ІНДЗ з екології людини на тему : “Вплив на здоров ’ я людини забруднень водного

забруднень водного середовища”

важливу роль води у житті людей.
Дати коротку характеристику забруднень водного

середовища.
Визначити вплив на людину різних видів забруднень.
Ознайомити студентів з захворюваннями, які може спричинити забруднення води, а також розглянути способами профілактики із цими захворюваннями.

джерела забруднення поверхневих і підземних вод.
3. Класифікація забруднюючих водне

середовище речовин.
4. Інфекційні захворювання водного походження.
5. Хімічне забруднення водойм і здоров’я людини.
6. Вплив на людину хімічного складу води.
Геохімічні ендемії (зо, флюороз) та заходи по їх запобіганню.

Землі.
Водні ресурси поруч з атмосферними та космічними ресурсами належать

до невичерпних природних ресурсів. Вони невичерпні як фізичне тіло. Проте такі ресурси як вода та повітря суттєво піддаються значним змінам в процесі техногенезу, а при значному забрудненні можливе вичерпання цих ресурсів.
Серед інших геологічних оболонок Землі (літосфери, атмосфери, гідросфери) водна оболонка або гідросфера, займає найбільше по об’єму та важливе значенню місце. Гідросфера об’єднує всі вільні води на Землі, тобто не зв’язані фізично і хімічно з мінералами земної кори. Під впливом сонячної енергії та сил гравітації води можуть перетворюватись, переходячи з рідкого стану в твердий або пароподібний.
Гідросфера міцно пов’язана з іншими оболонками Землі.

Вона має рекордне серед поширених речовин значення поверхневого тиску, високі

“капілярні властивості”, розвиваючи великі сили при взаємодії з твердими тілами (змочуванні чи незмочуванні). Діапазон наслідків цього надзвичайно широкий: від засвоєння водомірками поверхні до важливої для всього живого участі у керуванні мембранними біохімічними процесами.

2. Здатність води легко розчленовувати на фрагменти більшість речовин.
Ці властивості води обумовлюють те, що вода є :
1) основою всіх життєвих процесів,
2)єдиним джерелом кисню в основному рушійному процесі на планеті – фотосинтезі.

Рослини на 90%, тварини на 75% складаються із води. Втрата 10-20% вологи живими організмами приводить до їх загибелі. Люди вмирають без води на восьму добу. Крім того водні розчини – необхідна умова міграції будь-яких хімічних елементів; тільки при наявності води проходять складні хімічні реакції.
Як і атмосфера, гідросфера зазнає значного антропогенного впливу.

деякі бактерії і віруси зберігають життєздатність, деякі навіть до 100

діб і більше. Зони забруднень утворюється при наявності полів асенізації і фільтрації, тваринницьких дворів, через які йде пряма фільтрація забруднених вод.
Забруднення підземних вод хімічними речовинами може йти через забруднення поверхневих вод , що живлять підземні.
Забруднення ПАР може йти через поповнення запасів підземних вод із поверхневих джерел води, що містять ПАР.
При забрудненні або небезпеці забруднення підземних вод об’єм і спосіб спостережень за їх режимом і якістю визначається в залежності від значення і виду водокористування, а також з врахуванням можливих наслідків забруднень.

місця зберігання і транспортування промислової продукції і відходів виробництва;
місця акумуляції

комунальних і побутових відходів;
3) с/г та інші угіддя, на яких застосовуються добрива, пестициди та інші хімічні речовини;
4) забруднені ділянки поверхневих водних об’єктів, що живлять підземні води;
5) забрудненні ділянки водоносного горизонту, природно чи штучно зв’язані з суміжними водоносними горизонтами;
6) ділянки інфільтрації забруднених атмосферних опадів;
7) промислові площадки підприємств, поля фільтрації, бурові скважини та інші горні виробки.

недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, комунальним і сільським господарствам;

2) залишки добрив та отрутохімікати ,що змиваються талими та дощовими водами.
3) Виробництво і широке застосування ПАР, особливо в складі миючих засобів обумовлює поступлення їх з стічними водами в багато водойм в тому числі в джерела господарсько-побутового забезпечення.

Основна небезпека - не безповоротність використання, а забруднення природних вод промисловими стоками.

глинисті частинки, мін. солі, розчини кислот, лугів, та ін).
органічні

— 1) рослини: залишки рослин (овочів, злаків, росл.масло). 2) тваринні: фізіол. виділ. тварин і людини, залишки тканин тварин та ін.

бактеріальне і біологічне забруднення - побутові стічні води і стоки деяких промислових підприємств (шкіряні заводи, фабрики первина обробка шерсті, п-ства мікробіол. промисловості)

які можуть бути присутніми у воді.

Діоксини — це узагальнена

назва великої групи дибензолдіоксинів, дибензофуранів і біфенилів.
До родини діоксинів входять сотні хлорорганічних, бром - органічних і змішаних хлор – бром - органічних ефірів.
Одним з джерел їх утворення є хлорування питної води, біологічна очистка багатьох вод.
Вони утворюються у целюлозо–паперовій, деревообробній і металургійній промисловості.
По токсичності ці речовини значно переважають сполуки важких металів і пестициди.

у:
вигляді переродження шкіри і слизових оболонок кишково–шлункового тракту, сечових

шляхів, жовчного протоку,
атрофії кісткового мозку,
синдрому виснаження.
Найбільш чутлива до впливу діоксинів імунна система людини.
Наслідки хронічного впливу даної групи можна розглядати як прояви помірного імунодефіциту порівняно із змінами у системі при СНІДі.
Токсичний ефект на ендокринну систему проявляється у понижені продукції статевого гормону у чоловіків.
Діоксини викликають незворотні зміни у печінці, стимулюючи дію канцерогенів, радіації.

забрудненої питною водою, у світі вмирає біля 5 млн. новонароджених.

Поступлення на стаціонарне лікування кожного 4 хворого обумовлено забрудненням води водопроводів.

З’явилися особливі захворювання, пов’язані із забрудненням води хімічними елементами:

“ітай–ітай” — при вживанні води з високим вмістом кадмію”,
“міномата” — при вживанні води забрудненої сполуками ртуті,
молібденова подагра — у випадку хронічного отруєння молібденом,
сатурнізм - при вживанні води з високим вмістом свинцю.

мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація не перевищує 1000

мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою — вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді — до 0,3 мг/л, міді — 1 мг/л, цинку — 5 мг/л. Іноді у питній воді зустрічається багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко–солоного смаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів, вважають шкідливою для здоров’я. Із вмістом у воді солей кальцію та магнію тісно пов’язана інша її властивість — жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг. Екв –1/л-1, при таких рівнях жорсткості вода не впливає на ліпідний обмін в умовах тривалого введення холестерину, і не може спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій.

багатьох ендемічних хвороб, наприклад, ендемічного зобу і флюорозу.
Ендемічний зоб.

Вже стародавнім лікарям були відомі захворювання, що характеризувалися збільшенням щитовидної залози і мають нині назву ендемічний зоб.
За даними ВООЗ, зараз на Землі нараховується близько 200 млн таких хворих.
Встановлено, що причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду в біосфері.
В Україні ендемічний зоб зустрічається на території Західної України і Полісся.
Район вважають ендемічним, якщо понад 10% населення мають ознаки зоба.
Ендемічний зоб найчастіше зустрічається серед жінок, але в районах важкої ендемії (понад 60% населення уражено зобом) захворюваність чоловіків так само висока.
Хворі на ендемічний зоб найчастіше скаржаться на косметичні незручності, інколи велика або розташована за грудиною пухлина здавлює стравохід, трахею, кровоносні судини, порушуючи кровообіг і дихання.

Різні форми ендемічного зобу

чинниками: вона викликає в разі тривалого надмірного надходження до організму

фтору та його сполук.
Біохімічні провінції з підвищеним вмістом фтору у воді характеризуються випадками ендемічного флюорозу, який найчастіше обмежується ураженням зубів.
Спочатку на симетричних зубах з’являються не дуже помітні плями, потім — жовто–бура пігментація, емаль стирається, коронка деформується.
Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/л, з’являються зміни в кістках (грибовидні та дзьобовидні кісткові вирости, закостеніння кісток), стійкі ураження печінки, травного каналу.
Профілактика флюорозу забезпечується механізацією та автоматизацією виробництва; ефективною вентиляцією, захистом дихальних шляхів; заміною джерел питного водопостачання або дефторування види на водогінних спорудах.

такі поняття, як жорсткість і м’якість води.
Жорстка вода -

це вода, в якій міститися у великих концентраціях солі кальцію і магнію.
М’яка вода - це вода, яка містить мало солей.
Жорстку воду бажано не використовувати ні для зовнішнього, ні для внутрішнього використання. Така вода дратує слизисті. Мінеральні солі погано засвоюються організмом. Вони відкладаються в суглобах, хрящах, стінках судин. Викликають їх «костеніння», і перекривають вільну циркуляцію потоків (лімфи, крові, нервових імпульсів, і ін.) в організмі. Кінець кінцем, це призводить до зниження життєдіяльності всіх систем організму, застою рідин і створення хвороботворних вогнищ. В деяких випадках все ж таки така вода корисна. Наприклад, при хворобах серця, може бути навіть оздоровчим заходом, але тільки в тому випадку, якщо у воді розчинені виліковуючі солі, які попереджають захворювання.
На відміну від жорсткої води, м’яка вода, в основному, виступає в ролі оздоровчого чинника тоді, коли жорстка вода завдала вже певної шкоди структурам організму, тобто найчастіше вона ліквідовує ті негативні наслідки, які нанесені жорсткою водою. Хоча і при вживанні м'якої води можна спостерігати серцево-судинну паталогію (інфаркт, інсульт).

сумніву, залежить наше довголіття. Дослідження умов життя та харчування населення

у різних регіонах нашої планети з великою кількістю довгожителів показали, що єдиним об'єднуючим їх фактором є чиста, м'яка, маломінералізована вода, яку вони споживають на протязі всього життя.
2. На Україні вперше в Інституті геологічних наук НАМ України під керівництвом відомого Академіка НАН України Шестопалова В.М. була досліджена залежність рівня онкологічних захворювань (найнадійніші дані медичної статистики) від мінералізації питної води. І зробленні такі висновки, що чим солонуватісна вода, тим онкозахворювання вищі .
3. За даними ВООЗ ми бачимо, що висока середня тривалість життя спостерігається в двох випадках:
в країнах, де склались природні сприятливі умови - є в достатній кількості природна м’яка маломінералізована, чиста вода;
в країнах, де немає природної, чистої, маломінералізованої питної води, але держава піклуються про своїх громадян, впроваджуючи жорсткі стандарти, витрачаючи великі кошти на сучасні методи очистки води. Україна знаходиться на 146 місці за середньою тривалістю життя у світі.
4. Вода для людини - це найцінніший природний мінерал, який може і повинен забезпечувати здоров’я людини. Для того щоб наша нація була здорова нам необхідно пити чисту і корисну воду.
5. Не буде здорової питної води на Землі, не буде і здорової людини, не буде самої цивілізації.

школа, 1995. – С. 148–163.
2. Білявський Т.О., Фурдуй Р.С.

Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 1995. – 286 с.
3. Даниленко В.С., Радионов П.В. Острые отравления растениями. – К.: Здоровье, 1986.
4. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. — Львів, Афіша, 2000. — 248 с.
5. Даценко І.І., Мартинюк В.З. Інтоксикація оксидом вуглецю та шляхи її послаблення. – К.: Наук. думка, 1971.
6. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посіб. – К.: знання, КОО, 2000. – С. 92–98.
7. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — 358 с.
8. Корсак К.В., Плахотник О.В. Основи екології. – К.: МАУП, 2000.– 240 с.
9. Микитюк О.М., Злотін О.З. та ін. людини. – Харьків: РВП “Оригінал”, 1997. – 224 с.
10. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. Екологія людини. – Харьків: ХДПУ“ОВС”, 2000. – 207 с.
11 Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая середа и человек. – М.: Высшая школа, 1986. – С. 50–157.
12. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології. Підручник. — К.: Здоров’я, 2001. — 504 с.
13. Одум Ю. Основы экологии. – М.: Мир, 1975. – 736 с.
14. Основы экологии и экологическая безопасность/ под ред В.В. Шкарина, И.Ф. Колпащиковой. – Нижний Новгород, 1998. – 167 с.
15. Реймерс Н.Ф. Экология: теория, законы, принципы, правила и гипотезы. – М.: Мир. – 1994.
16. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я людини та екологія. – К.: Здоров’я, 1995.– 228с.