Разделы презентаций
- Разное
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Потоковий контроль Дати визначення “Фізичні властивості ґрунту”. Основні
Содержание
- 1. Потоковий контроль Дати визначення “Фізичні властивості ґрунту”. Основні
- 2. Лекція №2Тверда і газоподібна фази ґрунту.Класифікація ґрунту
- 3. ПЛАНТверда фаза2. Зерновий склад твердої фази ґрунту3. Газоподібна фаза4. Класифікація ґрунту
- 4. 1 Тверда фаза1.1 Розміри і види твердих
- 5. Різні умови вивітрювання вихідної гірської породи, переносу
- 6. Частинки більше 2 мм – уламки материнської
- 7. Чим менший радіус зерна R, тим більша
- 8. Більшість глинистих частинок мають розмір від 10-3
- 9. 1.2 Характеристика вторинних глинистих мінералів (С/Р)Каолініт (Al2O3·2SiO2·2H2O)
- 10. Гідрослюда – утворилася в середовищі, багатому водою
- 11. Глиниста фракція грунту полімініральна. Тому її іменують
- 12. 2 Зерновий склад твердої фази ґрунтуЗерновим (гранулометричним)
- 13. Основні фракції: гравійна (щебенева) - 10-2 мм;
- 14. 2.1 Класифікація ґрунтів за зерновим складом (С/Р)Для
- 15. Класифікація ґрунтів підгрупи крупноуламкових: Примітка: назви ґрунтів в
- 16. До підгрупи піщаних входять ґрунти, які містять
- 17. Для встановлення назви ґрунту послідовно підсумовуються проценти
- 18. Приклади: 1) піщаний ґрунт має наступний зерновий
- 19. Орієнтовна класифікація ґрунтів пилувато-глинистих: Якщо пилуватих частинок
- 20. Експериментальні методи визначення зернового складу ґрунту розподіляються
- 21. Зерновий склад ґрунту визначають:Для визначення типу ґрунту.Для
- 22. Механічні методиМеханічні методи ґрунтуються на розділі частинок
- 23. Ситовий аналіз дозволяє поділяти за розмірами частинки,
- 24. Ситовий метод обмежений мінімальним розміром частинок 0,1
- 25. Гідравлічні методи (в рідині)Базуються на тому, що
- 26. В’язкою називається рідина, швидкість деформації зсуву якої
- 27. Поняття про в’язкість запропонував Ньютон (1687 рік).
- 28. Для води при +20˚С:η=10-3Па с = 10-3кг/с
- 29. Для ρs=2,7гр/см3; ρw =1 гр/см3; r=0,01гр/с см;
- 30. Аерометричний метод базується на вимірі аерометром щільності
- 31. Піпет-метод оснований на тому, що після закінчення
- 32. Центрифугування ґрунтується на тому, що при обертанні
- 33. Недоліки методів, основаних на осіданні частинок: нерівномірність
- 34. Непрямі (опосередковані) методи. Польовий метод С.І. РутковськогоҐрунтуються
- 35. Замірявши потім об’єм осівшого піску і порівнявши
- 36. Після витримування в воді (дві доби) набухають тільки частинки:Відносне збільшення об’єму:
- 37. Якщо прийняти, що масова доля глинистої фракції
- 38. Оптичні методиДо них відносяться мікроскопічні, фотоаналітичні і
- 39. 2.3 Зображення і описання зернового складуДля наглядності
- 40. Трикутна діаграма використовується для зображення вмісту в
- 41. Тому, якщо від однієї сторони рівностороннього трикутника
- 42. Аналогічно, якщо вважати координатними прямими сторони рівностороннього
- 43. По цій кривій визначаються такі показники:d10 –
- 44. Величина d10 характеризує водопроникність ґрунту;Величина d60 характеризує
- 45. Формула Годена (1926 р.) dmax – розмір
- 46. При n=0,5 формула Годена дає криву, яка
- 47. Слайд 47
- 48. 3 Газоподібна фазаГазоподібна фаза грунту представлена повітрям
- 49. Походження газу в грунті:як залишок повітря, що
- 50. Вільний газ з'єднується з атмосферним повітрям. В
- 51. Защемлений газ.При 0,9 < Sr
- 52. Защемлений газ з дуже важко видаляється (навіть
- 53. Адсорбований газ захоплюється поверхнею сухих часток грунту
- 54. 4 Класифікація ґрунтів (С/Р) Ґрунти класифікують за
- 55. Скельні грунти за походженням поділяють на 4
- 56. Нескельні грунти за походженням поділяють на 2 групи:осадові незцементовані; штучні.
- 57. Осадові незцементовані грунти поділяються на підгрупи:великоуламкові (не
- 58. Штучні нескельні грунти поділяються:ущільнені в природному заляганні
- 59. Скачать презентанцию
Лекція №2Тверда і газоподібна фази ґрунту.Класифікація ґрунту
Слайды и текст этой презентации
Слайд 1Потоковий контроль
Дати визначення “Фізичні властивості ґрунту”.
Основні показники фізичних властивостей
ґрунту
Слайд 3ПЛАН
Тверда фаза
2. Зерновий склад твердої фази ґрунту
3. Газоподібна фаза
4. Класифікація
ґрунту
Слайд 41 Тверда фаза
1.1 Розміри і види твердих часток грунту
Тверда фаза
нескельного грунту складається з окремих частинок. Розміри найбільших та найменших
частинок грунту відрізняються на 8 порядків: від 102 мм до 10-6 мм ( як розміри планети Земля від футбольного м'яча ).
Слайд 5Різні умови вивітрювання вихідної гірської породи, переносу і осідання продуктів
її руйнування зумовлюють наявність у грунті частинок різних видів. Ці
частинки відрізняються розміром, формою і мінеральним складом. Прийнято розрізняти такі частинки грунту:
Слайд 6Частинки більше 2 мм – уламки материнської породи, вони мають
однаковий з нею мінеральний склад, в якому переважають кварц, польовий
шпат, слюда, рогова обманка.Валунні, галечникові і гравійні частинки – обкатані уламки, а брилові, щебеневі, жерствяні – не обкатані, вони мають форму неправильного багатогранника з кутами і ребрами.
Піщані і пилуваті частинки – округлі або кутасті зерна, що є уламками мінералів, наприклад, кварц. Крупні піщинки полімінеральні: крім кварцу, вони містять польовий шпат і слюду.
Слайд 7Чим менший радіус зерна R, тим більша питома поверхня. Питома
поверхня частинки – це площа її поверхні віднесена до одиниці
маси.Чим менше R, тим більше Sn і тим більше роль процесів, що відбуваються на цій поверхні. Тому піщані частинки менші 0,5 мм і пилуваті частинки із найбільш хімічно стійкого мінералу – кварцу. Піщані і пилуваті частинки в воді не набухають.
Слайд 8Більшість глинистих частинок мають розмір від 10-3 до 10-4 мм.
За формою являють собою пластинки, довжина і ширина яких в
10-100 разів перевищують товщину. В зв'язку з цим під розміром глинистих частинок домовились розуміти діаметр умовної кулі, що падає у воді з швидкістю цієї частинки.Глинисті частинки мають питому поверхню Sn = 104 – 105 см2/г. На цій поверхні відбуваються інтенсивні процеси хімічного вивітрювання, які обумовили створення вторинних глинистих мінералів: каолініт, монтморилоніт, гідрослюда.
Слайд 91.2 Характеристика вторинних глинистих мінералів (С/Р)
Каолініт (Al2O3·2SiO2·2H2O) двошаровий кристалічний мінерал
що утворився із польового шпату і слюди, в кислому середовищі
поблизу денної поверхні. Безбарвний або білі пластинки. Не набухає.Монтморилоніт (Al2O3·4SiO2·nH2O) – трьохшаровий кристалічний мінерал що утворився в основному середовищі. Жовтуваті і зеленуваті пластинки. Шари кристалічної решітки розсовуються і між ними розміщується вода. Тому в воді набухає, збільшується розмір на порядок.
Слайд 10Гідрослюда – утворилася в середовищі, багатому водою із слюдоподібних мінералів,
зелені і бурі пластинки. Трьохшаровий мінерал, але шари зв’язані сильніше,
ніж у монтморилоніту. За своїми властивостями займає проміжне місце між каолінітом і монтморилонітом.
Слайд 11Глиниста фракція грунту полімініральна. Тому її іменують по переважаючому мінералу:
каолінітові, монтморилонітова, гідрослюдиста глина. За розповсюдженням перше місце займають гідрослюдисті
(їх приблизно 60%); друге місце – монтморилонітові; третє – каолінітові.Глинисті частинки мають особливу властивість: їх поверхня несе на собі негативний електричний заряд, тому вони інтенсивно взаємодіють з водою. Піщані ж – електронейтральні. Глинисті частинки придають грунту здатність до набухання, усадки, зв’язаність, липкість, пластичність.
Слайд 12 2 Зерновий склад твердої фази ґрунту
Зерновим (гранулометричним) складом ґрунту –
називають масову долю частинок різної крупності в абсолютно сухому ґрунті.
Незалежно
від походження і мінерального складу окремі частинки ґрунту об’єднуються по розмірам у певні групи , які називаються – фракціями. 
Слайд 13Основні фракції: гравійна (щебенева) - 10-2 мм;
піщана – 2-0,05 мм; пилувата –
0,05-0,001 мм; глиниста – менша 0,001 мм.Оскільки властивість частинок різної крупності відрізняється, то від зернового складу в значній мірі залежать властивості грунту.
Зерновий склад є важливою класифікаційною ознакою грунту.
Слайд 142.1 Класифікація ґрунтів за зерновим складом (С/Р)
Для ґрунтів, які відносяться
до підгрупи крупноуламкових і піщаних, зерновий склад являється основною ознакою
типу ґрунту, а для ґрунтів підгрупи пилувато-глинистих – додатковою.До підгрупи крупноуламкових відносять ґрунти, які містять більше 50% (по масі) частинок крупніше 2 мм.
Слайд 15Класифікація ґрунтів підгрупи крупноуламкових:
Примітка: назви ґрунтів в дужках відповідають переважно
для не обкатаних частинок. Наприклад, якщо до складу ґрунту входить
55% частинок 10-2мм, з них 35% не обкатаних, то це жорства.
Слайд 16 До підгрупи піщаних входять ґрунти, які містять менше 50% частинок
крупніше 2 мм і не мають пластичності.
Класифікація ґрунтів підгрупи
піщаних
Слайд 17Для встановлення назви ґрунту послідовно підсумовуються проценти вмісту частинок: спочатку
крупніші за 200 мм; потім крупніші за 10
мм, тощо. Назви ґрунту приймаються за першою задовольняючою ознакою.
Слайд 18Приклади: 1) піщаний ґрунт має наступний зерновий склад:
2) Визначити тип
ґрунту. Маємо:
крупніше 2 мм – 5+5=10% (гравелистий пісок)
крупніше 0,5 мм
– 5+5+10+10=30% (не крупний пісок)крупніше 0,25 мм – 5+5+10+10+30=60% >50% – отже це пісок середньої крупності.
Слайд 19Орієнтовна класифікація ґрунтів пилувато-глинистих:
Якщо пилуватих частинок більше ніж пилуватих,
то добавляється слово "пилувата". Але ця класифікація орієнтовна, тому що
важливо не тільки вміст частинок глинистої фракції, але і властивості глинистих частинок. Як бачимо вони впливають в значній мірі. Достатньо щоб 26% було глинистих частинок (по масі), і ґрунт відноситься до глин.
Слайд 20Експериментальні методи визначення зернового складу ґрунту розподіляються на 4 групи:
механічні, гідравлічні, непрямі (опосередковані) і оптичні.
2.2 Методи визначення зернового складу
Слайд 21Зерновий склад ґрунту визначають:
Для визначення типу ґрунту.
Для визначення придатності ґрунту
як матеріалу насипу земляного полотна, греблі, шару дорожнього одягу, тощо.
Для
підбору оптимального зернового складу при покращенні місцевого ґрунту шляхом його змішування з привозним.При підборі зернового складу кам’яного матеріалу для приготування асфальто- і цементобетонних сумішей.
Слайд 22Механічні методи
Механічні методи ґрунтуються на розділі частинок по крупності шляхом
пропускання проби ґрунту через отвори визначеного розміру. До цієї групи
відноситься ситовий метод. При ситовому аналізі пробу ґрунту пропускають шляхо просіювання через набір стандартних сит і обчислюють масову долю в ґрунту кожної фракції.
Слайд 23Ситовий аналіз дозволяє поділяти за розмірами частинки, більші за 0,1
мм. До стандартного набору для ґрунтів входить 7 сит: 10;
5; 2; 1; 0,5; 0,25 і 0,1 мм. Ситовий аналіз полягає в просіюванні проби сухого ґрунту через набір сит, визначенні маси залишків на ситах з отворами різних розмірів.
Слайд 24Ситовий метод обмежений мінімальним розміром частинок 0,1 мм (при меншому
розмірі неможливо виготовити рівномірну сітку). Тому ситовий метод не дозволяє
визначити кількість частинок пилуватої і глинистої фракції. З цією метою застосовують різні непрямі методи визначення зернового складу.
Слайд 25Гідравлічні методи (в рідині)
Базуються на тому, що швидкість руху частинок
ґрунту залежить від їх розміру. Теоретичною базою цих методів являється
залежність між силою, діючою на тіло, і швидкістю його руху у в’язкій рідині.
Слайд 26В’язкою називається рідина, швидкість деформації зсуву якої пропорційна дотичній напрузі.
де - η коефіцієнт в’язкості.
Це аналогічно закону Гука:
При
крученні, зсуві:
Слайд 27Поняття про в’язкість запропонував Ньютон (1687 рік). Чим більші дотичні
напруження, тим більша швидкість зсуву. Для визначеної дотичної напруження чим
більша в’язкість, тим менша швидкість зсуву.
Слайд 28Для води при +20˚С:
η=10-3Па с = 10-3кг/с м = 0,01г/с
см.
Для рівномірного руху кулі з діаметром d швидкістю V в
рідині, яка має в’язкість η, до кулі повинно бути прикладена сила F, яка визначається за формулою Дж.Стокса (1851 р.) F=3πηVd. Коли частинка ґрунту опускається в воді, на неї діє сила тяжіння і Архімедова виштовхуюча сила: Тому
Слайд 29Для ρs=2,7гр/см3;
ρw =1 гр/см3;
r=0,01гр/с см;
q=9,81см/с2;
V=9*103*d2см/с, де
d в см.
Наприклад, при d=0,05мм V=9*103*0,052=0,22см/с=2мм/с.
На залежності швидкості руху
частинок в рідині від їх діаметру базується кілька методів.
Слайд 30Аерометричний метод базується на вимірі аерометром щільності суспензії частинок ґрунту
в воді.
Спочатку осідають найбільші частинки, потім менші і т.д.
По мірі осідання частинок щільність суспензії зменшується.
Розділивши висоту суспензії в мірній посудині на швидкість, з якою осідають частини даного розміру, можна визначити відрізок часу, за який в суспензії повністю осідають частини більші даного розміру. Після цього відрізку часу заміряють ареометром щільність суспензії і, порівнявши її з щільністю чистої води, обчислюють масу частинок менше даного розміру. Повторюючи заміри щільності суспензії через інші відрізки часу, визначають вміст в ґрунті більш мілких частинок.
Слайд 31Піпет-метод оснований на тому, що після закінчення збовтування суспензії з
певної глибини відбирають пробу піпеткою, випарюють воду із цієї проби
і визначають масу частинок. В наступних пробах, які відбираються через все більші проміжки часу, визначають вміст більш мілких частинок.
Слайд 32Центрифугування ґрунтується на тому, що при обертанні центрифуги рідина з
ґрунтом знаходиться в полі центробіжних сил, які прискорюють рух частинок.
Розділ їх за розмірами проходить швидше. Важкі (крупні) відділяються першими. Певній швидкості обертання відповідають певні розміри частинок, які виділяються із суспензії. Таким шляхом аналізують зерновий склад частинок менших 0.005мм.
Слайд 33Недоліки методів, основаних на осіданні частинок:
нерівномірність руху крупних частинок
внаслідок дії інерційних сил;
відхилення траєкторії руху мілких частинок від прямої
внаслідок дії броунівського руху;повільне осідання мілких частинок (глинисті – з швидкістю 1см за 3 години; чекають декілька діб). Тому робочий діапазон седиментальних методів 0.05 – 0.001мм.
Слайд 34Непрямі (опосередковані) методи. Польовий метод С.І. Рутковського
Ґрунтуються на відмінності взаємодії
частинок різної крупності з водою. Один із найпростіших –
польовий метод С.І. Рутковського. Цей метод дозволяє виділити вміст трьох фракцій: піщаної, пилуватої і глинистої. Кількість піщаної фракції визначається шляхом осідання в воді. Найбільш мілкі зерна піску d=0.05 мм осідають з швидкістю 2 мм/с. Тому через 90с в суспензії товщиною 18 см не залишається піщаних частинок – всі вони знаходяться на дні посудини. Однак серед частинок, що осіли, можуть бути також в суспензії поблизу дна. Тому через 90 с верхні 2/3 шару води зливають – до освітлення води.
Слайд 35Замірявши потім об’єм осівшого піску і порівнявши його з об’ємом
всієї проби ґрунту, визначають відносний вміст піску
Вміст глинистих частинок оцінюють
по відносному збільшенню об’єму ґрунту порівняно з його початковим об’ємом. Припустимо, що об’єм ґрунту можна показати як суму
Слайд 37Якщо прийняти, що масова доля глинистої фракції дорівнює її об’ємної
долі
то
Де в середині Кн=5.42 (тільки для певних генетичних різновидностей ґрунтів)
Недолік
методу – приблизність, але простий, - потрібний тільки годинник і мірний циліндр
Слайд 38Оптичні методи
До них відносяться мікроскопічні, фотоаналітичні і візуальні.
Мікроскопічні методи дозволяють
побачити частинки до 0.0005 мм через мікроскоп із світловою оптикою
і підрахувати кількість різних частинок в полі зору.Фотоаналітичні основані на фотографуванні поверхні ґрунту і послідуючого огляду знімка за допомогою лупи для підрахування кількості частинок різного розміру.
Таким чином, рухаючись на всюдиході і фотографуючи, можна обстежити велику територію.
Слайд 392.3 Зображення і описання зернового складу
Для наглядності і зручності роботи
результати гранулометричного аналізу зображають графічно і описують математичними формулами. При
графічному зображенні звичайно використовують трикутну діаграму і криву гранулометричного складу.
Слайд 40Трикутна діаграма використовується для зображення вмісту в ґрунті трьох фракцій:
піщаної, пилуватої, глинистої.
Її ідея належить Фере, базується на теоремі про
те, що в рівносторонньому трикутнику сума довжин перпендикулярів, опущених з будь-якої точки в середині трикутника на його 3 сторони рівна висоті цього трикутника:
Слайд 41Тому, якщо від однієї сторони рівностороннього трикутника відкласти вміст піщаної
фракції на перпендикулярі до цієї сторони, від другої – пилуватої,
а від третьої – глинистої, то сума вмісту цих фракцій буде рівна 100%, яким відповідає довжина висоти.
Слайд 42Аналогічно, якщо вважати координатними прямими сторони рівностороннього трикутника, відклавши уздовж
однієї з них вміст піщаної фракції, удовж другої – пилуватої,
удовж третьої – глинистої, то сума координат будь–якої точки буде дорівнювати 100%-довжині будь-якої зі сторін. Сумарна крива гранулометричного складу – найбільш зручний вид його зображення. Абсциса кривої d відповідає діаметру частинки, а ордината – масовій долі частинок з діаметром менше d.
Слайд 43По цій кривій визначаються такі показники:
d10 – діаметр частинок, менше
від яких в грунті вміщується 10% (ефективний діаметр);
d60 - діаметр
частинок, менше від яких в грунті вміщується 60% (контрольний діаметр);Cu= d60 / d10 - коефіцієнт неоднорідності.
Слайд 44Величина d10 характеризує водопроникність ґрунту;
Величина d60 характеризує крупність ґрунту;
Величина Сu
характеризує неоднорідність зернового складу.
Криві гранулометричного складу описують математичними залежностями.
Слайд 45Формула Годена (1926 р.)
dmax – розмір найбільших частинок;
n –
постійна для даного зернового складу.
Формула О.Э.Стефановича (1983 р.):
При β=0
ця формула дає формулу Годена 
Слайд 46При n=0,5 формула Годена дає криву, яка за кордоном широко
використовується для визначення оптимального зернового складу піщано-гравійної суміші (Фуллера)
Слайд 483 Газоподібна фаза
Газоподібна фаза грунту представлена повітрям з домішкою водяного
пару. Склад повітря в порах грунту дещо відрізняється від атмосферного:
N2 О2 СО2
в атмосфері: 78 % 21 % 0,03 %
в порах грунту: <78 % <21 % до 10 %
Збільшений вміст вуглекислого газу внаслідок біохімічних процесів поглинання О2 та N2 і виділення СО2, які відбуваються в грунті.
Слайд 49Походження газу в грунті:
як залишок повітря, що знаходилось в порах
до їх заповнення водою;
в результаті виділення з води ( що
був розчинений ) при зниженні тиску;в результаті хімічних реакцій.
Газ може знаходитися в грунті в трьох видах: вільному, защемленому і адсорбованому.
Слайд 50Вільний газ з'єднується з атмосферним повітрям. В такому вигляді він
знаходиться в грунті при ступені зволоження Sr < 0,5 ,
тобто коли вода заповнює менше 50 % об'єму пор.
Слайд 51Защемлений газ.
При 0,9 < Sr
у вигляді пухирців, оточених повітрям, тобто у защемленому вигляді.
Защемлений
газ впливає на властивості грунту таким чином:- збільшує стиснуваність газоводяної субстанції грунту (може підвищити на порядок);
- збільшує тривалість осадки насипу з глинистих грунтів;
- зменшує водопроникність грунту.
Слайд 52Защемлений газ з дуже важко видаляється (навіть під тиском 200
МПа, що руйнує чавун), в глині залишається 4 % повітря.
Слайд 53Адсорбований газ захоплюється поверхнею сухих часток грунту (за рахунок процесу
адсорбції). Він зменшує тертя між грунтовими частинками.
Зв'язок газу з
поверхнею частинок слабкий і при зволоженні він витісняється водою.
Слайд 544 Класифікація ґрунтів (С/Р)
Ґрунти класифікують за ДСТУ Б В.2.1-2-96.
“Ґрунти. Класифікація”.
Їх поділяють на класи, групи, підгрупи та типи.
По
характеру зв’язку між твердими частинками грунти розділяють на два класи:cкельні ґрунти – з жорсткими кристалізаційними або цементаційними зв’язками між твердими часинками;
нескельні ґрунти – без жорстких структурних зв’язків.
Оскільки на жорсткість зв’язків впливає вологість ввели додатковий кількісний критерій: якщо Rст > 5 МПа в водонасиченому стані – скельний, якщо Rст < 5 МПа – нескельний грунт. Як виняток, крейда – напівскельний, тому що має жорсткі зв’язки, а Rст < 5МПа.
Слайд 55Скельні грунти за походженням поділяють на 4 групи:
- магматичні (утворились
при кристалізації магми);
- осадові зцементовані (утворились в результаті глибоких змін
магматичних та осадочних) ;- метаморфічні (утворились в наслідок глибоких змін магматичних та осадові) ;
- штучні (скельні або нескельні, закріпленні в природному заляганні, наприклад ін’єкцією цементного розчину в тріщинах скельного грунту; спіканням або замороженням нескельного).
Слайд 57Осадові незцементовані грунти поділяються на підгрупи:
великоуламкові (не менше ½ частинки
більше 2мм );
піщані (менше ½ складають частинки більше 2мм і
відсутня пластичність);пилувато-глинисті (менше ½ скл. частинки більше 2мм та характеризуються пластичністю), і поділяються на типи : супіски, суглинки, глини, леси та мули ;
біогенні (заторфовані: 10-50% органічних речовин; торфи – більше 50% органічних речовин; сапропелі – мули, що містять›10% органічних речовин );
почви (природні утворення верхньої частини земної кори, що мають родючі властивості).
Слайд 58 Штучні нескельні грунти поділяються:
ущільнені в природному заляганні (укаткою, трамбуванням, вібрацією,
вибухом);
насипні (відвали зол та шлаків, відходи гірсько-збагачувальних комбінатів та інші);
наливні
(гідроналивний пісок - Русанівський масив, Оболонь та ін.).Крім того, розрізняють мерзлий ґрунт - має температуру нижче 0˚С і містить лід, а вічномерзлий – коли він знаходиться в мерзлому стані безперервно на протязі трьох і більше років.
