ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

процесу

що діє на основі наборів (кейсів) навчально-методичних комплексів, інших навчально-методичних

матеріалів як на паперовому, так і електронному носіях (CD, DVD диски), відеолекцій, навчально-тренувальних комплексів. Взаємодія між учасниками навчального процесу в цьому випадку відбувається за допомогою традиційної пошти, факсу, телефону.

2. Мережні технології діють на основі комп'ютерних мереж, тобто сукупності комп'ютерів, з'єднаних за допомогою каналів зв'язку в єдину систему. Їх поділяють на три основних класи: локальні, регіональні й глобальні.

3. Телекомунікаційні технології діють на основі інформаційних навчальних ресурсів, представлених у вигляді цифрових бібліотек, відеолекцій, відеоконференцій, відеоконсультацій.

курсу на основі освітніх потреб певної групи людей;
організацію доступу до

матеріалів курсу;
організацію спілкування учасників навчального процесу;
проходження студентами точок контролю і завершення курсу екзаменом.

Сьогодні найпоширенішими моделями дистанційної освіти є:
дистанційна освіта як основна форма навчання,
дистанційна освіта як допоміжний елемент стандартної системи навчання,
міжуніверситетське навчання (навчання в спеціально створених навчальних класах за допомогою мультимедійних аудиторій та віртуальних лабораторій),
віртуально-тренінгові навчання.
Характерними рисами дистанційної освіти є гнучкість, модульність, паралельність, економічність, технологічність, соціальна рівність, нова роль викладача.

Даля

з'явилася ще в 90-х роках. В 1996 році була розроблена

програма створення Національної телекомунікаційної мережі установ науки й освіти, яка одержала назву URAN (Ukrainian Research and Academic Network). Важливим кроком у напрямку впровадження електронної освіти в навчальний процес вищої школи стала розробка центру електронної освіти eMeReCU (Electronic Media Resource Centre Ukraine) в Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, виконана в співпраці з Лейпцігським університетом прикладних наук та Національним університетом “Острозька академія”.

Реалізація концепції дистанційної освіти в Україні розпочинається в 2000 році, коли створюється Український центр дистанційної освіти (УЦДО) як структурний підрозділ Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” для забезпечення розробки юридичної та методичної бази, сертифікації спеціалістів з використанням сучасних комп’ютерних платформ дистанційної освіти. 1 січня 2004 року наказом Міністерства освіти і науки України затверджено “Положення про дистанційне навчання”. В листопаді 2004 року на базі УЦДО відкривається Український інститут інформаційних технологій в освіті НТУУ “КПІ”, який визначений головним центром Національної системи дистанційного навчання. Важливим кроком стало прийняття у 2005 році Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки.

навчально-методичні комплекси являють собою інтегровану систему дистанційного курсу та складаються

з електронних підручників (конспекту лекцій), електронного лабораторного практикуму, тестів, довідників, допоміжних навчальних матеріалів (рис. 4).

Рис. 4. Електронний навчально-методичний комплекс як дистанційний курс

роботу в Іnternet мережі;

2) локальні, що розраховані для роботи

на локальних робочих місцях;

3) спеціалізовані програми, що запускаються з exe-файлу і виводять на екран текст, відповідно до змісту, та можуть включати рисунки і відеофрагменти.

Найважливішим елементом системи дистанційної освіти є засоби створення й редагування курсів.
При розробці електронних курсів найчастіше застосовуються сучасні та доступні для оволодіння мови програмування, наприклад:
HTML, DHTML та JavaScript
(розробляються за допомогою програмних продуктів
Front Page, Macromedia Dreamweaver, Macromedia Course Builder, Homesite, Scrib, Flash), XML, PHP

даних,
формування мультимедійного вмісту розробки (розробка макета),
формування системи гіперпосилань,

розміщення електронного курсу на Web-сервері.

Основні програми підтримки дистанційного навчання побудовані на:

CMS (content management system - системи керування контенту)
LMS (learning management system - системи керування навчанням) технологіях.

Такі платформи використовуються для створення дистанційного курсу у вигляді сайту.
Найчастіше застосовують наступні CMS системи керування:
Drupal, Joomla, Plone, Xoops.
З LMS програм найбільш часто використовують Moodle, OLAT, ATutor, Ilias, Claroline, Docebo, Wordcircle, Dokeos.

середовище для навчання) є програмним комплексом для організації дистанційного навчання

в мережі Internet.

Система Moodle дозволяє реалізувати всі основні механізми спілкування: перцептивний, інтерактивний і комунікативний, що говорить про її незамінність у системі дистанційної освіти ВНЗ України.
ОLAT за своїми можливостями конкурує з Moodle, забезпечує доступ до кожного елементу курсу в залежність від оцінки за тест або завдання, до недоліків можна віднести відсутність підтримки українського інтерфейсу.
В табл. 1 зведені основні характеристики 3-х навчальних систем: Moodle, ATutor та Ilias (Integriertes Lern-, Informations- und Arbeitskooperations- System — Інтегрована навчальна, інформаційна і комунікаційна система). Платформа ATutor використовується в Тернопільському державному технічному університеті.

навчальному процесі e-learning платформ в ВНЗ та інститутах підвищення кваліфікації

України