Платежный баланс

структура і методологія складання
11.2. Взаємозв'язок рахунків платіжного балансу
11.3. Фактори впливу

на рівновагу платіжного балансу країни: класифікація та управління.

всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та

платежів;
агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу;
статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу
це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді відображається весь комплекс світогосподарських зв'язків даної країни у формі вартісного співвідношення над ходжень та платежів за певний період часу (рік, квартал, місяць);
систематичні записи усіх економічних угод між резидентами даної країни та рештою країн світу протягом певного періоду (за визначенням МВФ).

відбуваються між резидентами та нерезидентами; операції, пов’язані з безоплатним наданням

або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.
Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.
Інформація Держкомстату, яка базується на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митне декларування (риба, виловлена в нейтральних водах і продана за кордоном, товари, придбані в портах перевізниками тощо). Для цілей складання платіжного балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення (неформальна торгівля) та класифікацію (перерахунок імпорту з цін CIF на ціни FOB, ремонт товарів).

банк України формує в основному за власною базою даних, що

включає:
2.1) платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо.
2.2) за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;

державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги,

державні пенсії, внески в міжнародні організації;
2.3.2) приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
3. Доходи. Стаття “Доходи”: Оплата праці включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів.

цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації

у вигляді певного вартісного еквівалента: приватні перекази, благодійна допомога в грошовій формі, грошові внески органів державного управління, технічна допомога (інформація Міністерства економічного розвитку та торгівлі), гуманітарна допомога (за інформацією Держмитслужби)

ЄС

ОПЕРАЦІЙ
2.1. Рахунок операцій з капіталом. Одержання або оплата капітальних трансфертів

(трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), придбання або реалізація нефінансових активів та прав власності (торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші).

всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на

зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами.
А. Прямі інвестиції: акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування).
Б.Портфельні інвестиції: цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери (облігації та інші довгострокові боргові цінні папери), інструменти грошового ринку (векселі, ноти тощо) та похідні фінансові інструменти.

позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій,

угоди про фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви
Резервні активи: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ (25% квоти країни), активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог.
Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:
міжнародний рух підприємницького капіталу;
міжнародний рух позикового капіталу.

Усього резервів Частка у світових Зміна за Місяці
(млрд. дол.) резервах (%) рік (%) імпорту
2007 2008 2008 2007-08 2008

Китай 1.546 1.966 25.8 27.1 18.2
Японія 973 1.031 13.5 5.9 13.2
Росія 479 427 5.6 -10.8 10.8
США 278 294 3.9 5.9 1.1
Індія 277 257 3.4 -6.9 7.9
Республіка Корея 263 202 2.6 -23.2 4.5
Бразилія 180 194 2.5 7.5 8.5
Гонконг, Китай 153 183 2.4 19.5 4.0
Сінгапур 163 174 2.3 6.9 4.6
Алжир 115 148 1.9 28.8 …
Німеччина 136 139 1.8 1.9 0.9
Таїланд 87 111 1.5 26.9 6.0
Італія 94 106 1.4 12.3 1.5
Франція 115 103 1.4 -10.5 1.2
Лівія 83 96 1.3 15.7 38.7

billions of U.S. dollars)

надходження (кредит) — це операції, які забезпечують країну додатковою іноземною

валютою, тому у платіжному балансі перед ними ставлять знак «плюс». Кредит відповідає поняттю «доходи» і означає відплив за кордон цінностей, за які мають надійти платежі в дану країну. Кредитова частина відображає експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, приплив іноземної валюти (тобто її пропозицію), зменшення матеріальних та фінансових активів, збільшення пасивів;
б) платежі (дебет) — це операції, пов'язані з використанням запасу іноземної валюти, тому в платіжному балансі перед ними ставлять знак «мінус». Дебет відповідає поняттям «зобов'язання», «витрати» і означає приплив цінностей з інших країн до даної країни, за які резиденти повинні сплачувати за кордон. Дебетова частина відображає імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, використання іноземної валюти (тобто попит на неї), зменшення пасивів або збільшення активів.

стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично

публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.

Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги та доходи
Приватні односторонні перекази
Офіційні односторонні

перекази
В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал

Короткостроковий капітал
D. Помилки та пропуски
Підсумок: А + В + С

+ D відповідає концепції ліквідності в США
Е. Компенсуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ.
F. Надзвичайне фінансування
G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США
Н. Підсумкова зміна резервів
СПЗ
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ

+ NR,
де IM – імпорт країни, X – експорт,

NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них), NR (net interests) – чисті платежі відсотків (різниця вартості відсотків на вкладений капітал, отриманих з-за кордону, і виплачених іноземцям)
IM - X – NR = NA, де
ліва сторона – поточний баланс, права – баланс операцій з капіталом
Для врегулювання незбалансованості платіжного балансу використовуються офіційні резерви (OR) ЦБ країни:
IM - X – NR = NA ± OR

Взамозв’язок рахунків платіжного балансу

розрахунки по зовнішньоторговельних операціях здійснюються у готівковій формі;
Існує прямий зв’язок

між обсягом грошової маси та рівнем цін;
Експортні та імпортні ціни залежать від відносних цін на світових ринках.
Дж.С.Мілль:
Приплив готівки веде до зниження відсоткових ставок, має наслідком відплив капіталів з країни та корекцію валютного курсу;
Облікова ставка стає важливим інструментом захисту золотовалютних резервів та валютного курсу

зв’язок між девальвацією національної валюти і торгівельним балансом залежно від

еластичності попиту і пропозиції до зовнішнього обміну.
Вплив зміни обмінного курсу на кількісну рівновагу двох взаємодіючих валют залежить від еластичності наявних кривих попиту та пропозиції
В сучасних умовах еластичність попиту на імпорт є низькою внаслідок високої його необхідності для країн, а попит на експорт є відповідно більш еластичним
За зростання попиту на іноземну валюту ЦБ підтримуватиме додаткову пропозицію іноземної валюти у розмірі U'1 – U0
Якщо ця тенденція набуде сталого характеру, ЦБ переходитиме до ціни E1, девальвуючи національну валюту по відношенню до іноземної

дефіциту торгівельного балансу внаслідок подорожчання імпорту, девальвації валюти і підвищення

попиту на іноземну грошову одиницю.
З часом еластичність підвищується і торговельний баланс покращується

За зростання попиту на іноземну валюту ЦБ підтримуватиме додаткову пропозицію іноземної валюти у розмірі U'1 – U0
Якщо ця тенденція набуде сталого характеру, ЦБ переходитиме до ціни E1, девальвуючи національну валюту по відношенню до іноземної

дефіциту торгівельного балансу внаслідок подорожчання імпорту, девальвації валюти і підвищення

попиту на іноземну грошову одиницю.
З часом еластичність підвищується і торговельний баланс покращується

2011 р., 1 квартал: погіршення стану поточного рахунку, дефіцит майже у 3% ВВП
Зростання експорту на 46% (продукція чорної металургії, хімічної промисловості, машинобудування – в основному за рахунок підвищення економічної активності в РФ)
Зростання імпорту на 63% (за рахунок збільшення імпорту газу – зростання обсягів закупівель у 2,4 рази в порівнянні з минулим періодом та ціни на 12,5% та продукції машинобудування, зокрема автомобілів – покращення економічної активності в Україні)

тим, що виробляється у країні, та тим, що споживається:
Y=C+I+G+(EX-IM),

де
С – споживання, І – інвестиції, G – державні витрати, разом – А (абсорбція)
При Y – A < 0 (внутрішній попит перевищує внутрішнє виробництво) ЕХ – ІМ < 0, зростає імпорт.
За умов повної зайнятості єдиним шляхом покращення поточного рахунку стає зниження абсорбції
За наявності безробіття А залишається сталим, Y зростатиме за рахунок збільшення ЕХ.
За умов здійснення девальвації поточний рахунок покращуватиметься, кінцевим результатом стане інфляція.

їх пропозицію з боку ЦБ, тоді він задовольняється припливом грошей

з-за кордону.
Якщо пропозиція грошей ЦБ перевищує попит на них, то гроші відпливають за кордон
Попит на гроші: L = k*P*Y, де P – рівень внутрішніх цін, Y – реальний дохід
Пропозиція грошей: М = R + D, де R – міжнародні резерви, а D – внутрішній кредит
Позначимо P = E * Pf, де E – ціна іноземної валюти в національних грошах, Pf – рівень зовнішніх цін

отримуємо:
E(%) + Pf(%) + Y(%) = R(%) + D(%), або
R(%)

– Е(%) = Pf(%) + Y(%) - D(%), тобто процентні зміни резервів та обмінного курсу дорівнюють змінам зовнішньої інфляції плюс зміни реального доходу за мінусом процентних змін внутрішнього кредиту
У системі з фіксованим валютним курсом зростання внутрішнього кредитування буде супроводжуватися зменшенням резервів, скорочення внутрішнього кредиту означатиме зростання платіжного балансу та вирівнювання попиту і пропозиції на гроші

політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
Циклічні коливання економіки.
Зростання закордонних державних витрат,

пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.
Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
Зміни в міжнародній торгівлі.
Вплив валютно-фінансових факторів.
Негативний вплив інфляції.
Торгівельно-політична дискримінація певних країн.
Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

та кредитової частин)
Повна зайнятість у країні
Відсутність серйозних обмежень

щодо міжнародних операцій

балансі;
Балансі офіційних розрахунків.
Довгострокова рівновага
Середньострокова
рівновага
Короткострокова рівновага
Нульове сальдо торгівлі товарами та

послугами (поточного рахунку ПБ)
IM – X – NR = 0

Нульове сальдо базового балансу (сальдо поточного рахунку + сальдо рахунку капіталу)
IM – X – NR – NA = 0

Нульове сальдо рахунку офіційних резервів (сальдо поточного рахунку + сальдо рахунку капіталу + сальдо резервів)
IM – X – NR – NA – OR = 0

Причини дисбалансів:
Сезонні;
Структурні – недостатня швидкість пристосування попиту на експорт та імпорт;
Циклічні;
Спекуляції та втеча капіталів;
Зміни валютного регулювання.

чергу національні методи поділяються на:
1.1) ринкові методи (фінансові, валютні, грошове-кредитні)

передбачають зміни валютних курсів, цін, доходів, процентних ставок, грошової маси тощо. До ринкових методів можна віднести:
1.1.1) продаж іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту (наприклад, розміщення облігацій державної скарбниці у центральних банках інших країн);
1.1.2) вплив на темп інфляції в країні через зміну процентних ставок, контроль за заробітною платою та рівнем цін;

(шляхом урізноманітнення товарного асортименту та перерозподілу ресурсів на користь продукції,

конкурентноздатної на світовому ринку);
1.1.4) зміни валютного курсу (зниження курсу національної валюти сприяє здешевленню вітчизняної продукції на міжнародних ринках і подорожчанню імпортних товарів; тому девальвація призводить до розширення експорту та скорочення імпорту);
1.1.5) використання країною своїх золотовалютних резервів (у певних межах, щоб не призвести до їх вичерпання та негативних наслідків у макроекономічному середовищі).

передбачають регламентацію зовнішньо економічних операцій за допомогою нормативних актів та

органів державного контролю. Наприклад, вплив на потоки зовнішньої торгівлі та рух капіталу між країнами може здійснюватися за допомогою протекціоністської політики уряду, яка включає запровадження тарифів, квот, ліцензій, субсидій тощо;
2) міждержавними (зовнішніми) методами:
2.1) позики інших країн та використання світового ринку позичкових капіталів (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);
2.2) ввезення підприємницького капіталу;

(МВФ надає країнам-учасникам резервні кредити у межах 25 % їх

квот);
2.4) іноземна допомога (пільгові кредити, подарунки, субсидії, надані іншими країнами).
Регулювання платіжного балансу за допомогою ринкових методів передбачає поєднання двох протилежних комплексів заходів:
рестрикційних – кредитні обмеження, у т. ч. підвищення процентних ставок, стримування росту грошової маси;
експансіоністських — стимулювання експорту, девальвація.