Особливост і та структура комунікативного акту

мовленнєва дія являє собою окремий випадок дії усередині процесу комунікативної

діяльності і тому повинна підкорятися всім властивим йому закономірностям. Мовленнєва дія відрізняється такими особливостями:

(проміжною щодо діяльності в цілому і підпорядкованою сукупній меті діяльності);

і особливо тими діями, які передували їй усередині акту діяльності;

взаємодією тих її характеристик, які пов’язані із структурою діяльнісного акту

і спільним для багатьох однотипних актів діяльності і тих конкретних умов або обставин, за яких ця дія здійснюється в певному випадку і в певний момент.

це акти взаємодії осо­бистостей, або комунікативні акти.

спілкування; процес, який відбувається в певному місці, на пересіченні осей

простору і часу, результатом якого є дискурс (текст). Кожен комунікативний акт має дві складові: комунікативну ситуа­цію і дискурс.
Ситуація — фрагмент об'єктивно існую­чої реальності, складовою якої є вербальний акт. Дискурс — вербалізована мовленнєво-мисленнєва діяль­ність, складовими якої є лінгвістичні (засоби мовного коду) й нелінгвістичні (засоби інших семіотичних сис­тем) компоненти. Складові комунікативного акту, у свою чергу, мають свої компоненти.

компоненти комунікативного акту:
– конситуація (екстралінгвальний аспект) — об'єк­тивно наявна екстралінгвальна

ситуація спілкування; умови спілкування і його учасники (хто, що, де, коли);
– контекст (семантичний аспект) — імпліцитно (приховано) або експліцитно (відверто) виражені смис­ли, що реально існують і є частиною ситуації, відобра­жаються в дискурсі та є актуальними для цього комунікативного акту;

компоненти комунікативного акту:
– пресупозиція (когнітивний аспект) — зона пере­тину індивідуальних

когнітивних просторів комунікантів, у тому числі розуміння конситуації;
– мовлення (власне лінгвістичний аспект) — про­дукт безпосереднього творення.

один одному. Якщо в мовленнєвому акті акцент робиться на дію,

то в комунікативному акті – на взаємодію адресата та адресанта. Кожний комунікативний акт протікає лише за певних обставин. Комунікативний акт детермінується різними факторами, які можуть сприяти або заважати успішному спілкуванню. Такими факторами можуть бути, напр., відстань між комунікантами, їх взаємовідносинами, час, відведений на спілкування, наявність чи відсутність гомону. Коли розмова відбувається за несприятливих умов, то для досягнення взаєморозуміння необхідне багаторазове повторення висловлення.

за допомогою засобів мовного коду. Важливу роль відіграє комунікативна інтенція.

Комунікативна інтенція визначає і організовує зміст комунікативного акту. Без цього компонента спілкування не може існувати: у ньому не було б потреби. З іншого боку, комунікативна інтенція є одним із компонентів комунікативної стратегії, яка має психологічну природу та залежить від контексту комунікації та від характеристик її учасників. Тільки завдяки співпраці комунікантів може бути досягнута комунікативна мета, яку поставив перед собою мовець на початку комунікативного акту.

стратегію мовленнєвого спіл­кування. Комунікативна стратегія мовця полягає у доборі мовних

засобів комунікації, виборі тональності спілкування, формуванні сприятливої атмосфери взаємодії комунікантів, у виборі кому­нікативних намірів тощо. У лінгвістиці розрізняють наступні типи стратегій спіл­кування

яких дотримується адресант.
Змістова стратегія — це покрокове змістове планування мети

з урахуванням наявного “мовного матеріалу” (мовного коду) в межах кожного ходу (кроку) в комунікації.
Кооперативна стратегія втілюється в інформа­тивні та інтерпретативні діалоги (полілоги) — поради, обмін думками, розповіді, повідомлення тощо.
Некоопе­ративна знаходить своє втілення в конфліктах, супереч­ках, претензіях, погрозах, ухиляннях від відповіді тощо.

індивіду і цим відрізняється від позаособистісних конвенцій та правил спілкування

— регламентованих законів поведінки в різних мовленнє­вих ситуаціях. Комунікативна мета багато в чому визначає перебіг спілкування, рух у ньому інформації, взаємодію учасників. Комунікативна компетенціяохоплює комунікативні страте­гії і комунікативні правила, якими володіють учасники спілкування

їх со­ціальних ролей, національно-культурної належності і перед­бачають певну комунікативну тактику.

Комунікативні тактики визначають лінію поведінки на певно­му етапі комунікативної взаємодії, виконують функцію спосо­бів здійснення стратегії мовлення, формуючи діалог (полілог), групуючи і чергуючи емоційне забарвлення розмови – оцінку, радість, горе, сумнів тощо