Оцінка сучасного біорізноманіття. Типи рослинності України

даний момент проживають на Землі, тобто її видове багатство.
Є

думка, що донині було відкрито й науково описано приблизно 1,5-1,75 мільйонів видів (Le Cointre and Guyader, 2001; Cracraft, 2002).
Оцінки кількості науково обґрунтованих видів відрізняються, зокрема з огляду на різні визначення виду.
Деякі наукові описи видів знайдені у старих, маловідомих і малопоширених публікаціях. У таких випадках науковці можуть випадково пропустити певні види при інвентаризації біоти, що змушує їх описувати й давати назви вже відомим видам.

які схожі на інші види і можуть бути ідентифіковані невірно

(оскільки не були визначені як окремий вид). Трохи різні, але подібні за виглядом види можуть бути ідентифіковані одними дослідниками як один єдиний вид, а іншими – як абсолютно різні види. (Inger, 1999; Bain et al., 2003).
Вчені вважають, що науково описані види становлять лише невелику частку загальної кількості сучасних видів, які існують на Землі. Чимало нових видів ще не відкриті або вже відомі вченим, але ще формально не описані. Науковці оцінюють, що загальна кількість видів на Землі може коливатись від 3,6 до 117,7 мільйонів. Часто вказується діапазон від 13 до 20 мільйонів (Hammond, 1995; Cracraft, 2002).

певному регіоні: біорізноманіття в даному місцезнаходженні називається а-різноманіттям, а суму

всіх видів, що мешкають у всіх місцезростаннях в межах певного регіону називають β- різноманіттям.

Показником біорізноманіття прийнято вважати співвідношення між числом видів та показником їх питомого значення (біомаса, чисельність, продуктивність).

на 2000-2015 роки” ”Біологічне (біотичне) різноманіття - сукупність усіх видів

рослин, тварин і мікроорганізмів, їх угруповань та екосистем у межах території України, її територіальних та внутрішніх морських вод, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.

Біологічне різноманіття складається з видового, популяційного, ценотичного, генетичного різноманіття. Людина є невід'ємним елементом біологічного різноманіття і поза ним існувати не може.

правило, показником видового багатства або різноманіття прийнято вважати співвідношення між

числом видів та показниками їх питомого значення (чисельність, біомаса, продуктивність) або відношення числа видів до одиниці площі.

ділянки 1 і 2 мають a різноманіття a1 та a2.

abg abg).
Бета-різноманіття: показує загальну кількість видів, які є унікальними для кожної з порівнюваних екосистем (дві ділянки 1 і 2), виключаючи види, які є загальними для цих екосистем.
Гамма-різноманіття: вимірювання загального різноманіття всіх екосистем у процесі проведення порівняльного аналізу в регіон

від 1,5 до 5 млрд. (М.Ф. За Реймерсом)
Видове різноманіття збільшується

в напрямку від півночі до тропіків.
Найбільш багатими на біорізноманіття вважаються тропічні вологі ліси, коралові рифи, тропічні обширі озера та глибинні моря,сухі тропічні області із листопадними лісами, саванами.

93, хоча площа цих країн майже однакова.
У Перуанській Амазонці зростає

більше 300 видів дерев, а у Європі на тій же площі – лише 30.

1500 видами риб (7% всіх видів риб світової фауни), 4000

видами молюсків, 5 видами черепах, є місцем гніздування 252 видів птахів.

Зелена морська черепаха

Кам'яна риба

Великий Бар'єрний Риф

Гігантський молюск Тридакна

те, що низці тварин загрожує більше одного фактору)

у %
У наземних угрупованнях видове багатство збільшується із зниженням висотності,

збільшенням сонячної радіації, збільшенням опадів, складністю рельєфу.

втрати видів (принаймні до тих пір, поки біотехнологічні методи, такі

як кріоконсервування гамет і клонування, не зможуть забезпечити практичними інструментами збереження видів, і невідомо, чи коли-небудь ці досягнення біотехнології можна буде використовувати як надійні способи збереження видів).

Зникнення – це локальна або регіональна втрата виду лише в одній окремо взятій частині його ареалу. У регіональних або національних звітах про збереження різноманіття іноді помилково посилаються на «вимирання» виду на певній території в той час, коли його можна ще знайти в інших регіонах.

сучасний період вимирання унікальний. Попередні періоди були викликані фізичними причинами,

такими як зіткнення з небесними тілами, рух тектонічних плит, висока вулканічна активність, зміна клімату.

Поточний період вимирання викликаний людьми і почався приблизно 100 000 років тому з розселенням людей по планеті. Входячи в контакт з новими для них екосистемами, які раніше ніколи не відчували людської присутності, люди руйнували екологічний баланс, полюючи, руйнуючи довкілля й розносячи хвороби.

появою сільського господарства. Люди почали процес одомашнення тварин. Таким чином,

люди стали першим видом, здатним жити, при цьому помітно змінюючи історично сформовані екосистеми. Маючи здатність жити за межами місцевої екосистеми, люди були вільні від обмежень максимальної чисельності популяції і перенаселяти їх, створюючи велику напругу для навколишнього середовища і здійснюючи руйнівні дії, необхідні для ще більшого приросту населення. Сьогодні, ці дії включають вирубку тропічних лісів, знищення коралових рифів, інші руйнування середовищ існування, надмірну експлуатацію видів, ввезення чужих, не характерних видів в екосистеми, забруднення ґрунту, парниковий ефект.

871000 видів дробинок (прокаріотів), коло 80000 видів грибів, коло 235 000

рослин та 1035250 видів тварин, в тому числі 751000 комах, 68000 павукоподібних, 50000 молюсків, 42000 видів ракоподібних та 499333 видів хребетних тварин.
Вважається, що під загрозою зникнення зараз знаходиться коло 10000 видів, в основному хребетних тварин та рослин)!!!

кількості людей і за останні сто років досягла максимальних показників.

Всього за історію людства зникли такі види, як голуб-мандрівник, тур, морська корова тощо.
Найвищі темпи зникнення видів за історичний період спостерігаються на островах. Близько 80 % ендемічних видів рослин, які знаходяться під загрозою зникнення або вже зникли, також є острівними.

Тур

Голуб мандрівник

Морська корова

18-19 ст. – сайгаки, тури, тарпани, степові орли, олені, дрохви.

Дуже рідкісними стали лебеді, летючі миші, корсаки, соколи, деякі види риб та раків.
Лише у Закарпатті під загрозою зникнення знаходиться кожен 7-8 вид птахів, не менш як кожен п'ятий вид рослин, кожен шостий із ссавців, кожен 4-5 риб, кожен шостий вид амфібій та рептилій.

Орел степовий

Тарпан

Корсак

Олень благородний

вимирання афаліна чорноморська, дельфін сірий, ведмідь чорний.
Це пов'язано із ринковою

ціною окремих видів. Так, вартість деяких видів метеликів сягає декількох тисяч доларів. У Карпатах останнім часом спостерігалось масовий вивіз рідкісних жуків та метеликів, що знаходяться у субальпійському та альпійському гірських поясах.

Ведмідь чорний

чим першочерговим завданням є охорона видового різноманіття.
Зникнення будь-якого виду

в певній рослинній спільноті руйнує зв'язки між видами, між видом та спільнотою та іншими компонентами біоценозу (мікроорганізми тощо).
Рідкісні, ендемічні та реліктові рослини мають практичну та наукову цінність. Релікти та ендеміки є давніми генетичними комбінаціями – тобто цінним генофондом дикої флори. Тому інформація (географічне розповсюдження, систематичне положення, ценотична та цитологічна характеристики, особливості опилення тощо) є незамінною у созології.
Ендеміки та релікти є своєрідні акумулятори різноманітної біогеографічної інформації, їх можна використовувати як прототип для моделювання біогеографічних умов часу свого виникнення та дати ключ для екологічного прогнозування можливих змін цих умов під впливом техногенних (антропогенних в цілому) факторів.

це поняття стосується певної частини ареалу виду. Виникнення та існування

цих ніш зумовлене комплексом факторів (історичних, географічних, антропогенних).
У всіх флорах є багато рідких та вузько ендемічних видів, яким не загрожує небезпека. Вони завжди були і будуть рідкісними через специфіку їх екологічних ніш, яку вони займають в межах свого ареалу. Наприклад, рослини скель.

Ці види не мають декоративне, лікувальне або інші символічні властивості, їх біотопах не загрожує руйнація, до того ж ці види добре відновлюються, знаходяться поза небезпекою. Тому подібна види не включають до ЧКУ. На Україні це певні види осок, тимьяна, папоротей тощо.
Зазвичай із терміном рідкісний вживається або розуміється зникаючий вид, тобто їх загрожує небезпека знищення. Тому недарма МСОП використовує терміни “зникнення”, “зникаючий”, “зниклий” тощо.

ступені характеризує якісну та змістовну сутність видового об'єкта, що охороняється

або акваторії, в межах якої зустрічається той чи інший таксон

або синтаксон; географічний ранг, його розповсюдження в просторі, яке можна показати на карті/
(*Диз’юнктивний - переривчастий)

у вигляді розділеного на дрібні частини колись цілісного ландшафту. Зрештою,

фрагментація зменшує цілісність та впливає на розповсюдження і міграцію видів, у такий спосіб ізолюючи їх популяції й порушуючи поширення рослин і тварин (та їх генетичного матеріалу) по ландшафту.
Фрагментація: поділ на дрібніші частини колись суцільного ландшафту.
 

даному регіоні та не живе в інших.
Ендеміки переважають у

географічно ізольованих ділянках Землі: острови, глибокі озера, гори.
На Україні основна кількість ендемічних видів знаходиться в Карпатах та Криму.

Ковила гранітна – рідкісний ендемік, зустрічається в пд. частині Степової зони.
Язичник сивий – реліктовий ендемік, зустрічається в Чернівецькій. Закарпатській, Львівській обл.

Ковила гранітна

тепер займають невеликі території. За часом попереднього широкого розповсюдження розрізняють

релікти певного геолоігчного датування: третичні, четвертичні, плейстоценові тощо.

Фісташка туполиста. Середземноморський реліктовий вид на пн. Межі ареалу: Крим – балаклава, бахчисарай

ягідного (негній-дерева).
В Карпатах географічним реліктом, наприклад, є східний пилохвіст, основний

ареал якого знаходиться в Західному Сибіру.
До еволюційних реліктів належать, наприклад, варан, гінкго, гігантська секвоя тощо.

Пилохвіст східний

– понад 27 тис. видів (з них : вищих -5,5

тис. та нижчих рослин), фауни – понад 47 тис. видів. Одним із заходів збереження цієї біорізноманітності є ведення Червоної книги України. Куди заносять види, що внаслідок різних причин опинились під загрозою зникнення.
Займаючи лише 6 % всієї площі Європи, Україна має приблизно 35% її біорізноманіття, причиною чого є розташування території України на перехресті багатьох природних зон та міграційних шляхів багатьох видів фауни.

році та Генеральній асамблеї ООН у 2005 році була схвалена

глобальна мета щодо досягнення до 2010 р. суттєвого зменшення втрат біорізноманіття. У зв'язку з цим 2010 р. було оголошено ООН Міжнародним роком біорізноманіття з метою привернення уваги світу до проблеми збереження біорізноманіття.

Біорізноманіття.

Конвенції про біологічне різноманіття, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої

фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), Конвенції про збереження дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) тощо.

чимало рідкісних, реліктових або ендемічних видів.
За період 2001-2008 рр.

в Україні зросла чисельність ведмедя бурого, рисі, борсука (якого виведено з 3-го видання “Червоної книги”), видри, глухаря. Натомість спостерігається зниження чисельності зубра, який знаходиться в мисливських угіддях.

Біорізноманяття

тваринного світу;
браконьєрство;
хімічні та біологічні забруднення , які акумулюються

в біомасі консументів

Основні чинники негативного впливу на тваринний світ:

80-ті роки минулого століття започатковано виділення генетичних резерватів. Створена мережа

об'єктів збереження лісових деревних видів. Це понад 130 га клонових банків, близько 270 га географічних культур (1700 популяцій 13 видів).

Вивчення рослинного світу створено на основі колекційних ділянок Національним ботанічним садом ім. М.М. Гришка. Колекційний фонд Національного ботанічного саду становить 1178 видів із 113 родин. Серед рідкісних видів – 100 видів занесені до Червоної книги. За тривалий проміжок часу створено інтродукційні популяції рідкісних видів флори України.

відіграють зоопарки, які розробляються відповідні методики розмноження видів в умовах

неволі. Найбільш активними в цій роботі є Миколаївський та Київський зоопарки.

тварин для комплектації пар;
створення необхідних умов для розмноження (збільшення

площ вольєрів, створення укриттів, специфічна кормова база);
створення зон, де немає фактора занепокоєння з боку відвідувачів.

географічним положенням.
На території України розташовані чотири геоботанічні області:

підпровінцію, а на півдні розташована Гірсько-Кримська підпровінція.
Для Українського Полісся

встановлено 1480 асоціацій 159 формацій; подільської частини лісової зони — 649 асоціацій 120 формацій;
Для Українських Карпат — 1305 асоціацій 140 формацій; лісостепової зони — 1335 асоціацій 184 формацій; степової зони — 1912 асоціацій 239 формацій;
Для Гірського Криму— 716 асоціацій 59 формацій.

рослинність України

Для рослинності
Особливості географічного положення, рельєфу та клімату зумовили формування на

території України багатої природної рослинності (Зелена книга України) представленої: лісовим, чагарниковим, степовим, лучним, болотним, водним, галофітним, псамофітним, петрофітним, кальцеофітним типами рослинності, угруповання яких об'єднані майже у 3800 асоціацій.

млн. га, з яких лісом вкрито 9,4 млн. га –

15,6% території України, і лише 4,6% перебувають під охороною держави.
Ліси України розміщені нерівномірно: в Українських Карпатах – 34-41%; Кримські гори – 32%, Полісся-26-29%, Лісостеп -11-12%, Степ – 3-4 %.

Найбільшу частку покритої лісом площі у деревостані лісів України займає деревостан сосни 34,7% і дуба (26,3%). Решту – ялини (10%), бука (9%), вільхи – 4%, берези – 5%, граба – 4%, ясена – 1,4%, ялиці – 1,4%, осики – 1,2%,інші породи- 2%

(верхові, збіднені на мінеральні солі) розровсюджені у Рівненській обл. Рослинність

складає: соснове рідколісся, кустарнічки із верескових та бруснічних (багульнік, клюква, голубіка), а також травянистих (очеретник, пушиця, шейхцерія болотна тощо). В моховому ярусі переважають сфагни.
Мезотрофні (перехідіні) болота. Переважають лісові із сосновим, березово-сосновим або березовим деревостаном. Трав'янисто-кустарнічковий ярус - очеретник, пушиця, шейхцерія болотна, голубіка, клюква тощо.
Евтрофні (низинні) болота. Переважають осокові формації.
Лісостеп. В гирлах річок розповсюджені евтрофні болота (багаті на мінеральні солі), наприклад, вільшанніки.
Степ. В плавнях річок Дніпра, Дністра, Дуная. Переважають високотравні тростникові, камишово-тросникові асоціації на мулистих ґрунтах.

вирубки лісів. Представлені білоус, дрібні осоки, лучник дернистий, польовиця собача,

мятлик, овсянниця лучна та червона. Заливні луки представлені: пирій повзучий, польовиця звичайна, тонконіг, овсяниця, мятлик, осока струнка, польовиця повзуча та інші.
Лісостеп. Розповсюдження по долинах річок. Представлена в основному різнотравно-злаковими луками.
Степ. Розповсюджені ковила українська, типчак, тонконіг тонкий, ковила волосиста, полин, житняк понтійський, костер береговий, піон вузьколистий, горицвіт. В залежності від умов життя у степу розповсюджені полинно-злакові степи із лучно-солончакової рослинністю, типчаково-ковилові степи, полинно-злакові степи та інші.
Карпати – альпійські луки.

рослинність плаваючій укорінених рослин, рослинність підводних укорінених рослин, рослинність вільно

плаваючих прісноводних рослин.
Рослинність Чорного та Азовського морів: біля 270 видів водоростей. До числа промислових цінних водоростей відносяться філофора (використовується для одержання агара) та цистозіра (використовується для одержання альгіната натрію). Рослинна маса планктонних та донних рослин служить як джерело існування тваринності моря; вони складають головну первинну біопродукцію морів.
Представники рослинності прісних водойм: глечики жовті, горіх водяний руський, ряска мала, елодея канадська, сальвінія плаваюча, кушир та багато інших.

види полину, тамарикс, солерос).
Як правило, розповсюджені на узбережжях моря чи

океану, напівпуселях тощо

Тамарикс

піщаний (Степ, Полісся), котячі лапки (Полісся, сухі борові умови), осока

піщана. Псамофіти використовують, як правило, для закріплення пісків.

або кам'янистих місцях. Як правило, ряд первинної сукцесії – бактерії,

водорості, лишайники, мохи, папороті вівсяниця тощо.
В основному петрофіти представлені у гірській місцевості – Крим, Карпати

(сосна крейдова, на вапняних берегах Сіверського Дінця; кропива, льнянка крейдова,

дуб пушистий).

вісями – стовбурами, що не досягають значної висоти (до 6м):

горобина, бузина, рододендрон жовтий.

покриву. Степ, як правило, утворена дерновинними злаками, серед яких переважають:

ковилі Лессинга, український, Залеського, типчак, тонконіг гребінчастий. Степова рослинність представлена також: полинами, кахріс пухнастий, коров'як фіолетовий, ферула східна, пижма тисячолітня. У Присивашші вздовж Чорного та Азовського морів переважають, наприклад, кохія, полин Бошняка та полин кримський, тюльпан Шренка, гусяча цибуля, птахомлічник Гуссона та понтійський та інші види степової рослинності.