союзи;
всесвітні міжнародні організації, регіональні

структури і інститути для підтримки міжнародної безпеки;
демілітаризація, демократизація та гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення верховенства права у міжнародних відносинах.

війною, стосується вона прямо чи опосередковано будь-кого з членів Ліги,

цікавить Лігу в цілому і що остання повинна вжити заходів, здатних дієвим чином захистити мир націй».

закордонних справ Великобританії, СРСР, США)
“… необхідність заснування в можливо більш

короткий термін всезагальної міжнародної організації для підтримки міжнародного миру і безпеки, заснованої на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі держави – великі та малі”.

колективні заходи з попередження і усунення загрози миру
Гасити акти агресії

та інші порушення миру
Проводити мирними заходами врегулювання чи вирішення міжнародних спорів або ситуацій, які могли б призвести до порушення миру.

Люксембург,
Норвегія,
Данія,
Італія
Португалія

регіоні.
“Країни-учасниці об”єднали свої зусилля з метою створення колективної оборони і

збереження миру та безпеки”.

регулювання
Безпека на основі співробітництва

Данія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Чехія; штаб-квартира у м. Брунсаме,

Нідерланди;
Союзні сили Південної Європи: Угорщина, Греція, Італія, Іспанія, Туреччина; штаб-квартира у м. Неаполь, Італія.

9.05.1955 р. – ФРН (з 1990 р. – Об’єднана Німеччина)
ІІІ

хвиля: 30.05.1982 – Іспанія
ІV хвиля: 12.03.1999 – Угорщина, Польща, Чехія
V хвиля: 29.03.2004 – Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія
VІ хвиля: 1.04.2009 – Албанія, Хорватія

фрагментація та реґіоналізація міжнародної безпеки, результатом чого є напруженість і

суперництво;
(2) прагнення до глобальної стратегічної взаємопов'язаності.

Децентралізація системи міжнародної безпеки, що призвела до фрагментації світу на

відносно самостійні комплекси реґіональної безпеки.
2. США - єдина у світі військова наддержава, геополітичним амбіціям якої складно протистояти.
3. Після закінчення “холодної війни” великі держави (окрім США), вирішуючи проблеми безпеки, перш за все, керуються реґіональними інтересами.

вчений Ч.Капхен переконаний, що поновлення суперництва між великими державами світу

вже визначено, а значною мірою цьому сприяють США, він прогнозує створення загальним добробутом ЄС конкуренцію для США, піднесення РФ, подальше зростання економіки Китаю та перетворення його на цілий регіон, подолання Японією наслідків економ. спаду та розширення її впливу в економічній і політичній сферах.
5. Збільшення кількості конфліктів і локальних війн, що є наслідком зникнення стримуючих механізмів після розпаду біполярної системи світу. За холодної війни більшість локальних конфліктів не вирішувались, накопичуючи від’ємний потенціал, а коли зник нагляд з боку США та СРСР,конфлікти загрозливим чином оновилися.

національній безпеці перестає бути виключно військовою, а набуває різного характеру.

Необхідним є створення глобального механізму координації і співробітництва між країнами. На перший план виходять глобальні проблеми (збройні конфлікти, масова бідність, деградація навколишнього середовища, потоки біженців, наркотики, злочинність тощо), вирішення яких потребує колективних зусиль.
2. В багатьох регіонах відбувається зсув у напряму спільної оборони або багатосторонніх заходів безпеки. Сьогодні військова глобалізація, загрози та виклики глобального характеру спонукають до переосмислення ідеї національної безпеки та її практичної реалізації. Доктрина національної безпеки лишається одним з найважливіших принципів сучасної державності.

зупинки гонки озброєння;
Просування ініціатив з часткового чи повного роззброєння (в

першу чергу ядерного);
Попередження та ліквідація збройних конфліктів, міжнародної напруги;
Зниження рівня військових потенціалів до розмірів, що відповідають оборонним потребам;
Викорінення в міжнародних відносинах будь-яких форм нерівноправ’я, проявів великодержавності та гегемонії;
Спільне вирішення глобальних проблем;
Перетворення узгоджених принципів міжнародної безпеки в конкретні договірні зобов’язання держав і створення надійної системи суворого контролю над дотриманням договорів;
Побудова міжнародної системи безпеки через озброєння фокусується на виключенні війни із життя людства, досягненні без’ядерного миру;
Зниження ролі сили та насильства у сфері міжнародних відносин.

безпеки ООН, ОБСЄ, НАТО, ОДКБ (в СНД), ШОС, Регіональний форум

(в АСЕАН), Рух держав, що не приєдналися; Ліга арабських держав, Організація африканської єдності та інші регіональні організації.

світі, котрі, якщо їм не протистояти і не регулювати їх,

можуть призвести до світового хаосу.

Регіональні та локальні війни, порушення режиму ядерного нерозповсюдження, сучасне виробництво і торгівля зброєю, міжнародний тероризм, сучасні конфлікти, деградація навколишнього середовища, проблема демографії та глобальної міграції.

належать проблеми, пов’язані з основними протиріччями в житті людства (попередження

світової ядерної війни, припинення гонки озброєння, подолання розривів у рівнях розвитку між Північчю та Півднем);

- до другої групи належать проблеми, що належать до сфери відносин людини та середовища її існування (ліквідація енергетичних, сировинних та продовольчих проблем, раціоналізація природокористування та покращення якісних його характеристик, освоєння космічного простору і т.ін.);

- до третьої групи входять проблеми, що виникають у відносинах між людиною і суспільством (використання досягнень НТП, вдосконалення систем охорони здоров’я та освіти, соціальні та духовні аспекти розвитку особистості та ін.).