Нові можливості функцій в мові С++

обсягом коду функції, які позначаються службовим словом inline (і у

декларації, і у визначенні функції). Ідея їх використання полягає в тому, що код такої функції просто додається до програми (“вбудовується”) в точці виклику. Виграш при використанні inline-функції на відміну від звичайної, полягає: у скорочення часу виконання програми. Програш теж очевидний – зростає об'єм програми. При порівнянні із макровизначеннями – виграш очевидний і безперечний – зникають всі проблеми з параметрами, вони передаються звичайним чином – за значенням.
Втім, слід зазначити, що службове слово inline – це лише прохання до компілятора, яке він може проігнорувати, якщо вважатиме, що затрати на виклик функції менші за її включення в код. Безперечно, не буде вбудованою рекурсивна функція.
Приклад.
inline double cube (double x) {return x*x*x;}
int main ()
{
double res, s = 9;
res = cube (++s); // вірно: s = 10, res = 1000
}

ж може бути використана при визначенні так званих змінних-посилань.
Приклад.
int

val = 10; // Створили цілу змінну
// Створили змінну-посилання на val
int & r_val = val;
Тепер val та r_val синоніми, проте різних типів. Вони мають одне й те саме значення і одну й ту саму адресу в пам’яті.
Зверніть увагу, проініціалізувати змінну-посилання можна лише в момент визначення:
int val = 10;
int & r_val;
r_val = val; // помилка!

передачу параметрів у функції лише за значенням. В разі необхідності

зміни значень параметрів функцій потрібні вказівники на них. Тепер же змінні-посилання означають передачу by-reference (за посиланням).
Приклад.
// Функція переставляє свої параметри
void change (int &a, int &b)
//В С# : void change (ref int a, ref int b)
{
int temp = a; a = b; b = temp;
}
int main ()
{
int x = 10, y = 20;
change (x, y);
cout << x << y; // x і y реально переставлені!
}
На відміну від передачі параметрів за значенням при такому способі в стеку не створюється копія відповідного аргументу, а передається змінна-посилання, яка є псевдонімом цього аргументу.
Змінні-посилання можуть використовуватись і як результат функції.

значенням (умовчання)
void change (int a, int b)
{
int temp

= a; a = b; b = temp;
}
int main ()
{
int x = 10, y = 20;
// передача значень змінних
change (x, y);
// x та y не змінились!
cout << x << y;
}

параметри (C++)
void change (int &a, int &b)
{
int temp

= a; a = b; b = temp;
}
int main ()
{
int x = 10, y = 20;
// передача посилань на змінні
change (x, y);
// x та y змінились!
cout << x << y;
}

параметри (С та С++)
void change (int *pa, int *pb)
{

int temp = *pa; *pa = *pb; *pb = temp;
}
int main ()
{
int x = 10, y = 20;
// передача вказівників змінних
change (&x, &y);
// x та y не змінились!
cout << x << y;
}

дані, які передає їй функція, що її викликає;
якщо треба

підвищити швидкодію програми – за рахунок передачі функції посилань замість об’єктів даних.
Функція не змінює передані їй у виклику аргументи у таких випадках:
якщо розміри об’єкту даних невеликі, наприклад це вбудований тип даних або невелика структура – варто передавати його за значенням;
якщо об’єктом даних є масив – використовуйте вказівник, проте для захисту даних задекларуйте його як вказівник на const;
якщо об’єктом даних є велика структура – використовуйте вказівник на const або const-посилання для економії часу та пам’яті (об’єкт не копіюватиметься у стек);
якщо об’єктом даних є екземпляр класу – використовуйте const-посилання для економії часу та пам’яті .
Функція змінює передані їй у виклику аргументи у таких випадках:
якщо об’єктом даних є вбудований тип – використовуйте вказівник;
якщо об’єктом даних є масив – єдиним правильним варіантом є вказівник;
якщо об’єктом даних є структура – використовуйте вказівник або посилання;
якщо об’єктом даних є екземпляр класу – використовуйте посилання.

ідентифікатори при умові, що вони розрізняються сигнатурами.
До сигнатури входять

ідентифікатор функції та список її параметрів.
Приклад.
void fun (int i);
int fun (int i); // не перевантажується!
void fun (int i, int j);
void fun (double x);
void fun (int *pi);
void fun (int &i); // не перевантажується!
void fun (сhar *s);
void fun (const сhar *s);

параметрам функцій, таким чином при виклику відповідні аргументи, якщо вони

пропущені, будуть замінені значеннями за умовчанням.
Приклад.
// Функція ініціалізації текстового режиму на екрані
void InitScreen (int width = 80,
int height = 24, char background =‘ ’)
{
// код функції
}
int main ()
{
// Можливі виклики:
InitScreen (60);
InitScreen (60, 20);
InitScreen (60, 20, ‘#’);
// Неможливий виклик:
InitScreen (‘*’);
}