Організація об ’ єднаних націй

Т курс

членів
4. Участь України
5. Напрямки діяльності, що пов’язані з Україною
Висновки
Список використаних

джерел

спроб та рішень Ліги Націй (1919–1946), до якої принципово не

приєднувалися Сполучені Штати Америки, в 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру і розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. Перші задуми та конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США у 1939 році. А Франклін Д. Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін був вперше офіційно використаний 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Атлантичну хартію, взявши на себе зобов'язання продовжувати воєнні дії.

зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій

були присутні 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об’єднаних Націй.
Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки — Францією, Республікою Китай, СРСР, Великобританією і Сполученими Штатами і більшістю — 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країнами учасницями, і Ради Безпеки, відбулося у Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.

обов'язковий для всіх держав і в його преамбули записано: “Ми,

народи об'єднаних націй, сповнені рішучості позбути прийдешні покоління від лиха війни, знову затвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй, створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань і в цих цілях виявляти толератність і жити разом, у світі один з одним, як добрі сусіди, об'єднати наші сили для підтримки міжнародного миру і безпеки, забезпечити, щоб збройні сили застосовувалися не інакше, як у загальних інтересах, вирішили об'єднати наші зусилля для досягнення цих цілей”.

визначено членство в організації. Головними органами ООН визначені такі, що

засновуються за Статутом: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат. Повноваження головних органів ООН докладно окреслено у розділах IV і V Статуту Значну увагу в Статуті приділено проблемам мирного розв'язання спорів, які могли б загрожувати додержанню міжнародного миру й безпеки (розділ VI).
Для реалізації мети, викладеної в ч. 1 ст. 1, Статут ООН докладно визначає обов'язки і дії Ради Безпеки стосовно загрози миру, порушень миру й актів агресії (розділ VII) У Статуті ООН закріплено норму, яка ніякою мірою не перешкоджає існуванню поряд з ООН регіональних угод або органів, що пов'язані з підтриманням міжнародного миру і безпеки (розділ VIII). При цьому застерігається, що такі угоди або органи та їх діяльність мають бути сумісні з цілями і принципами ООН.

правовими наслідками є розділ XIV Статуту, де містяться норми, відповідно

до яких створюється і функціонує Міжнародний суд. Відзначається, що він є головним судовим органом ООН (ст. 92). Всі члени Організації (тобто внаслідок самого факту) учасниками Статуту Міжнародного суду (ст. 93). Кожний член Організації зобов'язується виконати рішення Міжнародного суду у тій справі, в якій він є стороною (ст. 94). Статут Міжнародного суду є додатком до Статуту ООН. У його основу покладено Статут Постійної палати Міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного суду — невід'ємна частина Статуту ООН.

беруть на себе зобов'язання дотримуватися статуту і, на думку ООН,

можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів приймає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки.
Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання.

у конференції у Сан-Франциско, підписали та ратифікували Статут;
2)

нові члени приймаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки, що приймають зобов'язання, викладені у Статуті.
До перших членів ООН належать 50 держав, які підписали Статут ООН на конференції в Сан-Франциско 26 червня 1945 року, а також Польща, Австралія,Аргентина, Білорусь, Бельгія, Болівія, Бразилія, Великобританія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гондурас, Греція, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Ефіопія, Єгипет та ін. Із визнаних світовою спільнотою незалежних держав, в ООН не входить лише Ватикан.

проголошення незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було

визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави.
Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо. Генеральнi секретарi ООН чотири рази відвідали Україну. З офіційними візитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).

ролi нашої держави на міжнародній аренi, послідовностi та неупередженостi її

зовнішньої політики стало обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000–2001 рр. За більше ніж 1,5 року членства у Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бути активним членом РБ, з позицією якого рахуються, здійснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок в їх реалізацію. Кульмінацією членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування у цьому органi у березнi 2001 року. Цей місяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у діяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбільш актуальних світових проблем, зокрема, кризовi ситуації на Балканах та на Близькому Сходi.

Спеціального комітету з операцій з підтримання миру, Комітету з внесків,

Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, Комітету з питань здійснення невід'ємних прав палестинського народу, Консультативного комітету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання міжнародного права, Комітету з енергетики та природних ресурсів, Комісії з роззброєння, Комісії з народонаселення та розвитку, Комісії по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Виконавчої ради Міжнародної організації працi, Ради керуючих МАГАТЕ.

ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у

цій діяльностi як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ).
Нині Україна є найбільшим контрибутором до операцій ООН з підтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбільших держав-контрибуторів світу i бере участь у місіях ООН в Афганістанi, Боснії i Герцеговинi, Грузії, Демократичній Республіцi Конго, Косово (СРЮ), Ліванi, Східному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватії.

стала однією з перших, хто надав таку підтримку, відкривши свій

офіс у Києві в 1992 році. Беручи до уваги, що в Україні під „одним дахом" працюють кілька агенцій ООН, в червні 1999 року, Генеральний Секретар ООН Кофі Аннан надав київському офісу Організації статус Представництва ООН. Офіційна церемонія відкриття Представництва ООН в Україні була проведена 14 червня 2000 року.

розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд Народонаселення ООН

(ЮНФПА), Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН), Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), та Об`єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні (ЮНЕЙДС).

такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ), Управління

ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН) та Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК), котра знаходиться у підпорядкуванні до Банку. Ці установи працюють в різних сферах і мають їхні власні стратегії, але їх об`єднує загальна стратегічна ціль: допомогти народу України побудувати краще майбутнє для своеї держави.

2012-2016 роки.
24 березня 2011 року представники установ системи ООН та

Уряду України підписали Рамкову програму партнерства Уряду України – ООН на 2012-2016 роки.
Новий п’ятирічний документ визначатиме стратегічні напрямки співробітництва та партнерства між системою ООН та Урядом України та прийде на зміну Рамкової програми допомоги ООН для України на 2006-2010 роки, терміну дії якої закінчується цього року.
Впровадження Рамкової програми партнерства Уряду України – ООН на 2012-2016 роки стане якісно новим кроком співпраці України з ООН, оскільки вперше наголос робиться на принципі партнерства та ведучої ролі української сторони у визначенні пріоритетів та цілей допомоги з боку ООН, а також спільної відповідальності за досягнення результативності співпраці, що завдяки авторитету організацій системи ООН стимулюватиме інших донорів та інвесторів до розвитку взаємовигідного партнерства з Україною».

ООН в Україні на
наступні п’ять років відповідно до 4

головних сфер
партнерства:
стале економічне зростання і подолання бідності;
соціальний розвиток;
врядування та управління;
навколишнє середовище та зміна клімату.

позика. Кошти спрямовуються на здійснення основних економічних реформ, включаючи лібералізацію

цін і торгівлі; приватизацію державних підприємств; реформи сільського господарства та енергетики; підтримку макроекономічної стабілізації, а також фінансування потреб імпорту української економіки.
Позики на розвиток виробництва. Кошти спрямовуюгься на фінансування критичного імпорту, поточні затрати органів влади при передачі їм підприємств об'єктів соціальної інфраструктури.
Проекти інституційної перебудови. Кошти спрямовуються на підготовку спеціалістів, придбання обладнання, надання консультацій ключовим державним установам, включаючи - Міністерство фінансів, Національний банк, Фонду державного майна та Антимонопольному комітетові.
Проект фінансування фінансових установ. Кошти спрямовуються у вигляді кредиту окремим фінансовим установам для перекредитування приватним підприємствам, яким необхідні кошти, орієнтовані на експорт та інші види першочергової діяльності, поліпшення законодавства у цій сфері.

1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй.

Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.
Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.
ООН – є найвпливовішою організацію у світі. Її механізм та численні органи є “регуляторам” економічних, соціальних, військових та ін. відносин без яких неможливо, на сьогодні, гармонійний розвиток усіх держав світу.

наших днів. - К.: Основи, 1995.
2. Основные сведения об ООН:

справочник. М.:
Международные отношения, 1991.
3. Организация Обьединённых Наций: справочник.
(Отв. ред. В.Ф. Петровский). М.: Международные
отношения, 1986.
4. ООН и проблемы пеерстройки международных
экономических отношений. М.: Наука, 1987.
5. ООН и современные международные отношения.
(Отв. ред. Т.П. Жуков). М.: Наука, 1986.