Слайд 1ПОТОКОВИЙ КОНТРОЛЬ
Методи визначення зернового складу ґрунту
Методи зображення і описання зернового
складу
Слайд 2Лекція №5
Рідинна фаза ґрунту
Слайд 3Електролітична характеристика рідинної фази грунту
Рідинна фаза грунту представлена водою, в
якій розчинені різні речовини. При розчинені багато хімічних сполук дисоціюють
(розпадаються) на окремі іони. Наприклад , НСІ → Н+ СІ–. Частина молекул води також дисоціюють Н2О → Н++ОН– тому вода в грунті вміщує іони, особливо катіони Са++, Мg++, Nа+, К+ і аніони СІ– ,НСО-3 .
Слайд 4Будова молекул води: три ядра атомів утворюють рівнобедрений трикутник з
нейтроном кисню у вершині і протонами водню в основі. Тому,
хоч молекула води диелектронейтральна вона є диполем (має близько розташовані заряди різних знаків) і має здатність орієнтуватися в електромагнітному полі (подібно стрілці компаса).
Все це суттєво впливає на фізичні властивості грунту.
О-2
Слайд 5Класифікація рідинної фази
За умовами надходження в грунт вода поділяється на
інфільтраційну (яка накопичується в наслідок фільтрації атмосферних опадів та атмосферних
вод) і конденсаційну (яка вбирається поверхнею частинок при конденсації водяного пару).
За інтенсивностю взаємодії з поверхнею частинок воду поділяють на зв'язану, розміщену поблизу поверхні частинок, яка зазнає сильний вплив цієї поверхні, і вільну воду.
Слайд 6Вільна вода
Вільна вода поділяється на гравітаційну і капілярну.
Гравітаційна вода
може текти під дією сили тяжіння (фільтруватися), а капілярна, яка
завдяки поверхневому натягу і явищу змочування може рухатися у тонких порах грунту в напрямі, протилежному напрямку до дії сили тяжіння.
Слайд 7Фільтрація вільної води
Фільтрація води в грунті відбувається під впливом
механічних факторів:
сили тяжіння;
гідростатичного тиску;
навантаження, яке зближує частинки
грунту таким чином витісняє воду з пор.
Будь-які причини руху порової води рівносильні появі різниці тисків в точках між якими вона переміщується.
Фільтруючись вода обтікає частинки грунту долаючи їх опір. Тому тиск поступово падає.
Слайд 8Тиск Р1=ρwgH1F на правий переріз з напором Н1 більший ніж
на лівий Р2=ρwgH2F з напором Н2. Тому справо наліво на
шляху L відбувається фільтрація з певною швидкістю Vф, що залежить від градієнту напорів ΔН= Н1- Н2.
Схема фільтрації води в грунті
Слайд 9Швидкість фільтрації води у грунті
Швидкістю фільтрації води Vф називають її
об’єм Q, який проходить через одиницю площі всього перерізу шару
грунту F за одиницю часу t. Тому швидкість фільтрації води
де F – площа поперечного перерізу через яку відбувається фільтрація (вона умовно включає як пори, так і частинки).
Слайд 10Коефіціент фільтрації
За законом Анрі Дерсай (1856 р.) швидкість фільтрації води
через грунт пропорційна градієнту тиску І
Vф= кф*І ,
де
І= (Н1-Н2)/L – градієнт тиску (втрата тиску на шляху фільтрації L); кф– коефіціент фільтрації.
Оскільки І – безрозмірна величина то розмірність кф– см/с або м/добу (як Vф).
Коефіціент фільтрації являється мірою фільтраційної здатності грунту. Його визначають в лабораторних умовах за допомогою фільтраційних приладів і в природніх умовах за допомогою пробних відкачок.
Слайд 11Показник кф– потрібен:
для розрахунку товщини дренуючого (який відводить воду)
шару дорожнього одягу;
для прогнозування процесу осідання споруди на основі
з водонасичених грунтів з часом.
Слайд 12Піски, які використовуються для дренуючих шарів, мають кф=1–3 м/добу. На
величину кф піску пливає не стільки крупність, як зерновий склад
піску. Так за імперичною формулою Хазена (1892 р):
Кф≈1000*d102 , м/добу (для d10 =0,1-0,3мм)
де d10 – діаметр частинок, менше від яких в грунті вміщується 10% (ефективний діаметр), мм.
Жирні глини практично не пропускають воду і використовуються для гідроізоляції.
Слайд 13Коефіціент фільтрації для різних видів грунтів
Слайд 14Капілярна вода
Капілярною називають воду, яка піднімається в гору по тонким
трубкам або щілинам.
Однією із головних причин капілярності являється змочування.
Слайд 15Явище змочування відбувається в результаті ваємодії молекул на контакті рідини
і твердого тіла.
В першому випадку крапля розтікається по поверхні твердого
тіла і поверхня його називається – гідрофільною (яка любить воду). В другому випадку – гідрофобна (яка боїться води).
Слайд 16Якщо помістити краплю рідини на поверхню твердого тіла то в
точці дотику рідини, твердого тіла і навколишнього повітря кут нахилу
між дотичною до поверхні рідини і поверхнею твердого тіла може бути менше, або більше /2
Розгляне перший випадок: θ</2. Тоді на крайню молекулу рідини в точці контакту з твердою поверхнею буде діяти з боку рідини сила Ррж притягання інших молекул рідини, яка направлена по бісектрисі “краєвого кута”. З боку твердого тіла на цю молекулу буде діяти сила Ррт притягання молекул твердого тіла, направлена перпендикуярно до його поверхні. Разом з тим, поверхня рідин повинна бути нормальною до рівнодіючої цих двох сил Р1, тому, що рідина в стані рівноваги сприймає тільки нормальні напруження, а під дією дотичних виникає плин.
Слайд 17Розклавши рівнодіючу по вказаних напрямках, можна впевнитись, що при
< /2 сила взаємодії крайньої молекули рідини з твердим тілом
більше, чим з рідиною Ррт>Ррж. Навпаки, в випадку > /2 , як можна впевнитись, Ррт<Ррж.
Слайд 18Явище капілярного підняття
Якщо занурити у воду трубку із гідрофільного матеріалу,
то внаслідок змочування утворюється скривлена поверхня води (меніск) і рівень
її води піднімається над її рівнем поза капіляром на Нк. Теоретично hк = с/r, де r – радіус капіляра; с – постійна, яка залежить від властивостей рідини і твердого тіла. Таким чином, чим тонший капіляр, тим більше hк.
Слайд 19Реально капіляри пор грунту не є ідеально циліндричними, а мають
перемінний по довжині радіус. В тонких порах вода піднімається вище
і швидше. Тому вона заповнює мілкі пори, які розміщені над крупними, раніш, ніж заповнюються крупні. Тому в деяких крупних порах залишається повітря.
Слайд 20Радіус пор залежить від зернового складу грунту: чим менші частинки,
тим менше радіус r. Тому вважається, що для грунту "ефективний"
радіус капіляра r=1/2*е*d10, де d10 – ефективний діаметр, е – коефіцієнт пористості.
Тому висота капілярного підняття в грунті можна розрахувати по приблизній формулі
hк=с1/еd10, м, де с1 = (0,1-0,5)*10-4 м2,
Наприклад, при с1 = 0,3*10-4 м2 , е = 0,75 і d10 = 0,02 мм = 0,02*10-3 м
одержимо hк = 0,3*10-4/0,75 *0,02*10-3 =2 м
Слайд 21В чистих пісках капілярне підняття не перевищує 0,5 м.
В
ущільнених глинах і суглинках капіляри дуже тонкі, але внаслідок набухання
глинистих частинок і присутності на них плівки зв'язаної води проміжки між частинками начебто закупорені. Тому в глинах hк<2мм.
Найбільша hк характерна для проміжних між піском і глиною – супіщаних пилуватих і суглинистих пилуватих грунтів, в яких за декілька місяців капілярна вода може піднятися на 3 - 4 м.
Слайд 22Різновиди капілярної води
Буває капілярно-підвішена і власна капілярна вода.
Слайд 23Капілярно – підвішена утворюється при змочуванні товщі грунту або при
зниженні рівня вільної підземної води в наслідок розриву власної капілярної
води в крупних порах.
Власна капілярна переміщується вгору від рівня підземних вод, поповнюється за їх рахунок, гідравлічно з ними пов’язана. Капілярне підняття забезпечує просочення рослинного покриву Землі. Для запобігання висушуванню боронують поверхневий шар Землі (збільшуючи при цьому діаметр пор).
Слайд 24Висоту капілярного підняття враховують при визначенні глибини закладання фундаменту і
висоти автодорожнього насипу.
Заходи зниження капілярного переміщення вологи в земляному полотні:
забезпечення
достатнього підвищення земляного полотна над рівнем підземних вод (hк >1,1м над рівнем піску, hк >2,4м для суглинку), щоб капілярне підняття не досягло верхньої зони грунту, розміщеного під дорожнім одягом;
Слайд 25влаштування капіляроперериваючих прошарків із гравійного, або піщаного грунту;
обробка частинок грунту
гідрофобізуючими добавками.