Політична система Япон ії

Виконала:

Скойбіда Юлія Геннадіївна,
Студентка групи 3149-1
Перевірила:
Мальована Юлія Геннадіївна

та конфуціанство.
За формою правління Японія- парламентська

монархія, тому діяльність та взаємовідносини центральних органів мають риси, властиві цій формі правління. Нині діюча конституція, прийнята ще у 1946р., яка вступила в дію у 1947р., проголосила принцип розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову та віднесла державне управління до компетенції кабінету міністрів (Ст.65).

державної влади у суспільстві та державі як єдиному суб'єкті адміністративної

влади.
Система державного управління Японії- своєрідний синтез запозиченого західного менеджменту (континентального та англо-американського), який було конвертовано у національні культурні форми.
Попри запозичення, існує низка суто японських державних інститутів. Традиційний початок вкорінений у особливостях японської культури.

41 Конституції парламент є “вищим органом державної влади і єдиним

законодавчим органом держави”.
Складається з двох палат:
Верхньої-Палати радників;
Нижньої-палати представників.

Обирається
на 6 років;


Кожні 3 роки
переобирається
половина її складу.

вимогу уряду.

більш-менш пов'язані
з роботою відповідних міністерств.
У Палаті радників 16 постійних

комісій.
Комісії формуються за партійним принципом пропорційно представництву партій у парламенті.
Кожен депутат повинен бути членом не менш як 1-2 комісій.

Кожна палата формує два види
комісій – постійні і спеціальні.

представників має вирішальні повноваження, тільки вона пропонує усі фінансові законопроекти;
Контрольні

функції(інтерпеляція)-вимога дати пояснення з приводу здійснюваної політики. Право І. належить окремим депутатам палати представників;
Зовнішньополітичні, зокрема ратифікація міжнародних договорів;
Функція парламентського розслідування.

Перевага надається старшому синові імператора.
Жінки не можуть займати престол.
Владарювання

кожного імператора проголошується новою “ерою”, відповідно до якої ведеться літочислення, тобто перший рік правління імператора є першим роком відповідної ери.
З січня 1989 після смерті імператора Хірохіто імператором було проголошено його сина Акіхіто.

його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада.
Не

наділений повноваженнями здійснення державної влади;
Всі дії лише за порадою, згодою та під відповідальність уряду;
За представленням парламенту призначає прем'єр-міністра;
За рекомендацією прем'єра- членів Кабінету;
За представленням уряду призначає головного суддю Верховного суду.
За порадою і згодою уряду:
Здійснює промульгацію поправок до законів;скликання парламенту, розпуск Палати представників,оголошення нових виборів;
Призначення і звільнення посадових осіб, послів;
Амністія, пом'якшення покарань,відновлення прав;
Церемоніальні функції.

сім'ї;
Прем'єр-міністр;
Голови та заступники голів палат парламенту;
Голова та однин член Верховного

суду.

Повсякденні справи вирішує Управління імператорського двору, яке діє при канцелярії
прем'єр-міністра (начальник У. Призначається прем'єром за згоди імператора).

відповідні міністерства, і 8 державних міністрів (міністрів без порфелей, головним

чином це радники прем'єра).
За Конституцією на менш як 50% членів Кабміну повинні бути членами парламенту.
Уряд формується парламентом: обирається прем'єр, якого за тим призначає імператор,що призначає запропонованих новим прем'єром міністрів.
Міністри несуть колективну відповідальність: у разі відставки чи вакантності крісла прем'єра весь уряд іде у відставку, а при висуненні вотуму недовіри прем'єр приймає рішення про відставку уряду або розпускає палату представників.

політикою;
Укладення міжнародних договорів;
Видання указів та ін.
Кабінет здійснює свої функції на

основі звичаю: процедура засідань та прийняття рішень регулюються нормами права.Обговорення та підготовка рішень здійснюються в умовах таємності, рішення приймаються одноголосно.

Консультативні (для вивчення, розробки проблем та інформації уряду).


Міністр+2 заступники:
Парламентський є

членом парламенту і йде у відставку разом з міністром;
Адміністративний є представником вищого чиновництва і зберігає свій пост попри часту зміну міністрів – забезпечує спадкоємність політики і керівництва.

прирівняна у правах до міністерства.
Вони займаються підготовкою Важливих питань державної

діяльності.

При Кабінеті Міністрів існують:

представників.

державної діяльності, де необхідна висока компетенність або вміння узгоджувати протилежні

інтереси;
Спеціалізовані комітети(23)-займаються питаннями,які мають широкий характер і виходять за межі компетенції одного міністерства.

стежить за тим, щоб жодна з партій не мала переваги

при призначенні на державні пости, а вирішальною була кваліфікація.

Рахункова палата – контролює державний бюджет та витрати.

переважна більшість діє тільки на місцевому рівні, в тих чи

інших адміністративно-територіальних одиницях. На загальнонаціональному рівні значним впливом користуються лише кілька партій.
Тривалий час (майже 40 років) у Японії існувала багатопартійна система з однією домінуючою Ліберально-демократичною партією (ЛДП). Вона незмінно отримувала більшість голосів у нижній палаті Парламенту та формувала уряд. Інші партії (включаючи деякий час і Комуністичну) були досить широко представлені в Парламенті, але в уряді не брали участь. Після того як ЛДП зазнала поразки на виборах 1993 р., в Японії слідом за рядом парламентських криз з частою відставкою урядів стала формуватися багатопартійна система, на базі якої створюється коаліційний уряд (один зі складів уряду включав представників 7 партій).

на консервативних позиціях, але ближче до центру. Партія неоднорідна за

своїм політичним установкам, в ній завжди існували й існують різні фракції. Партія виступає за лібералізацію економіки, обмеження державного втручання і державних витрат на соціальні потреби.

Соціал-демократична партія Японії (до 1991 р. - соціалістична) включає приблизно 70 тис. членів. Її основне гасло - демократичний соціалізм, але при зміні назви та прийнятті нової програми в 1996 р. партія переглянула колишні установки з більш правих позицій. Вона спирається насамперед на частину профспілок, до її складу входять значна частина робітників, селяни і інтелігенція, середні і дрібні підприємці.

Третя партія, буває в урядовій коаліції, - Саки-гаке - це нечисленна консервативна партія, що представляє собою групу членів ЛДП, що вийшла з неї в результаті фракційної боротьби.

Незважаючи на назву, вона не є марксистсько-ленінською партією, тільки окремі

пункти її програми пов'язані з цим вченням.
Партія демократичного соціалізму - вийшла з соціалістичної партії права угруповання, але з багатьох питань продовжує співпрацювати з нею (в даний час - з соціал-демократичною партією). Вона спирається на одне з крил Японської конфедерації профспілок - на Всеяпонський конфедерацію праці, на дрібних міських бізнесменів; в партії складаються також робітники, інтелігенція.
Партія чистої політики (Комейто) включає близько 190 тис. членів. Вона проголошує ідею побудови гуманного соціалізму на базі «буддійської демократії», складовими елементами якої є стриманість, сталість і гармонія.

нестійких партій:
Нова партія Японії, Партія нових рубежів, Партія поновлення Японії,

Партія сонця

інших країн до японських умов;
Вся повнота можливості здійснення державних функцій

знаходиться у руках Прем’єр-міністра, обраного парламентською більшістю, який призначає міністрів та дає вказівку і згоду на всі призначення, які робить імператор;
Імператор має лише церемоніальні та символічні функції.
Парламент(вирішальна-палата представників), сформований ним уряд, здійснюють політичне управління країною, тоді як державне управління виконує сталий, аполітичний адміністративний апарат;
Успішність досить ефективної реалізації такої моделі забезпечується функціонуванням розгалуженої системи допоміжних органів.

2007. – С.430-442
http://uk.wikipedia.org/wiki/Державний_устрій_Японії