НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ

економіки
Функції національної економіки як науки
Національна економіка як система взаємодіючих економічних

механізмів
Ознаки та моделі розвитку національних економік
Еволюція розвитку національної економічної системи
Глобалізація та її наслідки для розвитку національних економік

– К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008. – 416 с.
Національна економіка:

Навч. посібник. – Львів: „Магнолія 2006”, 2008. – 464 с.
Тарасевич В.М. Національна економіка: Навч. посібник. 2009, 280 с.
Заблоцький Б.Ф. Національна економіка: Підручник (рек. МОН) України, Львів. Новий світ 2000, 2009, 582с.
Кошелев А.Н. Национальная экономика: конспект лекций, Эксмо, Москва 2008, 160с.

систематизоване вчення про закономiрностi становлення та функцiонування гoсподарськоi системи суспiльства,

а також теоретичнi та методологiчнi пiдходи щодо розробки державної полiтики з питань подальшоro розвитку нацiональної roсподарськї системи.

економiчних вiдносин, соцiокультурних, полiтичних, морально-етичних традицiй i цiнностей ведення господарської

дiяльностi, що встановились у певнiй державi i впливаютъ на особливостi економiчного розвитку.

система суспiльства, в якiй поеднанi умови та фактори виробництва, його

результати, сукупнiсть економiчних агентiв i економiчних вiдносин та механiзми гoсподарювання, що у своїй взаемодiї формують единий господарський механiзм нацiї.

процеси та взаємозв’язки в складній господарській системі держави.

вступають між собою в певні економічні відносини, що набувають форми

вертикальних і горизонтальних зв’язків.

Об’єкти національної економіки – є різноманітні природно-господарські та соціально-економічні процеси та явища, що відбуваються в ній.

наступних системоутворюючих ознак:
наявнicть спiльної територiї проживання та життедiяльностi
спiльний координацiйний центр
спiльнiсть

економiчного життя (единий внутрiшнiй ринок, грошова та податкова системи, принципи roсподарювання, зв'язки мiж базовими економiчними iнститутами, економiчне законодавство тощо);
спільність психологічного складу, що проявляється у спільності культури, ментальностi,загальноприйнятих цiнностях i традицiяx, мови;
cуверенітет як верховенство держави на власнiй територiї у вирiшеннi внутрiшнiх питань розвитку та йогo незалежнiсть у сферi мiжнародних вiдносин;
нацiональна cвідомість та iдеологiя.

iї у пiзнаннi економiчних явищ та процесiв з метою обгpунтування

нових тенденцiй та моделей у розвитку нацiональної eкoнoмiки.
2. Виховна та свiтоглядна.
суть полягає у вихованнi нацiональної cвідомостi населення, пiдвищення рiвня нацiональної економiчної культури та aдeквaтнoгo до цього економічного світогляду.
3. Практuчна (прuкладна).
Суть цiєї функцiї полягає в розробцi практичних рекомендацiй на основi здiйснення аналiзу та оцiнки рiзних фiнансових, господарських та органiзацiйно-управлiнських явищ у нацiональнiй економiцi. Це дає можливiсть пiдвищувати якiсть економiчних та управлiнських рiшень.
4. Прогностuчна.
cyrь її полягає в оцiнцi сучасної економiчної кон'юнктури та передбаченнi стратегiчного розвитку рiзних ceктopiв та сфер нaцioнальної економiки, виходячи з критерiїв екзогенногo та ендогенного характеру.

господарства. ця структура господарства повинна вiдповiдати вимогам нацiональноI безпеки, щоб

у випадку екстремальної ситуацiї забезпечити безпеку населенню i самiй eкономiцi.
2. Автономнiсть прийняття вcix економiчних рiшень у вiдповiднocтi до концепцiй розвитку нацiональної економiки.
3. Зовнiшньоекономiчна полiтика, яка спрямована на пiдтримку власних господарюючих суб'єктiв.

суспiльного подiлу працi, який сприяє виникненню якiсно нових галузей спецiалiзацiї;
2)

формування системи державного регулювання економiкою, яка повинна забезпечити пропорцiйнiсть розвитку, а також пiдтримку пiдприємницьких структур;
3) iнституцiйна система держави.

норм, законодавчих aктів;

соцiально-економiчний блок - вирiшення проблем матерiально-технологiчної бази,

духовної та соцiальної бази для розвитку нацiональної економiки;

блок екологiчної безпеки - виконання екологiчного законодавства держави та екологiчноI безпеки населення

Конституцiя України - основний закон розвитку національної економiки (ст. 1, СТ. 2, СТ. 75 Конституцiї України).

економікu, яка подiляється на дві великі сфери:
1) галузi, якi виробляють

товари (промисловiсть, сiльське господарство лiсове господарство i будiвництво)
2) галузi, якi надають послуги (транспорт, зв'язок, торгiвля, iнформацiйно-обчислювальне обслуговування, загальна комерцiйна дiяльнiсть iз забезпечення функцiй ринку, охорона здоров'я, соцiальне забезпечення, oсвітa, культура та мистецтво, наука, державне управлiння та iншi галузi)

який визначається не тiльки на основi кiлькiсних, але i якiсних

параметрiв;
2)рiвепь безробiття;
3) piвень економiчного добробуту кожного громадянина i вiдсутність поляризацiї мiж сукупним попитом багатих i бiдних (наявнiсть середнього класу);
4) piвeнь iнфляцiї;
5) piвень екологiчного та соцiального добробутy

господарських систем з урахуванням як загальноекономiчних особливостей розвитку суспiльства (економiчна

система), так i специфiчних, притаманних лише данiй господарськiй системi на певному етапi її еволюцiЇ. Дана дефiнiцiя визначає, як проявляються загальнi закономiрностi розвитку економiчної складової суспiльства в окремо взятих господарських системах певного суспiльства.

соціально-економiчнi вiдносини (вiдносини власностi), органiзацiйно-економiчнi вiдносини, господарський механiзм, економiчний потенцiал,

особливостi державного устрою, традицiї, менталiтет, культура суспiльства у їx динамiцi, розвитку з урахуванням найбiльш загальних закономiрностей розвитку економiчних систем та ix переломлення (змiна, еволюцiя, доповнення новими ознаками тощо) в окремих суспiльствах.

лад
Феодалізм
Капіталізм
Соціалізм

за структурою господарського механiзму: ринкова економіка, неринкова економіка.
3. Iнституцiональний напрям

розглядає економiчні системи, що розвиваються пiд впливом економiчних, полiтичних, соцiальних, екологiчних, культурних, географiчних та iнших iнституцiональних i природно-соцiальних чинникiв.
4. За ступенем iндустрiально-економiчного розвитку розрiзняють доiндустрiальне, iндустрiальне та постiндустрiальне суспiльство (iнформацiйне, знаннєве).

такi стадiї розвитку економiчних систем:
1 група - доiндустрiальну (традицiйну) цивiлiзацiю,

iндустрiальну цивiлiзацiю, постiндустрiальну (постекономiчну) цивiлiзацiю;
2 група - традицiйну (патрiархальну чи авторитарну) цивiлiзацiю, лiберальну та демократичну цивiлiзацiї;
3 група - постiйний пошук шляхiв формування єдиної: світової цивілізації.

управлiння економiчною дiяльнiстю визначають такі типи економiчних систем:

"Чиста" ринкова

економікa
Командна економікa
Традицiйна економікa
3мiшанi системи

обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за

межу державних кордонів із 60-х рр.. ХХ ст.. набуває форми постійного й неухильного зростаючого міжнародного претворення національних економік.

зниження податків на прибуток підприємств,
простота переміщення галузей промисловості між

різними державами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси

сил і технологій;
Глобалізація сприяє поглибленню спеціалізації і міжнародного розподілу праці;
Можливість

країн з економікою, що розвивається і перехідною, отримувати прямі інвестиції;
Розвиток торгівлі і збільшення іноземних інвестицій підвищили соціальну мобільність і укріпили середній клас;
Глобалізація дозволяє людству проявляти взаємовиручку під природних катаклізмів і антропогенних катастроф;
Відбувається зміна переваг на користь інтелектуального капіталу і якості кадрів;
Країни з перехідною економікою, що розвивається, мають стимул-реакцію до розвитку в умовах жорсткої світової конкуренції.

капіталів і стрімке зростання міжнародних фінансових потоків, значною мірою відірваних

від реальних потреб міжнародної торгівлі сприяють крупним валютним спекуляціям і іншим аферам;
Нерівномірність розподілу переваг від глобалізації в окремих галузях національної економіки;
Можливість переходу контролю над економікою окремих країн від суверенних урядів в інші руки, у тому числі до сильніших держав;
Можлива дестабілізація фінансової сфери через взаємозалежності національних економік на світовому рівні;
Вивіз продуктивного капіталу з індустріальних країн в тих, що розвиваються, а також наймання дешевої робочої сили в інших країнах.